Постанова

від 17.12.2024 по справі 199/4702/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8752/24 Справа № 199/4702/23 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» - «Дніпродіпродор» в особі юридичної особи: Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати, компенсації за дні невикористаної відпустки, лікарняних, індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів,

- за апеляційною скаргою Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор»,

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

05.06.2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» - «Дніпродіпродор» в особі юридичної особи: Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати, компенсації за дні невикористаної відпустки, лікарняних, індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів, в якому позивачка, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 532 711, 01 грн., яка складається із:

- заробітної плати в сумі 166367, 72 грн.,

- компенсації за дні невикористаної відпустки в сумі 40231, 14 грн.,

- лікарняних в сумі 8028, 18 грн.,

- середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 305599, 36 грн.,

- індексації заробітної плати в сумі 4462, 58 грн.,

- компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати в сумі 8022, 04 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від10червня 2024рокупозов ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії Держаного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» - «Дніпродіпродор» в особі юридичної особи: Державне підприємство Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати, компенсації за дні невикористаної відпустки, лікарняних, індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходу задоволено частково.

Стягнуто із Державного підприємства Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор», код ЄДРПОУ05416892, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість із заробітної плати у розмірі 133926,01 грн.; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 18439,27 грн.; середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 133926,01 грн.; індексацію заробітної плати в сумі 4462,58 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати в сумі 6455,93 грн., всього 297209, 80 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

01.08.2024рокувід Українського державногоінституту зпроектування об`єктівдорожнього господарства«Укрдіпродор»надійшла апеляційна скарга в якій апелянт просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що згідно табелів обліку робочого часу у вересні 2022 року позивачка відпрацювала 10 робочих днів, у жовтні 2022 року не працювала перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, у листопаді 2022 року відпрацювала 22 робочих дня. За період з грудня 2022 року по квітень 2023 року відсутні табелі обліку робочого часу. Форми ОК-7 надані позивачкою суд не може прийняти до уваги, оскільки підприємством була перерахована заробітна плата позивачці у зв`язку з відсутністю табелів обліку робочого часу та виставлені нові форми звітності ОК-7, різниця у перерахованих звітах по заробітній платі становить 97019, 88 грн. Крім того, судом першої інстанції була не правильно розрахована заборгованість за невикористані відпустки, різниця складає 31273, 35 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку зазначено, що позивачка у день звільнення не була на робочому місті, та не пред`являла вимоги для розрахунку з нею.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ганжа М.Г. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що на всіх підприємствах обов`язковим є ведення табелю робочого часу.

З форми ОК-7 за жовтень 2022 року вбачається, що сума фактичного заробітку становить 19560, 58 грн.. Страхових днів 30. Тобто з цієї суми сплачені страхові внески за 30 страхових днів.

Так саме й за інші місяці.

Нарахувати заробітну плату без табелю обліку робочого часу не можливо. А тому на час нарахування заробітної плати за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року були табелі обліку робочого часу, але потім вони кудись зникли і підприємство зробило перерахунок заробітної плати незрозуміло як. А тому не має законних підстав для врахування форм ОК-7, після їх коригування відповідачем.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Представники Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» Северин О.А. та Панько В.Ф. доводи апеляційної скарги підтримали.

ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

З 12.12.2019 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера Дніпропетровської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» - «Дніпродіпродор», що підтверджується копією наказу (розпорядження) №34-к від 11.12.2019 року та копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.14,67).

Відповідно до наказу №58-К від 03.05.2023 року ОСОБА_1 головного бухгалтера Дніпропетровської філії ДП «Укрдіпродор» «Дніпродіпродор» відповідно до ст.38 КЗпП звільнено за власним бажання (а.с.15).

У день звільнення позивачу не було виплачено належні суми заробітної плати та інші компенсаційні суми, що не заперечується представником відповідача.

Згідно з відомостями, що містяться в формі ОК-7, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за період із вересня 2022 року по березень 2023 року. Суми помісячних нарахувань становлять:

вересень 2022 року в розмірі 19 560,58 грн.

жовтень 2022 року в розмірі 17 265,00 грн.

листопад 2022 року в розмірі 19 484,19 грн.

грудень 2022 року в розмірі 18 129,25 грн.

січень 2023 року в розмірі 17 265,00 грн.

лютий 2023 року в розмірі 17 623,99 грн.

березень 2023 року в розмірі 19 707,86 грн.

Оскільки форма ОК-7 містить суми нарахованого заробітку, тому суми, що підлягають фактичній виплаті за відрахуванням податків і зборів в загальному розмірі 19,5% :

вересень 2022 року в розмірі 15 746,27 грн.

жовтень 2022 року в розмірі 13 898,33 грн.

листопад 2022 року в розмірі 15 684,77 грн.

грудень 2022 року в розмірі 14 594,05 грн.

січень 2023 року в розмірі 13 898,33 грн.

лютий 2023 року в розмірі 14 187,31 грн.

березень 2023 року в розмірі 15 864,83 грн.

За квітень та травень 2023 року нарахованими є суми ОСОБА_1 :

квітень 2023 року в розмірі 17363,65 грн., до виплати 13977,74 грн.

травень 2023 року в розмірі 19968,20, до виплати 16074,40 грн.

Таким чином, заборгованість із виплати заробітної плати за період: із серпня 2022 року по травень 2023 року включно складає 133926,01 грн.

Згідно із наданим позивачем розрахунком, вона має право на індексацію своєї заробітної плати, що складає 4 462,58 грн., та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати в сумі 6 455,93 грн., що підлягають стягненню із відповідача.

Компенсація за невикористані 33 дні щорічної відпустки, становить 18439,27 грн. (203949,52 грн. (сумарний заробіток за останні 12 місяців) х 365 (кількість календарних днів розрахункового періоду) * 33 дні невикористаної щорічної відпустки).

Визначаючи розмір відшкодування, який підлягає стягненню з Державного підприємства Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції враховував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження N 14-62цс18), зазначені у ній критерії, які слід враховувати при визначенні розміру відшкодування, визначеного виходячи ізсереднього заробіткузачас затримкироботодавцем розрахунку при звільненні відповідно дост. 117 КЗпП України.

Як вбачається із матеріалів справи, сума заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем на час звільнення становила 133926,01 гривень. А тому сумі заявлена сума середнього заробітку у розмірі 305 599,36 грн. гривень, що перевищує суму заборгованості та є очевидно непропорційним наслідкам правопорушення, підлягає зменшенню до суми заборгованості тобто до 133926,01 гривень.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Щодо розмірів заборгованості із заробітної плати.

Представник відповідача посилається на ту обставину, що згідно з наказом від 14.08.2023 року та актом про відсутність табелів обліку використання робочого часу було здійснено перерахунок заробітної плати працівників (у тому числі ОСОБА_1 ) за період 2022-2023 та внесені зміні (уточнення) у відповідну податкову звітність.

До цього ствердження критично поставився суд першої інстанції та колегія суддів апеляційного суду вважає зазначену обставину такою, що не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом.

Вказаний облік забезпечується через ведення табелю обліку робочого часу.

Табель обліку робочого часу цепоіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи загалом із відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду.

Таким чином, можливо прийти до висновку, що табель обліку робочого часу це первинний документ, на підставі якого бухгалтером підприємства здійснюється нарахування заробітної плати.

Оскільки посада головного бухгалтера підприємства, яку займала позивачка передбачала почасову оплату праці, то нарахувати заробітну плату без табелю обліку робочого часу взагалі не можливо.

А якщо заробітна плата була нарахована, а через деякий час втрачені ті табелі обліку робочого часу, на підставі яких вона була нарахована, у відповідача не має законних підстав для її коригування, оскільки втрачений той первинний документ, який був підставою для її нарахування, а тому для витребовування форм ОК-7 в яких відображені корегована заробітна плата не має підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачка у день звільнення не була на робочому місті, а тому не пред`явила вимоги для розрахунку з нею, колегія суддів апеляційного суду прийняти такий довід не може, оскільки як встановлено судом першої інстанції позивачка дійсно не була у день звільнення на роботі, оскільки її туди не пустили.

Тобто позивачка не змогла бути на робочому місті у день звільнення з вини відповідача, оскільки її не пустили на роботу, та як поясняє позивачка , вона навіть свої документи не передала по акту прийому-передачі.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 17.12.2024 року.

Судді: