Ухвала

від 11.12.2024 по справі 752/17130/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17130/24

Провадження № 1-кс/752/7955/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені №12024100000000802 від 04.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100000000802 від 04.07.2024, у якому прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене 02.10.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон «Samsung Е/DS» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Huawei» з ІМЕІ1: НОМЕР_4 та ІМЕІ2: НОМЕР_5 .

Клопотання обґрунтоване тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024100000000802 від 04.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, день та місці, але до 02.08.2024, у військовослужбовця військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на придбання та збут бойових припасів.

З метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на придбання бойових припасів ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 10 год. 00 хв. 02.08.2024, у невстановленої слідством особи, незаконно придбав патрони у кількості 108 шт., після чого розпочав їх незаконно зберігати у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою збуту.

У подальшому ОСОБА_5 для доведення свого злочинного умислу до кінця, приблизно о 10 год. 00 хв. 02.08.2024, незаконно зберігаючи при собі патрони у кількості 108 шт. переніс їх за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 22-А, та перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи умисно, приблизно о 10 год. 03 хв. 06.08.2024, незаконно збув ОСОБА_6 вказані патрони у кількості 108 шт., безоплатно.

Проведенням огляду місця події 02.08.2024 за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 22-А, ОСОБА_6 добровільно надав співробітникам правоохоронних органів: патрони в кількості 108 шт., які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62x34 R, що споряджені кулями «ЛПС», «Б-32», «ПП» зі сталевим осердям, трасуючою кулею «T-46», призначені для стрільби з бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62х54 мм та придатні для стрільби.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень можуть бути причетні й інші особи, які за попередньою змовою збувають на території м. Києва вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухівку на території міста Києва, зокрема ОСОБА_7 .

02.10.2024 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.09.2024, проведено обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

- мобільний телефон «Samsung Е/DS» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон «Huawei» з ІМЕІ1: НОМЕР_4 та ІМЕІ2: НОМЕР_5 .

Потреба у тимчасовому вилученні виявлених під час обшуку мобільних терміналів систем зв`язку обумовлена необхідністю проведення експертного дослідження у тому числі із можливістю відновлення видаленої інформації, оскільки вказані матеріальні об`єкти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

02.10.2024 вищевказані виявлені та вилучені мобільні телефони визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, про що винесено відповідну постанову.

Таким чином, вилучені під час обшуку мобільні телефони мають значення для кримінального провадження і можуть бути використаний як доказ, а також для з`ясування обставин при проведенні інших слідчих (процесуальних) дій.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На підставі зазначеного, з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об`єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з`ясування об`єктивної істини по справі, а також проведення оглядів, призначення та проведення ряду криміналістичних експертиз за вилученими в ході обшуку речами та предметами, що вже визнані речовими доказами, а також допитів свідків та проведення інших слідчих та процесуальних дій, наявна необхідність у арешті вилучених під час обшуку мобільних телефонів.

Учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялись належним чином.

Від прокурора надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі, у якому прокурор клопотання про арешт майна підтримав, просив задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлявся.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024100000000802 від 04.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

02.10.2024, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.09.2024, проведено обшук житла за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Samsung Е/DS» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Huawei» з ІМЕІ1: НОМЕР_4 та ІМЕІ2: НОМЕР_5 .

Постановою слідчого від 02.10.2024 вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що підтверджується копією постанови.

Матеріалами клопотання обґрунтовано, що вищезазначене вилучене під час обшуку майно містить чи може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором у клопотанні мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Прокурором у клопотанні доведено, що вилучене 02.10.2024 під час обшуку майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на вилучене 02.10.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на:

-мобільний телефон «Samsung Е/DS» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 ;

-мобільний телефон «Huawei» з ІМЕІ1: НОМЕР_4 та ІМЕІ2: НОМЕР_5 .

Ухвала про арешту майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1