Постанова

від 17.12.2024 по справі 211/2693/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10873/24 Справа № 211/2693/24 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз сімейнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа Службау справахдітей виконкомуДовгинцівської районноїв містіради,про усуненняперешкод успілкуванні здитиною таїї вихованні,визначення способуучасті увихованні дитини,в якійподані апеляційніскарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішенняП`ятихатського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від23вересня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради, в якому виклав вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з відповідачкою ОСОБА_2 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, від сумісного проживання мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сумісне життя між ними не склалося, з 2022року проживають окремо. Донька проживає з матір`ю, проте відповідач не бажає його присутності та штучно створює перешкоди у спілкуванні з донькою.

Ураховуючи викладене, позивач виклав вимогу про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у вільному спілкуванні та участі у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; також просив визначити способи участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні з дитиною з таким графіком: систематичні побачення з донькою, а саме кожен день, починаючи з понеділка та закінчуючи неділею з 09:00 години до 18:00 години, а після спливу двох тижнів побачення на його території за його адресою місця проживання, а саме на 30 днів визначити проживання за його адресою, потім 30 днів за адресою відповідачки, помісячне проживання у кожного з батьків; побачення батька з донькою у день народження дитини шляхом чергування років (батькові у рік який закінчується на непарне число, мати у рік, який закінчується на парне число); спірний щорічний відпочинок батька з донькою у період літніх канікул протягом двох тижнів, в період зимових канікул протягом тижня з ночівлею по місцю проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з донькою; побачення батька з донькою протягом усіх святкових заходів в освітніх закладах або інших місцях за домовленістю з матір`ю; побачення батька з донькою без присутності матері за адресою батька на строк три дні під час святкових днів та релігійних свят, враховуючи також вихідні дні (батькові у рік який закінчується на непарне число, мати у рік, який закінчується на парне число).

Рішенням П`ятихатського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від23вересня 2024року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено наступні способи участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- кожну першу, третю суботу місяця з 10:00 години до 19:00 години за попередньою домовленістю між батьками, у присутності матері за місцем проживання дитини;

- у день народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 14:00 години до 17:00 години, з додержанням розпорядку дня, графіку навчання та інших заходів, які відвідує ОСОБА_3 без присутності матері;

- щорічно зустрічатися та спілкуватися з донькою не менше 3 (трьох) годин протягом дня у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Трійця, День незалежності України) за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері;

- у літній період з червня по серпень включно, один тиждень спільного відпочинку батька з дитиною та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю між батьками на території України, після досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шести років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклала вимогу про зміну рішення суду в частині встановленого режиму спілкування позивача з дитиною.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що заявниця не заперечує, щоб позивач спілкувався з донькою, проте лише в її присутності, оскільки останній вживає наркотичні засоби, після чого поводить себе неадекватно. Вважає, що перебування дитини наодинці з позивачем може загрожувати її життю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення суду в частині визначеного способу участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні з дитиною, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що запропоновані позивачем способи участі у вихованні та спілкуванні батька з донькою у повній мірі відповідатимуть інтересам дитини, забезпечують справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачка заперечила проти задоволення апеляційної скарги позивача, просила її залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційних скарг та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.12).

Відповідно до копії характеристики, виданої ВСП «Верхньодніпровський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» ОСОБА_1 працює на даному підприємстві з 2008 року, зарекомендував себе комунікабельним, старанним та відповідальним працівником. Проявив себе як дисциплінована, скромна та порядна людина, до дисциплінарної відповідальності не притягувався (а.с.13).

Згідно довідки про доходи, виданої ВСП «Верхньодніпровський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» ОСОБА_1 працює на даному підприємстві на посаді машиніста залізнично-будівельних машин та його заробітна плата у період з липня 2023року по грудень 2023року склала 109 643,77грн (а.с.14).

З копії довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин протипоказань у ОСОБА_1 не виявлено (а.с.15).

Відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 22 січня 2024року не знятої та непогашеної судимості не має (а.с.17).

З копії довідки структурного підрозділу «Вагонне депо Батуринська» від 02.07.2024 року слідує, що ОСОБА_2 з 16 серпня 2019року працює на даному підприємстві на посаді оператор елетронно-обчислювальних та обчислювальних машин (а.с.51), її дохід у період з січня 2024року по червень 2024року склав 48 075,87грн (а.с.52), зарекомендувала себе добросовісним, дисциплінованим працівником, порушень трудової дисципліни не було (а.с.51).

Згідно висновку виконкому Довгинцівської в місті ради від 06 вересня 2024року останні вважають за доцільне проведення зустрічей ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за погодженням з матір`ю дитини та у її присутності (а.с.85).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 знає давно, вони тривалий час товаришували та вона є хрещеною матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач, як для неї тяжка людина, останній неврівноважений, в її присутності нерідко ображав відповідача ОСОБА_2 , налаштовував дитину проти матері. У позивача ОСОБА_1 дивна філософія життя, останній вважає, що дитина не повинна грати іграшками, таке свято як Новий Рік він не визнає, заперечує проти ялинок в домі. Крім того, вона була свідком того, коли в дитини була температура, то батько відмовлявся дитині давати ліки, вважав, що хвороба сама повинна пройти. Також їй відомо, що позивач вживає наркотичні засоби, навіть в дворі вирощує коноплю та сушить її в сараї.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідству з відповідачем ОСОБА_2 . Недавно була свідком того, коли позивач, скориставшись тим, що дитина гуляє на вулиці, підбіг до останньої та схопивши дитину, намагався її викрасти. Коли, його наздогнали та відібрали у нього дитину, останній голосно виражався нецензурною лайкою в адресу відповідача ОСОБА_2 . При цьому дитина дуже злякалась та плакала.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача з малолітньою донькою, суд першої інстанції, урахувавши конкретні обставини цієї справи, висновок органу опіки та піклування, наявність конфліктних відносин між сторонами, вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із донькою, приділяти їй увагу, брати участь у її розвитку та вихованні.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з донькою, а тому апеляційний суд під час оцінки доводів апеляційних скарг керується положеннями Конвенції про права дитини, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, установлено, що між сторонами справи батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача з малолітньою донькою, суд першої інстанції, урахувавши конкретні обставини цієї справи, висновок органу опіки та піклування, наявність конфліктних відносин між сторонами, вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із донькою, приділяти їй увагу, брати участь у її розвитку та вихованні.

Спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, який був визначений судом першої інстанції, у повній мірі відповідає розумному балансу участі батька у вихованні доньки.

Суд першої інстанції врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та зробив вірний висновок, що визначені дні та години спілкування батька з донькою у її день народження та святкові дні мають відбуватися без присутності матері, що не порушує прав та інтересів дитини. У протилежному випадку присутність матері лише сприятиме продовженню конфлікту батьків дитини (сторін у справі) й унеможливить належне спілкування батька з дитиною.

Обставин, які вказували б на те, що дитині буде шкодити спілкування з батьком і спільний відпочинок з ним без присутності матері, не встановлено.

Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні доньки є таким, що відповідатиме її якнайкращим інтересам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 січня 2023року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22), від 07 червня 2023року у справі № 607/2272/22 (провадження № 61-2215св23.

Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, який, встановлюючи порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяв до уваги поведінку батька, спрямовану на участь у вихованні та житті доньки, врахував висновок органу опіки та піклування, інтереси дитини, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування із дитиною та на участь у її вихованні, встановив відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з донькою, необхідність спілкування дитини як із батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення такого способу участі батька у виховані та спілкуванні з дитиною.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає розумному балансу участі батька у вихованні дитини, відповідає якнайкращим інтересам дитини, та не суперечить сталій судовій практиці Верховного Суду.

Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.

Відповідач не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я доньки.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивач вживає наркотичні засоби, що може створювати загрозу для життя дитини, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Крім цього, відповідач не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту батька і дитини на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні дочки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 аналогічні доводам позовної заяви та були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Водночас, апеляційний суд уважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що з урахуванням установлених у цій справі обставин, обом сторонам, які перш за все є батьками їхньої спільної дитини, слід навчитися комунікувати між собою для налагодження їх відносин, щоб у майбутньому вони мали змогу вирішувати спільні питання, які виникатимуть та стосуватимуться виховання їхньої спільної доньки. Тільки у разі досягнення спільного консенсусу всі подальші дії як батька, так і матері, здорові відносини між ними, будуть сприяти нормальному розвитку дитини, її ментальному здоров`ю, назагал відповідатиме її якнайкращим інтересам.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вплив батьків на дитину шляхом формування негативного образу батька чи матері в її очах може вплинути на їх безпосередній контакт із дитиною, що є неприпустимим у відносинах «батьки-діти» та жодним чином не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

Створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини (див. постанови Верховного Суду від 12 січня 2022року у справі № 663/724/19 (провадження № 61-15273св21), від 09 жовтня 2024року у справі № 753/7011/23 (провадження № 61-8784св24)).

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, заявниками апеляційних скаргах не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб сторони надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення П`ятихатського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від23вересня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2024року.

Судді: