Рішення

від 27.11.2024 по справі 521/4727/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/4727/23

Провадження № 2а/521/358/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м.Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Вінжановської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

треті особи : Обслуговуючий кооператив «ГАРАЖНИЙ КООПЕРАТИВ «СІЧНІВАЕЦЬ»

державний реєстратор прав на нерухоме майно Маразліївської сільської Ради Білгород-Дністровського району Одеської області Саченко Олена Федорівна

предмет позову: скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсяіз вищезазначенимпозовом,в якомупросив скасуватирішення державногореєстратора прав на нерухоме майно Маразліївської сільської Ради Білгород-Дністровського району Одеської області Саченко О.Ф. про державну реєстрацію прав індексний номер 64595598 від 25.08.2022, а саме про право власності відповідача ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 , площею 24,7 кв.м. (номер запису про право власності 47681142).

Підставою позову позивач визначив порушення державним ресторатором Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого ПКМУ від 25.12.2015 № 1127.

Позивач стверджував, що набув право користування спірним майном, скільки отримав дозвіл на будівництво спірного гаражу та протягом 1993-1994 років фактично побудував його.

Так, повивач вважав, що заява про державну реєстрацію подана відповідачем ОСОБА_2 як неналежною особою, державний реєстратор не перевірила документи на наявність підстав для відмови у проведені державної реєстрації права власності.

Позивач в процесі розгляду справи позов підтримав, визнавши, однак, що жодні дозволи на будівництво спірного гаражу ним не отримувались, право користування за ним у встановленому законом порядку не визнавалось.

Відповідач позов не визнала.

ОСОБА_2 стверджувала, що відповідач ніколи не будував спірного бетонного гаражу на території автостоянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », жодні документи на спірне майно у відповідача відсутні, жодними судовими рішення право користування спірним майном за позивачем не визнавалось, право власності не набувалось. Тимчасове користування гаражем для зберігання своїх речей було дозволено позивачу за усною домовленістю із головою правління ОК «ГК «Січнивець», що не породжує жодних правових наслідків для позивача. Відповідач виплатила членські внески за спірне майно, надавши державному реєстратору для реєстрації права власності повний перелік документів, які вимагались законом, що виключає задоволення позову.

Треті особи пояснень по суті позову не надали.

Дослідивши обставини справи та наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В порядку ст.12 процесуального закону цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принципами судового доказування є обов`язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню; належність, допустимість, достовірність, достатність, доказів (Глава 5 Розділу І ЦПК України).

Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів облікової справи № 26262511451100 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської Ради, реєстраційної справи № 01.02-1 на гараж АДРЕСА_1 , зокрема, вбачається, що державним реєстратор прав на нерухоме майно Маразліївської сільської Ради Білгород-Дністровського району Одеської області Саченко О.Ф. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме про реєстрацію права приватної власності на гараж № НОМЕР_2 , розташований в АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Для вчинення реєстраційної дії відповідачем надані відповідна заява про реєстрацію права, довідка ГК «СІЧНІВЕЦЬ» №13 від 3.02.2022, технічний паспорт, довідка ТОВ «БТІ ПІВДЕНЬ» № 094964/0822 від 09.08.2022.

За довідкою ГК «СІЧНІВЕЦЬ» №13 від 3.02.2022 :

- ОСОБА_2 є членом гаражного кооперативу, автостоянка «ЯНВАРЕЦ 1»

-відповідач володіє гаражем 154

-гараж збудований до 5.08.1992

- членські внески відповідачем виплачені в повному обсязі

- земельна ділянка відведена під будівництво автостоянки згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів № 463 від 18.08.1989.

За довідкою ТОВ «БТІ ПІВДЕНЬ» № 094964/0822 від 09.08.2022 капітальна будівля гаражу побудована до 5.08.1992, не належить до самочинного будівництва, не підлягає вводу в експлуатацію.

Надання, достатність, достовірність таких документів не суперечить Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ПКМУ від 25.12.2015 № 1127.

Позивачем в процесі розгляду справи визнано, що жодні дозволи на будівництво спірного гаражу ним ніколи не отримувались, право користування спірним майном у встановленому законом порядку за позивачем в установленому законом порядку - не визнавалось.

