Рішення

від 09.12.2024 по справі 750/18327/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/18327/23

Провадження № 2/750/455/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Мойсієнко К.А.,

за участю прокурорів Драшпуль Н.О., Тишкевич Л.В.,

представника позивача Ковальової О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Сидор А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Депатрамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівська міська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

18 грудня 2023 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га; 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 повернути вказані земельні ділянки державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

21 грудня 2023 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0023 площею 0,1 га; 7410100000:02:009:0025 площею 0,1 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_4 повернути вказані земельні ділянки державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2024 року справу за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками об`єднано в одне провадження зі справою за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Також,09листопада 2023року заступниккерівника Чернігівськоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Чернігівськоїобласної державноїадміністрації (Чернігівськоїобласної військовоїадміністрації)звернувся доДеснянського районногосуду м.Чернігова зпозовом до ОСОБА_1 ,в якомупросить усунутиперешкоди власнику-державі вособі Чернігівськоїобласної державноїадміністрації у користуванніта розпорядженніземельними ділянкамиз кадастровиминомерами 7410100000:02:009:5007площею 0,1810га; 7410100000:02:009:5008площею 0,1732га; 7410100000:02:009:0042площею 0,0405га,7410100000:02:009:0043площею 0,1134га, 7410100000:02:009:0044площею 0,0276га, 7410100000:02:009:0045 площею 0,1282 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказані земельні ділянки державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації та скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2024 року справу за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками об`єднано в одне провадження зі справою за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та зі справою за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Позовні заяви прокурором обгрунтовано тим, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 30 від 18.01.1982 «Про схвалення проекту генплану м. Чернігова та затвердження меж зон охорони пам`ятників архітектури, археології, природного ландшафту та етнографічної зони» затверджено охоронні межі зон пам`ятників архітектури і зон регулювання забудови, археологічних охоронних та етнографічної зон.

Згідно з додатком № 3 до вказаного вище рішення визначено межі охоронних зон пам`ятників археології м. Чернігова, відповідно до якого на території м. Чернігова виділено 3 зони регулювання забудови з урахуванням пам`ятників археології. Відповідно до п. 2.4. Меж охоронних зон визначено, що територія шириною 200 метрів і довжиною 500 метрів з південного боку шириною 100 метрів, і довжиною 300 метрів зі східного боку кладовища в районі ур. Яловщина це зона, в якій будівництво можливо проводити після попередніх археологічних досліджень (2 охоронна зона позначена чорними косими лініями справа - наліво). Рішенням IV сесії XXII скликання Чернігівської міської ради народних депутатів від 24.05.1995 «Про правила забудови та використовування територій в м. Чернігові» затверджено відповідні Правила забудови. Згідно з цими Правилами забудови, поселення «Ялівщина» схематично зображено на карті пунктирною жирною чорною лінією з оранжевим вкрапленням та позначенням «друга охоронна археологічна зона».

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 № 75 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам?ятників історії та культури, археології, архітектури» взято під державну охорону пам?ятники історії та культури, археології, архітектури, які розташовані на території області, згідно з додатком № 1-3.

За додатком № 2 до згаданого рішення, під № 14 значиться Поселення 2 тис. до н.е., XII ст. урочище Ялівщина.

У позовних заявах прокурор вказує, що діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам`ятки археології, єдину форму власності державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу.

За твердженням прокурора, повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі. Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - адвокат Петрушанко В.П. подав відзиви на позовні заяви, в яких зазначив, що відповідачі отримали у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0023 площею 0,1 га; 7410100000:02:009:0025 площею 0,1 га; 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га; 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га. ОСОБА_4 придбав свої ділянки на підставі договорів купівлі продажу від 02.02.2022, попередніми власниками цих земельних ділянок були ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_3 придбала свої земельні ділянки у попереднього власника - ОСОБА_10 на підстві договору купівлі продажу від 15.11.2006. Згідно з даними Публічної кадастрової карти України, спірні земельні ділянки не мали і не мають статусу земель історико культурного призначення. Технічна документація на пам`ятку археології відсутня, межі пам`ятки не визначено.

Представник відповідачів у відзивах також зазначив, що даними позовами прокурор втручається у право на мирне володіння майном, адже ризик будь -якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а не виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Також представник відповідачів посилається на те, що прокурор звернувся з негаторними позовами, але право власності на спірні земельні ділянки перейшло до інших осіб, тобто в даному випадку за вендикаційним позовом має бути застосований строк позовної давності, адже земельні ділянки були приватизовані ще у 2006 році.

У своїх відповідях на відзиви прокурор та представник позивача зазначили, що розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 7410100000:02:009:5005 та 7410100000:02:009:5004, які набули у приватну власність ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та у подальшому, через поділ вказаних ділянок, на новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0023 та 7410100000:02:009:0025 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та земельних ділянок у межах пам`ятки археології місцевого значення «Ялівщина» II-I тис. до н.е., І тис., XI-XIII ст. згідно з чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель історико-культурного призначення, що унеможливлює перебування у приватній власності.

Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га та 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га належать на праві приватної власності ОСОБА_3 , які вона придбала за договором купівлі продажу від 15.11.2006 у ОСОБА_10 . Земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га та 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га були зареєстровані в Державному земельному кадастрі на підставі документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:009:5012 площею 0,0511 га. Вказані земельні ділянки входять у межі пам`ятки археології місцевого значення поселення «Ялівщина» ІІ-І тис. до н.е., І тис., ХІ-XIII ст., яка внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та потрапляють у межі охоронної археологічної зони № 2 м. Чернігова.

Відтак зайняття земельної ділянки, що віднесена до земель історико-культурного призначення, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Представники Чернігівської міської ради подали письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0040, 7410100000:02:009:0041, 7410100000:02:009:0023, 7410100000:02:009:0025, 7410100000:02:009:5007, 7410100000:02:009:5008, 7410100000:02:009:0042, 7410100000:02:00:0043, 7410100000:02:009:0044, 7410100000:02:009:0045 розміщені територіально у межах міста Чернігова, станом на 2009 рік (період встановлення згідно технічної документації охоронної зони) перебували у приватній власності та згідно наданих доказів не були класифіковані як землі історико-культурного значення. Позовна заява не містить вимог та обгрунтування щодо незаконності передачі земельних ділянок у постійне користування або приватну власність, тому Чернігівська міська рада заперечує проти задоволення позову та вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, представник Чернігівської міської ради у поясненнях послалася на те, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної адміністрації (Чернігівська обласна військова адміністрація), проте Чернігівська міська рада вважає, що Чернігівська обласна адміністрація (Чернігівська обласна військова адміністрація) є неналежним позивачем у даній справі, так як Положення про Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, затверджене розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 01.12.2022 № 443 визначає, що основним завданням Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин на території Чернігівської області. Згідно з підпунктами 66, 67, 70, 71, 74-76, 82, 84 пункту 5 Положення, Департамент, відповідно до визначених галузевих повноважень, здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини в частині пам`яток археології, історії та монументального мистецтва. Отже, на думку представника Чернігівської міської ради, Департамент є юридичною особою, одним із основних завдань якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, а тому прокурором не дотримані приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та, відповідно, порядок звернення до суду з цим позовом, що підтверджується правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного суду по справі № 927/1206/21 від 12.03.2024.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурори позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Також, 19.02.2024 прокурор через систему «Електронний суд» направила до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Петрушанка В.П. та заперечення на письмові пояснення Чернігівської міської ради від 06.02.2024.

Представник Чернігівської обласної державної адміністрації у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. 19.02.2024 через систему «Електронний суд» направила до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Петрушанка В.П. Також, 12.04.2024 представник Чернігівської обласної державної адміністрації через систему «Електроний суд» надіслала суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Петрушанка В.П.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подав, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, заявлених до нього.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 адвокат Петрушанко В.П. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. 13.02.2024 подав до суду відзив на позовну заяву від ОСОБА_4 , а 04.04.2024 - від ОСОБА_3 .

Представник Чернігівської міської ради у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог та попередньо 06.02.2024 надіслала до суду лист-пояснення, а 06.05.2024 через систему «Електроний суд» - письмові пояснення по справі.

Депатрамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначивши, що позовні вимоги по справі підтримують у повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судові засідання не з`явились, про час та місце їх проведення повідомлялись завчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не подали.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 № 75 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам?ятників історії та культури, археології, архітектури» взято під державну охорону пам?ятники історії та культури, археології, архітектури, які розташовані на території області, згідно з додатком № 1-3.

За додатком № 2 до згаданого рішення, під № 14 значиться Поселення, 2 тис. до н.е., XII ст. ур. Ялівщина (том 1 а.с. 63-65).

13.04.1989 директор сільгосппідприємства «Деснянський» Смотрик М.М. підписав охоронне зобов`язання на пам`ятник археології та культури поселення «Ялівщина», в якому перелічені заходи для охорони пам`ятника археології, а також передбачена можливість проведення підприємством оранки землі (том 1 а.с. 66-67).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків представники Депатраменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації Мултанен В.В. та ОСОБА_11 пояснили, що дозвіл проводити оранку земельної ділянки, в якій знаходиться пам`ятка археології, пов`язаний з тим, що оранка землі не могла зашкодити пам`ятці, так як вона проводиться на глибину не більше 30 см., а пам`ятка археології перебуває на глибині більше 30 см.

Відповідно до п. 6 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 18.02.1991 № 48 «Про здійснення земельної реформи» визначено про необхідність взяття до відома, що постановою Верховної ради Української РСР від 18.12.1990 «Про земельну реформу» встановлено, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15.04.1994 оформити право володіння або користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається (том 6 а.с. 96).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 20.06.1994 № 112 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва», розглянувши матеріали інвентаризації земель та клопотання підприємств про видачу державного акту на право землекористування, затверджено площі земельних ділянок, наданих у постійне користування радгоспу «Деснянський» квітково-декоративних культур по вулиці Проектній, 1: ділянка № 1 10,88 га, виробнича територія; ділянка № 2 -20,77 га, питомник; ділянка № 3 - 11,75 га, питомник; ділянка № 4 - 3,35 га, виробнича територія, а всього загальна площа 46,75 га (том 5, а.с. 117).

При прийнятті даного рішення органом місцевого самоврядування взято до уваги технічний звіт по видачі державного акту на право постійного користування землею радгоспу «Деснянський», виконаний Чернігівським філіалом Української академії аграрних наук Інституту землеустрою (том 5 а.с. 122-125).

На земельну ділянку площею 46,75 га радгоспу квітково декоративних культур «Деснянський» 12.08.1994 було видано державний акт на право постійного користування землею на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 20.06.1994 № 112, в якому відображені зміни в землекористуванні (том 5 а.с. 126-132).

Звіт не містить інформації про віднесення вказаних у ньому земель до земель історико-культурного призначення.

У подальшому радгосп «Деснянський» квітково-декоративних культур перетворений в колективне сільськогосподарське підприємство «Фірма «Квіти Чернігова».

Пунктом 124 рішення виконкому Чернігівської міської ради № 282 від 19.11.2001 у зв`язку з припиненням діяльності КСП «Квіти Чернігова», припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 37,0477 га Колективному сільськогосподарському підприємству «Квіти Чернігова» та зараховано ці землі до земель запасу міста (том 5 а.с. 118).

Проте, пунктом 13 рішення 12 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 03.06.2004 пункт 124 рішення виконкому Чернігівської міської ради № 282 від 19.11.2001 скасовано на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 15/345-4 від 20.04.2004. Пунктом 14 цього ж рішення Чернігівської міської ради від 03.06.2004, на виконання пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, з 01.01.2002 припинено право постійного користування земельними ділянками Колективному сільськогосподарському підприємству «Квіти Чернігова» на земельну ділянку площею 37,0477 га та зараховано її до земель запасу міста (том 5 а.с. 119).

