Постанова

від 03.12.2024 по справі 641/1773/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Харків

справа № 641/1773/20

провадження № 22-ц/818/2330/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Маміної О.В. , Пилипчук Н.П.,

за участі секретаря: Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів», Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім»,

треті особи: Моторно (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова апеляційні скарги Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року у складі судді Музиченко В.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої ДТП та з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.08.2023 ( т.1 а.с. 55 - 68) та заяви про збільшення позовних вимог від 16.10.2023 року ( т.1 а.с. 178 - 18) ОСОБА_2 просив стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» 100000,00 грн страхового відшкодування завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля майнової шкоди, 9666,67 грн - пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 10726,12 грн - 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування, 52 934,68 грн - інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування. ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» 1100,00 грн - витрат пов`язаних з лікуванням потерпілого, 3259,00 грн - на відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, 217.95 грн - на відшкодування моральної шкоди, 442,44 грн - пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 490,93 грн, 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування, 2422,79 грн - інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування. ОСОБА_2 просив стягнути з КП «КВПВ» 264036,26 грн різниці між фактичним розміром завданого йому матеріального збитку та страховим відшкодуванням, 3200,00 грн витрат на послуги евакуатора та 10000 на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що 30.08.2018 року, близько 17-20 години на автошляху Дергачі - Черкаська Лозова в районі виїзду з Дергачівського сміттєвого полігону сталась дорожньо - транспортна пригода, а саме водій вантажного автомобіля FOTON (сміттєвоз) д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну допустив зіткнення з автомобілем KIA Sportage д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (автомобіль належний ОСОБА_2 ) в результаті чого автомобіль останнього уникаючи зіткнення з сміттєвозом виїхав на зустрічну смугу руху та перекинувся у кювет. В результаті ДТП автомобілі зазнали ушкоджень, а водій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. За фактом ДТП СВ Дергачівського ВП ГУНП України в Харківській області до ЄРДР 31.08.2018 року було внесено дані за ч.1 ст. 286 КК України та розпочате досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12018220280001374. Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 24.01.2020 року по справі № 619/4336/19 ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Станом на 30.08.2018 року цивільно-правову відповідальність власника сміттєвоза FOTON р.н. НОМЕР_1 було застраховано за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «Київський страховий дім». Відповідно до розпорядження Держфінпослуг від 09.07.2010 року № 566, розмір страхової суми на момент ДТП за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 грн на одного потерпілого. ПрАТ «Київський страховий дім» з 10.08.2018 року повідомив, що Загальними зборами акціонерів ПрАТ «Київський страховий дім» від 10.08.2018 року прийнято рішення про припинення ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації у добровільному порядку за рішенням органу товариства, уповноваженого на це установчими документами. Згідно з інформацією, яка міститься на сайті ПрАТ «Київський страховий дім» строк заявлення кредиторських вимог встановлено до 10.10.2018 року включно. 03.10.2018 року ОСОБА_1 було написано заяву до ПрАТ «Київський страховий дім» про включення до реєстру кредиторів, проте жодної відповіді не надходило. 08.10.2018 року відповідач ПрАТ «Київський страховий дім» отримав лист про виплату страхового відшкодування. Максимальний термін для прийняття рішення у ПрАТ «Київський страховий дім» закінчився 05.01.2019. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування сплачується пеня та може бути нарахована 3 % річних та інфляційні витрати. Розмір страхового відшкодування, яке повинен заплатити ПрАТ «Київський страховий дім» складає: 9666,67 грн - пеня; 10726,12 грн. - 3 % річних; 52934,68 грн. - інфляційні витрати; 100000,00 грн - шкода майну за пошкодження застрахованого автомобіля. Внаслідок ДТП життю та здоров`ю ОСОБА_1 було завдано шкоди, яка пов`язана з лікуванням на суму 1100,00 грн. ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у КНП «Міська поліклініка № 8 ХМР» з 03.09.2018 року по 26.10.2019 року. Також ОСОБА_1 перебував на лікарняних з 03.09.2018 року по 01.10.2018 року (листок непрацездатності № 948544) та з 02.10.2018 року по 26.10.2018 року (листок непрацездатності № 948544). Відповідно до листка непрацездатності № 948320 належить до виплати 6932,74 грн, відповідно до листка непрацездатності № 948544 належить до виплати 5976,50 грн. Згідно з довідкою № 368 від 02.10.2018 середній заробіток становить 8084,17 грн. Розрахунок неотриманої середньої заробітної плати становить 3259 грн. Сума страхової виплати за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 217,95 грн. Таким чином на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «Київський страховий дім» має бути стягнуто 1100,00 грн витрат пов`язані з лікуванням та 3259,00 грн - шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; 217,95 грн - моральної шкоди; 442,44 грн - пені за прострочення виплати страхового відшкодування; 490,93 грн - 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування; 2422,79 грн - інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування. Оскільки винним у ДТП було визнано ОСОБА_3 , який на момент ДТП виконував трудові обов`язки у КП «КВПВ», то зазначене підприємство повинно відшкодувати завдану власнику автомобілю матеріальну шкоду, що дорівнює різниці між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням у розмірі 264036,26 грн. В результаті пошкодження належного позивачу автомобілю було порушено звичний устрій сім`ї позивача та у нього виникли незручності щодо пересування, що задало позивачу моральної шкоди, яку ОСОБА_2 оцінив у розмірі 10000,00 грн. Також позивач просив стягнути з КП «КВПВ» понесені ним витрати на послуги евакуатора у розмірі 3200 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_2 256195 ( двісті п`ятдесят шість тисяч сто дев`яносто п`ять) грн 95 коп, що складаються з 240995,95 грн на відшкодування матеріальної шкоди 3200,00 грн - витрат на послуги евакуатора, 2000,00 грн витрат на проведення експертного дослідження та , 10000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь держави судовий збір у розмірі 2458,51 грн.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 надав суду належні та допустимі докази на підтвердження розміру заданого йому в результаті ДТП майнового збитку, що перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування тому із КП «КВПВ», як роботодавця винної у ДТП особи, на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та страховим відшкодуванням з урахуванням вартості залишків автомобілю у розмірі 77000 грн. Крім того, суд вважав доведеним факт завдання позивачу ОСОБА_2 в результаті ДТП моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях пов`язаних зі втратою майна та заподіянням тілесних ушкоджень його сину та зробив висновок про те, що визначений позивачем розмір відшкодування відповідає засадам розумності, справедливості і співмірності. Також з відповідача КП «КВПВ» підлягає стягненню вартість послуг евакуатора у розмірі 3200 грн. Разом з тим, підстави для задоволення позовних вимог пред`явлених до ПрАТ «Київський страховий дім» відсутні, оскільки ОСОБА_2 , з заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії не звертався. Крім цього, ПрАТ «Київський страховий дім» втратило статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ 05.07.2018 року та згідно з п.51.1 ст.52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» припинило членство МТСБУ. Однак ліквідація ПрАТ «Київський страховий дім» не була проведена та банкрутом страхова компанія не визнана, таким чином заява ОСОБА_1 про включення до реєстру боржників не може бути розцінена як заява про настання страхового випадку.

Не погодившись з рішенням суду КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норм процесуального права щодо прийняття уточненої позовної заяви за межами встановленого ЦПК України строку. Також судом не повно встановлені обставини у справі та зроблені висновки, що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. А саме, позивачем не доведено розмір реально понесених ним витрат на здійснення відновлювального ремонту, хоча в судовому засіданні останній ОСОБА_1 повідомив про те, що відремонтував і продав автомобіль. Розмір отриманих ним від продажу автомобілю грошових коштів належним чином не підтверджений. Також, ОСОБА_1 не звертався до страхової компанії для виплати страхового відшкодування та пошкоджений автомобіль не було оглянуто представником страхової компанії. Крім цього позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру понесених ним душевних страждань. Тому суд безпідставно стягнув з відповідача грошові кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Понесені позивачем витрати на евакуацію транспортного засобу та проведення експертного дослідження відповідно до вимог закону « Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності підлягають стягненню зі страховика, а не з винної особи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення в частині відмови у задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з КП «КВПВ» матеріальних збитків змінити, стягнувши на користь ОСОБА_2 264036,26 грн, що є різницею між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд необгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволені позову до ПрАТ "Київський страховий дім". ОСОБА_1 є особою, яка правомірно володіла транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди і звертався до ПрАТ "Київський страховий дім" з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства (тому що страховик до настання ДТП вже почав процедуру банкрутства), тим самим захистив своє право на відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих. Крім відшкодування шкоди, завданої майну позивача, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди також було заподіяно шкоду його життю та здоров`ю, проте суд першої інстанції у задоволенні даних позовних вимог також відмовив. Незважаючи на те, що ПрАТ "Київський страховий дім" почало процедуру банкрутства позивачі вчинили ряд активних дій, щодо отримання страхового відшкодування, а саме подали заяву про включення до реєстру кредиторів від 03.10.2018 року та цивільний позов в кримінальному провадженні від 03.10.2019 року; звернулись з позовною заявою до Комінтернівського районного суду м. Харкова про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину від 03.03.2020. Зазначені дії свідчать про волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо здійснення права на отримання майнового відшкодування заподіяної йому шкоди від страховика та відповідно до правового висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к свідчить таке право підлягає судовому захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відповідача КП «КВПВ» залишити без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, вважає, що апеляційні скарги КП «КВПВ» та ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 30 серпня 2018 року приблизно о 17 годинні ОСОБА_3 керуючи технічно-справним автомобілем «FOTON» д/н НОМЕР_1 під`їхав до виїзду прилеглої дороги з автодорогою «Черкаська Лозова-Дергачі» по якій з боку розташування з с. Черкаська Лозова у напрямку м. Дергачі рухався на технічно-справному автомобілі КІА-Sportage д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . Водій ОСОБА_3 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнившись в безпеці своїх подальших дій, почав виїжджати з прилеглої автодороги на автодорогу «ЧеркаськаЛозова-Дергачі» в результаті чого поряд з домоволодінням № 99 розташованому по вул. Лозівській в м. Дергачі, Харківської області відбулося зіткнення автомобіля «FOTON» д/н НОМЕР_1 з автомобілем КІА-Sportage д.н. НОМЕР_2 .

Вказаними діям водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги та не виконав покладенні на нього обов`язки, як на водія Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 рок, п.10.1 та п.10.2 Правил дорожнього руху України. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1 завдано тілесне ушкодження у вигляді поперечного перелому суглобового відростку ліворуч L2, хребця без зміщення з наявністю садна в проекції лівої лопатки які, згідно висновку експерта №26/19 Д від 19 червня 2019 року, відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалості розладу здоров`я.

Вироком Дергачівського районного суду м. Харкова від 24.01.2020 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, цивільний позов ОСОБА_1 до КП «Комплекс з виводу побутових відходів» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишений без розгляду. Вирок набрав законної сили 25.02.2020 року ( т.1 а.с. 5 - 7).

Згідно відповіді на запит КП «Комплекс з виводу побутових відходів» № 2633 від 30.09.2019 ОСОБА_3 був прийнятий на посаду водія 31.07.2018 відповідно до наказу № 103-1/СП від 30.07.2018 та відповідно до наказу № 66-2/СП від 01.04.2019 був звільнений з 01.04.2019.

На момент скоєння вказаного ДТП цивільно-правова відповідальність належного КП «КВПВ» була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім», що підтверджується даними копії полісу від 14.05.2018 Ліміт відповідальності страховика - 100000 грн ( т. 1 а.с. 58).

Згідно відкритих даних сайту МТСБУ з 05.07.2018 року ПрАТ «Київський страховий дім» втратило статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фонді ТСБУ та згідно з п.51.1 ст.52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» припинило членство МТСБУ ( т.1 а.с. 59, 66).

Однак ліквідація ПрАТ «Київський страховий дім» не була проведена та банкрутом страхова компанія не визнана, що підтверджується даними витягу з Единого державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( т. 1 а.с. 60 - 65).

Згідно даних Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобілю КІА-Sportage д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 ( т. 1 а.с.159).

08.10.2018 року ОСОБА_1 було направлено на адресу ліквідатора ПрАТ «Київський страховий дім» заяву про виплату страхового відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди та включення до реєстру кредиторів ( т.2 а.с. 69 - 71 )

Згідно наданого ОСОБА_2 розрахунку за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування сплачується пеня за період з 05.01.2020 по 05.07.2020 у розмірі 9666,67 грн та 3 % річних у розмірі та інфляційні витрати за період з у розмірі 10726,12 грн та інфляційні витрати у розмірі 52934,68 грн за період з 05.01.2020 по 02.08.2023 ( т. 2 а.с.77 - 78).

Внаслідок ДТП життю та здоров`ю ОСОБА_1 було завдано шкоди у вигляді перелому поперекових відростків тіл 4-5 поперекових хребців, що підтверджується даними виписки із медичної картки амбулаторного хворого ( т. 1 а.с 10).

з 03.09.2018 року по 26.10.2019 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у КНП «Міська поліклініка № 8 ХМР» та перебував на лікарняних з 03.09.2018 року по 01.10.2018 року (листок непрацездатності № 948320) та з 02.10.2018 року по 26.10.2018 року (листок непрацездатності № 948544) (т. 1 а.с. 56 - 57).

Відповідно до листка непрацездатності № 948320 належить до виплати 6932,74 грн, відповідно до листка непрацездатності № 948544 належить до виплати 5976,50 грн.

Згідно з довідкою № 368 від 02.10.2018 середній заробіток становить 8084,17 грн. Розрахунок неотриманої середньої заробітної плати становить 3259 грн.

Згідно наданого ОСОБА_1 розрахунку за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування сплачується пеня за період з 05.01.2020 по 05.07.2020 у розмірі 442,44 грн 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 490,93 грн та інфляційні витрати у розмірі 2422,79 грн за період з 05.01.2020 по 02.08.2023 ( т. 2 а.с.75 - 76).

Згідно висновку експерта № 16082/18380 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 28.08.2021 року KIA Sportage д.н. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля KIA Sportage д.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП 30.08.2018 по цінам дійсним на 24.06.2020 складає 419 890,29 грн. Ринкова вартість автомобілю визначена у розмірі 518 588, 17 грн (т. 2 а.с. 212 - 219).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Стаття 1172 Цивільного кодексу України вказує, що фізична чи юридична особа зобов`язана відшкодовувати шкоду, що завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика.

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV України підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я (пункт 24.1 статті 24 Закону № 1961-IV).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Відповідно до ст. 35 Закону № № 1961-IV особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована та яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, має право протягом одного року з дати настання дорожньо-транспортної пригоди звернутися до страховика, який застрахував відповідальність такої особи, а особа, відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", - до МТСБУ, із заявою про компенсацію своїх витрат з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров`ю, життю та/або майну потерпілої особи, визначених відповідно до цього Закону, якщо такі витрати здійснені за згодою страховика (МТСБУ) або на виконання рішення суду у справі, в якій учасником був страховик (МТСБУ).

Страховик (МТСБУ) за наявності документів, передбачених частиною третьою статті 32 цього Закону, та документів, що підтверджують витрати заявника, протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви повідомляє особу, зазначену в частині першій цієї статті, про прийняте за її заявою рішення про здійснення компенсації витрат або про відмову в компенсації витрат у випадках, передбачених статтею 30 цього Закону.

Страховик (МТСБУ) протягом трьох робочих днів з дня повідомлення особі, зазначеній у частині першій цієї статті, про прийняте рішення про здійснення компенсації витрат здійснює страхову (регламентну) виплату шляхом перерахування коштів на банківський рахунок такої особи.

Так, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Із змісту вказаної правової норми вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 214/1449/18 до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначено у такому договорі. Якщо ж такий розмір не було визначено сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Наданими суду доказами доведено, що ОСОБА_1 правомірно здійснював експлуатацію транспортного засобу КІА-Sportage д.н. НОМЕР_2 ( мав підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ ), тобто є особою, якій в результаті ДТП завдано матеріальну та моральну шкоду, тому висновок суду про відсутність у ОСОБА_1 підстав для звернення до ПрАТ «Київський страховий дім» або безпосередньо до суду з вимогами про відшкодування шкоди є необґрунтованим.

Страховий випадок стався 30 серпня 2018 року, відповідно до матеріалів справи 03.10.2018 року ОСОБА_1 , як фактичним володільцем пошкодженого автомобілю та потерпілою від ДТП особою подано заяву на адресу ліквідатора ПрАТ «Київський страховий дім» про включення до реєстру кредиторів з метою виплати страхового відшкодування завданої в результаті ДТП матеріальної та моральної шкоди.

Крім цього, 03.10.2019 року ОСОБА_1 подано позовну заяву до Комінтернівського районного суду м. Харкова про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,яка вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.03.2020 року була залишена без розгляду.

З позовом у дійсній цивільній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який є власником пошкодженого автомобілю звернулись 04 березня 2020 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зроблено висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду із позовом про стягнення відповідного відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

Оцінюючи поведінку позивачів направлених на отримання страхового відшкодування судова колегія доходить висновку, що вони діяли розумно та добросовісно, та обґрунтовано вважали, що вчинили належні дії, необхідні для отримання страхового відшкодування. А саме вони є членами однієї родини: батько - ОСОБА_2 ( власник автомобілю) та син - ОСОБА_1 , який безпосередньо експлуатував належний ОСОБА_2 автомобіль. ОСОБА_1 03.10.2018 року звернувся до страхової кампанії та 03.10.2019 року звернувся безпосередньо до суду з цивільним позовом у кримінальному провадженні .

За таких обставин судова колегія вважає, що позивачі мають право на отримання страхового відшкодування від ПрАТ «Київський страховий дім». Тому висновок суду про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що завдана внаслідок завдання шкоди майну та здоров`ю є незаконним та необґрунтованим.

Позивачами надані належні та допустимі докази на підтвердження розміру майнової шкоди у вигляді пошкодження автомобілю та понесення ОСОБА_1 витрат пов`язаних із втратою ним працездатності та придбанням ліків. Наданий ОСОБА_1 розрахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я підлягає задоволенню в заявленому у позові розмірі.

У зв`язку із простроченням виконання страховиком грошових зобов`язань по виплаті страхової виплати у розмірі 100 000, 00 грн, за період прострочення з 05.01.2020 року по 05.07.2020 ОСОБА_2 підлягає нарахуванню 9666,67 грн пені за прострочення виплати страхового відшкодування, за період 05.01.2020 по 02.08.2023 - 10726,12 грн. 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування та 52934,68 грн інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування.

На користь ОСОБА_1 за прострочення виплати страхового відшкодування підлягає нарахуванню за період 05.01.2020 року по 05.07.2020 - 442,44 грн пеня за прострочення виплати страхового відшкодування, за період 05.01.2020 по 02.08.2023 - 490,93 грн, 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування та 2422,79 грн, інфляційні витрати за прострочення виплати страхового відшкодування.

З огляду на зазначене рішення суду в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до підлягає скасуванню, а заявлені ними позовні вимоги до ПрАТ «Київський страховий дім» належить задовольнити в повному обсязі та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 100000,00 грн матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля, 9666,67 грн пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 10726,12 грн. 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування, 52934,68 грн інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування та на користь ОСОБА_1 1100,00 грн витрати пов`язані з лікуванням потерпілого, 3259,00 грн шкоду пов`язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, 442,44 грн пеню за прострочення виплати страхового відшкодування, 490,93 грн, 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування, 2422,79 грн, інфляційні витрати за прострочення виплати страхового відшкодування.

Судова колегія також не може повністю погодитися з рішенням суду в частині визначення розміру відшкодування завданої ОСОБА_2 матеріальної шкоди, розмір якої встановлений на підставі висновку судової автотоварознавчої експертизи від 28.08.2021 року № 16082/18380 та дорівнює 419 890,29 грн. Ринкова вартість автомобілю визначена експертом у розмірі 518 588, 17 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд в супереч принципу диспозитивності цивільного процесу вийшов за межі позовних вимог та не врахував, що позовні вимоги були викладені в іншій редакції та збільшені у зв`язку з отриманням в ході судового розгляду висновку судової автотоварознавчої експертизи який спростував раніше наданий висновок про фізичне знищення автомобілю. Тому ОСОБА_1 просив стягнути з КП 264 036.26 грн різниці між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням без урахування ПДВ ( т.2 а.с. 178 - 180).

Тому вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про збільшення суми, що підлягає стягненню з КП на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині - зміні.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні При цьому судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги КП щодо відсутності підстав для стягнення з останнього грошових коштів на відшкодування завданої позивачу майнової шкоди, у зв`язку із тим, що автомобіль ним відремонтовано, але доказів вартості фактично проведених ремонтних робіт суду не надано.

збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно відповіді представника ОСОБА_2 на клопотання експерта ОСОБА_5 від 04.11. 2020, автомобіль KIA Sportage д.н. НОМЕР_2 відремонтовано та відчужено власником( т. 2 а.с. 158), в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивачів підтвердив лише частковий ремонт автомобілю. Письмових доказів проведення ремонту пошкодженого автомобілю суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Проте зазначена обставина відповідно до наведених вище положень закону не може бути підставою для відмови у задоволені заявленого ОСОБА_2 позову, оскільки заявлений позивачем розмір завданої матеріального збитку - 264 036 грн на відшкодування матеріальної шкоди доведений висновком судової автотоварознавчої експертизи від 28.08.2021 року № 16082/18380 та зменшений ним на розмір податку на додану вартість, оскільки вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ може бути стягнута лише за умови надання документів про понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Відповідно до правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Визначаючи розмір завданої ОСОБА_2 моральної шкоди, суд виходив з характеру правопорушення, глибини і ступеня моральних страждань позивача, обсягу змін, які відбулись у його житті у зв`язку з пошкодженням належного йому майна та ухвалив рішення з дотриманням вимог розумності і справедливості, справедливого балансу між порушеними правами позивача та інтересами відповідача.

Допущені судом порушення вимог процесуального закону щодо стадії прийняття уточненого позову не призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Тому апеляційна скарга КП на рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення з КП на користь власника пошкодженого автомобілю матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Разом з тим доводи апеляційної скарги КП щодо помилкового стягнення з КП витрат позивача на евакуацію пошкодженого транспортного засобу заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 29 Закону України № 1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже суд помилково стягнув понесені позивачем витрати на евакуацію автомобіля з КП. Позов про стягнення зазначених витрат зі страхової кампанії ним заявлений не був.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги КП та скасування рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 відшкодування витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги до страхової компанії задоволені на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» 2000,00 судові витрати за проведення експертного дослідження, судовий збір за подання позовної заяви 1831,73 грн та 2747,49 грн за подання апеляційної скарги.

Також, з урахуванням зміни рішення на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» судовий збір за подання позовної заяви 2671,04 грн та 4006,57 грн за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 173 327,47 ( сто сімдесят три тисячі триста двадцять сім гривень, сорок сім) грн, що складаються з матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 100 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 9666,67 грн, пені у розмірі 10726,12 грн та 52 934,68 грн інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 7715 ( сім тисяч сімсот п`ятнадцять ) грн 16 копійок, що складаються з витрат пов`язаних з лікуванням потерпілого у розмірі 1100,00 грн, матеріальної шкоди пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 3259,00 грн, пені у розмірі 442,44 грн, 3 % річних у розмірі 490,93 грн та інфляційних витрат у розмірі 2422,79 грн за прострочення виплати страхового відшкодування.

В частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» рішення суду змінити.

Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_2 264 036 ( двісті шістдесят чотири тисячі тридцять шість грн) 26 ( двадцять шість ) копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про відшкодування витрат на послуги евакуатора відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2000,00 судові витрати за проведення експертного дослідження, судовий збір за подання позовної заяви 1831,73 грн та 2747,49 грн за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви 2671,04 грн та 4006,57 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П.Пилипчук

Повний текст постанови складено 18 грудня 2024 року.