Показання допитаних в суді свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які показали суду що в 1993 році вони на прохання ОСОБА_1 будували гараж на спірній автостоянці, жодними матеріальними доказами не підтверджуються, спростовуються довідкою ГК «СІЧНІВЕЦЬ» №13 від 3.02.2022, довідкою ТОВ «БТІ ПІВДЕНЬ» № 094964/0822 від 09.08.2022 про час побудови спірного гаражу № НОМЕР_1 .

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 31.05.2002 року (справа 521/2533/22), яким ГК «СІЧНІВЕЦЬ» зобов`язаний був усунити позивачу перешкоду в користуванні спірним гаражем шляхом розблокування доступу до нього, речове право на гараж за ОСОБА_1 не визнавалось та не досліджувалось.

Рішення суду не є преюдиціним для сторін даного спору (як в частині сторін спору, так і можливості прийняття судом як беззаперечних обставин юридичних фактів).

За рішенням господарського суду Одеської області від 24.11.2021 (справа № 916/2497/21) 13.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до ОК ГК «СІЧНІВЕЦЬ» із заявою про прийняття його в члени кооперативу. За довідкою голови позивач прийнятий в кооператив без закріпленого місця (гаражу).

Внески в кооператив здійснені позивачем тільки в період 2021 року (аркуші з реєстраційних книг кооперативу).

При вирішенні спору суд враховує, що у цивільному законодавстві України закріплена реєстраційна, титульна система набуття речових прав, а вирішення спору про державну реєстрацію є вирішенням цивільного, майнового спору про право, за винятком випадків, коли позивач оскаржує реєстраційні дії, вчинені за його заявою, в суді адміністративної юрисдикції.

Низкою постанов Верховного Суду сформований підхід, за яким державна реєстрація речового права за третьою особою є порушенням речових прав позивача, а спір про державну реєстрацію речового права в умовах «титульної системи» є спором про правовий титул.

Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2350/18 (914/608/20) підтверджує основні правові позиції щодо державної реєстрації речових прав та їх обтяжень та визначає систему способів захисту речових прав та їх обтяжень.

Так, державна реєстрація є юридичним фактом, що формалізує всі підстави виникнення права.

Те, що державна реєстрація речового права є юридичним фактом цивільного права і завершує юридичний склад виникнення, зміни чи припинення речового права, встановлено законом.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора може відбуватися з одночасним вирішенням спору про визнання, зміну чи припинення речових прав або, якщо такого визнання немає, то речові права та їх обтяження поновлюються на підставі невід`ємної архівної складової частини.

Для цього достатньо рішення суду про скасування державної реєстрації, прав чи документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію (відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав).

Внесені зміни встановлюють «автоматичне» припинення речових прав та обтяжень у разі скасування судом рішення про державну реєстрацію та «поновлення» речового права (обтяження) на підставі рішення суду або відповідно до архівної частини Реєстру.

Позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно.

Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому п.4 ч.2 ст.16 ЦК України.

Відновлення становища, яке існувало до порушення речового права, охоплює всі можливі випадки порушення права, що завершилися його незаконною реєстрацією.

Незалежно від того чи поєднані вони з фактичними (віндикація) чи лише з юридичними перешкодами (визнання права), задоволення судом вимог про оскарження державної реєстрації є також відновленням становища, яке існувало до порушення права.

Відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тобто суд вирішує питання про незаконність набуття права власності, у всіх випадках, окрім, коли така незаконність прямо не випливає із закону.

Такими випадками може бути імперативна заборона закону на відчуження певних видів майна.

За часрозгляду справисудом невстановлено речовогоправа позивача(прававласності,право володіння,право користування(сервітут)тощо)на спірнемайно,що включаєзадоволення йогопозовних вимог, не тягне внесення державним реєстратором до Державного реєстру відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно, а виправданість втручання у право власності відповідача відсутня.

Висновки суду узгоджуються із статтею 41 Конституції України, за якою ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00), суд наголосив, що позбавлення права власності може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом».

Порушене право позивача останнім в процесі розгляду справи не доведено; незаконності державної реєстрації, визначеної положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженим ПКМУ від 25.12.2015 № 1127 та легітимного втручання у право власності відповідача за судовим рішенням - не вбачається.

Керуючись Главою9РозділуІІІ ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга полається до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя:Світлана МАРКАРОВА

Повний текс рішення виготовлений 11.12.2024

27.11.24