Постанова

від 17.12.2024 по справі 140/4472/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4472/24 пров. № А/857/21257/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Димарчука Т.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьк 16 липня 2024 року, у справі №140/4472/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області», Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В :

24.04.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області», Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області, просив: визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» щодо відмови у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року позивача; зобов`язати виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року для здійснення перерахунку пенсії.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позовні, суд першої інстанції виходив з того, що після визнання судами окремих положень Постанови №103 протиправними та нечинними Урядом не прийнято жодної іншої постанови, яка б визначала умови, порядок та розміри перерахунку пенсій. Суд першої інстанції зазначив, що позивач був отримувачем пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ з 20.09.1997 по 01.07.2011, яка йому була поновлена з 20.02.2024, тобто після скасування пункту 3 Постанови №103. Тобто перерахунок по Постанові 103 позивачу ні з 01.01.2016 ні з 01.01.2018 не проводився. Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент звернення позивача 28.03.2024 у ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» правові підстави для видачі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року були відсутні, як і відсутні підстави для видачі такої довідки у РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області, який є правонаступником ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області», а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/12704/18 від 14.05.2019, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови №103. На думку скаржника, що з 19.11.2019 з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі 826/12704/18 пункт 3 постанови №103 втратив чинність, а інші нормативні акти, які б надалі обмежували склад та розмір грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) для обчислення та перерахунку пенсії, відсутні.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області.

З 20.09.1997 по 30.06.2011 позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01.07.2011 по 19.02.2024 ОСОБА_1 отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 20.02.2024 ОСОБА_1 переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказані обставини підтверджуються протоколом ГУ ПФУ у Волинській області про призначення пенсії позивачу від 20.02.2024 за матеріалами пенсійної справи №0303012206-МВС та листом ГУ ПФУ у Волинській області №0300-0902-7/41358 від 16.07.2024.

У зв`язку із змінами у грошовому забезпеченні працівників поліції, позивач 28.03.2024 звернувся до ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» із заявою про виготовлення та подання до ГУ ПФУ у Волинській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року за прирівняною посадою поліцейського для проведення перерахунку пенсії.

ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» листом від 28.03.2024 №33/23-633 повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для підготовки довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року за прирівняною посадою поліцейського та направлення її до ГУ ПФУ у Волинській області для перерахунку пенсії. У листі зазначено, що за даними ГУ ПФУ у Волинській області виплата пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» припинена ОСОБА_1 у 2011 році та поновлена 20.02.2024, відповідно, перерахунок в порядку, передбаченому Постановою №103, позивачу не проводився. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 (набрало законної сили 05.03.2019) та від 14.05.2019 у справі №826/12704/18 (набрало законної сили 19.11.2019 не містять зобов`язань щодо видачі нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а також не змінюють діючий алгоритм їх видачі. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі №160/8324/19 складання та надсилання територіальними органами Пенсійного фонду України списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, залишається однією з умов для підготовки відповідних довідок уповноваженими органами силових структур. На сьогодні списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, від територіальних органів Пенсійного фонду України до МВС не надходили.

Позивач не погоджується з такими діями ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області», звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

У силу частини першої статті 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтею 7 Закону №2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України /стаття 10 Закону №2262-ХІІ.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Статтю 63 Закону №2262-XII доповнено частиною третьою щодо перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, Законом України від 23.12.2015 №900-VIII (набрав чинності 29.12.2015), яким також доповнено пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» абзацом другим такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб».

11.11.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), яка набрала чинності 02.12.2015 та якою затверджено схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1, схему посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах згідно з додатком 2, схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 - 10.

Пунктом 1 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 (далі - Постанова №103), пунктом 3 якої вирішено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Пунктом 5 Постанови №103 передбачено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р., №45.

Апеляційний суд наголошує, що предметом цього спору є правовідносини щодо наявності підстав для видачі довідки для перерахунку пенсії, яка призначена 20.02.2024, з урахуванням грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року.

Так, відповідач заперечує наявність визначених законом підстав для видачі такої довідки і проведення перерахунку пенсії, оскільки рішення судів у справах №№ 826/3858/18, 826/12704/18 не містить зобов`язань щодо видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а також не змінюють діючий алгоритм їх видачі. Окрім того відповідач вказує, що на момент прийняття Постанови №103 позивач не отримував пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому перерахунок в порядку, передбаченому Постановою №103, не проводиться.

Слід зазначити, що з огляду на визнання судом нечинними змін, внесених Постановою №103, зокрема, до пункту 5 та додатку 2 до Порядку №45, якими визначено складові грошового забезпечення, що враховуються при перерахунку пенсії, а також форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 (05.03.2019) діє редакція пункту 5 та додатку 2 до Порядку №45, що були чинними до зазначених змін.

Зокрема, пунктом 5 Порядку №45 у редакції, чинній до внесення змін на підставі Постанови №103, було передбачено, що для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Наведеною у додатку 2 до Порядку №45 формою довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії було передбачено врахування додаткових складових грошового забезпечення (зокрема, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, премії тощо).

Апеляційний суд звертає увагу, що 19.11.2019 - дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/12704/18 - пункт 3 Постанови №103 втратив чинність, а інші нормативні акти, які б надалі обмежували склад та розмір грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) для обчислення та перерахунку пенсії, відсутні.

Тобто, з цієї дати виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №988, та відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до 20.02.2024 отримував пенсію за віком на підставі норм Закону №1058-IV, що виключало можливість врахування для обчислення основного розміру його пенсії грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року.

Разом з тим, з 20.02.2024 позивача на підставі його звернення переведено з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, обчислення якої має проводитись з урахуванням грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (яку він займав до звільнення) станом на листопад 2019 року, як це передбачено статтями 43, 51, 63 Закону №2262-ХІІ.

Апеляційний суд звертає увагу, що скасовуючи пункт 3 Постанови №103 суд у адміністративній справі 826/12704/18 дійшов висновку про те, що вказаний пункт Постанови №103 у відсотковому співставленні встановлює зменшення виплати пенсії військовослужбовцям у порівнянні з тими умовами, які вони мали до його прийняття, та фактично звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам.

Отже, з 19 листопада 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/12704/18, виникли підстави для перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №988 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу за пенсійною справою від 20.02.2024 у якому зазначено дата звернення 29.09.1997, грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача визначено з таких складових та їх розмірів:

посадовий оклад - 560,00

оклад за військове звання 60,00

надбавка за вислугу років 35 % - 217,00

шкідливість 15% 84,00

надбавка за особливо важливі завдання 35% - 393,39

премія 29%- 381,17

Основний розмір пенсії 1695,56.

Отже, на момент призначення пенсії 20.02.2024 грошове забезпечення з якого розраховувалась пенсія позивача не відповідало грошовому забезпеченню за аналогічною посадою, яку займав позивач. Для визначення пенсійних сум, пенсійним органом взято наявну в матеріалах справи довідку про грошове забезпечення, яке відмінне від грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, зокрема з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №988.

Підсумовуючи викладене вище апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України не проаналізував доказів у справі, а відтак дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на одержання довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. У свою чергу суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі № 724/716/16-а, Верховний Суд дійшов висновків, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Так, відповідно до пункту 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 №129 Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено уповноваженим підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України з покладенням таких функцій на управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань цього Департаменту.

У подальшому до цього наказу внесені зміни наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.04.2021 №291, пункт 1 викладено в новій редакції, згідно з яким уповноваженим підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Департамент персоналу в особі управління координації пенсійних питань та соціальної роботи Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України; а уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення - територіальні медичні об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву в особі відповідних секторів (відділів) із соціально-гуманітарних питань цих установ.

22.04.2024 Міністерством внутрішніх справ України прийнято новий наказ №259 Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Відповідно до пункту 1 цього наказу Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України визначений уповноваженим підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Водночас, за змістом пункту 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 №259 в редакції наказу МВС від 21.06.2024 № 432, Головні сервісні центри МВС уповноважені на розгляд звернень та видачу довідок звільненим зі служби особам.

Іншими словами, зі змісту наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 №259 (зі змінами) слід дійти висновку, що повноваження Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України поширюються на усі випадки видачі довідок про грошове забезпечення та довідок про підвищене грошове забезпечення для проведення подальшого перерахунку розміру вже призначених пенсій, тоді як на Головний сервісний центр МВС в особі регіональних сервісних центрів Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС) покладено обов`язок щодо видачі довідок про грошове забезпечення звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ станом на березень 2019 року та листопад 2019 року.

Так суд апеляційної інстанції констатує, що відмову у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року для здійснення перерахунку пенсії позивача, яку розглядає суд як протиправну, надала Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області», проте на момент ухвалення рішення згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2024 №259 (зі змінами) повноваження з подання довідок до органів пенсійного фонду перейшли до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.

Оскільки у даній справі судом першої інстанції не залучено належного відповідача, який має повноваження щодо видачі спірної довідки, а відтак, з врахуванням вимог процесуального закону суд апеляційної інстанції за відсутності залученого відповідача у справі не вправі зобов`язувати такого вчиняти дії для належного захисту права позивача.

Водночас, позивач не позбавлений права на звернення з відповідними вимогами до Міністерства внутрішніх справ України.

Окрім того суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до частин другої та третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що відмова відповідача в наданні оновленої довідки та, як наслідок, неможливість пенсійного органу проведення позивачу перерахунку пенсії порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).

Щодо вимоги позивав про стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що така підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: ордер на надання правничої (правової) допомоги Корзюку В.Я.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1284, видане 22.01.2021; договір №17/24 від 29.03.2024 про надання правової допомоги; акт приймання юридичних послуг відповідно до розрахунку витрат адвоката на правничу допомогу надану клієнту від 23.04.2024 відповідно до договору про надання правової допомоги №17/24 від 29.03.2024; квитанцію прибуткового касового ордера №17/24 від 23.04.2024.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються понесені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 2000 грн., яка згідно п.4 договору №17/24 від 29.03.2024 про надання правової допомоги визначена у твердій формі.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в заявленому розмірі 2000 грн є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Підстави для зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу відсутні.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» щодо відмови у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року, отже констатує помилковість висновків суду першої інстанції.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи те, що по суті розгляду вказаної справи позовні вимоги позивача задоволено частково, то відповідно до ст.139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на суму 1211,20 грн за подання позовної заяви та 1816,80 грн за подання апеляційної скарги.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог частково.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №140/4472/24 скасувати та позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» щодо відмови у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» (код ЄДРПОУ 08734463, м. Луцьк, вул. Чернишевського, 114-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» (код ЄДРПОУ 08734463 , м. Луцьк, вул. Чернишевського, 114-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) за подання позовної заяви та 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп.) за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко