Постанова

від 11.12.2024 по справі 380/13382/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13382/24 пров. № А/857/25222/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю представників:

позивача Яковлєва А.В.

відповідача Торгіна Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства КДЗ на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року про залишення позову без розгляду (головуючий суддя Чаплик І.Д., м.Львів) у справі № 380/13382/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства КДЗ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21.06.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000232201 від 23.06.2014, складене Красноармійською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі акту позапланової виїзної перевірки №593/05-16-22-01/00191738 від 10.06.2014.

Позов обгрунтовує тим, що Красноармійською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області 10.06.2014 складено Акт перевірки №593/05-16-22-01/00191738, відповідно до висновків якого позивачем допущено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.44.1 ст.44, п.138.1, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 372 538 грн. На підставі Акту перевірки та зазначених висновків відповідачем 23.06.2014 складено податкове повідомлення-рішення №0000232201, згідно якого позивачу було нараховано (збільшено) суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 558 807,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 2 372 538,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 186 269,00 грн. Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232201 від 23.06.2014, у зв`язку з чим ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2014 було відкрите провадження по справі №805/7909/14 та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.07.2014. Однак, в подальшому, у зв`язку із бойовими діями на території Донецької та Луганської областей та захопленням незаконним озброєним формуванням будівлі Донецького окружного адміністративного суду розгляд справи не відбувся, а її матеріали були втрачені. Також, оскільки розгляд справи не було завершено, позивачу було відмовлено у відновленні втраченого судового провадження. Відтак, з метою захисту свого порушеного права позивач повторно звернувся із позовом до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду Приватним акціонерним товариством КДЗ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень та в задоволенні клопотання про його поновлення відмовлено. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства КДЗ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що з дотриманням процесуального законодавства звернувся до Донецького окружного адміністративного суду і останній порушив провадження у справі, якийсь час цей суд не функціонував, але з 15.12.2014 роботу Донецького окружного адміністративного суду по здійсненню правосуддя було відновлено зі зміною місцезнаходження суду. Вказує, що Донецький окружний адміністративний суду не повідомляв позивача про складання акту щодо втрату провадження, за таких обставин у позивача не було законних підстав вважати справу втраченою. Адже за загальним правилом, той хто прийняв до свого розгляду має повідомляти про проблеми з розглядом тим більше в екстраординарній ситуації втрати справи. Апелянт вважає, що застосування строків звернення до суду призведе до непропорційного позбавлення позивача права доступу до правосуддя та порушить вимоги ст.5 КАС України в умовах правової невизначеності. На думку апелянта, інтерес держави в обмеженні права на судовий захист, не може переважати інтереси позивача на судову перевірку оскаржуваних рішень. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду в суд першої інстанції.

28.10.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що про порушення свого права позивач дізнався ще у 2021 році, проте з адміністративним позовом в даній справі звернувся лише у червні 2024 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Вважає, що доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «КДЗ» не спростовують законність та обґрунтованість ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено наступні обставини.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку на звернення до суду, яке мотивоване тим, що податкове повідомлення-рішення №0000232201 від 23.06.2014, яке отримане позивачем 24.06.2014, із дотриманням встановлених законом строків на звернення до суду за захистом, було оскаржено до Донецького окружного адміністративного суду. За наслідками прийняття судом позовної заяви про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232201 від 23.06.2014, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2014 було відкрито провадження по справі №805/7909/14 та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.07.2014. Таким чином, позивач реалізував у встановленому законом порядку та у належні процесуальні строки своє право на судове оскарження прийнятого податковим органом рішення. Однак, через військові події на території Донецької та Луганської областей, зокрема, в місті Донецьк, та початок проведення у 2014 році антитерористичної операції, проведення судового засідання у призначений час та подальший розгляд справи був унеможливлений. Водночас, з огляду на те, що процедуру судового оскарження вже було розпочато та відкрито судове провадження, лише зі спливом тривалого часу, у 2021 році позивачу стало відомо про те, що судову справу за його позовом було втрачено.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.

04.07.2024 представник позивача подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду, за доводами якого, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000232201 від 23.06.2014 було оскаржено до Донецького окружного адміністративного суду із дотриманням встановлених законом строків на звернення до суду, про що свідчить ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2014, якою відкрито провадження по справі №805/7909/14 та призначено таку до судового розгляду. Вказує, що через військові події на території Донецької та Луганської областей, зокрема в місті Донецьк, та початок проведення у 2014 році антитерористичної операції, проведення судового засідання у призначений час та подальший розгляд справи був унеможливлений. Водночас, з огляду на те, що процедуру судового оскарження вже було розпочато та відкрито судове провадження, лише зі спливом тривалого часу, у 2021 році позивачу стало відомо про те, що судову справу за його позовом було втрачено. Зазначає, що про ці обставини було вказано в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2021, прийнятій за наслідками розгляду судом заяви щодо відновлення втраченого провадження в адміністративній справі №805/7909/14, поданої Головним управлінням ДПС у Донецькій області. В обґрунтування відмови у поверненні заяви без розгляду суд зазначив про відсутність підстав для поновлення провадження у справі, та повідомив, що внаслідок захоплення 16 вересня 2014 року незаконним озброєним формуванням двох корпусів Донецького окружного адміністративного суду, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд.17, адміністративна справа № 805/7909/14 була втрачена, про що свідчить акт уповноважених осіб Донецького окружного адміністративного суду. Однак, в порушення приписів ст.102 ПК України, 06.12.2021 - зі спливом більше 7 (семи) років з дня прийняття (23.06.2014) оскаржуваного ППР, та через десять місяців після прийняття 01.02.2020 ухвали Донецького окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження, за відсутності нормативних підстав для подібних дій, відповідач збільшив зобов`язання ПРАТ «КДЗ» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з посиланням на рішення суду по справі №7909 від 01.02.2021 сум: 1186269,00 грн., 2 372538,00 грн., а також додатково нарахував пеню в сумі 2868365,23 грн. Про наведене нарахування, здійснене відповідачем 06.12.2021, позивач дізнався самостійно 16.12.2021 з відомостей, розміщених в електронному кабінеті платника Приватного акціонерного товариства «КДЗ». 28.01.2022 засобами поштового зв`язку позивач отримав від податкового органу податкову вимогу від 19.01.2022 №0000751-1308-0516, рішення №3/13-08/00191738 від 21.01.2022 про опис майна у податкову заставу, а також лист №1272/6/05-99-13-08-28 від 21.01.2022, згідно яких відповідач вимагає від ПРАТ «КДЗ» сплати податкового боргу в загальній сумі 6372834,11 грн., з яких: податкове зобов`язання 2318199,88 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1186269,00 грн., пеня 2868365,23 грн. та повідомляє при прийняте рішення про опис майна підприємства на цю суму, з наданням від ПРАТ «КДЗ» переліку майна для опису його в податкову заставу.

Також, 23.07.2024 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що позивач пропустив строк на звернення до суду із цим позовом. Зазначає, що предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 23.06.2014 №0000232201, складене Красноармійською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 10.06.2014 №593/05-16-22-01/00191738, яке було отримане позивачем 24.06.2014. Як свідчать фактичні обставини справи, спірне податкове повідомлення рішення від 23.06.2014 №0000232201 вже було оскаржено позивачем до Донецького окружного адміністративного суду. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2014 було відкрите провадження у справі №805/7909/14. При цьому, внаслідок захоплення 16 вересня 2014 року незаконним озброєним формуванням двох корпусів Донецького окружного адміністративного суду, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд.17, адміністративна справа №805/7909/14 була втрачена. Відповідно до наказу №11/Т-г від 22.12.2014 на виконання розпорядження Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 №262 «Про відновлення роботи Донецького окружного адміністративного суду по здійсненню правосуддя у зв`язку із зміною місцезнаходження суду» 22.12.2014 було відновлено роботу Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2. Водночас, позивачем після відновлення роботи Донецького окружного адміністративного суду (з 22.12.2014) не здійснено жодних активних дій щодо отримання інформації про судове провадження, розпочате за його позовною заявою. Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із заявою, в якій просило замінити відповідача у справі правонаступником та поновити провадження у справі № 805/7909/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 №0000232201. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 805/7909/14 зазначену вище заяву повернуто без розгляду. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі №805/7909/14 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про відкриття провадження щодо відновлення втраченого провадження у справі №805/7909/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Красноармійський динасовий завод до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 №0000232201 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 388 КАС України. Крім того, суд із посиланням на вимоги частини 5 статті 388 КАС України зазначив, що у зв`язку з втратою незакінченого провадження позивач має право звернутися до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку та зазначити про вказані обставини. Проте, до суду з позовною заявою Приватне акціонерне товариство «КДЗ» звернулось 21 червня 2024 року.

16.09.2024 представник позивача подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що відновлення незакінченого втраченого провадження регулюються загальними положеннями розділу V КАС України, в тому числі і положеннями ч.4. ст. 387 КАС України. В ситуації позивача процесуальний закон передбачає, що заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно від строку зберігання судового провадження (ч.4. ст. 387 КАС України). Таким чином строк звернення до суду позивач не порушив.

Однак, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду, чи, відповідно, повернути.

Як зазначалося вище, частиною другою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведеної норми КАС свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач з дотриманням процесуального законодавства звернувся до Донецького окружного адміністративного суду і останній відкрив провадження у справі. Деякий час цей суд не функціонував, але з 15.12.2014 роботу Донецького окружного адміністративного суду по здійсненню правосуддя було відновлено зі зміною місцезнаходження суду. Після зміни місцезнаходження Донецький окружний адміністративний суду не повідомив позивача про неможливість розгляду справи, не надсилав і процитований судом першої інстанції акт щодо втрати провадження. Тобто, Донецький окружний адміністративний суду вирішив не повідомляти позивача про складання акту щодо втрату провадження, а тому у позивача не було законних підстав вважати справу втраченою. Адже за загальним правилом, той хто прийняв до свого розгляду має повідомляти про проблеми з розглядом тим більше в екстраординарній ситуації втрати справи.

Крім того, посилання суду першої інстанції на роз`яснення Донецького окружного адміністративного суду стосується заявника Головного управління ДПС у Донецькій області. Позивачу таке роз`яснення не надавалося.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати, як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто при розгляді справи адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Наявність чи відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу), питання щодо відповідності обраного позивачем способу його захисту, встановлюється при розгляді справи по суті.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому її слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства КДЗ задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 380/13382/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 16.12.24