Постанова

від 17.12.2024 по справі 732/973/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/973/24

Головуючий у першій інстанції Лиманська М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1482/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2024 рок (місце ухвалення м. Городня, дата складення повного тексту судового рішення 04.07.2024) у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову посилалась, що 12.07.2013 між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,1238 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0183, яка належала їй на підставі Державного акту на праві власності серії ЯБ № 629420 від 14.04.2006.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, у зв`язку з чим позивачка успадкувала належну їй земельну ділянку площею 5,1238 га та оформила своє спадкове право на земельну ділянку, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.05.2024.

Як зазначає позивачка, згідно умов укладеного договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору, а тому позивачка має намір розірвати договір оренди землі, оскільки таке право їй надано умовами договору.

У позові ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 124, 148-1 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 16, 626-629, 672, 1216-1218 ЦК України просить достроково розірвати договір оренди землі, укладений 12.07.2013 між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 5,1238 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0183, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки площею 5,12 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0183, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

Заочним рішенням Городнянського районного суду від 04.07.2024 позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 12.07.2013 між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 5,1238 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0183, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0183, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскільки до позивачки перейшло право власності на орендовану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті орендодавця ОСОБА_2 , та враховуючи, що п. 38 спірного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи може бути підставою для розірвання договору; при цьому позивачка як власник цієї земельної ділянки має право у відповідності до ст. 41 Конституції України, ст. 316, 317, 319 ЦК України володіти, користуватися, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, виявила категоричне бажання розірвати договір, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на укладеному договорі та положеннях ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Городнянського районного суду від 27.08.2024 заява арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю.Ф. про перегляд заочного рішення у справі № 732/973/24 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі, залишена без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, на підставі ч. 4 ст. 287 ЦПК України арбітражний керуючий АПК «Старосільський» Кучак Ю.Ф. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення Городнянського районного суду від 04.07.2024, направити справу № 732/973/24 на розгляд до Господарського суду Запорізької області у межах справи № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський».

За доводами апеляційної скарги, системний аналіз змісту положень ст.7 КУзПБ у сукупності із положеннями ст. 3, 12, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) приводить до висновку, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Заявник вважає, що оскільки ініціювання цього спору та вимоги у справі заявлені у межах захисту майнових прав (права оренди) АПК «Старосільський», тому їх розгляд повинен здійснюватися саме в межах справи про банкрутство АПК «Старосільський», незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору та не зважаючи, що інша сторона заперечує.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У поданому відзиві (запереченнях) ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю.Ф. на заочне рішення Городнянського районного суду від 04.07.2024 у цій справі без задоволення. В обґрунтування посилається, що п 38 договору оренди земельної ділянки є самостійною підставою для його розірвання, який не ставиться в залежність від виконання сторонами умов договору, а тому неповідомлення платіжних реквізитів для сплати орендної плати, неповідомлення про намір розірвати договір не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. За доводами позивача, АПК «Старосільський» на момент судового розгляду справи не заперечував проти обставин, викладених у позовній заяві, та жодним чином не спростував твердження про порушення ним умов договору і не підтвердив виконання своїх обов`язків орендаря. Заявниця не погоджується з доводами скарги про передачу справи на розгляд господарського суду, оскільки позовні вимоги є немайновими, спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 12.07.2013 між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» був укладений договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 надала, а АПК «Старосільський» прийняв в строкове користування земельну ділянку (рілля) площею 5,1238 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0183, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області. Строк дії договору 15 років (а.с. 6-8,10).

Договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.13 зворт).

Пунктом 38 вказаного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.05.2024, виданого приватним нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Неволько В.А., установлено, що спадкоємцем земельної ділянки площею 5,12 га, з кадастровим номером 7421480400:05:000:0183, що розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 (а.с.12).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №379889034 від 23.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,12 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0183, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12 зворот).

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 посилалась на те, що п. 38 договору оренди земельної ділянки є самостійною підставою для його розірвання, який не ставиться в залежність від виконання сторонами умов договору, у зв`язку з чим він має намір скористатись своїм правом на розірвання дговору оренди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до позивачки перейшло право власності на орендовану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті орендодавця ОСОБА_2 , та враховуючи, що п. 38 спірного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи може бути підставою для розірвання договору; при цьому позивачка як власник цієї земельної ділянки має право у відповідності до ст. 41 Конституції України, ст. 316, 317, 319 ЦК України володіти, користуватися, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, виявила категоричне бажання розірвати договір, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на укладеному договорі та положеннях ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції через допущені порушення норм цивільного процесуального законодавства, враховуючи наступне.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника (а.с. 81 зворот - 82).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» Савенка В.Г. і покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; зобов`язано керівника ОСОБА_3 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника арбітражному ОСОБА_4 бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - АПК «Старосільський» (а.с. 37-41).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024, зокрема припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_4 ; визнано АПК «Старосільський» - банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (а.с. 86-88).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ст. 19 ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 8 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КузПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частина друга статті 7 КУзПБ визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

У поданій до апеляційного суду апеляційній скарзі заявник зазначає, що звертаючись до суду 31.05.2024 із зазначеним позовом ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі, укладений 12.07.2013 року між ОСОБА_2 та АК «Старосільський», а також припинити право оренди зазначеної земельної ділянки, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, частини другої статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Оскільки вимоги позивача (боржника щодо якого порушено справу про банкрутство) про визнання недійсним правочину не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.

Аналогічні висновки викладено у постановах КЦС ВС від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22 (провадження № 61-8654св22), від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19 (провадження № 61-15615св20); від 20 вересня 2023 року у справі № 201/5683/22 (провадження № 61-9628св23).

У постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря щодо якого порушено справу про банкрутство про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. Оскільки суди не встановили, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно позивача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, тому його позовні вимоги є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, у зв`язку з чим не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство позивача, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) зауважив, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновий у розумінні положень цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18(916/1051/20) (провадження № 12-14гс21)).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).

Разом з тим відбулись зміни в законодавсті і відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX частину 5 статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02 травня 2023 року № 3065-IX частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX до частини п`ятої статті 93 ЗК України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником.

Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення частини п`ятої статті 93 ЗК України, із змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Враховуючи викладене, заявлені у цій справі ОСОБА_1 вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника в тому числі і обсяг грошових зобов`язань божника АПК «Старосільський».

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що з огляду на зміни в земельному законодавстві, відповідно до яких користувачу земельної ділянки надано право відчужувати право оренди без погодження з її власником та можливість включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, право оренди не може вважатись немайновим активом. Отже, вирішення цього спору стосуватиметься питання формування активів боржника, у зв`язку з чим пов`язане зі здійсненням провадження у справі про банкрутство. Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному ГПК України, ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедур банкрутства. Отже, саме Господарський суд Запорізької області є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

Отже, апеляційний суд не вбачає правових підстав для направлення цієї справи на розгляд до Господарського суду Запорізької області, оскільки наведене можливе лише за заявою позивачки. ОСОБА_1 може звернутись до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією у визначений строк або скористатись правом на касаційне оскарження цього судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу АПК «Старосільський» належить задовольнити частково, а оскаржуване заочне рішення скасувати із закриттям провадження у справі. Позивачці належить роз`яснити, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, а також наявне у неї право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. 255 ч. 1 п. 1, 367, 368, 374, 377 ч. 1, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича задовольнити частково.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2024.

Головуючий Судді: