Рішення

від 17.12.2024 по справі 363/4920/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.12.2024 Справа № 363/4920/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Охоти Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 171; код ЄДРПОУ: 04359620) про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Оскільки бабуся мала дві доньки на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що були спадкоємцями першої черги, то ОСОБА_1 не подавав заяву на отримання спадщини. Проте зазначені спадкоємці не подавали заяви про прийняття спадщини. Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину, відсутні.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 під час прибирання в будинку, де проживала бабуся, знайшов заповіт від 16.06.2021 року. Згідно заповіту від 16.06.2021 року ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 земельний пай, який належав їй згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 1,2226 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після цього 23.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Воробей О.В. з заявою про прийняття спадщини. Однак ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ним пропущено строк для прийняття спадщини і не надано доказів на підтвердження постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті останнього.

Посилаючись на необізнаність щодо існування заповіту та відсутність правових підстав для спадкування одразу після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у позовній заяві просив встановити йому додатковий строк для прийняття вищезазначеної спадщини у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 08.10.2024 року провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце його проведення. До судового розгляду від сторони позивача надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримано у повному обсязі, висловлено прохання про їх задоволення та проведення судового розгляду за відсутності представника позивача.

У судове засідання представник відповідача Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. До судового засідання від Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області надійшло клопотання про проведення судового розгляду за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотань сторін по справі про проведення судового розгляду за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини: і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 319-321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 ППВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до п. 2 Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року - при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Аналогічні висновки викладені у постанові ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

У постанові ВСУ від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у постанові КЦС ВС від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) було зроблено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, у постанові ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказаний висновок було деталізовано наступним чином:

«З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

З урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування)».

В судовому засіданні судом були безпосередньо досліджені письмові докази у їх сукупності.

Так, з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22.06.2023 року (а.с. 8) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що відділом реєстрації та посвідчень Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області складено відповідний актовий запис № 112.

У матеріалах справи відсутнє будь-яке доказове підтвердження тих обставин, що померла ОСОБА_2 приходилася бабусею позивачу. Разом з тим, ОСОБА_1 вказані обставини не заперечував та особисто зазначив про них у позовній заяві.

З копії заповіту (а.с. 13), витягу зі Спадкового реєстру № 78455133 від 23.09.2024 року (а.с. 17-18), листа Петрівської сільської ради № 03-06/2733 від 26.09.2024 року (а.с. 34) судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі № 1-44 від 16.06.2021 року, яким належну їй земельну ділянку площею 1,2226 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221887800:03:040:0271, заповіла ОСОБА_1 .

Вказаний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Петрівської сільської ради, зареєстровано в реєстрі за № 1-44. Заповіт № 1-44 від 16.06.2021 року був останнім заповітом, складеним ОСОБА_2 за свого життя. У зв`язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України вказаний заповіт скасував попередній заповіт повністю або у відповідній частині.

З витягу зі Спадкового реєстру № 78455223 від 23.09.2024 року (а.с. 19) судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася.

З листа приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Воробей Оксани Вікторівни № 93/01-16 від 23.09.2024 року (а.с.16) вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ним пропущено передбачений чинним законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини, а обставин, які б свідчили про прийняття ОСОБА_1 спадщини у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 складено заповіт, про наявність якого ОСОБА_1 не був обізнаний.

У зв`язку з цим суд повторно звертає увагу, що необізнаність про існування заповіту може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини лише якщо спадкоємець, на чию користь складено заповіт, не є спадкоємцем за законом першої або будь-якої наступної черги (у разі відсутності інших спадкоємців за законом) або з інших визначених законодавством причин не отримує права спадкування після смерті спадкодавця. З відсутністю в особи, на чия ім`я складено «невідомий» заповіт, законних підстав для залучення до спадкування після смерті спадкодавця пов`язується відсутність необхідності та можливості такої особи вчинення активної юридичної поведінки щодо участі у процесі спадкування, а відповідно пов`язується об`єктивна неможливість дізнатися про наявність складеного заповіту.

Як зазначено ОСОБА_1 та встановлено судом, він є онуком померлої ОСОБА_2 . У зв`язку з цим відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги після смерті ОСОБА_2 . Тобто, ОСОБА_1 має законні підстави для залучення до процесу спадкування після смерті ОСОБА_2 відповідно до порядку, що визначений приписами ч. 2 ст. 1258 ЦК України, тобто у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Наявність законних підстав для участі у процесі спадкування після смерті ОСОБА_2 свідчить про наявність можливості та необхідності вчинення ОСОБА_1 активної юридичної поведінки, зокрема, шляхом звернення до нотаріуса з метою з`ясування відомостей щодо відсутності спадкоємців попередніх черг та отримання ним права на спадкування.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що померла ОСОБА_2 мала дві доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У той же час вказані обставини не знайшли свого доказового підтвердження у матеріалах позовної заяви.

У той же час, підтвердження наявності в ОСОБА_2 спадкоємців за законом попередніх черг не впливає на вищевикладені висновки суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1270 ЦК України якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Таким чином, ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом п`ятої черги після смерті ОСОБА_2 , має право подати заяву про прийняття спадщини протягом трьох місяців з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Вказаному праву ОСОБА_1 кореспондує його можливість вчинення юридичної активної поведінки щодо безпосередньої участі у процесі спадкування після смерті ОСОБА_2 , зокрема, з метою визначення факту відсутності спадкоємців попередніх черг або їх відмови від прийняття спадщини та отримання в залежності від цього права спадкування як спадкоємець відповідної черги.

За вищенаведених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи достовірно та своєчасно обізнаним про смерть ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що померла приходилася йому бабусею, тобто є родичем відповідного ступеня споріднення, повинен був усвідомлювати, що він є потенційним учасником процесу спадкування після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець за законом п`ятої черги, але за умови відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування. Оскільки право на спадкування виникає у ОСОБА_1 лише за умови відсутності спадкоємців попередніх черг, то розумним та обґрунтованим є саме активна поведінка ОСОБА_1 , як спадкоємця однієї з черг, що достовірно обізнаний про смерть спадкодавця, щодо реалізації його спадкових справ та законних інтересів, зокрема, шляхом з`ясування відсутності спадкоємців попередніх черг. За умови вчинення такої активної поведінки ОСОБА_1 отримує можливість скористатися правом, передбаченим ч. 2 ст. 1270 ЦК України, а також отримує можливість дізнатися про складений на його ім`я заповіт.

Натомість необґрунтована, без поважних причин пасивна юридична поведінка у процесі спадкування за даних обставин не є розумною, оскільки з 21.06.2023 року, тобто з моменту смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , будучи обізнаним про її смерть та маючи знати про наявність законних підстав для участі у процесі спадкування (як спадкоємець за законом п`ятої черги), жодного разу не звернувся до нотаріуса, не з`ясував інформації щодо отримання чи неотримання спадкоємцями попередніх черг спадщини, а відповідно без поважних причин не вжив достатніх та розумно очікуваних заходів щодо реалізації своїх же законних інтересів. Вказані обставини невиправданої та нерозумної пасивної поведінки ОСОБА_1 призвели до необґрунтованого пропуску ним строку для прийняття спадщини та відповідно до необізнаності про існування заповіту.

Тому оскільки необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування), а ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги за законом, тобто має законні підстави участі у процесі спадкування після смерті ОСОБА_2 , інші спадкоємці попередніх черг спадщину не прийняли, то відповідно необізнаність про наявність заповіту за таких обставин не може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Інших поважних причин для пропуску строку прийняття спадщини стороною позивача не заявлено.

У зв`язку з цим позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову необхідно відмовити, то судові витрати залишаються за сторонами справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 171; код ЄДРПОУ: 04359620) про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач:

Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, буд. 171; код ЄДРПОУ: 04359620).

Суддя О.В. Рукас