Ухвала

від 17.12.2024 по справі 200/23165/15-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 200/23165/15-ц

Провадження № 4-с/932/54/24

У Х В А Л А

17 грудня 2024 р. м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Петунін І. В., розглянувши скаргу боржника: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

В С Т А Н О В И В:

Боржник: ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О. про визнання її дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягувач по цій справі: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Для розгляду вказаної скарги необхідно залучити в якості заінтересованої особи: іншого боржника ОСОБА_2 , оскільки рішенням суду грошові кошти стягнуті солідарно з обох боржників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також у скарзі ОСОБА_1 просить зупинити стягнення по цьому виконавчому провадженню до розгляду скарги.

З приводу цього суддя враховує наступне.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже,положення ст.ст. 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України),поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Останній абз. п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно з яким судам роз`яснено, що до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження), на який послався боржник ОСОБА_1 , стосується справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а тому в цій справі застосуванню не підлягає.

При цьому суддя враховує постанову ОП ВС від 01.03.2021, справа № 752/26606/18.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні скарги боржник прохав суд витребувати від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни засвідчені копії матеріалів виконавчих провадження № 75818223, № 64659628, інших відкритих і закінчених виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_2 за їх наявності із зазначенням всіх стягнутих з боржників сум і дат їх утримання та сплати стягувачами; витребувати від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 76576161; витребувати у Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження № 59291109 з детальною інформацією про всі стягнуті з ОСОБА_1 кошти із зазначенням сум і дат їх утримання та сплати стягувачами.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

За змістом п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу у реалізації ними прав, передбачених ЦПК.

З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин по справі, суд вважає необхідним задовольнити частково клопотання боржника про витребування доказів та витребувати від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни наступні докази:

-належним чином засвідчену копію виконавчого провадження № 76576161;

-детальну інформацію про всі стягнуті з ОСОБА_3 кошти із зазначенням сум і дат їх утримання та сплати стягувачам по виконавчому листу № 200/23165/15-ц, виданому 26.10.2018 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Витребувати від Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчену копію виконавчого провадження № 59291109.

В іншій частині клопотання, суд розцінює його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Внаслідок цього клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260, 353, 447 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Залучити в якостi заінтересованої особи: ОСОБА_2 .

Відмовити боржнику ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 76576161 на підставі виконавчого листа № 200/23165/15-ц, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Справу призначити до судового розгляду у судовому засіданні на 10.30 годину 27 грудня 2024 р. про що повідомити сторони та приватного виконавця.

Витребувати від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни наступні докази:

-належним чином засвідчену копію виконавчого провадження № 76576161;

-детальну інформацію про всі стягнуті з ОСОБА_3 кошти із зазначенням сум і дат їх утримання та сплати стягувачам по виконавчому листу № 200/23165/15-ц, виданому 26.10.2018 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Витребувати від Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчену копію виконавчого провадження № 59291109.

В іншій частині клопотання відмовити.

Витребувані докази надіслати на адресу суду у п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Відповідно до вимог ч.ч. 7, 8 ст. 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність встановлену законом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Згідно із вимогами ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І. В. Петунін