Постанова

від 18.12.2024 по справі 479/1403/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.12.24

22-ц/812/1850/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 479/1403/24

Номер провадження 22-ц/812/1850/24 Cуддя - доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Травкіною В.Р.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в його інтересах

адвокатом Кравченком Олександром Сергійовичем

на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Репушевської О.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (надалі ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2024 року адвокат Кравченко О.С. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких», в якому просив розірвати договір оренди землі, укладений 05 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що ОСОБА_1 на підставі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,7744 га, кадастровий номер 4823983800:02:000:0347, що розташована в межах території Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області. 05 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» був укладений договір оренди землі. З моменту укладання вказаного договору та по 2021 року включно, відповідач систематично порушував умови договору в частині своєчасної сплати орендної плати.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2024 року у відкритті провадження у справі за вказаним позовом було відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України, у зв`язку з тим, що є таке, що набрало законної сили судове рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвала суду мотивована тим, що Кривоозерським районним судом Миколаївської області від 04 червня 2024 року по справі № 479/100/24 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договорів оренди та стягнення орендної плати, ухвалено рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 липня 2024 року вказане рішення суду залишено без змін. За такого, суд вважав, що рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2024 року по справі № 479/100/24, яке набрало законної сили, було ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, адвокат Кравченко О.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України, оскільки не звернув належної уваги на заявлену підставу позову, яка є відмінною від тієї, що була зазначена при зверненні до суду з першим позовом. Зокрема, у даній справі, звертаючись з позовом про розірвання договору оренди, позивач, як на підставу задоволення позовних вимог зазначав те, що відповідач належним чином не виконує умови договору оренди в частині сплати орендної плати з моменту його укладання і по 2021 рік включно.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовезасідання сторонине з`явилися,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленіналежним чином.Представник позивача- адвокат КравченкоО.С. надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.

Згідно зі статтею 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент подання позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» у справі, яка переглядається, набрало законної сили рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області по справі №479/100/24, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Між тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У процесуальному законодавстві закріплена конструкція позовного провадження як певна процедура розгляду і вирішення цивільних справ зі спорів про право цивільне.

Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.

Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.

Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою N 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також у рішенні від 28жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 30червня 2021 року у справі № 333/6792/17 та від 19 травня 2021 року у справі №161/8523/18.

Згідно положень ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порівняльний аналіз відомостей про предмет та підстави звернення у суд за вирішенням спору у справі, що переглядається, та у справі № 479/100/24 свідчить про те, що предмет та підстави позову у цих справах не є тотожними, з огляду на наступне.

З матеріалів даної справи вбачається, що сторонами у справі є: ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Предметом позову є вимога про розірвання договору оренди землі, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 05 січня 2015 року. Підставою даного позову є неналежне (систематичне) невиконання відповідачем умов вказаного договору оренди, щодо сплати орендної плати з моменту його укладання і по 2021 рік включно.

Разом з тим, з рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, ухваленого 04 червня 2024 року по справі № 479/100/24, що знаходить в загальному доступі на офіційному сайті - , убачається, що сторони у справі ( ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких») тотожні.

Між тим, предметом позову у справі № 479/100/24 є вимога про розірвання договорів оренди, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 05січня 2015 року та 05 січня 2017 року, а також вимога про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за вказаними договорами.

Також, відмінною є і підстава позову, якою у цій справі є порушення орендарем (відповідачем) умов договорів оренди, а саме систематична не сплата орендної плати за 2022-2023 роки без поважних причин.

Зазначене свідчить про те, що предмет та підстави позовів у цих справах не є тотожними.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України, оскільки предмет та підстави позовів у цій справі та в справі № 479/100/24 не є тотожними.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.379ЦПК України у випадку порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382, 384, ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Кравченком Олександром Сергійович - задовольнити.

Ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28жовтня 2024року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 18 грудня 2024 року.