Постанова

від 21.11.2024 по справі 466/1619/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/1619/24 Головуючий у1інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/2060/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м.Львів

Справа № 466/1619/24

Провадження № 22-ц/811/2060/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 29травня 2024року у складі судді Єзерського Р.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Варшавське-407», з участю третіх осіб: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради; Львівської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

встановив:

9 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЛКП «Варшавське-407», з участю третіх осіб: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради; Львівської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди. Просив стягнути з ЛКП «Варшавське-407» 58 774,88 грн. майнової шкоди; 5 000 грн. витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи; 10 000 грн. моральної шкоди та 4 239,20 грн. сплаченого судового збору. В обґрунтування позову посилається на те, що 16 грудня 2023 року зазнав пошкодження його автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований біля будинку №5 на вулиці Раппопорта у м. Львові, внаслідок падіння частини фасаду з цього будинку. Вказану подію зафіксовано ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області. Він звертався до свого страховика з метою відшкодування збитків, проте страховик повідомив, що ця подія не є страховим випадком. Згідно відповіді ЛКП «Варшавське-407», між ЛКП та співвласниками будинку АДРЕСА_1 укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. ЛКП повідомило, що ним вчинено всі необхідні дії щодо виявлення різного роду пошкоджень вказаного будинку. Пошкодження будинку ним не виявлені. Балкони в будинку перебувають в аварійному стані. Вважає, що відповідальність у цьому випадку несуть мешканці вказаного будинку. Ним долучено до матеріалів справи фотодокази, які підтверджують, що фасад будинку перебуває у критичному стані та несе загрозу оточуючим. Надалі він (позивач) звернувся до експерта з метою встановлення вартості збитків. Згідно наданого висновку вартість відновлювального ремонту його автомобіля становить 58 774, 88 грн. За проведення експертизи він сплатив 5 000 грн. ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою відшкодування майнової шкоди, проте жодної відповіді від відповідача він не отримав. Зазначає, що йому ( ОСОБА_1 ) спричинено моральну шкоду внаслідок неправомірних дій відповідача та його бездіяльності, які призвели до пошкодження його автомобіля та спричинили йому душевні страждання, оскільки він не міг використовувати свій автомобіль, а також здійснював пошук запчастин до свого автомобіля, зазнав стресу, внаслідок падіння уламку фасаду на його автомобіль. Завдану моральну шкоду оцінює в 10 000 грн. Просить позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 29 травня 2024 року в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Посилається на доводи позовної заяви. Вказує, що відповідач своїх обов`язків згідно договору щодо поточного ремонту не виконує, що спричинило пошкодження його автомобіля. Відповідачем не подано належним чином завіреної копії рішення Львівської міської ради №1311 від 9 грудня 2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», згідно якого будинок АДРЕСА_1 віднесено до історичного ареалу м. Львова, таке твердження відповідача є недоведеним. З метою уникнути відповідальності та перекласти її на співвласників багатоквартирного будинку відповідач вказує, що співвласники не проводили систематичні огляди стану фасадів, або ж у разі виявлення відшарувань оштукатурення фасаду, чи його пошкодження не повідомили ЛКП «Варшавське-407» про необхідність вжиття заходів по усуненню пошкоджень фасаду. Зазначає, що у колонці 1 пункту 12 додатку №1 до договору вказано, що саме управитель зобов`язаний проводити періодичний технічний огляд внутрішніх і зовнішніх оштукатурених поверхонь 1 раз на рік, а частковий ремонт та ремонт - за необхідності. Однак, відповідач цього не здійснює.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення ОСОБА_1 і йогопредставника ЧирикаА.І.на підтриманнядоводів апеляційноїскарги,пояснення представникаЛКП «Варшавське-407» Гадьо О.С. на спростування доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ЛКП «Варшавське 407», яке здійснює управління будинком, не є належним відповідачем в даній справі, оскільки воно обмежене у своїх фінансових ресурсах, які виключно виділяються рішенням зборів співвласниками будинку АДРЕСА_1 для здійснення поточного і капітального ремонтів. Співвласниками будинку не було прийнято рішення щодо виділення коштів на ремонт вказаного будинку.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Встановлено, що 16 грудня 2023 року приблизно о 16:00 год. внаслідок падіння частини фасаду з будинку АДРЕСА_1 зазнав пошкодження належний позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований біля цього будинку.

16 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся на гарячу лінію ПрАТ «СК «Саламандра», у якому застрахована його цивільно-правова відповідальність у зв`язку експлуатацією вказаного автомобіля, з повідомленням про пошкодження автомобіля.

22 грудня 2023 року на адресу ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «Саламандра» була надана відповідь про те, що дана подія не є страховим випадком.

21 грудня 2023 за №2341 ЛКП «Варшавське-407» надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 16 грудня 2023 року на гарячу лінію міста за №128543. Заявника повідомлено, що після вказаної у зверненні події, працівниками ЛКП «Варшавське-407» проведено візуальний зовнішній огляд фасаду будинку АДРЕСА_1 , однак ознак відлущення або пошкодження його покриття, частин чи елементів не виявлено. Також повідомлено, що 13 вересня 2023 року працівниками ЛКП «Варшавське-407» проведено візуальні зовнішні огляди будинків на ввіреній території. За результатами оглядів встановлено, що балкони, які належать до квартир: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 перебувають в аварійному стані, про що складено відповідні акти. Також позивача було повідомлено про можливість відшкодування збитків за рахунок власників/співвласників майна через дії чи бездіяльність яких йому було завдано майнової шкоди.

Згідно висновку судового експерта Галамая Б.І. №153 від 23 грудня 2023 року вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля«Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження 16 грудня 2023 року, в цінах станом на день його огляду 20 грудня 2023 року становить 58 774,88 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Вартість проведення експертизи становить 5 000 грн.

3 січня 2024 року позивачем було передано відповідачеві претензію з вимогою про відшкодування майнової шкоди, яка відповідачем була залишена без відповіді.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.

Згідно із ч.2 ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном, забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не визначає такого поняття як балансоутримувача багатоквартирного будинку, натомість визначає лише управителя, який за визначенням Закону є фізичною особою - підприємцем або юридичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до п.6 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у багатоквартирних будинках, у яких станом на 1 січня 2021 року не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», виконавчий орган місцевої ради (або інший орган - суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний оголосити і провести такий конкурс до 1 травня 2021 року. Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

Наказом Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 затверджено «Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій», згідно якого на житлово-експлуатаційні організації покладено обов`язок забезпечувати належне технічне обслуговування жилих будинків.

Пунктом 2 Правил передбачено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Відтак, нормами спеціального законодавства у сфері житлово-комунальних послуг встановлено обов`язок балансоутримувача будинку належним чином виконувати свої зобов`язання щодо утримання будинків і споруд та прибудинкової території для недопущення руйнації фасадів будинків і відповідно до ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний надати такі послуги власними силами або шляхом укладення відповідного договору з юридичними особами на управління майном.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

2 вересня 2019 року між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та ЛКП «Янів-405» укладено договір про управління багатоквартирним будинком.

Ухвалою Львівської міської ради 24 сесії 7-го скликання №5625 від 10 жовтня 2019 року припинено Львівське комунальне підприємство «Янів-405» шляхом приєднання до ЛКП «Варшавське-407».

Станом на 16 грудня 2023 року управителем будинку АДРЕСА_1 , для забезпечення належного утримання та ремонту спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб, було ЛКП «Варшавське-407».

Станом на 16 грудня 2023 року, коли мала місце подія, а саме: відокремлення та падіння на належний позивачу транспортний засіб частини фасаду будинку, обов`язок з надання послуг з комплексного обслуговування будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території було покладено саме на ЛКП «Варшавське-407».

Мешканці та власники квартир сплачують управителю кошти за ремонт та утримання будинку, які останній має використовувати за призначенням. А у випадку необхідності капітального ремонту конструктивних елементів будинку управитель повинен ініціювати перед міською радою внесення будинку у титульні списки для проведення капітального ремонту. Тому посилання відповідача на те, що відповідальність за шкоду, яка заподіяна внаслідок падіння частин фасаду будинку, несуть мешканці, не заслуговують на увагу.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що ЛКП «Варшавське-407»належним чином не виконувало обов`язки по утриманню та ремонту житлового будинку АДРЕСА_1 , не забезпечило безпечне функціонування та використання зовнішніх стін будинку, що призвело до обвалу частини конструкції з фасаду вказаного будинку, чим спричинено позивачу ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 58 774,88 грн., що становить вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових належного позивачу автомобіля«Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було пошкоджено в наслідок падіння частини фасаду будинку.

Колегія суддів вважає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. до задоволення не підлягає з наступних причин.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

ОСОБА_1 не надав доказів понесення ним страт немайнового характеру, що становлять моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Відтак, ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами «б, в» п.4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати, повязані із проведенням експертизи.

Відповідно до пункту 45 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду, має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов`язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»). Після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених ст. 88 ЦПК (ст.141 ЦПК України в чинній редакції).

Відповідно до п. 35 постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ст. 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України в чинній редакції) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Для визначення вартості завданої шкоди, ОСОБА_1 20 грудня 2023 року звернувся у ТзОВ «Експертиза» для проведення судової автотоварознавчої експертизи. За проведення експертизи, ОСОБА_1 поніс витрати в розмірі 5 000 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , судові витрати, понесені ним в суді першої та апеляційної інстанції за звернення до суду з позовною заявою і апеляційною скаргою, потрібно стягнути в його користь з ЛКП «Варшавське-407» в розмірі 5 450,40 грн., а також витрати, пов`язані із проведенням судової автотоварознавчої експертизи - в розмірі 5000 грн.

Керуючисьст. ст. 133, 137, 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 травня 2024 року скасувати на прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Варшавське-407» (м. Львів, вул. Варшавська, 64, код ЄДРПОУ 22333469) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 58777, 88 грн. майнової шкоди, 5000 грн. витрат за проведення експертизи та 5450, 40 грн. судового збору, всього: 69228, 28 грн. (шістдесят девять тисяч двісті двадцять вісім грн. 28 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді