Рішення

від 18.12.2024 по справі 212/11747/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/11747/24

2/212/5012/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Солар» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець Куземченко Андрій Сергійович, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Щербачов А. П., звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись у його обґрунтування на те, що 16.06.2020 року приватний нотаріус Баршацький І. В. видав виконавчий напис № 6377 про стягнення з позивача на користь відповідача боргу за кредитним договором в загальній сумі 11967 грн. На підставі такого виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 62482656 приватним виконавцем. Вважаючи такий виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, зазначав, що виконавчий напис був вчинений у порушення визначеного законом порядку, без доведення безспірності заборгованості позивача, про існування якого позивачу не повідомлялось. Таким чином просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 6377 від 16.06.2020 р. приватного нотаріуса Баршацького І. В., стягнувши з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 4 грудня 2024 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Ані позивач, ОСОБА_1 , ані його представник, адвокат Щербачов А. П., не висловили заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Представники відповідача, ТОВ «Нео Солар», будучи повідомленими про наявність позову Кожухової К. Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, своїм правом на подання відзиву на позов не скористались.

Треті особи, приватний нотаріус Баршацький І. В. та приватний виконавець Куземченко А. С., також будучи повідомленими про наявність позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, своїм правом на подання пояснень третьої особи на позов не скористались.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що 16.06.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Баршацький І. В., видав на підставі п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, виконавчий напис, реєстр № 6377, за яким з ОСОБА_1 за кредитним договором № 10000983283 від 20.09.2019 року, укладеним з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Нео Солар» на підставі договору цесії № 18/05/2020 від 18 травня 2020 року, на користь відповідача було звернуто стягнення на заборгованість в сумі 11967 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

Суд також встановив, що на підставі заяви представника стягувача приватним виконавцем Куземченко А. С. було постановою від 06.07.2020 року відкрито виконавче провадження № 62482656 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Баршацького І. В. від 16.06.2020 р., реєстр № 6377.

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За п. п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (в редакції до 26 листопада 2014 року), документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. При цьому для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року N 662 до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 були внесені зміни.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою від 1 листопада 2017 року Вищого адміністративного суду України, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині внесених змін, зокрема, розділ 2, за яким внесено до такого "Переліку документів" "кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису за якими додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості."

Таким чином суд встановив, що для видачі виконавчого напису нотаріусу відповідно до "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є саме нотаріально посвідчені кредитні угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, які для одержання виконавчого напису повинні подаватися нотаріусу в оригіналі разом із документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/20084/14.

Натомість, суд встановив, що доказів укладення договору кредиту № 10000983283 від 20.09.2019 року, укладеним позивачем з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» із нотаріальним посвідченням матеріали справи не містять, внаслідок чого у порушення ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", п. 1 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", приватним нотаріусом Баршацьким І. В. було видано 16.06.2020 р. спірний виконавчий напис, реєстр № 6377.

Також суд зазначає, що на підставі ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому сам по собі цей факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.

Таким чином суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур, оскільки суд повинен установити чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник безспірну заборгованість перед стягувачем.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15 а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц, від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц та від 2 липня 2019 року по справі N 916/3006/17.

Суд зазначає, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише стягувачем, тому не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином суд робить висновок, враховуючи положення ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. В свою чергу, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис:

1) з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення;

2) а також з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року по справі № 645/1979/15-ц.

Зважаючи на викладене обґрунтування, суд не вбачає необхідності вдаватись до вирішення питання про безспірність вимог ТОВ «Нео Солар».

Таким чином, встановивши в судовому засіданні факт порушення приватним нотаріусом Баршацьким І. В. процедури вчинення виконавчого напису від 16.06.2020 р., реєстр № 6377, за яким з ОСОБА_1 за договором кредиту № 10000983283 від 20.09.2019 року, укладеним з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», на користь відповідача було звернуто стягнення на заборгованість у загальній сумі 11967 грн., то вказане є самостійною та достатньою підставою для визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із переліченим вмотивуванням заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Баршацьким І. В. від 16.06.2020 р., реєстр № 6377.

Згідно із ст. 141 ЦПК, враховуючи, що суд повністю задовольнив заявлені позовні вимоги, то на користь позивача підлягає стягненню з ТОВ «Нео Солар» витрати ОСОБА_1 на оплату судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову на загальну суму 1816,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3150 грн. підтверджується: свідоцтвом адвоката Щербачова А. П., ордером № 1196466, договором від 25.11.2024 року про надання правничої допомоги, де визначено, що розмір витрат на правничу допомогу позивачу становить 3150 грн., що підтверджується актом приймання-передачі правничої допомоги від 25.11.2024 року з деталізацією обсягу виконаних робіт адвокатом та їх вартості.

При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є доведеним, враховуючи, що при цьому дотримані критерії розумності їх вартості.

Враховуючи, що суд повністю задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3150 грн. підлягають стягненню в повному обсязі з відповідача на користь ОСОБА_1 , як такі, що були доведені відповідно до ст. 137, 141 ЦПК.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Солар» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець Куземченко Андрій Сергійович, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 16.06.2020 року приватним нотаріусом Баршацьким Ігорем Вікторовичем, реєстр № 6377, за яким з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Солар» було звернуто стягнення боргу в загальній сумі 11967 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Солар» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1816,80 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3150 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 18 грудня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нео Солар», ЄДРПОУ: 42004057, розташоване в м. Києві по бул. Кольцова 14-Д офіс 610.

Третя особа: Баршацький Ігор Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, розташований в м. Києві по вул. Рейтарській 6-3 літ. А каб. 2-7.

Третя особа: Куземченко Андрій Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області, розташований в м. Дніпро по вул. Сімферопольській 21 прим. 59, 68.

Суддя: Д. О. Козлов