Рішення

від 09.12.2024 по справі 756/9568/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

09.12.2024 Справа № 756/9568/19

Унікальний № 756/9568/19

Провадження № 2/756/41/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Яценко Н.О.,

за участю секретаря Омельчук М.О.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оспорювання батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 .

Ухвалою від 15.08.2019 по справі відкрито спрощене провадження.

15.10.2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства. В своєму зустрічному позові ОСОБА_2 посилався на те, що з ОСОБА_3 познайомився на початку 2002 року, після знайомства заходив до неї в магазин в якому вона працювала.

Через деякий час стали спільно проживати без реєстрації шлюбу.

Приблизно за дев`ять місяців до народження відповідачкою дитини вона разом зі своєю матір`ю поїхала на заробітки в Італію. Він також мав намір з нею поїхати, але вона була категорична проти спільної поїздки.

Приблизно через місяць вона повернулася додому. Через деякий час відповідачка повідомила, що у неї трьохмісячна вагітність і що при такому терміні переривання вагітності неможливе.

Після народження дитини приблизно один рік проживали разом, а потім розійшлися.

З дня народження дитини відповідачка не зверталася до нього, або до суду щодо сплати аліментів.

Згідно копії свідоцтва про народження від 16.05.2003, що знаходиться в матеріалах справи, відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м.Києві зареєстровано народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 16 травня 2003 року зроблено відповідний запис № 910. В даному свідоцтві зазначено, що батьком дитини є ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_3 .

В матеріалах цивільної справи також знаходиться копія свідоцтва про встановлення батьківства від 16 травня 2003 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 визнаний батьком дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у громадянки ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про встановлення батьківства 16 травня 2003 року зроблено запис за № 110. Місце реєстрації: відділ реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м.Києві.

Вказує, що зазначені записи про те, що він є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не відповідають дійсності по тій причині, що на час її ймовірного зачаття відповідачка перебувала на заробітках в Італії.

Зазначає, що його записано батьком дитини, оскільки на той час вони хоч і не перебували у шлюбі, але проживали разом і тоді вважав, що це його дитина. Але згодом проаналізувавши всі обставини дійшов висновку, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 .

Посилаючись на ст. 136 СК України просить суд визнати недійсним Свідоцтво про встановлення батьківства від 16 травня 2003 року, про визнання ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у громадянки ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про встановлення батьківства 16 травня 2003 року зроблено запис № 110, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м.Києві; виключити з актового запису № 910 від 16 травня 2003 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , відомості про ОСОБА_2 батьківство внесені відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м.Києві.

Протокольною ухвалою від 28.10.2019 року в судовому засіданні суддя приймає до свого провадження зустрічний позов.

Від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшов відзив на зустрічний позов в яких вона заперечувала проти зустрічного позову. Посилалася на те, що з ОСОБА_2 проживала з 2001 року по 2004 рік однією сім`єю, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Згідно медичної довідки дородовий патронаж № 1 від 19.01.2003 року, батьком дитини вказано відповідача ОСОБА_2 , термін вагітності 26 тижнів. Термін зачаття припадає на 22 липня 2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Згідно медичній довідці пологи відбулися в строк.

07.09.2002 року перетнула кордон Ягодин, і виїхала на заробітки на період з 07.09.2002 року по 14.10.2002 року, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті, тобто на момент свого від`їзду до Італії вже була вагітна.

Враховуючи перехідний вік сина заперечувала проти призначення судової експертизи. Просила суд в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Від Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли пояснення в яких посилалися на те, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановлює рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Зважаючи на те, що дії посадових осіб Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та його підпорядкованих органів позивачем не оскаржуються, просили розглянути справу без участі третьої особи.

Ухвалою від 16.03.2020 року по справі витребувано докази, призначена судова молекулярно-генетична експертиза, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою від 04.02.2022 відновлено провадження по справі.

Ухвалою від 17.02.2022 року повернуто справу для проведення експертизи, провадження по справі зупинено.

25.11.2022 року до суду надійшов лист Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи про неможливість проведення експертизи, оскільки ОСОБА_3 на відбір зразків крові не з`явилася.

Ухвалою від 16.12.2022 відновлено провадження у даній справі.

24.03.2023 року до суду надійшла копія актового запису 910 про народження ОСОБА_4 та копія актового запису № 110 про встановлення батьківства.

Ухвалою від 15.08.2023 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без розгляду.

Ухвалами від 15.08.2023 залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_4 та третьої особи Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Ухвалою від 21.11.2023 року витребувано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису № 910 від 16.05.2003 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повний запис акту про встановлення батьківства № 110 від 16.05.2003 р.

05.12.2023 року до суду надійшли витребувані докази.

Ухвалою від 09.01.2024 року по справі призначена судова молекулярно-генетична експертиза, провадження по справі зупинено.

Враховуючи клопотання з експертної установи провадження по справі відновлено ухвалою від 10.05.2024.

Ухвалою від 16.05.2024 направлено ухвалу від 09.01.2024 року для подальшого проведення експертизи, без дослідження зразків крові біологічної матері дитини ОСОБА_3 , провадження по справі зупинено.

04.09.2024 року до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою від 05.09.2024 провадження по справі відновлено.

25.09.2024 року по справі закрито підготовче провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримувала, з обставин викладених у позові та просила суд позов задовольнити, правовою підставою позову зазначала ст.56 КпШС, оскільки ОСОБА_4 народився під час дії КпШС УРСР, а тому до правовідносин що виникли між сторонами слід застосовувати ст. 56 КпШС, а не СК України.

Відповідачі в судові засідання призначені на 25.10.2024 на 14 год. та 14.11.2024 на 12 год. не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про що свідчать розписки ОСОБА_4 , а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи без їх участі.

Третя особа також в судові засідання явку представника не забезпечила, про судові засідання повідомлялася належним чином, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі третьої особи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

На час народження дитини ОСОБА_4 сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не перебували між собою у шлюбі.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про встановлення батьківства № 110 від 16.05.2003 року відомості про дитину ОСОБА_4 ім`я дитини після встановлення батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 (а.с. 19-20 т.2)

Як убачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 910 складеного 16.05.2003 відомості про батька вказано за заявою ОСОБА_4 (а.с. 21-22 т.2)

В правовій позиції постанови Верховного Суду від 30.11.2023 р. у справі N 161/10712/21 передбачено, що норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. У розділі VII Прикінцеві положення СК України законодавець не передбачив правил, аналогічних положенням абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому заборона, запроваджена частиною третьою статті 136 СК України щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття немає зворотної дії в часі.

Якщо актовий запис про народження дитини вчинений до ІНФОРМАЦІЯ_4 , то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС.

У доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні.

По своїй суті позов особи, яка записана як батько, про оспорення запису в книзі записів народжень є негативним, в якому позивач стверджує, що в нього відсутні батьківські обов`язки. За допомогою такого позову відбувається захист приватного інтересу та "приватного життя" чоловіка за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Для правильного застосування частини першої статті 56 КпШС України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про своє батьківство, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про своє батьківство. На сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту оспорюваного батьківства.

Відповідно до ст.56 КпШС УРСР, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років.

Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір`ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.

Чоловік, який дав письмову згоду на запліднення своєї дружини за допомогою донора, записується батьком народженої нею дитини і не має права оспорювати проведений запис.

Дружина, яка дала письмову згоду своєму чоловіку на запліднення та народження дитини іншою жінкою (донором), записується матір`ю цієї дитини і не має права оспорювати проведений запис.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторона відповідача за зустрічним позовом не надала суду доказів на підтвердження того, ОСОБА_2 був обізнаний про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За результатом висновку експерта №103-25-24 аналізу ДНК-тесту від 20.08.2024 року "Біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 виключається. (а.с.57-60 т.2)

Вказане свідчить про об`єктивну обізнаність ОСОБА_2 про відсутність свого батьківства саме з часу ознайомлення з висновком експерта.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18 (провадження № 61-21042св21).

Так як спірний запис акта про народження № 910, та запис акта про встановлення батьківства №110, згідно з якими батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 записано ОСОБА_2 , здійснено 16.05.2003 року, суд застосовує до спірних правовідносин положення КпШС України, чинні на час їх виникнення.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 вересня 2018 року у справі № 757/36468/16-ц (провадження № 61-33595св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 336/2362/16-ц (провадження № 61-19794св18), від 20 жовтня 2021 року у справі № 473/1343/18 (провадження № 61-9344св21), від 22 червня 2022 року у справі № 334/1998/18 (провадження № 61-21366св21).

В абзаці 4 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» судам роз`яснено, що оскільки перебіг встановленого статтею 56 КпШС України річного строку на оспорювання батьківства починається з того часу, коли особа, яка з її відома записана батьком дитини, дізналась або повинна була дізнатися про вчинення запису, та обставина, що особа, з відома якої вчинено запис, дізналася, що вона не є батьком дитини, після закінчення цього строку, не змінює порядок його обчислення, але може бути врахована при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку.

В позовній заяві ОСОБА_2 вказував на те, що не мав сумніву щодо свого батьківства стосовно ОСОБА_4 . Навіть 19.01.2020 року в відзиві на позовну заяву (а.с.37) ОСОБА_3 запевняла позивача та суд, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2 .

Отже, необізнаність позивача про те, що він не є батьком ОСОБА_4 свідчить про поважність причин пропуску строку, встановленого статтею 56 КпШС України, на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства.

Згідно з частиною першою статті 55 КпШС України, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 56 КпШС України в судовому порядку батьківство (материнство) може бути оспорено як у випадках, коли в акті про реєстрацію народження батьками дитини вказано осіб, які уклали між собою шлюб, так і тоді, коли батьками дитини при реєстрації встановлення батьківства на підставі спільної заяви батька й матері дитини записано осіб, які в шлюбі не перебувають. Проте в будь-якому разі не можуть бути задоволені вимоги про оспорювання свого батьківства, пред`явлені особою, записаною батьком за її заявою або за спільною заявою з матір`ю дитини, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що фактично вона не є батьком цієї дитини.

В правовій позиції постанови Верховного Суду від 25 січня 2023 року, справа № 756/10603/17 зазначено "Необізнаність особи щодо її батьківства стосовно дитини свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, встановленого статтею 56 КпШС України."

Відповідачі доводи позивача за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не спростували, а тому у суду наявні підстави для виключення з актового запису № 910 від 16.05.2003 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відомості про батька ОСОБА_2 внесені відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського РУЮ в м.Києві.

При цьому суд відмовляє у визнанні недійсним свідоцтва про встановлення батьківства від 16.05.2003,оскільки при розгляді справ про оспорювання батьківства слід виключати відомості з актового запису про народження про чоловіка як батька дитини і судом виключені відомості про позивача ОСОБА_2 як батька ОСОБА_4 з актового запису № 910 від 16.05.2003 року, який вказано у свідоцтві про народження ОСОБА_4 (а.с.5 том 1). З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовну заяву частково.

Відповідно до ст.133, 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів (з кожного) 384 грн. 20 коп. судового збору та 5488,35 грн. витрат понесених ОСОБА_2 та документально підтвердженим за проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 76-89, 133, 141,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оспорювання батьківства - задовольнити частково.

Виключити з актового запису № 910 від 16 травня 2003 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), відомості про батька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , громадянина України, адреса реєстрпції: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) внесені Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , громадянина України, адреса реєстрпції: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. та витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 5488 грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , громадянина України, адреса реєстрпції: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. та витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 5488 грн. 35 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2024 року.

Суддя Н.О. Яценко