Рішення

від 17.12.2024 по справі 162/1056/24

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 162/1056/24

Провадження № 2-а/162/75/2024

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Савича А.С.,

з участю секретаря судового засідання Гичук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 23.11.2024 звернулася в суд з позовною заявою до Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.11.2024 капітаном відділення поліції №1 (смт Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Снитюком В.О. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до відповідальності за частиною 5 статті 121 Кодексу України (далі КУпАП).

Вважає, що дана постанова винесена безпідставно з істотним порушенням її прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач стверджує, що позивачка керувала транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, відмовившись її ознайомити з складом правопорушення та надати докази, які свідчать про його вчинення. Зазначає, що постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення ніби-то було вчинено. За таких обставин вона не мала фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

Звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні № 5-рп/2015 від 26.05.2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП вирішив: «1. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. При цьому в мотивувальній частині Рішення Конституційний Суд спеціально зауважив, що згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу. Вважає, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням права особи, яка притягається до відповідальності. На думку позивачки, до постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.251 КУпАП України, тому дана постанова не може достовірно свідчити про вчинення позивачкою адміністративного правопорушення.

З огляду на вищенаведене, позивачка вважає, що оскаржувану постанову належить скасувати, а справу про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 КУпАП - закрити.

Ухвалою судді від 02.12.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті постановлено провести о 17 год 00 хв 09.12.2024.

Представник відповідача Токарчук Ю.Л. 09.12.2024 подала відзив на позов (з додатком - відеозаписом з місця події), узагальнені доводиякого свідчатьпро те,що оскаржуванапостанова єправомірною тавинесена здотриманням вимогчинного законодавства,а томупросила в позові відмовити повністю (а.с.17-23).

Представник відповідача Токарчук Ю.Л. 09.12.2024 також подала до канцелярії суду клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, мотивуючи його тим, що позивачка безпідставно визначила відповідачем у даній справі Камінь-Каширський районний відділ поліції ГУНП у Волинській області (а.с.24-25).

Ухвалою суду від 09.12.2024 визнано обов`язковою явку позивачки ОСОБА_1 у судове засідання для дачі особистих пояснень, зокрема з метою роз`яснення їй процесуального порядку заміни відповідача, отримання на це згоди. Відкладено розгляд справи на 14 год 30 хв 17.12.2024 (а.с.27).

Учасники справи у призначене судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.28-30). Про причини своєї неявки суд не повідомили, жодних заяв чи клопотань до суду не подали.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача та представника відповідача.

У відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що начальником СРПП ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Снитюком В.О. складено постанову серії ЕНА №3508104 від 19.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона 19.11.2024 о 12 год 37 хв, керувала транспортним засобом Toyota Corolla Cross Hybrid, д.н.з НОМЕР_1 , в с. Прилісне по вул. Центральна та була не пристебнута ременем безпеки, чим порушила вимоги п. 2.3 в) Правил дорожнього руху (а.с.21).

Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У пункті 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п.п. «в» п.2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною п`ятою статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначені ч. 5 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема особу правопорушника та наявність його вини у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши в судовому засіданні докази, надані представником відповідача, зокрема, відео з нагрудної камери № 527, суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність його дій, оскільки наданий доказ свідчить про те, що позивачка порушила вимоги п.п. «в» п.2.3 ПДР, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП. У п.7 оскаржуваної постанови наявна інформація про фіксацію правопорушення. Даний відеозапис суд вважає належним і допустимим доказом вчинення позивачкою правопорушення. Копія оскаржуваної постанови вручена 19.11.2024 ОСОБА_1 на місці події (а.с.21).

Так, з дослідженого відеозапису з місця події вбачається, що працівник поліції зупинив транспортний засіб Toyota Corolla Cross Hybrid, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням позивачки ОСОБА_1 , яка під час руху транспортним засобом була не пристебнута ременем безпеки. Поліцейський повідомив водія про причину зупинки й те, що ведеться відеофіксація їх розмови та запитав, чому вона не пристібається ременем безпеки, на що ОСОБА_1 відповіла, що «забула». Після перевірки документів, поліцейський перед початком розгляду справи роз`яснив ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Однак, будь-яких заяв чи клопотань від позивачки не поступило. У подальшому поліцейським була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с.23).

Разом з тим, позивачкою не надано суду будь-яких доказів, які б спростували дані, викладені в оскаржуваній постанові, та факт відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів позивачки про недотримання відповідачем порядку (місця) розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015 визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Також, Конституційний Суд у вказаному рішенні звернув увагу на те, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 № 596-VIII, внесено зміни до ст.258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею, передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.

Суд звертає увагу, що рішення № 5-рп/2015 від 26.05.2015 прийняте Конституційним Судом України раніше Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Внесені зміни стосувались зокрема положень статей 33, 221, 258, 276 КУпАП.

В свою чергу, питання стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху «за місцем вчинення» чи «на місці вчинення», було доповнено та деталізовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом внесення змін в липні 2015 року, у відповідності до яких перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, викладений в ч. 1 ст. 258 КУпАП, доповнено правопорушеннями, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції у відповідності до ч. 1 ст. 222 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Таким чином, доводи позивачки стосовно недотримання поліцейським норм законодавства при винесенні оскаржуваної постанови є безпідставними.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те,що згідноз частинамипершою,четвертою статті46КАС Українисторонами вадміністративному процесіє позивачта відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частин третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

В цій справі, на думку суду, саме Головне управлінняНаціональної поліціїу Волинськійобласті мало б бути належним відповідачем у справі.

Позивачка, оскаржуючи постанову начальника СРПП ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, не обґрунтувала чому вона визначила відповідачем Камінь-Каширський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Суд, сприяючи ОСОБА_1 у реалізації її процесуальних прав, з метою роз`яснення процесуального порядку заміни відповідача, отримання на це згоди, визнавав явку позивачки у судове засідання обов`язковою. Однак, ОСОБА_1 на перенесену дату судового засідання не з`явилась. За таких обставин, суд позбавлений процесуальної можливості замінити відповідача.

Подання ж позову до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні такого позову, про що неодноразово висловлювався Верховий Суд у своїх постановах.

Згідно зп.1ч.3ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний серед іншого має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 3508104 від 19.11.2024 винесена правомірно і не підлягає скасуванню, а тому позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд, виходячи із положень ст. 139 КАС України, вважає за необхідне понесені позивачкою судові витрати залишити за нею.

Керуючись статтями6-9,19,25,77,121,194,211,241,242,245,246,250,286КАС України,на підставі статей 245, 251, 280 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Залишити без змін постанову серії ЕНА № 3508104 від 19.11.2024 начальника СРПП ВП № 1 (сел.Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Снитюка Вадима Олеговича про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 17 грудня 2024 року.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Камінь-Каширський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області,адреса місцязнаходження:вул.Шевченка,6,м.Камінь-Каширський, Камінь-Каширськийрайон Волинськаобласть, код ЄДРПОУ 08670510.

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А.С. Савич