Ухвала

від 27.01.2025 по справі 338/558/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025року

м. Київ

справа № 338/558/24

провадження № 61-484ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської областівід 21 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та визнання недійсним рішення селищної ради,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №866387, виданий Богородчанською селищною радою ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0759 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620455100:01:001:0489; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки; визнати недійсним рішення Богородчанської селищної ради від 23 грудня 2005 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1

21 серпня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, якимпозов задовольнив частково. Визнав недійсним державний акт серії ЯД №866387 від 20 жовтня 2006 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0759 га, кадастровий номер 2620455100:01:001:0489 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 0,0759 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620455100:01:001:0489, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , припинивши речове право на вказане нерухоме майно. В задоволенні вимог про визнання недійсним рішення Богородчанської селищної ради від 23 грудня 2005 року відмовив.

09 січня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

1. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становив 3 028,00 грн.

Частиною третьою статті 6 вказаного Закону визначено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (3 028,00 грн х 0,4 х 2 х 200%).

До касаційної скарги ОСОБА_1 додала квитанцію від 09 січня 2025 року № 5102-09-016/С на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 пропонується доплати 2 422,40 грн судового збору за подання цієї касаційної скарги.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження доплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

2. Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги передбачені у статті 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте у поданій касаційні скарзі ОСОБА_1 не зазначає відповідних відомостей.

При цьому необхідно зауважити, що реєстрація ОСОБА_1 електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, є добровільною.

3. Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (пункт 1 частини 1 статті 389 ЦПК України).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

За таких обставин, ОСОБА_1 має право надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, а саме: зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, в якій зокрема уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) разом з копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 рокузалишити без руху.

Надати заявникові строк для усунення зазначених вище недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Коротенко