Ухвала

від 13.12.2024 по справі 486/1847/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 486/1847/24 Провадження № 4-с/486/6/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Південноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач ОСОБА_2 , на дії органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою дії органу примусового виконання та просив визнати заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №55337855, яке перебуває на виконанні Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неправомірною; зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у вказаному виконавчому провадженні.

Скарга мотивована тим, що судовим наказом (справа №489/3063/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.06.2017 і до повноліття дитини. На виконання вказаного наказу Другим відділом державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №55337855. Скаржник вказує, що йому випадково стало відомо про те, що на його рахунки накладено арешт Другим відділом державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). З`ясовуючи обставини накладення арешту боржник дізнався що державним виконавцем Манзенко В.В. йому нарахована заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 233505,57 грн. На думку скаржника, нарахована у вказаному розмірі заборгованість є необґрунтованою та незаконною, а її розмір є суттєво завищеним без будь-яких доказів та не відповідає доходам боржника, а тому й розрахунок заборгованості зі сплати аліментів є незаконним.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06.11.2024 скаргу прийнято до провадження, призначено судове засідання. Витребувано за клопотанням скаржника з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відомості щодо відрахування аліментів з пенсії боржника. Також судом витребувано від Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області оригінал виконавчого провадження №55337855.

У письмових запереченнях на скаргу представник Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просила відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Зазначила, що відповідно до запитів ДПС України, здійснених представником ДВС, боржник отримав доходи від рухомого та нерухомого майна, а також згідно відомостей АСВП. Крім того, боржник є отримувачем пенсії в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області. У зв`язку з цим відділ ДВС вважає дії державного виконавця в частині проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів в матеріалах виконавчого провадження №55337855 в АСВП за логом обміну інформацією з Державною податковою службою України, з врахуванням отриманої пенсії скаржником в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області та такими, що відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 195 Сімейного Кодексу, постанові КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26.02.1993 №146, розділу «Середньомісячна заробітна плата (номінальна) штатного працівника за квартал/рік» додатку 1 «Показники, що поширюються за результатами державного статистичного спостерігання» до Методологічного положення державного статистичного спостереження «Обстеження підприємств із питань статистики праці», затверджених наказом Державної служби статистики від 06.01.2022 року №3 (зі змінами, затвердженими наказами Державної служби статистики від 11.05.2022. Також представник ДВС в своїх запереченнях послалася на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №760/4569/18-ц та від 31.07.2020 у справі №234/15413/17.

25.11.2024 в судовому засіданні за клопотанням представника органу ДВС оголошено перерву.

02.12.2024 на вимогу суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області надано довідку про суми відрахувань з пенсійної виплати боржника ОСОБА_1

09.12.2024 в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.12.2024.

Представник скаржника 12.12.2024 надав суду заяву про розгляд скарги без його участі.

Представник ДВС, стягувач та боржник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

На виконанні у Южноукраїнському відділі ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження № 55337855 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.06.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з відповіддю на запит Другого відділу ДВС у Вознесенському районі до Державної податкової служби України, скаржником отримано доходи в наступному розмірі та на суму:

2 квартал 2019 року - 95 633,00 грн. (ознака доходу 105/продаж рухомого майна/);

1 квартал 2020 року - 1 555,53 грн. (ознака доходу 128/державна та соціальна матеріальна допомога/);

2 квартал 2020 року - 648180 грн. (ознака доходу 105/продаж нерухомого майна); 3160 грн. (ознака доходу 128 /державна та соціальна матеріальна допомога/); 1307,88 грн. (ознака доходу 128 /державна та соціальна матеріальна допомога/);

3 квартал 2020 року - 1 267,17 грн. (ознака доходу 128/ соціальні виплати з відповідних бюджетів);

4 квартал 2020 року - 1 496,69 грн. (ознака доходу 128/ соціальні виплати з відповідних бюджетів);

1 квартал 2021 року - 1 923,78 грн. (ознака доходу 128/ соціальні виплати з відповідних бюджетів);

2 квартал 2021 року - 1 695,73 грн. (ознака доходу 128/ соціальні виплати з відповідних бюджетів);

3 квартал 2021 року 1698,58 грн. (ознака доходу 128/ соціальні виплати з відповідних бюджетів); 5165 грн. (ознака доходу 189/ дохід у вигляді осн. суми боргу (кредиту) плат. податку);

4 квартал 2021 року - 1 223,90 грн. (ознака доходу 128/ соціальні виплати з відповідних бюджетів);

1квартал 2023року 7431,97грн. (ознака доходу 111/ виграші та призи);

2квартал 2023року -8491грн. (ознака доходу 111/ виграші та призи);

1 квартал 2024 року 62,13 грн. (ознака доходу 126/ додаткове благо).

Окрім вказаних доходів, які відображаються в АСВП в матеріалах ВП N? 55337855 Державною податковою службою України, боржник згідно відомостей АСВП являється отримувачем пенсії в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області, з якої за період з березня 2019 по листопад 2024 здійснено відрахування в загальному розмірі 116 911,78 грн.

Відповідно до розрахунку державного виконавця Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м.Одеса), заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 станом на вересень 2024 року становить 233 505,57 грн., яка за твердженням державного виконавця, визначена з урахуванням всіх фактичних доходів боржника, які відображаються в АПСВ за логом обміну інформацією з Державної податкової служби з урахуванням отриманої пенсії, з урахуванням доходів. Отриманих боржником від продажу рухомого та нерухомого майна.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.

ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146, визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів).

Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.

Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) де вказав, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року в справі № 552/2732/16-ц (провадження № 61-18796св20) та від 01 грудня 2021 року в справі № 2-1802/2007( провадження № 61-2915св21).

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що включення в дохід для визначення заборгованості по аліментам суми грошових коштів отриманих ОСОБА_1 за 2 квартал 2019 року від продажу рухомого майна та за 2 квартал 2020 року від продажу нерухомого майна, суперечить нормам Сімейного кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», а тому нарахована ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 233505,57 грн. безпідставно.

Посилання представника Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц є помилковими з огляду на те, що правовідносини у зазначеній справі не є подібними тим, що виникли у даній справі, так як стосувалися правомірності віднесення до доходів отриманих платником процентів від грошових коштів на депозитних рахунках.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що скарга є обґрунтованою, підтвердженою встановленими доказами, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.247,258,260,286-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №55337855, яке перебуває на виконанні Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неправомірним.

Зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №55337855.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2024

Суддя О.О. Волощук