Ухвала

від 17.12.2024 по справі 759/299/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 759/299/24

Головуючий у першій інстанції Іванюк Т.І.

Апеляційне провадження № 88-ц/4823/5/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь гонорар у розмірі 38 750 грн згідно з договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 31 липня 2023 року.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 червня 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 червня 2024 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 31 липня 2023 року.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року заяву представника відповідача адвоката Улибіної В.О. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 355 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

18 листопада 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, в якій просив скасувати постанову суду та задовольнити його позов в повному обсязі.

Мотивуючи заяву, позивач зазначав, що 19 червня 2024 року звернувся до Подільського УП ГУНП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. В рамках кримінального провадження 12 серпня 2024 року його допитано, як потерпілого, і він засвідчив: факт звернення до нього ОСОБА_2 у липні 2023 року; укладення 31 липня 2023 року між сторонами договору про надання правової допомоги без зазначення в ньому суми гонорару через її конфіденційність; домовленість про сплату коштів після завершення строку дії договору. Зазначив, що в ході спілкування в офісі та телефоном сторонами було узгоджено гонорар адвоката у розмірі 38 750 грн. Наведені розмови відбувалися в присутності помічника адвоката Соснівського М.А., якого 15 серпня 2024 року також допитано як свідка, і який показав, що саме завдяки наданим адвокатом юридичним послугам клієнт отримав очікуваний результат.

ОСОБА_1 указував, що в обумовлені строки виконав умови договору, проте ОСОБА_2 не сплатив гонорар, здійснюючи на нього тиск шляхом подання скарги до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 заявляв, що не погоджував дій адвоката та посилався на непрофесійність останнього, у зв`язку з чим ОСОБА_1 скеровано до суду позов про порушення ділової репутації.

Вважав нововиявленою обставиною те, що після розгляду справи Чернігівським апеляційним судом адвокатом Улибіною В.О. подано до судів першої та апеляційної інстанцій підроблені документи з метою стягнення з позивача судових витрат, що зумовило ухвалення незаконних рішень, оскільки ОСОБА_2 кошти адвокату не сплачувалися, а з відзивом адвоката Улибіної В.О. на апеляційну скаргу, в якому вона зазначала орієнтовну суму судових витрат у сумі 10 000 грн, заявник ознайомлений не був.

Посилається на те, що колегія суддів, ухваливши додаткову постанову, проігнорувала приписи ч. 8 ст. 141 ЦПК України через відсутність заяви представника відповідача, зробленої до закінчення судових дебатів, про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. Вважає незрозумілим та несправедливим стягнення з нього 4 355 грн у відшкодування наведених витрат, що становить 87,1 % із присуджених до стягнення на його користь 5 000 грн. У договорі про надання правової допомоги Хоменку В.І. указано вартість складання відзиву у сумі 4 000 грн, проте апеляційним судом з позивача безпідставно стягнуто 4 355 грн. Стверджує, що за умовами договору відповідач не уповноважував саме адвоката Улибіну В.О. подавати відзив до суду апеляційної інстанції, а апеляційний суд, керуючись ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, міг не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У поданому відзиві представник відповідача адвокат Улибіна В.О. просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року без змін. Сторона відповідача зазначає, що протоколи допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складались в період з 02 по 15 серпня 2024 року, позивач в апеляційній скарзі заявляв клопотання про їх приєднання до матеріалів справи, яке колегією суддів було вирішено і у його задоволенні відмовлено. Наведені заявником підстави перегляду рішення суду не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами в розумінні ст. 423 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в заяві доводи, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні, виходячи з наступного.

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами передбачено ст. 423-429 глави 3 розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживання (п. 27-28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» та п. 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови № 2»). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 жовтня 1999 року). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п. 51-52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24 червня 2003 року; п. 42-43 рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» від 9 червня 2011 року).

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (п. 40 рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine»).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (п. 27, 28 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia»).

Законодавство, у тому числі й норми ЦК України, не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини це юридичні факти (фактичні обставини справи), які мають істотне значення для вирішення справи по суті, що існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

З аналізу наведеної норми вбачається, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 726/938/18).

У справі, що переглядається, підставою для перегляду постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , з посиланням на ст. 423 ЦПК України, зазначив наявність протоколів допиту його як потерпілого та ОСОБА_3 як свідка в рамках кримінального провадження № 12024105070000695 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. За змістом указаних протоколів допиту і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 підтверджували ту обставину, що між адвокатом та ОСОБА_2 існувала усна домовленість щодо обсягу правових послуг, розміру гонорару та можливого строку відтермінування оплати гонорару.

Також заявник наголошував на порушенні апеляційним судом норм процесуального права при винесенні додаткової постанови від 06 листопада 2024 року щодо відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Чинний ЦПК України містить і перелік підстав, які виключають можливість перегляду судового рішення.

Відповідно ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 5 ст. 423 ЦПК України).

Колегія суддів виходить з того, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у ст. 424, 426 ЦПК України.

Судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, відсутні, а наявні підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що наведені заявником підстави для перегляду постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами, а також наявність, на переконання заявника, процесуальних порушень при ухваленні додаткової постанови цього ж суду від 06 листопада 2024 року, не являються нововиявленими обставинами в розумінні вимог ст. 423 ЦПК України, а фактично зводяться до незгоди з судовими рішеннями, що може бути підставою для їх касаційного перегляду у встановленому порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами, у зв`язку з чим у задоволені заяви ОСОБА_1 належить відмовити.

Керуючись ст. 423-429 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги відмовити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко