Постанова

від 12.12.2024 по справі 338/558/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/558/24

Провадження № 22-ц/4808/1374/24

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю: представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 адвоката Борсука Д.Я., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Гутича П.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та визнання недійсним рішення селищної ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Битківським Л.М. 21 серпня 2024 року в селищі Богородчани Івано-Франківської області, повний текст якого складено 23 серпня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та визнання недійсним рішення селищної ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Богородчанської селищної ради від 01 лютого 2003 року йому передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,2950 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідачка ОСОБА_1 являється суміжним землекористувачем. Так, рішенням Богородчанської селищної ради від 23 грудня 2005 року відповідачці передано у власність земельну ділянку площею 0,0759 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та 20 жовтня 2006 року Богородчанською селищної радою їй видано державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЯД №866387, кадастровий номер 2620455100:01:001:0489.

В лютому 2021 року він мав намір здійснити реєстрацію речових прав на належну йому земельну ділянку у Державному реєстрі. З цією метою звернувся до підприємця ОСОБА_3 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі. Під час виготовлення технічної документації виявилося, що внаслідок видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку відбулося накладення належної йому земельної ділянки та ділянки відповідачки.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 07 квітня 2023 року за № 011/04-23 встановлено накладення земельної ділянки площею 0,2950 га, що належить йому на праві власності на підставі державного акту від 07.03.2003 року серії РІ №188094, та земельної ділянки площею 0,0759 га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 20 жовтня 2006 року.

В процесі підготовки проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки відповідачці у власність, перенесення в натурі (на місцевості) меж належної їй земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками не здійснювалося та ним не погоджувалося. Питання вилучення у нього частини земельної ділянки не вирішувалося.

16 березня 2021 року він звертався до ОСОБА_1 із пропозицією подати заяву про виправлення помилки, що виникла у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації належної їй земельної ділянки, однак не отримав відповіді.

З метою вирішення спору у вересні 2021 року він та його батько ОСОБА_4 звернулися із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації до Богородчанського районного суду (справа №338/1188/21). В процесі розгляду справи батько помер. Рішенням Богородчанського районного суду від 22 червня 2023 року в даній справі його позов задоволено. Однак, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25 березня 2024 року, рішення суду першої інстанції скасовано, відмовлено у задоволенні його позову з мотивів незалучення до участі у розгляді справи Богородчанської селищної ради.

Виходячи з наведеного вважає, що позовна давність переривалася відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України.

Просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №866387, виданий Богородчанською селищною радою ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0759 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620455100:01:001:0489; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки; визнати недійсним рішення Богородчанської селищної ради від 23 грудня 2005 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 (а.с.1-3).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2024 року позов задоволено частково. Визнано недійсним державний акт серії ЯД №866387 від 20 жовтня 2006 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0759 га, кадастровий номер 2620455100:01:001:0489 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 0,0759 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620455100:01:001:0489, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , припинивши речове право на вказане нерухоме майно. В задоволенні вимог про визнання недійсним рішення Богородчанської селищної ради від 23.12.2005 року відмовлено (а.с.121-126).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що Державний акт на право власності на земельну ділянку, належну відповідачці, був оформлений з порушенням чинного на 2006 рік Земельного кодексу України; частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, що виконувалась на замовлення відповідачки, був кадастровий план земельної ділянки, у якому допущено очевидні помилки; визначений законом порядок при оформленні Державного акту, що виданий на ім`я відповідачки, не був дотриманий; технічна документація, що стала підставою для оформлення Державного акту, у відповідачки не збереглась; зібрані докази свідчать про накладання земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивача, прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки і припинення речових прав на вказане нерухоме майно.

Підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність відповідачці немає, оскільки в такій редакції це рішення не приймалось, а право на приватизацію відповідачкою земельної ділянки ніхто не оспорює. Також суд вважав безпідставною заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізнався в лютому 2021 року.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.

Апелянт вказує, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №866387 від 20 жовтня 2006 року нею отримано у встановлений законом спосіб, а вимоги позивача не ґрунтуються на об`єктивних доказах.

Зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним державного акту на право власності на землю, тому вимога про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Таким чином, на думку апелянта, суд, відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення Богородчанської селищної ради №22 від 23 грудня 2005 року, не мав правових підстав визнавати недійсним державний акт на право власності на належну їй земельну ділянку, оскільки у державному акті зазначено, що вона набула у власність земельну ділянку на підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування.

Також наголошує, що межі земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (батьком позивача) у 2006 році були погоджені, про що свідчить підпис ОСОБА_6 на кадастровому плані опису меж земельних ділянок. Погодження меж відбулося по огорожі, про що складено відповідний акт від 10 березня 2006 року. Вказаний акт затверджено рішенням Богородчанської селищної ради від 16 березня 2006 року, яке позивачем не оскаржувалось.

Крім того, жодного доказу, який би встановлював порушення нею меж і захоплення земельної ділянки позивача, до матеріалів справи не долучено.

Зазначає, що у висновку судової земельної технічної експертизи від 07 квітня 2023 року, який проводився на замовлення позивача, відсутня прив`язка до існуючих погоджених меж земельних ділянок (огорожа). Судовий експерт у своєму висновку взагалі не зазначив про рішення Богородчанської селищної ради від 16.03.2006 року, згідно якого було затверджено акт про встановлення меж земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства між сторонами, оскільки накладення меж зачіпає третю земельну ділянку, яка належить ОСОБА_7 , тому жодних накладок в даному випадку не може бути. Крім того, судовий експерт Максимчин А.Д. не надав відповідь на питання її представника щодо погодженої межі між земельними ділянками, позначеної огорожею, встановленою до виникнення спору.

Вказує, що позовна вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №866387 від 20.10.2006 року та скасування державної реєстрації земельної ділянки подана позивачем із спливом строку позовної давності. Тому вважає, що в даному випадку слід було застосувати норми статті 267 ЦК України, як підставу для відмови у позові.

За наведених підстав просить скасувати рішення суду в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Судові витрати покласти на позивача (а.с.129-134).

Позиція інших учасників справи

Позивачем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідачки про його незаконність є безпідставними. Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку суперечить положенням Земельного кодексу України, оскільки тягне за собою припинення права власності на неї. Разом з тим, у частині 2 статті 152 ЗК України зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №540/861/16-ц, визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Судом встановлено наявність накладення земельної ділянки, що належить йому на праві власності, із земельною ділянкою відповідачки. Факт накладення земельних ділянок підтверджується і висновком судової земельно-технічної експертизи від 07.04.2023 року. А посилання відповідачки на рішення Богородчанської селищної ради від 10.03.2006 року, яким затверджено акт узгоджувальної комісії по встановленню меж земельних ділянок, безпідставне, оскільки стосується меж між земельною ділянкою ОСОБА_1 та земельною ділянкою його батька ОСОБА_4 . Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачки, як цього вимагає стаття 118 ЗК України, Богородчанською селищною радою не приймалось. Також безпідставною вважає вимогу апелянта про застосування строку давності. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3ст.360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання не з`явився представник відповідача Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення кореспонденції в електронний кабінет відповідача.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

В силуст. 367 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 адвоката Борсука Д.Я., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Гутича П.Ф., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Встановлені судом обставини справи

В матеріалах справи наявний державний акт на право приватної власності на землю площею 0,2950 га, серії Р1 №188094, виданий 07.03.2003 року ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Богородчанської селищної ради народних депутатів від 01 лютого 2003 року. Земельна ділянка розташована на території смт. Богородчани Богородчанської селищної ради для ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №695. Опис меж: від А до Б землі сільської ради (дорога), від Б до В - землі сільської ради (дорога), від В до ОСОБА_8 (а.с.5).

Державний акт серії ЯД № 866387 від 20.10.2006 року на земельну ділянку площею 0,0759 га виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Богородчанської селищної ради від 23.12.2005 року №22 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2620455100:01:001:0489. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0-1062990231. Опис меж: літ. «А» - ОСОБА_9 , «Б» - ОСОБА_10 , «В» - землі селищної ради, «Г» - землі селищної ради (а.с.62).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2612322802021 від 13.09.2021 року, земельна ділянка площею 0,0759 га, що розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2620455100:01:001:0489, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі рішення Богородчанської селищної ради від 23.12.2005 року ХХІІ сесії четвертого демократичного скликання. Дата державної реєстрації земельної ділянки 20.10.2006 року. Документ, що посвідчує право Державний акт від 20.10.2006 року серії ЯД №866387 (а.с.7).

Відповідно до архівного примірника рішення Богородчанської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області 22 сесії четвертого демократичного скликання від 13.12.2005 року, на підставі заяви ОСОБА_1 селищною радою приймалось рішення про передачу їй у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,26 га, а саме: для обслуговування житлового будинку площею 0,14 га по АДРЕСА_2 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,12 га по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка в межах площі 0,0759 га цим рішенням не виділялась (а.с.86).

10 березня 2006 року узгоджувальною комісією по встановленню меж земельних ділянок проведено розмежування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства між ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 . Фактично встановлено межі по плану земельної ділянки від пункту А до пункту Б, межівник ОСОБА_9 . Ділянка від точки А до Б зі сторони присадибної ділянки ОСОБА_9 огороджена і межа плану земельної ділянки визначена від наявної огорожі. Претензій ОСОБА_1 до загородженої частини ділянки немає. До акту додається план-схема про розмежування (а.с.64-65).

Рішенням Богородчанської селищної ради Богородчанського району Івано-Франківської області двадцять шостої сесії четвертого демократичного скликання від 16.03.2006 року затверджено акт узгоджувальної комісії по встановленню меж земельних ділянок для ведення селянського господарства між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 10.03.2006 року (а.с.63).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 07 квітня 2023 року № 011/04-23, проведеної у цивільній справі № 338/1188/21, яка приймається судом у цій справі, яка розглядається, як інший письмовий доказ, експертом при винесенні на місці зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлено накладання земельної ділянки площею 0,0759 га, яка належить ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 20 жовтня 2006 року серії ЯД № 86638 на суміжну земельну ділянку площею 0,2950 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що належить на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 07 березня 2003 року серії Р1 №188094 ОСОБА_2 (право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 виникло раніше). Площа накладення складає 0,0106 га. Також встановлено накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на ділянку, що належала за життя ОСОБА_4 (а.с.12-22).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтвердив обґрунтованість зроблених висновків та роз`яснив, що за допомогою геодезичних приладів у спосіб топографо-геодезичної зйомки приладами глобальної супутникової радіонавігаційної системи координат GPS визначив точки прив`язки до місцевості земельної ділянки ОСОБА_1 та координати поворотних точок, дирекційних чи внутрішніх кутів, що дало змогу точно відтворити конфігурацію земельних ділянок. Відправною точкою для визначення меж земельної ділянки ОСОБА_2 був наявний межовий знак існуюча огорожа господарства. В даному випадку наявне накладення земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивача, що вийшла за межі огорожі. Це познач на план (схемі) у додатку № 2 висновку експерта (а.с.120). У 2016 році (встановлення меж) очевидно неточно проведено заміри земельних ділянок. Отже, під час встановлення меж проектантами могло бути здійснено помилку при визначенні меж. Для вирішення цього питання слід звернутися до проектантів для виготовлення технічної документації

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Вирішуючи цей спір, апеляційний суд виходить з таких положень Закону.

Статтями 12,81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зіст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно змісту ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другоюстатті 116 ЗК України(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина першастатті 126 ЗК Українив редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 118 ЗК Українивизначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої - дев`ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва у межах нормбезоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно іззаконом- після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частина першастатті 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормахКонституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьоюстатті 152 ЗК України(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбаченихзаконом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина першастатті 155 ЗК України).

Виходячи з положень статей8,124 Конституції, статей90, 91,118,152,153,158,ЗК України, глави 27ЦК України,статті 15 ЦПК України(у редакції, яка була чинна на час розгляду справи судом), судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Згідно зі ст.ст. 152,153,155 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом та іншими Законами України. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосуванням інших, передбачених Законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, серед іншого, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до часини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а " пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а " пункту 2частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом встановлено,що відповіднодо державногоакту направо приватноївласності наземлю від07березня 2003року серіїР1№ 188094позивач ОСОБА_2 є власникомземельної ділянкидля веденняособистого підсобногогосподарства площею0,2950га на АДРЕСА_1 якамежує ізземельною ділянкоювідповідачки ОСОБА_1 для веденняособистого підсобногогосподарства площею 0,0759 га, кадастровий номер 2620455100:01:001:0489, державний акт на право приватної власності на яку виданий пізніше, а саме 20 жовтня 2006 року серії ЯД № 866387. Рішенням органу місцевого самоврядування від 23 грудня 2005 року № 22, на підставі якого відповідачці виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 виділена земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства 0,12 га та 0, 14 га для ведення особистого селянського господарства, тобто загальною площею 0,26 га. час проведення експертного дослідження земельних ділянко виявлене накладення земельної ділянки площею 0,0759 га, яка належить ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 20 жовтня 2006 року серії ЯД № 86638 на суміжну земельну ділянку площею 0,2950 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що належить на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 07 березня 2003 року серії Р1 №188094 ОСОБА_2 (право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 виникло раніше), площа якого складає 0,0106 га. (а.с.12-22)

Представником відповідача суду повідомлено, що технічна документація, що стала підставою для оформлення державного акту у ОСОБА_1 , не збереглась.

Виходячи із розбіжностей у площі земельної ділянки, яка вказана у рішенні селищної ради та Державному акті, суд дійшов обґрунтованого висновку, що технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки в порядку, визначеному ст.118 ЗК України, на затвердження сесії не подавались.

Відтак, визначений законом порядок при оформленні оскарженого Державного акту, що виданий на ім`я ОСОБА_1 , не був дотриманий.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, що виконувались на замовлення відповідачки, був кадастровий план належної їй земельної ділянки, у якому допущено очевидні помилки.

Рішенням органу місцевого самоврядування затверджено акт узгоджувальної комісії по встановленню меж земельних ділянок для ведення селянського господарства між сторонами, відповідно до якого відправною точкою (існуючим межовим знаком) при оформленні права власності відповідачкою на земельну ділянку була наявна огорожа господарства позивача. Причиною винесення точок координат земельної ділянки відповідачки за огорожу могла бути технічна помилка. Державний акт на право власності на земельну ділянку відповідачці був оформлений з порушенням чинного законодавства.

Згідно із частиною першою статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами,що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася з порушенням вимогЗемельного кодексу України.

Наведене відповідає висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18).

Оскільки зміна існуючих твердих меж між земельними ділянками не відбулася, наявні в матеріалах справи докази свідчать про накладання земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 , суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову в цій частині шляхом визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виданого відповідачці, скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки та припинення речових прав на вказане нерухому майно.

Щодо вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, суд виходив з наступного.

Рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність відповідачці, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для задоволення вимог немає, оскільки право на приватизацію відповідачці земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, ніхто не оспорює.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, оскільки у межах розгляду вказаної справи суд не встановив заборони на ухвалення будь-яких рішень щодо спірної ділянки, прийняття оспорюваного рішення не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку в процесі її відведення, не має самостійного значення з метою відновлення та/або захисту права позивача щодо користування належною йому земельною ділянкою.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності, суд дійшов вірного висновку, що перебіг строку переривався внаслідок звернення позивача до суду із позовом з цього ж приводу у вересні 2021 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування або зміни по суті правильного рішення суду відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно з`ясував обставини справи, надав вірну оцінку усім доказам, а тому рішення суду та додаткове рішення суду слід залишити без зміни.

Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зістаттею 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивачем надано відповідний перелік документів здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Інформація, яка міститься в договорі про надання правничої допомоги, може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнути витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21серпня 2024року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , 1982 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , 1961 року народження, РНОКПП НОМЕР_2 ,адресапроживання АДРЕСА_1 , витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн (сім тисяч гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текстпостановискладено 17грудня 2024року.