Рішення

від 02.12.2024 по справі 405/6335/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/6335/24

2-о/405/190/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Мишевець Т.І.

представника заявника : адвоката Цуцман Н.Я.

представника заінтересованої особи : Бойко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням про встановлення факту, що має юридичне значення ,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся в суд із заявою, в якій просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на 1991 рік (в тому числі на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року) за адресою: АДРЕСА_1 , Україна та встановити факт того, що він, який народився в місті Брянка, Луганської області, Україна, згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 27.12.2022 року (актовий запис про народження № 811 від 17.07.1963 року) та довідки Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням № 34 від 19.01.2023 року виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є однією і тією самою особою.

Заяву обґрунтовуєтим,що віннародився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Брянка, Луганської області, Україна. Його батьками, відповідно до актового запису № 811 від 17.07.1963 року, є ОСОБА_2 (українка, проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; працювала в ШУ 11 роздатником) та ОСОБА_3 (росіянин, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , працював машиністом підйому шахта 12). Весь час до 2014 року він проживав за адресою батьків, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Документів, які б підтверджували його місце проживання отримати неможливо, оскільки дане місто було окуповане в 2014 році, а всі відомості про нього лишилися в територіальних органах на непідконтрольній території.

Вінбув неодноразово засуджений на території Луганської області починаючи з 1993 року, що підтверджує його постійне проживання на території України та підтверджується відповіддю Головного управління Національної поліції в Луганської області № 2735/111/20/04- 2023 від 30.10.2023 року.

У 2022 році через повномасштабне вторгнення рф він був влаштований до Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням, що підтверджується путівкою № 428 на влаштування до інтернатної(го) установи/закладу від 17.08.2022 року.

Відповідно до довідки № 34 від 19.01.2023 року виданої Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням зазначено, що він зарахований до інтернату на період воєнного стану та місяць після його припинення або скасування, на підставі путівки виданої Департаментом соціального захисту населення Кіровоградської військової адміністрації № 428 від 17.08.2022 року. На даний час він не отримує жодних пенсійних і соціальних виплат та є мало мобільним, перебуває на утриманні Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням.

У відповіді Головного управління ДПС у Луганській області № 274/6/12-32- 12-01-06 від 26.01.2024 року зазначено, що інформації про його реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків не має. Окрім того, відповідно до відповіді Головного управління ПФУ в Луганській області № 1200-07-05-8/2176 від 26.01.2024 року зазначено, що станом на 26.01.2024 року в Реєстрі застрахованих осіб відсутня його електронна облікова картка і надати будь-які відомості щодо зазначеної особи не можливо. Паспорт громадянина України він не отримував, а мав лише паспорт громадянина колишнього СРСР, який в подальшому втратив, відомості про його отримання не збереглися.

07.08.2024 року він звернувся з заявою до Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України». Згідно відповіді Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № А-162/6.1/3501-24/3501.4/268-24 від 02.09.2024 року йому було відмовлено у підтвердженні належності до громадянства України та рекомендовано встановити факт постійного проживання на території України у за станом 24.08.1991 року або проживання на території України за станом на 13.11.1991 року та у зв`язку з відсутністю можливості підтвердження документування паспортом громадянина України колишнього СРСР зразка 1974 року необхідно встановити особу у судовому порядку.

Враховуючи, що йому наразі 61 рік, членів сім`ї немає, родичі померли, сусіди по місцю проживання у м. Брянка, Луганської області лишилися на непідконтрольній території, підтвердити факт проживання його на території України за станом на 1991 рік та підтвердити його особу не є можливим. Всі документи, які він одержував, лишилися на непідконтрольній території. Більш того, відомостей про нього в державних реєстрах, не збереглося або їх не надають на адвокатські запити. Він не виїжджав за межі Луганської області, де народився і проживав все своє життя, всі відомості про нього лишилися в територіальних органах на непідконтрольній території. Повноцінне життя неможливо наразі підтвердити у зв`язку із відсутністю відомостей в державних реєстрах та смертю його родичів через похилий вік. Численні запити до різних органів державної влади підтверджують лише, що вся інформація по ньому залишилась на тимчасово непідконтрольній території України, архіви не були перенесені в 2014 році.

Оскільки Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби не має змоги перевірити оформлення паспорта громадянина України через те, що підрозділи ДМС/ГУМВС м. Брянка, Луганської області не здійснюють свої повноваження, усі оформлені ними матеріали, архівні обліки та картотеки залишились на тимчасово непідконтрольній українській владі території, він вичерпав всі наявні можливості для отримання підтверджуючих відомостей про себе, у будь-який інший спосіб, окрім як у судовому порядку, з урахуванням зазначених вище обставин, неможливо встановити особу заявника та підтвердити належність його до громадянства України, а тому звертається в суд з даною заяву та просить її задовольнити.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

08.10.2024 року представником заінтересованої особи Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби надані пояснення у справі.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала, посилаючись на обставини, що в ній викладені та просила заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в судовому засіданні підтримала пояснення, надані суду.

Представник заінтересованої особи Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений, причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Брянка, Луганської області, Україна. Його батьками, відповідно до актового запису № 811 від 17.07.1963 року, є ОСОБА_2 (українка, проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; працювала в ШУ 11 роздатником) та ОСОБА_3 (росіянин, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , працював машиністом підйому шахта 12). Вказане підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 01.06.2024 року № 00045316934 (а.с. 14-17).

Як зазначає заявник він весь час до 2014 року він проживав за адресою батьків, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Документів, які б підтверджували його місце проживання отримати неможливо, оскільки дане місто було окуповане в 2014 році, а всі відомості про нього лишилися в територіальних органах на непідконтрольній території.

Судом такожвстановлено,що ОСОБА_1 був неодноразово засуджений на території Луганської області починаючи з 1993 року, що підтверджує його постійне проживання на території України та підтверджується відповіддю Головного управління Національної поліції в Луганської області № 2735/111/20/04- 2023 від 30.10.2023 року (а.с. 18-20).

У 2022 році через повномасштабне вторгнення рф ОСОБА_1 був влаштований до Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням, що підтверджується путівкою № 428 на влаштування до інтернатної(го) установи/закладу від 17.08.2022 року (а.с.21).

Відповідно до довідки № 34 від 19.01.2023 року виданої Кропивницьким психоневрологічним інтернатом з геріатричним відділенням зазначено, що він зарахований до інтернату на період воєнного стану та місяць після його припинення або скасування, на підставі путівки виданої Департаментом соціального захисту населення Кіровоградської військової адміністрації № 428 від 17.08.2022 року. На даний час він не отримує жодних пенсійних і соціальних виплат та є мало мобільним, перебуває на утриманні Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням (а.с.22).

Як вбачається з відповіді Головного управління ДПС у Луганській області № 274/6/12-32- 12-01-06 від 26.01.2024 року зазначено, що інформація про реєстрацію ОСОБА_1 в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня.

Відповідно до відповіді Головного управління ПФУ в Луганській області № 1200-07-05-8/2176 від 26.01.2024 року зазначено, що станом на 26.01.2024 року в Реєстрі застрахованих осіб відсутня електронна облікова картка відносно ОСОБА_1 і надати будь-які відомості щодо зазначеної особи не можливо.

Як зазначив заявник, паспорт громадянина України він не отримував, а мав лише паспорт громадянина колишнього СРСР, який в подальшому втратив, відомості про його отримання не збереглися.

07.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про встановлення належності до громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України». Згідно відповіді Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № А-162/6.1/3501-24/3501.4/268-24 від 02.09.2024 року йому було відмовлено у підтвердженні належності до громадянства України та рекомендовано встановити факт постійного проживання на території України у за станом 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року та у зв`язку з відсутністю можливості підтвердження документування паспортом громадянина України колишнього СРСР зразка 1974 року необхідно встановити особу у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Нормами статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) або набрання чинності Законом України від 08.10.1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13.11.1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 293 ЦПК України та ст. 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13.11.1991 року.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13.11.1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24.08.1991 року або станом на 13.11.1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до п.п «а» п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоУказом Президента від 27.03.2001 року № 215/2001, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року або проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24.08.1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року (п.п. «в» п.8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду). Отже, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року.

Пунктом 44 вищезазначеного Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Факт неможливості встановлення особи заявника підтверджується листом Центрально-Південого міжрегіонального управління Державної міграційної служби № А162/6.1/3501-24/3501.4/268-24 від 02.09.2024 року, а особа заявника підтверджується відповідними письмовими доказами: повторним свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ; довідкою Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням № 34 від 19.01.2023 року виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка містить фото заявника; листом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців від 26.04.2023 року виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка містить фото заявника; листом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців від 11.07.2024 року виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка містить фото заявника.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , 02.07.1963 року на території України за станом на 1991 рік (у тому числі на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року) за адресою: АДРЕСА_1 .

Надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України».

Згідно з п.п. «а» п.1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 зазначеного Закону ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 360, визначено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

У пунктах 38-40 вказаного Порядку передбачено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій. У виключних випадках за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи (пункт 43 Порядку).

Зокрема, цим пунктом встановлено, що у разі неподання особою, яка досягла 18- річного віку, документів з фотокартками проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник. Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців. Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному ч.1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Вказане кореспондується висновком, який викладено у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі № 366/474/19.

У своїйзаяві досуду заявниквказав,який фактпросить встановитита зякою метою;причини неможливостіодержання абовідновлення документів,що посвідчуютьцей факт;докази,що підтверджуютьцей факт(показаннясвідків,біографічні данізаявника табудь-якідокументи,які надаютьможливість перевіритиінформацію щодойого особи). Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.10.2022 року у справі № 511/409/20.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 1991 рік (в тому числі на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року) за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Брянка, Луганської області, Україна, згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 27.12.2022 року (актовий запис про народження № 811 від 17.07.1963 року) та довідки Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням № 34 від 19.01.2023 року виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є однією і тією самою особою.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 12.12.2024 року.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН відсутній, прож. АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи: Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, м. Кропивницький, вулиця Єгорова, 25а, код ЄДРПОУ 45200774.

Кропивницький психоневрологічний інтернат з геріатричним відділення, м. Кропивницький, вулиця Чернишевського, 36, код ЄДРПОУ 03190320.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко