Рішення

від 28.11.2024 по справі 752/15220/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/15220/23

Провадження №2/752/1527/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

прокурора Василюк О.Г.,

представника позивача Буханистого О.В.,

представника відповідача Горбенко А.О.,

представника третьої особи Рибіцької Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка Максима в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянський Дмитро Вікторович про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та шляхом зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури Рябенко Максим в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянський Дмитро Вікторович про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та шляхом зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - садовий будинок.

Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30.10.2008 № 976/2008) на території міста Києва створено національний природний парк «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський»).

Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» у постійне користування.

Території, що увійшли до складу НПП «Голосіївський» на підставі Указу Президента України від 27.08.2007 згідно зі ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» набули статусу об`єкта природно-заповідного фонду національного значення, що передбачає встановлення особливого режиму охорони таких територій.

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406 надано НПП «Голосіївський» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).

Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування парку.

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим установлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, 29.08.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садовий будинок літ.«А» загальною площею 12,3 кв.м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1339458180000.

Підставою внесення вказаного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення державного реєстратора КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 36846077 від 31.08.2017.

Для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт державному реєстратору подано: 1) довідку ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» від 01.08.2017 про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу та являється власником садово-дачного будинку АДРЕСА_2 ; 2) лист Голосіївської РДА від 21.09.2010 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки; 3) технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений 04.08.2017 ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 .

Однак, довідка ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» від 01.08.2017 не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності). Отже, з огляду на приписи ст. 41 Конституції України, ст. 328 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, ОСОБА_1 не являвся законним власником майна площею 12,3 кв.м по АДРЕСА_1 .

Адміністрацією НПП «Голосіївський» було виявлено, що на земельній ділянці загальною площею 723,6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, що розташована в урочищі «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва, проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1339458180000), за ОСОБА_1 .

З акту про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України від 24.05.2023, складеного працівниками НПП «Голосіївський», вбачається, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об`єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.

Київською міською прокуратурою установлено, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не обліковуються.

Департаментом земельних ресурсів КМДА також повідомлено, що ОСОБА_1 10.08.2015 звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0665 га на АДРЕСА_1 для ведення садівництва. За результатами розгляду вказаного клопотання Департаментом повідомлено ОСОБА_1 про неможливість розгляду порушеного ним питання по суті, оскільки відведення земельної ділянки має бути погоджено з НПП «Голосіївський». Крім того, зазначена ділянка належить до існуючого парку «На схилах Мишоловського яру».

Також встановлено, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .

В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документ стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси АДРЕСА_1 .

Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось. Однак, за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація садового будинку в садовому товаристві «Гайок-МІ» станом на 03.09.2010.

Відповідно до відомостей, зазначених в технічному паспорті на садовий будинок АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 03.09.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, садовий будинок літ.«А» є об`єктом самочинного будівництва; документи про відведення земельної ділянки, а також розпорядження про присвоєння поштової адреси в БТІ не подані. Відповідно до експлікації приміщень до плану вказаного садового будинку самовільно зведена площа приміщень складає 12,3 кв.м. Рік побудови садового будинку 2007.

Відомості, зазначені у вказаному технічному паспорті, повністю дублюють відомості, які були зазначені в технічному паспорті на цей же будинок, виготовленому у 2010 році Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, окрім року побудови (зазначено не 2007, а 1991), а також відсутні відмітки про самочинне будівництво об`єкту та про відсутність документів щодо відведення земельної ділянки і про присвоєння поштової адреси.

Той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, зокрема частина земельної ділянки, що межує з АДРЕСА_3 , була вільна від будь-якої забудови.

Так, за даними відкритого інформаційного порталу «Google Earth Pro» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (координати прив`язки до центру об`єкту 50.376576, 30.521817) до 2007 року будь-які тимчасові або капітальні будівлі відсутні. Лише з 2007 року вбачається наявність на вказаній ділянці декількох будівельних майданчиків, а в подальшому - споруд невстановленого призначення, кількість яких з кожним роком збільшується.

За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, до квітня 2009 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив`язки до «об`єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено.

Оглядом садового будинку АДРЕСА_1 встановлено, що будинок має стіни, виготовлені з дерева темного кольору, та плоску покрівлю, яка зверху покрита металевими листами. Будинок розташований на залізобетонних стовпчастих опорах (блоках). Фасадна частина будинку огороджена з боку АДРЕСА_1 металевою сіткою з дерев`яними сповпцями у вигляді паркану.

Отже, на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці територіальної громади наявна чинна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а також побудовано садовий будинок та облаштовано паркан, внаслідок чого інтереси держави щодо безперешкодного користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду порушені та мають бути поновлені.

З моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що по-перше, чинне на час відкриття розділу по об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 1339458180000) законодавство для реєстрації права власності на об`єкти, закінчені будівництвом до 05.08.1992, вимагало, зокрема, або документ про присвоєння об`єкту поштової адреси, або документ, який підтверджує речове право на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований; по-друге, такі особливості державної реєстрації стосуються не всіх, а лише визначених законодавцем об`єктів, а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р.

Водночас, відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 відсутній документ, що посвідчує речове право на землю, рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 уповноваженими органами не приймалось, тому відкриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу по вказаному об`єкту та реєстрація права власності на нього за ОСОБА_1 є незаконними.

Враховуючи неправомірність реєстрації (з відкриттям розділу) права власності на майно за ОСОБА_1 , рішення про державну реєстрацію за ним права власності підлягає скасуванню.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 цього Закону закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Таким чином, реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Київська міська рада обізнана про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_1 .

Так, Київською міською радою ще у 2015 році розглядалось клопотання відповідача ОСОБА_1 (від 10.08.2015) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для ведення садівництва. Станом на 2015 рік право власності ОСОБА_1 на садовий будинок за вказаною адресою зареєстровано не було, однак згідно з долученим до клопотання технічним паспортом, станом на 03.09.2010 садовий будинок вже було самочинно побудовано на спірній земельній ділянці за відсутності правоустановчих документів на землю та за відсутності розпорядження про присвоєння поштової адреси, що вже свідчило про порушення відповідачем прав та законних інтересів територіальної громади та чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

Про наявність чинної реєстрації права власності ОСОБА_1 на садовий будинок Київській міській раді відомо з 2019 року, оскільки ОСОБА_1 саме у зв`язку з тим, що він є власником садового будинку, оспорював в судовому порядку державну реєстрацію земельної ділянки площею 723,6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 та реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою в особі Київської міської ради (справа № 752/10533/19).

Крім того, листом від 04.11.2022 НПП «Голосіївський» повідомив Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради зокрема, про розміщення на земельній ділянці комунальної власності нерухомого майна з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , з огляду на чинну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем, Київській міській раді як органу, уповноваженому на розпорядження землями комунальної власності, достеменно відомо.

За вказаних обставин, будучи обізнаною про відсутність законних прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 , Київська міська рада з 2015 року мала можливість вжити дієвих заходів щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальною земельною ділянкою, однак цього не зробила.

Згадані обставини беззаперечно підтверджують обізнаність Київської міської ради про порушення прав територіальної громади м. Києва через позбавлення її можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки природно-заповідного фонду площею 723,6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 на АДРЕСА_1 .

Київська міська прокуратура звернулась до Київської міської ради з листом, в якому ще раз повідомлено про порушення відповідачем чинного законодавства та запропоновано надати інформацію про вжиті заходи щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні територією природно-заповідного фонду, у тому числі шляхом скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 на АДРЕСА_1 .

На вказаний лист Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 10.07.2023 повідомлено, що Київською міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру з порушених питань. Натомість цим же листом Департамент з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва просить прокурора звернутись до суду в інтересах Київської міської ради.

Отже, заходи цивільно-правового характеру з метою усунення порушень закону органом місцевого самоврядування не вжито, про намір вжити їх самостійно ним не зазначено.

Ураховуючи обізнаність Київської міської ради про порушення прав територіальної громади м. Києва як власника спірної земельної ділянки та беручи до уваги невжиття вказаним органом заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, є визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Вказаний позов про усунення територіальній громаді м. Києва перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою спрямований на збереження контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям, зокрема природно-заповідного фонду.

З урахуванням викладеного подання цього позову беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла Київська міська прокуратура, становить 5368 грн., тобто судовий збір, сплачений за дві вимоги немайнового характеру.

Просив:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36846077 від 31.08.2017 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 1339458180000, номер запису про право власності 22104242), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - садовий будинок загальною площею 12,3 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою;

- стягнути судові витрати.

04.08.2023 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, залучено третіх осіб.

14.11.2023 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження.

12.05.2024 судом постановлено ухвалу про відмову у зупиненні провадження у справі.

25.07.2024 судом постановлені ухвали про відмову відповідачу в поновленні процесуального строку для подання ним зустрічного позову, залишення без розгляду зустрічну позовну заяву, відмову у зупиненні провадження у справі, відмову у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про відвід судді.

19.09.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що не створював та не може створювати перешкоди територіальній громаді міста Києва у реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою.

30.12.2016 земельна ділянка 4, 28 га, яка була надана НПП «Голосіївський» у постійне користування за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, зареєстрована у ДЗК за кадастровим номером 8000000000:79:304:007.

Перший технічний паспорт на його споруду виготовлений 03.09.2010, тобто за 1,3 років до прийняття Київрадою рішення від 26.01.2012 №69/7406.

Його споруда не стала перешкодою Київській міській раді реалізувати право територіальної громади розпорядитися земельною ділянкою, а враховуючи те, що право постійного користування безстроково, то споруда не може створювати власнику перешкоди у здійсненні ним права розпоряджатися своїм майном.

19.12.2017 здійснена державна реєстрація речового права НПП «Голосіївський» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:007, тобто його споруда з 19.01.2017 не може створювати перешкоди територіальній громаді міста Києва у користуванні майном, оскільки територіальна громада міста Києва з 19.01.2017 не є користувачем зазначеної земельної ділянки.

Таким чином, позивач не зазначив у позові визначені підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради, оскільки не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів Київської міської ради та необхідність їх захисту.

Також просив застосувати строки позовної давності.

27.09.2023 заступник керівника Київської міської прокуратури Рябенко Максим в інтересах держави в особі Київської міської ради подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи ОСОБА_1 є помилковими та необґрунтованими, оскільки право власності ОСОБА_1 на об?єкт самочинного будівництва було зареєстровано 29.08.2017, тобто на час прийняття Київрадою рішення № 69/7406 від 26.01.2012 перешкод в розпорядженні земельною діялнкою з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 у вигляді чинної реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно, не існувало, а також оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє ОСОБА_1 певними юридичними правами щодо вказаного майна і одночасно позбавляє відповідних прав на земельну ділянку, на якій воно розташовано, та яка входить до складу об?єкту природно-заповідного фонду НПП «Голосіївський», законного її власника - державу в особі Київської міської ради.

Київська міська рада надала пояснення, в яких просила задовольнити позовну заяву.

Національний природний парк «Голосіївський» надав пояснення, в яких просив задовольнити позовну заяву

Прокурор Василюк О.Г підтримала заявлений позов, підтвердила доводи, викладені в позовній заяві.

Представник позивача та представник третьої особи підтримали заявлений позов, просили його задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30.10.2008 № 976/2008) на території міста Києва створено НПП «Голосіївський».

Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» у постійне користування.

Рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 надано НПП «Голосіївський» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).

Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування НПП «Голосіївський».

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, знаходиться садовий будинок літ.«А» загальною площею 12,3 кв.м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 , право власнсоті на який 29.08.2017 зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1339458180000.

Підставою внесення вказаного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення державного реєстратора КП «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 36846077 від 31.08.2017.

В матеріалах реєстраційної справи в ДРРП наявна довідка ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 01.08.2017 про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу та власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_2 .

Крім того, державному реєстратору надано лист Голосіївської РДА від 21.09.2010 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений 04.08.2017 ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 .

10.08.2015 ОСОБА_1 звертався до Київської міської ради з клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення садівництва.

12.10.2015 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом повідомило ОСОБА_1 про те, що питання відведення земельної ділянки має бути погоджено з НПП «Голосіївський» та внесено відповідні зміни в рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381, а тому порушене ним звернення не може бути розглянуте по суті.

Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією, не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .

24.05.2023 НПП «Голосіївський» складено акт №31/2-08-03/2023 про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України у якому зазначено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об`єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.

Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації листом №055-4499 від 21.06.2023 повідомило, що в реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документ стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси АДРЕСА_1 .

Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось. Однак, за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація садового будинку в садовому товаристві «Гайок-МІ» станом на 03.09.2010.

За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, до квітня 2009 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив`язки до «об`єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено.

Відповідно до протоколу огляду садового будинку АДРЕСА_1 від 24.07.2023 встановлено, що будинок має стіни, виготовлені з дерева темного кольору, та плоску покрівлю, яка зверху покрита металевими листами. Будинок розташований на залізобетонних стовпчастих опорах (блоках). Фасадна частина будинку огороджена з боку АДРЕСА_1 металевою сіткою з дерев`яними сповпцями у вигляді паркану.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №0570202/1-6208 від 15.05.2023 повідомив, що за даними міського земельного кадастру земельні ділянки на АДРЕСА_1 не обліковується.

Київська міська рада рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування за поданням Департаменту не приймала. Інформація щодо державної реєстрації речових прав на неї у Департаменті відсутня.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Частиною 1 ст. 9 Земельного кодексу України встановлено, зокрема, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями територіальної громади міста;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст.ст. 60, 61, 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» землі природно-заповідного фонду підлягають особливій охороні.

Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Таким чином згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Таким чином, з моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц).

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 указаного Закону екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною.

Законом України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкт нерухомості) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (ст. 5 Закону).

Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою (ч. 1 ст. 21 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на неї.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкти нерухомості вважаються самочинними, а саме, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також їх внесення до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

На кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна (ч. 2 ст. 13 Закону).

Порядок проведення державної реєстрації прав встановлено ст. 18 Закону.

Так, після прийняття документів для державної реєстрації прав та їх перевірки, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) та відкриває розділ в Державному реєстрі прав та/або вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За ч. 4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно зі ст. 2 Закону заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, встановлені статтею 31 Закону.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність (ч. 1 ст. 31 Закону).

Разом з тим, пунктом 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок № 1127) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

За змістом пункту 43 Порядку № 1127 у разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас, відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Так, пунктом 41 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Рішення про передачу у власність чи користування ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймалось.

Нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача, є самочинним будівництвом, оскільки збудоване на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 № 925/1121/17, від 17.04.2019 № 916/675/15, від 22.12.2021 № 917/1970/20, від 10.11.2021 № 911/2216/19, від 10.11.2021 № 916/1988/20, від 04.11.2021 № 725/3303/16-ц, від 04.11.2021 № 927/934/20, тобто є сталою правовою позицію касаційного суду.

Як зазначалось вище, первинна реєстрація за ОСОБА_3 права власності (з відкриттям розділу) на майно площею 12, 3 кв.м (з відкриттям розділу), індексний номер 36846077 від 31.08.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1339458180000, здійснена на підставі: довідки ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» від 01.08.2017 про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу та являється власником садово-дачного будинку АДРЕСА_2 ; листа Голосіївської РДА від 21.09.2010 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки та технічного паспорта на садовий будинок, виготовлений 04.08.2017 ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 .

Однак, довідка ОК «СТ «Гайок-МІ» від 01.08.2017 не є підставою виникнення права власності, оскільки не породжує право власності.

Отже, з огляду на приписи ст. 41 Конституції України, ст. 328 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, відповідач не набув права власності та не являється законним власником майна по АДРЕСА_1 .

Крім того, така адреса як АДРЕСА_1 не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні.

Таким чином, право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)). Фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані.

Право власності на спірний об`єкт саме як на об`єкт нерухомого майна не належало і не належить жодній особі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункти 6.43-6.45) та постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22 (пункти 51-53), належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом; судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права; якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Таким чином, належною позовною вимогою є вимога про припинення володіння відповідачем спірним нерухомим майном.

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у справі № 910/7987/22 (постанова від 01.11.2023).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що сам по собі факт державної реєстрації без наявності відповідних правових підстав, передбачених законодавством, не тягне за собою легітимізацію самочинно збудованого майна.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника землі (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Як вже зазначено, нерухоме майно в АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці природно-заповідного фонду комунальної власності, яка під будівництво не відводилась, за відсутності документа, що посвідчує речове право на неї.

Використання земель природно-заповідного фонду є обмеженим і цей факт є загальновідомим. Вказані землі перебувають під особливою охороною держави та заволодіння ними всупереч вимогам ЗК України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

За змістом приписів ч. 3 ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» будівництво на землях природно-заповідного фонду заборонено.

Частиною 2 статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження майном.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація права власності не є підставою для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Однак, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

ОСОБА_1 , зареєструвавши право власності на садовий будинок на земельній ділянці комунальної власності, жодного речового права на спірну земельну ділянку не мав. Тому об`єкт нерухомого майна - садовий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом. Про вказане відповідачу було достеменно відомо на момент подання документів для державної реєстрації самочинного будівництва.

Таким чином, здійснення державної реєстрації прав не нерухоме майно не змінює правовий статус нерухомості, яка самочинно збудована.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості, який на ній розміщений, чи про набуття такого об`єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону (пункт 61 постанови від 22.06.2021 № 200/606/108 та пункт 179 постанови від 23.11.2021 № 359/3373/16-ц).

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

ЦК України (частини 3 та 5 статті 376) встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19.

В розумінні чинного законодавства належне відповідачу майно є сукупністю будівельних матеріалів, а відтак демонтувавши (розібравши) на виконання рішення суду таке майно, будівельні матеріали залишаться у власності відповідача і він не позбавлений права ними розпоряджатись на власний розсуд.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження заялених позовних вимог та з огляду на визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини, неодноразово вказував про те, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, беручи до уваги всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог належними, допустимими доказами, а обраний ним спосіб захисту порушеного права відповідає приписам чинного законодавства України, зокрема. ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строків давності у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ч. 1, 5 ст. 261, ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами про усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього та про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва, тобто з позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника землі), тому на такий позов, не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, строк звернення до суду з відповідною позовною вимогою заступником керівника Київської міської прокуратури Рябенко Максимом пропущено не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Такий висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з висновками, наведеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, в яких наголошено, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь платника Київської міської прокуратури за подання позовної заяви заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка Максима в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5368 грн., оскільки позовні вимоги були задоволені.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Київської міської прокуратури Рябенка Максима в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянського Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №36846077 від 31.08.2017 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 1339458180000, номер запису про право власності 22104242), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - садовий будинок загальною площею 12,3 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового будинку по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судовий збір в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 09.12.2024.

Позивач: заступник керівника Київської міської прокуратури Рябенко Максим в інтересах держави в особі Київської міської ради Київська міської ради, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36, код ЄДРПОУ 02910019.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: Національний природний парк «Голосіївський», місцезнаходження: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35; код ЄДРПОУ 35620372.

Третя особа: державний реєстратор Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Соколянський Дмитро Вікторович, місцезнаходження: м. Київ, б-р Тараса Шевченка, буд. 26/4.

Суддя Ж. І. Кордюкова