Постанова

від 09.12.2024 по справі 607/22883/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/22883/24Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І. Провадження № 22-ц/817/1085/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

cуддів - Храпак Н.М., Хоми М.В.

за участю секретаря - Дідух М.Є.

у відсутності сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №607/22883/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2024 року про відмову у забезпеченні позову (постановлену суддею Якімцем Т.І.) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Жасмин Делюкс» про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться вказана цивільна справа.

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

1) вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, зокрема: а) приміщення, загальною площею 487,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3024722161040; б) приміщення, загальною площею 41 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3024724061040;

2) заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, реєстраторам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкта нерухомості, зокрема: а) приміщення, загальною площею 487,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3024722161040; б) приміщення, загальною площею 41 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3024724061040.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що 01 березня 2024 року він позичив ОСОБА_2 кошти в сумі 95 000 доларів США, про що була власноручно написана розписка останньою.

Зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за позикою від 01 березня 2024 року між сторонами було укладено договір поруки, де ОСОБА_1 виступив як позикодавець, а ТзОВ «Жасмин Делюкс», як майновий поручитель позичальниці ОСОБА_2 .

Вказував, що на сьогоднішній день зобов`язання за позикою, відповідно до розписки не виконано.

Посилався на те, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Звертав увагу на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №400617146 від 23 жовтня 2024 року за ТзОВ «Жасмин Делюкс» зареєстровано: а) приміщення, загальною площею 487,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3024722161040; б) приміщення, загальною площею 41 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3024724061040. Відповідно до довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості №201-20241023-0008634053 та №201-20241023-0008634066 оціночна вартість яких становить: а) 4 982 299,65 гривень, б) 74 050,06 гривень.

Вважав, що оскільки позовні вимоги до відповідачів складають 95 000 доларів США, а вартість нерухомого майна ТОВ «Жасмин Делюкс» становить 5 056 349,71 грн, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Вказував на те, що, що існує достатньо обґрунтована ймовірність того, що належне відповідачу нерухоме майно може бути відчужене (подароване, продане) третім особам, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду про стягнення боргу в розмірі 95 000 доларів США, а тому, наявна об`єктивна необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ «Жасмин Делюкс» на праві приватної власності в цілому, з метою запобігання переходу прав на майно до інших осіб та забезпечення звернення стягнення на це майно при виконанні рішення суду про стягнення боргу.

Посилався на те, що ОСОБА_2 на момент отримання позики та укладення договору поруки від 01 березня 2024 року була учасником та директором ТОВ «Жасмин Делюкс», проте станом на момент звернення з цим позовом до суду, ОСОБА_2 вчиняються дії щодо уникнення від виконання зобов`язань згідно договору поруки від 01 березня 2024 року, оскільки в офіційній інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сервісу «Опендатабот» на 23 жовтня 2024 року ОСОБА_2 не є ані власником, ані керівником ТОВ «Жасмин Делюкс».

Відтак вважав, що обрання вищезазначеного виду забезпечення позову є обґрунтованим, оскільки його невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду, у випадку розпорядження відповідачем вказаним майном на користь третіх осіб.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вважає, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 на момент отримання позики та укладення договору поруки від 01 березня 2024 року була учасником та директором ТОВ «Жасмин Делюкс», проте станом на момент звернення з цим позовом до суду, нею вчиняються дії щодо уникнення від виконання зобов`язань згідно договору поруки від 01 березня 2024 року, оскільки в офіційній інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сервісу «Опендатабот» на 23 жовтня 2024 року ОСОБА_2 не є ані власником, ані керівником ТОВ «Жасмин Делюкс».

Вважає, що є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вказує на те, що вжиття даного виду заходу забезпечення позову не вплине на господарську діяльність ТОВ «Жасмин Делюкс», оскільки вказані обмеження зводяться лише до тимчасового обмеження прав власника щодо розпорядження майном до вирішення спору по суті.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено аргументів, які б вказували на наявність обґрунтованих підстав вважати, що застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову є необхідним, а також не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення по суті вирішення спору.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 1488цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, у п. 9 даної постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТзОВ «Жасмин Делюкс» про стягнення заборгованості за договором позики від 01 березня 2024 року в сумі 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) доларів США.

Разом із позовом 24 жовтня 2024 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, однак, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2024 року було відмовлено у задоволенні такої заяви ОСОБА_1 ..

28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 та ТзОВ «Жасмин Делюкс» про стягнення заборгованості за договором позики від 01 березня 2024 року в сумі 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) доларів США.

Того ж дня з уточненою позовною заявою, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Так, із змісту заяви про забезпечення позову, а також апеляційної скарги вбачається, що фактично єдиною підставою застосування заходів забезпечення позову, на яку посилається заявник, є те, що ОСОБА_2 на момент отримання позики та укладення договору поруки від 01 березня 2024 року була учасником та директором ТОВ «Жасмин Делюкс», проте станом на момент звернення з цим позовом до суду, ОСОБА_2 не є ані власником, ані керівником ТОВ «Жасмин Делюкс».

Відтак заявник вважав, що ОСОБА_2 вчиняються дії щодо уникнення від виконання зобов`язань згідно договору поруки від 01 березня 2024 року

Колегія суддів приходить до переконання, що вищезазначені обставини, не можуть беззаперечно вказувати на те, що ОСОБА_2 вчиняються дії щодо уникнення від виконання зобов`язань згідно договору поруки від 01 березня 2024 року, оскільки у неї в будь-якому випадку наявне грошове зобов`язання за договором позики (до його фактичного виконання), а зобов`язання згідно договору поруки від 01 березня 2024 року покладено саме на поручителя - юридичну особу ТОВ Жасмин Делюкс.

Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, матеріали справи не містять та заявником не наведено таких обставин, які б давали підстави так вважати.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку з її необґрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Хома М.В.