Ухвала

від 10.12.2024 по справі 932/6328/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 932/6328/23

Провадження № 1-кп/191/284/23

У Х В А Л А

іменем України

10 грудня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в режимі відеоконференції з власних технічних засобів обвинувальні акти у кримінальних провадженнях по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_11 заявив клопотання про заміну запобіжного заходу, який було застосовано до ОСОБА_8 на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на останнього відповідних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а також просив повернути заставодавцю ОСОБА_12 заставу в розмірі 536800,00 грн. В обґрунтування свої вимог захисник зазначив, що станом на дату подачі даного клопотання від дати Ухали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська минув майже один рік. За цей час, ОСОБА_8 обов`язки, зазначені в ухвалі не порушував, від слідстві та суду не переховувався, жодних контактів із свідками не мав, дій, направлених на перешкоджання досудовому розслідуванню не вчиняв, про що свідчить його проведення, закінчення та вручення трьох обвинувальних актів. Окрему увагу звертає на те, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (правова позиція

Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» (пункт

59)). Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для застосування запобіжного заходу, за нормального

перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»). Підставою для обрання такого запобіжного заходу, як застава щодо ОСОБА_8 суд вказав наявність ризику переховування від слідства або суду, зважаючи, в тому числі, й на тяжкість інкримінованих підозрюваних кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжким, і

покарання за які передбачено до 12 років позбавлення волі. Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних

факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від

правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява №14379/88, 26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв

проти Молдови), пункт 58). Необхідність повернення застави окрім іншого обумовлена змінами в

здоров`ї заставодавця. Так заставодавець у 2023 році переніс лікування онкологічного захворювання, а у вересні 2023 року досяг пенсійного віку, що відобразилось на його майновому стані, а в квітні 2024 року заставодавцю, під час проходження рентгенографії, було діагностовано в легеневому полі фіброз розміром 7-10 мм. За наслідками такого обстеження та виявленої

патології заставодавець потребує коштовного лікування в м. Київ, проте в силу віку та фізичного стану не має можливості інтенсивно працювати, що і призводить до необхідності повернення внесених них в рахунок застави грошових коштів.

Крім того, захисник заявив клопотання про надання тимчасового доступу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що потреба у тимчасовому доступі до відомостей Реєстру сторона захисту обґрунтовує наявністю достатніх підстав вважати, що слідством незаконно, в супереч приписам

ст. 216 КПК України, розуміючи що справа відноситься до підслідності НАБУ, маючи в своєму розпорядженні судово-економічну експертизу, яка визначила розмір уявної шкоди та розуміючи, що ДМП «Дніпро-Західний Донбас» є підприємством зі 100% часткою держави, умисно вчинила виділення двох додаткових кримінальних проваджень, що дозволило уникнення необхідності передати справу іншому органу для продовження розслідування. Однак, добре розуміючи, що ці три кримінальні провадження містять обставини, які говорять саме про наявність ознак

продовжуваного злочину, сторона обвинувачення в першому ж судовому засіданні

ініціювала об`єднання цих трьох справ. Крім того, в основу обвинувачення у всіх обвинувальних актах покладено одну судово-економічну експертизу. Цікавим є той факт, що дана експертиза складена в одному примірнику, який фактично розмножено у всі три справи, вважаємо, що доступ

запитуваної інформації дасть можливість «побачити», як таке виділення фактично

відбувалось. Вважає, що отримання відомостей, про які у даному клопотанні зазначає сторона

захисту, має значення для встановлення суттєвих обставин у цьому кримінальному

провадженні, зокрема розуміння його ходу та прийнятих процесуальних рішень, а

також мету таких виділень, і подальшого об`єднання всіх кримінальних проваджень у

суді. Також зазначає, що про зазначені в клопотанні факти стало відомо після

завершення досудового розслідування, а саме лише після відкриття стороною

обвинувачення матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України

вже останньої «третьої» справи та вручення по ній обвинувального акту, що

позбавило їх можливості здійснення цього заходу забезпечення кримінального

провадження на етапі досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії. Суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів,

якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність

достатніх підстав вважати, що ці речі або документи : перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю (ч.5 ст. 163 КПК України).

У зв`язку з цим, просить винести Ухвалу, якою надати тимчасовий доступ до речей та документів, перебувають у володінні Офісу Генерального прокурора ( Управління організаційного

забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційної роботи,

який розташований за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ : 000340051, а саме до всієї наявної інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань із наданням копій всіх наявних підтверджуючих документів, а саме у паперовому вигляді витягів з ЄРДР, роздруківок (скріншотів) із відомостями щодо статусу, руху кримінальних проваджень (окремо вкладки «Основні відомості», «Криміналі правопорушення», «Рух провадження», «Прикріплені файли», «Зміни» тощо), відомості про виділення та тимчасовий доступ по кримінальному провадженню

№42021040000000224 від 18.03.2021 року, а також, всіх кримінальних провадженнях, які виділено та/або об`єднано з кримінального (кримінальним) провадження (провадженням) № 42021040000000224 від 18.03.2021 року у тому числі, але не виключно №12023040000000007 від 4.01.2023 року, 12023040000000010 від 4.01.2023 року, за період з 18 березня 2021 року по

червня 2023 року. Тимчасовий доступ надати у формі вилучення завірених належним чином копій

документів, які направити на адресу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу та повернення застави, так як ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Крім того, докази ще не досліджувалися в судовому засіданні. Більш м`який запобіжний захід не забезпечить покладених на обвинуваченого обов`язків. Також, заперечувала проти клопотання захисника про надання тимчасового доступу до речей та документів, так як вони перебувають в розпорядженні офісу Генерального прокурора, та сторона захисту ознайомлювалася з матеріалами кримінального провадження та дані документи не є доказами обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Представник потерпілого в підготовчому судовому засіданні дані питання просив вирішити на розсуд суду.

Інші учасники кримінального провадження, не заперечували проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_4 , думку прокурора та інших учасників кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Що стосується вимог захисника про надання тимчасового доступу до речей і документів, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно доч.3ст.314КПК України,у підготовчомусудовому засіданнісуд маєправо прийнятитакі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттями 468-475цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбаченихпунктами 5-8,10частини першої абочастиною другою статті 284цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовийрозгляд напідставі обвинувальногоакта,клопотання прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Аналіз положень ст.314, 315КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов`язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України.

Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.

Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судом рішенням.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.

З метою забезпечення належних умов проведення судового розгляду та виконання під час останнього завдань кримінального провадження, а також досягнення дієвості кримінального провадження у ч. 3 ст.315КПК України зазначається, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

У той же час суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст.314КПК України підготовче судове засідання проводиться за правилами та у порядку, що визначені для судового розгляду з урахуванням особливостей та винятків, що передбачені безпосередньо для підготовчого судового засідання.

У ч. 1, 2ст.333КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІцього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов`язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, застосувати, змінити, продовжити або скасувати захід забезпечення кримінального провадження у порядку, передбаченому для вирішення відповідних питань під час досудового розслідування. Розглядаючи відповідні клопотання щодо заходів забезпечення кримінального провадження під час підготовчого судового засідання та судового розгляду, суд, крім загального порядку розгляду цих клопотань, має також врахувати причин, через які заходи забезпечення кримінального провадження не були здійснені під час досудового розслідування.

Заходи забезпечення кримінального провадження - це передбачені КПК України заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.

Аналіз ст.132, 159-166КПК України дає можливість зробити висновок, що чинне процесуальне законодавство передбачає загальні та спеціальні умови, сукупна наявність яких є необхідною підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. При цьому загальні умови встановлюють підстави, які стосуються всіх заходів забезпечення кримінального провадження, а спеціальні встановлюють підстави для тих заходів забезпечення кримінального провадження, для яких вони передбачені.

Відповідно до ч. 1 ст.132КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Аналогічне положення міститься у ч. 2ст. 159 КПК України, в якій встановлюється, що тимчасовий доступ до речей та документів надається на підставі ухвали слідчого судді або суду, якщо відповідне клопотання подається під час судового провадження.

Відповідно до ч. 5 ст.132КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст.159КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Відповідно до ч.1 ст.160КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

Відповідно до ч. 5 ст.163КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

При цьому якщо речі та документи, про тимчасовий доступ до яких подається клопотання стороною кримінального провадження, містять охоронювану законом таємницю (ст. 162 КПК України), то у відповідності до ч. 6 ст.163КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів у такому разі лише, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Отже, тимчасовий доступ до речей та документів - це примусовий захід забезпечення кримінального провадження, що може бути застосований під час кримінального провадження з метою забезпечення виконання його завдань та досягнення його дієвості. Під час підготовчого судового засідання тимчасовий доступ до речей та документів надається на підставі ухвали суду за клопотанням сторони кримінального провадження лише у випадку, якщо сторона кримінального провадження, яка подала клопотання, доведе, що відповідні речі або документи перебувають або можуть перебувати у володінні певної особи; ці документи або речі самі по собі або у сукупності з іншими речами і документами провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; а також ці речі і документи не містять у собі охоронювану законом таємницю. При цьому суд враховує можливість отримання відповідних речей та документів без застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також причини, через які сторона кримінального провадження не звернулася з відповідним клопотанням під час досудового розслідування.

Однак, в підготовчому судовому засіданні було встановлено, що стороні захисту була надана можливість ознайомлення з матеріалами справи, на досудовому розслідуванні захисником не були заявлені клопотання про надання доступу до відповідних документів, а ті документи, які просить витребувати захисник ОСОБА_4 не є доказами обставин вчинення його підзахисним кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним в задоволенні клопотання про надання тимчасового доступу відмовити.

Що стосується вимог про заміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, а також повернення застави, суд дійшов наступного висновку.

Так, ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2023 року було частково задоволено клопотання слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу. До ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 536800 грн. на строк до 16.07.2023 року та на останнього були покладені обов`язки : прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні №12023040000000007 та суду на кожний виклик; не відлучатися з міста Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду (крім явки до них); утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним та свідками по справі; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. Дана ухвала набрала законної сили 08.06.2023 року.

05.06.2023 року ОСОБА_12 була внесена застава в розмірі 536800,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 182 КПК Українизастава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертоюстатті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8, 9ст. 182 КПК Україниу разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Відповідно до ч. 11ст. 182 КПК Українизастава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згоди.

Згідно з ч.1ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією нормою.

Частиною 2ст. 177 КПК Українипередбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська в ухвалі суду від 02.06.2023 року, застосовуючи до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави дійшов висновку, що останнійпідозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, пов`язаного зі складанням завідомо неправдивих службових документів, який складається з декількох епізодів та є продовжуваним, виступає співвласником та керівником підприємства, що могли бути задіяне у вчиненні кримінального правопорушення, він має можливість переховуватись від суду та слідства, знищити, спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, що свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 3 ч.1ст.177 КПК України та про неможливість запобіганню вказаним ризикам, без застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу. Твердження захисника про недоведеність ризиків, якими прокурор обґрунтовують своє клопотання, не можуть бути враховані з огляду на те, що згідно ч. 2ст.177 КПК Українипідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які даютьдостатні підставислідчому судді, судувважати, що підозрюваний, обвинувачений, засудженийможездійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Тобто законодавчо передбачена необхідність встановити високий чи підвищений рівень вірогідності існування цих ризиків, а не потребу доводити реальний намір особи вчинити відповідні дії чи підготовку до їх вчинення. Посилання в цьому контексті на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16) не є коректними, оскільки у цій справі Суд з урахуванням політичної складової справи здійснив переоцінку ризиків, здійснену національними судами, та дійшов висновку про безпідставність застосування запобіжного заходу до конкретної особи. Надаючи оцінку ризикам, передбаченимст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що характер та можливі обставини вчиненні кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_8 покарання, яке йому загрожує, в своїй сукупності можуть свідчити про ризик переховування від суду та слідства, передбачений п.1 ч.1ст.177 КПК України. Враховуючи, що наразі не проведені всі необхідні слідчі та розшукові дії, є підстави вважати, що без застосування відповідного запобіжного заходу підозрюваний може спотворити докази у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, вказаного п. 2 ч. 1ст.177 КПК України. При цьому, сам по собі факт вилучення певних доказів органом досудового розслідування не виключає можливості створенні інших доказів та документів на їх спростування, зважаючи на те, що особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.366КК України. При визначенні можливих запобіжних заходів, слід врахувати, що особисте зобов`язання не зможе запобігти зазначеним вище ризикам, враховуючи тяжкість та тривалість кримінального правопорушення, його багатоепізодний характер, належність підозрюваному підприємства, яке могло використовуватись з протиправною метою, а тому слід обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, який є менш суворим, ніж тримання під вартою та домашній арешт та за своєю суттю більшою мірою відповідає економічного характеру кримінального правопорушення, передбаченогост.191 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_8 . Вирішуючи питання щодо встановлення застави, суд приймає до уваги, обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 зокрема, підвищений ступінь суспільної небезпеки особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, інші відомості про нього та положенняст.182 КПК України».

Розглядаючи клопотання в частині зміни запобіжного заходу, суд враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. На думку суду не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави. Судовий розгляд кримінального провадження, в якому останньому пред`явлено обвинувачення, не завершено, оскільки не допитані свідки та обвинувачений, не досліджені письмові докази. Отже при вирішенні питання про можливість зміни запобіжного заходу суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена судом. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, в судовому засіданні не встановлено. Також судом враховується, що будь-яких інших обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді застави не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі не встановлено та не доведено обвинуваченим та його захисником.

Доводи захисника щодо дотримання ОСОБА_8 процесуальних обов`язків та щодо стану здоров`я заставодавця не зменшують наявні ризики та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , а тому відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та повернення застави.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж застава, не зможе належним чином запобігти наявним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов`язків.

Таким чином суд не вбачає підстав для зміни застосованого запобіжного заходу у вигляді застави.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 перебуває на стадії підготовчого судового засідання, такий вид запобіжного заходу, як застава, не обмежується строком та був застосований до ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання покладених на нього обов`язків, та судом не було встановлено підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу та підстав для повернення застави, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 26, 131, 132, 159-166, 176, 177, 182, 190, 193, 194, 196, 203, 331, 392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про надання тимчасового доступу до речей та документів відмовити.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу та повернення застави відмовити.

На ухвалув частинівідмови узадоволенні клопотанняпро змінузапобіжного заходута поверненнязастави можебути поданаапеляція протягомп`ятиднів здня їїоголошення доДніпровського апеляційногосуду.В іншійчастині ухваласуду оскарженнюне підлягає.

Повний текст ухвали складено 16.12.2024 року.

Суддя ОСОБА_1