Справа № 453/2039/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/874/24 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2024 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12022142360000368 за апеляційними скаргами першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, із вищою освітою, працюючого директором ТзОВ «Бориспіль Нафтотермінал», раніше не судимого, депутатом не являється,
обвинуваченого увчиненні кримінальногопроступку,передбаченого ч.1ст.175КК України, за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
встановила:
Прокурор та захисник подали апеляційні скарги на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно господарськими функціями строком на 1 (один) рік.
Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції змінити та вважати ОСОБА_8 звільненим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від покарання, призначеного за ч.1 ст. 175 КК України, у виді штрафу в розмірі 8500 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями на 1 рік, у зв`язку із закінченням строків давності.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильності кваліфікації дій обвинуваченого прокурор вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор звернув увагу на те, що ухвалюючи вирок, суд першої інстанції повинен був, крім іншого, вирішити питання чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення (п.4 ч.1, ч.2 ст. 368 КПК України). Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.373 КПК України).
Проте, зазначених вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.
Так, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 175 КК України, вважається закінченим, якщо після закінчення строків, указаних у законі, заробітна плата не була виплачена громадянам, і невиплата становить більше ніж за один місяць.
З обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Полісся», з грудня 2020 року по 06 серпня 2021, не виплатив заробітну плату ОСОБА_10 . Відтак, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175 КК України, вчинене ОСОБА_10 , є закінченим 06.08.2021.
Апелянт наголошує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175 КК України, є кримінальним проступком, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, відтак строк давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України становить два роки.
У вироку відсутні дані про судимості обвинуваченого, а відтак і про переривання строків давності відповідно до ч.3 ст. 49 КК України. Судом не досліджувались дані про виплату потерпілому заборгованості із заробітної плати.
Диференційований строк давності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, згідно із п.1 ч.1 ст. 49 КК України становить 2 роки, а загальний строк давності - 5 років.
Згідно із вироком суду, кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 175 КК України, вчинений ОСОБА_8 06.08.2021. Водночас, обвинувачений ухилявся від суду, у зв`язку із чим оголошувався в розшук, а диференційований строк давності зупинявся. Ухвалою Сколівського районного суду від 05.06.2024 ОСОБА_8 оголошено в розшук, провадження відновлено ухвалою від 17.06.2024. Строк перебування обвинуваченого в розшуку становить 12 днів.
Відповідно диференційований строк, передбачений п.1 ч.1 ст. 49 КК України (2 роки), подовжений на час ухилення (12 днів), з часу вчинення кримінального проступку (06.08.2021) та на час ухвалення вироку, 01.07.2024, закінчився, а відтак були підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності чи покарання на підставі ст. 49 КК України.
З огляду на викладене, диференційований строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України минув 18.08.2023, а тому на момент ухвалення вироку особа, за наявності її згоди, підлягала звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а за відсутності такої згоди - звільненню від відбування покарання.
Даний вирок оскаржила захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , яка просить вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, за ч.1 ст. 175 КК України, на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.
Апелянт зазначає, що обвинувачення ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Полісся» з 01.11.2019 року по 06.08.2021 року, виконуючи організаційно- розпорядчі та адміністративно-господарські функції та будучи службовою особою, керівником Товариства, допустив безпідставну невиплату заробітної плати оператору із видобутку нафти і газу вказаного підприємства ОСОБА_10 , у результаті чого, у період з грудня 2020 року по 06.08.2021 року допустив заборгованість по заробітній платі перед вказаним працівником на суму 64232 грн. 82 коп.
Судом першої інстанції при призначенні покарання було враховано пом`якшуючі вину обставини, а саме: активне сприяння у розкритті кримінального поступку, щире каяття та відсутність обтяжуючих обставин, однак суд відмовив у застосуванні до обвинуваченого вимог ст. 69 КК України та застосував покарання у виді позбавлення його права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями строком на 1 рік. Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечує щодо понесення ним покарання у виді штрафу. Проте покарання у виді позбавлення його права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік призведе до звільнення його з посади, на якій він не допускав порушень чинного законодавства.
Суду першої інстанції при постановленні вироку було відомо, що обвинувачений являється директором ТОВ «Бориспіль Нафтотермінал» (ЄДРПОУ 44639656), відомо, що додаткове покарання - спричинить труднощі для керування товариством. Більше того, може спричинити труднощі при виплаті заробітної плати працівникам даного товариства (7 підпорядкованих посадових осіб товариства). Щодо самого ОСОБА_8 - то втрата роботи призведе до втрати ним засобів до існування, унеможливить забезпечити проживання собі, своїй сім`ї тощо. Тому, хоч обвинувачений не заперечує щодо сплати штрафу та бажає сплатити його, прагне покарання без позбавлення його права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, просить при призначенні покарання врахувати ст. 69 КК України.
Апелянт покликається, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 за вчинення ним кримінального проступку не набрав законної сили, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175 КК України, ОСОБА_8 вчинив до 06.08.2021 року, тобто, станом на час апеляційного розгляду закінчився встановлений п.2 ч.1 ст. 49 КК України трирічний строк давності.
Згідно з ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора ТзОВ «Полісся» з 01 листопада 2019 року по 06 серпня 2021 року, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та будучи службовою особою, керівником Товариства, умисно, порушуючи вимоги статей Конституції України, Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці», злісно ігноруючи права працівників ТзОВ «Полісся» на своєчасне одержання винагороди за працю, які гарантовані ст. 43 Конституції України, діючи в силу наданих йому службових повноважень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, грубо порушуючи вимоги ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці», знаючи про необхідність першочергової виплати заробітної плати працівникам підприємства та маючи реальну фінансову можливість здійснити такі виплати, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисну, безпідставну невиплату заробітної плати оператору із видобутку нафти і газу вказаного підприємства ОСОБА_10 , у результаті чого, у період з грудня 2020 року по 06 серпня 2021 року допустив заборгованість по заробітній платі перед вказаним працівником на суму 64232 гривні 82 копійки.
Заслухавши доповідача, думки прокурора ОСОБА_9 , який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора, а апеляційну скаргу захисника провив задовольнити повністю, міркування захисника адвоката ОСОБА_7 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_8 , які просили, кожен окремо, повністю задовольнити апеляційні вимоги сторони захисту та частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При з`ясуванні обставин кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 колегіє суддів встановлено, що на час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України.
Так, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 175 КК України, вважається закінченим, якщо після закінчення строків, указаних у законі, заробітна плата не була виплачена громадянам, і невиплата становить більше ніж за один місяць.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки давності, передбачені ст. 49 КК України.
Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання та на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від цього покарання засудженого.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 175 КК України, 06.08.2021.
Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до кримінального проступку, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу або інше покарання не пов`язане з позбавленням волі.
Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно господарськими функціями строком на 1 рік.
Проступок по даній справі вчинено 06.08.2021 року .
Таким чином, ще до початку розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (справа прийшла в суд апеляційної інстанції 26.08.2024), а саме 26.11.2024 року, закінчився строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , за вчинення кримінального проступку за ч.1 ст.175 КК України, на підставі вимог п.1 ч.1 ст. 49 КК України.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Вирішуючи питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд встановлює наявність певного обвинувачення, закінчення відповідних строків, передбачених ст. 49 КК України, і за таких умов зобов`язаний задовольнити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому закон не пов`язує можливість застосування правил ч. 1ст. 49 КК Україниіз визнанням особою вини, обов`язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. Таку згоду може бути висловлено у відповідному клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності.
Захисник обвинуваченого письмово висловила в апеляційній скарзі згоду ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності. Дану згоду ОСОБА_8 підтвердив усно в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Згідно ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Зазначені вище обставини є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України та п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла переконання, що клопотання захисника обвинуваченого підлягає задоволення, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України та п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст. 404, 405, 409, 417, 419, 424 України,колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України - скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження 12022142360000368 відносно ОСОБА_8 - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2024 |
Оприлюднено | 20.12.2024 |
Номер документу | 123855468 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат |
Кримінальне
Львівський апеляційний суд
Белена А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні