Рішення

від 18.12.2024 по справі 758/13397/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13397/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

18 грудня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Якимець О.І.,

при секретарі судового засідання - Сіренко Б.В.,

учасники справи - не з`явилися,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комерційного підприємства «Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідній допомозі та компенсації втрати частини доходів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до Державного комерційного підприємства «Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідній допомозі та компенсації втрати частини доходів у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату у розмірі 6588,15 грн, вихідну допомогу в розмірі 17 344,59 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 2899,46 грн, а всього 26 832, 20 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазнає, що з 02.12.2021 року до 15.07.2024 року вона перебувала в трудових відносинах з Державним комерційним підприємством «Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, працюючи на посаді економіста відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Згідно наказу №18-к від 15.07.2024 позивача було звільнено за власним бажанням відповідно до п.3 ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, а саме через несвоєчасну виплату заробітної плати

При звільненні позивача не була виплачена заробітна плата за період з вересня 2023 року по липень 2024 року у розмірі 92560,86 грн, вихідна допомога при звільненні в розмірі 17 344,59 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у розмірі 2 899,46 грн.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.12.2024 на адресу суду надійшла заява від позивача про зменшення позовних вимог, оскільки частково відповідач погасив заборгованість по заробітній платі, тому у цій частині залишається невиплаченою 6588,15 грн заробітної плати. В іншій частині - позовні вимоги не змінилися.

У судове засідання позивач не з`явився, подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності..

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений про час і місце розгляду справи у передбаченому законом порядку. Відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов до такого висновку.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 02.12.2021 року до 15.07.2024 року перебувала в трудових відносинах з Державним комерційним підприємством «Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, працюючи на посаді економіста відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Наказом Державного комерційного підприємства «Київського експериментального протезно-ортопедичного підприємства» № 18-к від 15 липня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади економіста відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Наказом Державного комерційного підприємства «Київського експериментального протезно-ортопедичного підприємства» № 18-к від 15 липня 2024 року ОСОБА_1 визначено вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку.

Довідкою про заборгованість № 24/01 від 22.07.2024 року виданій ДКП «Київського експериментального протезно-ортопедичного підприємства» ОСОБА_1 підтверджено заборгованість по заробітній платті за період вересня 2021 року по липень 2024 року у розмірі 92 560,86 грн.

В подальшому, під час розгляду справи, позивач подала заяву про зменшення позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до п. 6 ч 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у ст.ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Втім встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Конституційний Суд України в рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до ч. 3 ст. 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - від платність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Враховуючи наявні у справі докази, не спростування таких доводів відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та станом на 26.11.2024 становлять у розмірі 26832,20 грн, з яких: 6588,15 грн - заборгованість по заробітній платі, 17344,59 грн - заборгованість по вихідній допомозі, 2899,46 грн - компенсація втрати частини доходів.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Державного комерційного підприємства «Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів та заборгованості за цивільно-правовим договором - задовольнити.

Стягнути з Державного комерційного підприємства «Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 6588,15 грн, вихідну допомогу у розмірі 17 344,59 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 2 899,46 грн, а всього у розмірі 26832 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 20 копійок.

Стягнути з Державного комерційного підприємства «Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Державне комерційне підприємство «Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», місцезнаходження - місто Київ, вул. Фролівська, 4, код ЄДРПОУ 03187691;

відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. І. Якимець