Пунктом 15 рішення 6 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 27.07.2006 «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок» Колективному сільськогосподарському підприємству «Фірма «Квіти Чернігова» надано дозвіл на розробку проекту приватизації земельної ділянки в районі «Ялівщина», що знаходиться в них у постійному користуванні (том 5 а.с. 120).

Рішенням 7 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради (п. 86) від 31.08.2006 затверджено проект приватизації земельної ділянки КСП «Фірма «Квіти Чернігова», що знаходиться у постійному користуванні. У підпункті 86.1 пункту 86 вказаного рішення вирішено видати державні акти на право власності громадянам згідно додатку до рішення (том 5 а.с. 121).

На підставі цього рішення у власність земельні ділянки отримали: ОСОБА_10 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5012; ОСОБА_9 з кадастровим номером 7410010000:02:009:5004; ОСОБА_5 з кадастровим номером 74100100000:02:009:5005; ОСОБА_7 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5007; ОСОБА_13 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5008; ОСОБА_14 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5016; ОСОБА_8 з кадастровим номером 7410100000:02:009:5023.

Відповідач ОСОБА_3 отримала у власність спірні земельні ділянки на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки площею 0,1511 га з кадастровим номером 7410100000:02:009:5012 (на підставі документації із землеустрою дана земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га та 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га), укладеного з ОСОБА_10 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В.В. 15.11.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 4245.

Відповідач ОСОБА_4 отримав у власність спірні земельні ділянки на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 7410100000:02:009:0023 від 02.02.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 326, укладеного із ОСОБА_6 та договору купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:009:0025 від 02.02.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 327, укладеного із ОСОБА_6 . Також, між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 10.11.2006 було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:009:5004 (на підставі документації із землеустрою вона була поділена на земельну ділянку з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0023 та 7410100000:02:009:0024). Крім того, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 16.11.2006 був укладений договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:009:5005 (на підставі документації із землеустрою вказана земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0025 та 7410100000:02:009:0026).

Відповідач ОСОБА_1 отримав у власність спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі продажу:

-земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:009:5007 площею 0,1810 га, укладеного з ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С. від 04.12.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 5997;

-земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:009:5008, площею 0,1732 га, укладеного із ОСОБА_13 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. від 04.12.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 4528;

-земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:009:5016 (на підставі документації із землеустрою вона була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0042 площею 0,0405 га та 7410100000:02:009:0043 площею 0,1134 га), укладеного з ОСОБА_14 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С. від 04.12.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 6003;

-земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:009:5023 (на підставі документації із землеустрою вона була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0044 площею 0,0276 га та 7410100000:02:009:0045 площею 0,1282 га), укладеного з ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С. від 04.12.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 5999.

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, цільове призначення вказаних вище земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 104, 152; том 2 а.с. 184, 194; том 4 а.с. 114, 127, 140, 184, 233, 245; том 5 а.с. 5, 26, 49).

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що 19.07.2023 Остерською міською радою здійснено державну реєстрацію та земельним ділянкам з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0040 площею 0,0756 га та 7410100000:02:009:0041 площею 0,0755 га визначено цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том 1 а.с. 42, 43).

Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0023 та 7410100000:02:009:0025 площею по 0,1 га кожна, 02.02.2022 також здійснено державну реєстрацію права та зазначено, що цільове призначення цих ділянок - для індивідуального дачного будівництва, категорія земель землі рекреаційного призначення (том 2 а.с. 89, 90).

По земельних ділянках з кадастровими номерами 7410100000:02:009:5007; 7410100000:02:009:5008; 7410100000:02:009:0042; 7410100000:02:009:0043; 7410100000:02:009:0044; 7410100000:02:009:0045 у липні 2023 року також проведено реєстрацію зміни їх цільового призначення та вказано, що спірні земельні ділянки віднесено до земель житлової та громадської забудови, цільове їх призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том 4 а.с. 47-52).

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що саме зміна цільового призначення спірних земельних ділянок спонукала для вжиття заходів реагування з боку прокурора.

У позовних заявах прокурор вказує, що у 2008 році, тобто вже після проведення приватизації громадянами земельної ділянки, яка була у постійному користуванні бувшого КСП «Квіти Чернігова» та їх продажу у подальшому, на замовлення Чернігівської міської ради було проведено суцільне археологічне обстеження території урочища Ялівщина для організації лісопарку «Ялівщина» та на поселення «Ялівщина» було складено облікову документацію.

Наказом Міністерства культури України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток, історичних ареалів та занесення об?єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 26.04.2013 за № 364 поселення «Ялівщина» II-І тис. до н.е., І тис., XI-XIII ст. занесено як пам?ятка археології місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України.

Прокурор у позовних заявах зазначає, що 03.08.2023 під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023272010000167 проведено огляд місця події, а саме території, що розташована у північній частині міста Чернігова, у центральній частині урочища «Ялівщина». Під час огляду виявлено незаконне проведення земляних та інших робіт на об?єкті археологічної спадщини, а саме на території поселення «Ялівщина» шляхом корчування дерев і кущів, під час чого пошкоджено стародавній культурний шар землі внаслідок використання важкої спеціальної техніки. У ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023272010000167, на підставі постанови про залучення спеціаліста від 02.08.2023, спеціаліст ПП «Елітзем» інженер-землевпорядник ОСОБА_15 (сертифікат № 0001323) графічно зобразив на план-схемі розташування спірних земельних ділянок з позначенням площі та меж земельних ділянок, а також провів накладення спірних земельних ділянок в межах та конфігурації, зазначеній в технічній документації, на План земельної ділянки пам?ятки археології городище «Ялівщина» № 5007. За результатами проведення вказаного накладення зазначених у позовах земельних ділянок встановлено, що спірні земельні ділянки мають однакове місце розташування, як у Схемі розташування пам?яток археології та охоронних зон в ур. Ялівщина М 1:10000, так і на Плані земельної ділянки пам?ятки археоголії городище «Ялівщина» № 5007. Також, підтверджено, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, на якій розташована пам?ятка археології місцевого значення поселення «Ялівщина». Постановою прокурора від 27.09.2023 та від 26.10.2023 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.

Наданих прокурором доказів відповідачами не спростовано.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (стаття 53 ЗК України).

За змістом частини першої статті 54ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до пункту г) частини четвертої статті 84ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідального фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17Закону України«Про охоронукультурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології , в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Звертаючись до суду з позовними заявами до відповідачів про усунення перешкод власнику державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, прокурор посилається на те, що перебування у власності відповідачів спірних земельних ділянок суперечить п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, адже землі історико культурного призначення як такі, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історика культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватися із державної у приватну власність.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, зокрема, зазначають, що вони є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок, тому прокурор ініціював непропорційне втручання у їх майнові права, як власників, що, у разі задоволення позовів, призведе до порушення вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також відповідачі наполягають на застосуванні наслідків пропуску строків позовної давності, адже земельні ділянки передані у приватну власність ще у 2006 році, а прокурор з даними позовами звернувся до суду лише наприкінці 2023 року.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об?єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Верховний Суд у своїй постанові від 09.10.2024 у справі № 201/9336/22 провадження № 61-2305св24 зазначив, що суд при вирішенні справи повинен врахувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі пункти 15, 16, 17, 21 рішення від 11 січня 2024 року у справі «Шмакова проти України», заява № 70445/13, відповідно до яких у цій справі згідно з документами та інформацією, наданою заявницею, яку Уряд не оскаржував, завод не працював протягом багатьох років. Крім того, Суд зазначає, що під час першого розгляду позову прокурора національні суди наголосили, що відповідна земельна ділянка ніколи не використовувалася заводом і на ній не було споруд, які належали б заводу. Суд також зазначає, що Уряд не пояснив, чому, якщо існувала нагальна суспільна потреба у виділенні цієї землі для будівництва школи та дитячого садка, ця земельна ділянка стільки років не використовувалася, і чи така потреба усе ще існувала.

Така ситуація порушує питання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з вимогою дотримання суспільних інтересів (див. рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2011 року у справі «Вассалло проти Мальти» («Vassallo v. Malta»), заява № 57862/09, пункт 43,). При цьому, Суд також розглядатиме пропорційність заходу.

Суд повторює, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника. У контексті скасування помилково наданих майнових прав принцип «належного урядування» може покладати на органи державної влади обов`язок діяти оперативно у виправленні їхньої помилки, а також потребувати виплати адекватної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишнім добросовісним власникам (рішення у справі «Кривенький проти України» («Kryvenkyy v. Ukraine»), пункт 45 з подальшими посиланнями).

Наведених міркувань достатньо для визнання судом того, що за обставин цієї справи позбавлення заявника права власності на її земельну ділянку без надання будь-якої форми компенсації чи відшкодування не забезпечило справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом заявника на мирне володіння своїм майном, з іншого.

Подібна правова позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні від 24 жовтня 2024 року у справі «DROZDYK AND MIKULA v. UKRAINE» за заявами №№ 27849/15 і 33358/15.

У ційсправі заявникискаржилися нате,що визнаннянедійсними їхніхправ наземельні ділянкибуло незаконнимі непропорційним.Підставою дляприпинення правзаявників наці земельніділянки,якими воникористувалися таволоділи протягомбагатьох років,було те,що ціземлі знаходилисяв охороннихзонах залізниці,а отже,ніколи неповинні булипередаватися уприватну власність.Заявники посилалисяна статтю6Конвенції тастаттю 1Протоколу №1до Конвенції.У періодміж 2002та 2009роками,відповідно дорішень місцевихрад,кожен заявникотримав правовласності наземельну ділянку.Однак у2013-2014роках Державнакомпанія «Львівськазалізниця»,підконтрольна Міністерствуінфраструктури,ініціювала судовіпроцеси,стверджуючи,що земельніділянки повністюабо частковорозташовані взоні залізниць,а отже,належать докатегорії земель,що особливоохороняються,і неможуть бутипередані уприватну власність.Провадження завершилисяостаточними рішеннями,в якихсуди дійшливисновку,що місцевіради діялиultraviresпри передачіземельних діляноку власністьзаявників.Відповідні рішеннямісцевих радта правовласності заявниківбули відповідновизнані судаминедійсними.

Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні прийшов до висновку, що у цій справі мало місце втручання у володіння заявників. Незалежно від того, чи розглядається воно як позбавлення або контроль над майном, що використовується, застосовні принципи залишаються незмінними (див. Ьnsped Paket Servisi SaN. Ve TiC. A.Є. проти Болгарії, no. 3503/08, § 39-40, 13 жовтня 2015 року та, наприклад, Kryvenkyy v. Ukraine, no. 43768/07, §§ 41-42 та § 45, 16 лютого 2017 року).

Суд у цьому рішенні повторює, що втручання у мирне володіння майном має забезпечувати справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., серед інших джерел, рішення у справі Sporrong and Lonnroth v. Sweden від 23 вересня 1982 року, § 69, Series A № 52). Умови компенсації, передбачені відповідним законодавством, є суттєвими для оцінки того, чи дотримується оскаржуваний захід необхідного справедливого балансу і, зокрема, чи накладає він непропорційний тягар на заявників (див. рішення у справі The Holy Monasteries v. Greece, від 9 грудня 1994 року, Series A № 301-A, с. 35, § 71). Суд раніше встановив, що вилучення майна без виплати суми, розумно пов`язаної з його вартістю, зазвичай становить непропорційне втручання, а повна відсутність компенсації може вважатися виправданою відповідно до статті 1 Протоколу № 1 лише за виняткових обставин (див., серед інших джерел, рішення у справі Jahn and Others v. Germany [ВП], № 46720/99 та 2 інші, § 94, ECHR 2005-VI). Крім того, в контексті скасування права власності, наданого помилково, принцип «належного врядування», розроблений Судом, може не тільки покласти на органи влади обов`язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування колишньому добросовісному власнику (див., наприклад, рішення у справі Rysovskyy v. Ukraine, № 29979/04, § 71, від 20 жовтня 2011 року, з подальшими посиланнями).

Таким чином, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях при вирішенні питань про дотримання вимог Конвенції та протоколів до неї, при вилученні у особи майна вказує на необхідність виплати компенсації у будь якій формі чи іншого виду належного відшкодування колишнім добросовісним власникам.

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині третій статті 12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі прокурор звернувся до суду з негаторними позовами та ставить питання про усунення перешкод законному володільцю земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної, а тому прокурор зазначає, що такий позов можна заявити упродовж усього часу тривання порушення.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року по справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду у пункті 89 цієї постанови наголосила на відмінності категорій «об`єкт культурної спадщини» та «пам`ятка культурної спадщини». Отже, частина перша статті 54 ЗК України, як і частина шоста статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає правовий режим земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Проте, на відміну від частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», стаття 54 ЗК України стосується земельних ділянок, на яких розташовані або можуть бути розташовані об`єкти культурної спадщини, в тому числі і об`єкти археологічної спадщини. Тож стаття 54 ЗК України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель як землі історико-культурного призначення незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» стосуються окремої підкатегорії із категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави. З врахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду констатує, що не існує колізії між приписами частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та частини першої статті 54 ЗК України. Підсумовуючи, Велика Палата виснувала, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані пам`ятки археології, протиправно передані з державної власності.

Питання розмежування негаторного та віндикаційного позовів як способів захисту у спірних правовідносинах, з огляду на принцип диспозитивності судового процесу та сформульовані в цій справі вимоги позову, Велика Палата Верховного Суду не досліджувала, будучи обмеженою підставами та предметом пред`явленого позову; від усталених критеріїв розмежування зазначених позовів у контексті фізичного/юридичного володіння річчю не відступала. Натомість Велика Палата Верховного Суду застосувала раніше сформульовані нею у справах № 923/466/17 та № 469/1044/17 правові висновки щодо відповідності задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади критеріям ефективності та належності способу захисту порушеного права, оскільки застосування цього способу приведе до дієвого відновлення порушеного права держави на земельну ділянку, на якій розташовані пам`ятки археології.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду констатує відсутність у цій справі як підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21 та від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20, так і підстав для формулювання Великою Палатою Верховного Суду свого висновку щодо розмежування негаторного та віндикаційного позовів як способів захисту у сфері земельних правовідносин з огляду на обставини справи».

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем майна чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), пункти 65-67).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), пункти 70, 71).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Вказані висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 13.11.2024 у справі № 363/2930/22, провадження № 61-7539св24.

Таким чином, виходячи з аналізу висновків Верховного Суду, у разі, коли публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне володіння (інша особа зареєструвала на своє ім`я право в державному реєстрі прав на нерухомість та користується нерухомим майном, що відповідає фактичним обставинам даної справи), для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження №12-61гс21)).

Враховуючи викладене,саме зпідстав неправильнообраного способузахисту судвідмовляє узадоволенні позовнихвимог уданій справі, незалежно від інших встановлених судом суттєвих обставин.

Доводи Чернігівської міської ради з приводу того, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах неналежного позивача, суд не може прийняти до уваги, оскільки вказаним аргументам надано оцінку у постанові Чернігівського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі № 750/16472/23, якою скасовано ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2023 року і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 4 а.с. 177-180).

Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволені позову заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номероблікової карткиплатника податків- НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.12.2024.

Суддя