Ухвала

від 11.12.2024 по справі 947/32971/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1934/24

Справа № 947/32971/24 1-кс/947/15803/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.11.2024 року в кримінальному провадженні №72024161010000001 від 06.06.2024 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт намайно, в кримінальному провадженні №72024161010000001 від 06.06.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, вилучене 17.10.2024 року в ході обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- мобільний телефон SamsungGalaxy A05 IMEI НОМЕР_1

- мобільний телефон SamsungGalaxy А13 IMEI НОМЕР_2

- флешка Transcend 256 GB чорного кольору, із забороною користування, розпорядження чи відчуження.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучене майно може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, а тому відповідає критерію ст. 98 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.

Адвокат посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки арешт на майно ОСОБА_7 накладено безпідставно, слідчим суддею не враховано, що ухвала слідчого судді про надання обшуку не надавала право детективам вилучати телефони та флеш-носії, враховуючи також те, що телефони не мали логічного захисту, а детективами в протоколі обшуку не зазначено підстав вилучення майна, а тому не має підстав вважати вилучене майно речовини доказами.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи адвоката, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів приходить до висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі - КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Згідно матеріалів судового провадження та долучених до апеляційної скарги документів, вбачається, що майно, на яке оскарженою ухвалою накладено арешт, належить ОСОБА_7 .

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених у ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник власника майна адвокат ОСОБА_8 є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Зокрема положення ст. 2 КПКвизначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачається з матеріалів судової справи підрозділом детективів (на правах самостійного управління) ТУ БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №72024161010000001 від 06.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 212 КК України, за обставин викладених в клопотанні

17.10.2024 року проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , та вилучено:

- мобільний телефон SamsungGalaxy A05 IMEI НОМЕР_1

- мобільний телефон SamsungGalaxy А13 IMEI НОМЕР_2

- флешка Transcend 256 GB чорного кольору.

18.10.2024 року прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, зокрема з метою перевірки обставин, встановлених органом досудового розслідування. Під час проведення обшуку та огляду вилученого майна встановлено, що на мобільних телефонах та флешці містяться документи стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ «МЕТПРОЕКТ», ТОВ «БК БУДПЕРСПЕКТИВА» та ТОВ «ГРАДИЄНТ СВ» щодо якого є обґрунтовані дані причетності до кримінального правопорушення. Зазначені обставини потребують перевірки для підтвердження обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Таким чином, встановивши необхідність збереження майна, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, з чим погоджується і колегія суддів та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Із клопотання вбачається, що ТОВ «МЕТПРОЕКТ» укладено 37 договорів з Філіями АМПУ на загальну суму 155 млн. 445 тис. предметом яких були поточний ремонт та будівництво залізничних колій та причалів.

Співставним аналізом товарів, робіт та послуг придбаних ТОВ «МЕТПРОЕКТ» у контрагентів-постачальників (ТОВ «ГРАДІЄНТ СВ», ТОВ «БК «БУДПЕРСПЕКТИВА», ТОВ «МАЙРІН», ТОВ «БАРС», та інші) та реалізованих на адресу контрагентів-покупців встановлено, що частина придбаних ТМЦ (тканина синтетична, сонячні модулі, тощо) не реалізовувалась по ланцюгу постачання та не могли бути використані у господарській діяльності підприємства, на загальну суму 68 319 810 грн (з ПДВ).

Також, ТОВ «МЕТПРОЕКТ» декларували взаємовідносини з придбання ТМЦ (тканина синтетична, пісок кварцовий, сонячні модулі, тощо) на загальну суму 30 971 100 грн. (з ПДВ), з них: у ТОВ «ГРАДИЄНТ СВ» (ЄДРПОУ 39812044) на загальну суму 16 728 400 грн (з ПДВ), ТОВ «БК БУДПЕРСПЕКТИВА» (ЄДРПОУ 41824504) на загальну суму 14 242 700 грн. (з ПДВ), які підконтрольні однім і тим самим особам, що може свідчити про безтоварний характер вказаних операцій, у зв`язку з чим службові особи ТОВ «МЕТПРОЕКТ» можливо ухились від сплати податку на додану вартість 6 194 220 грн.

З урахуваннямобставин кримінальногопровадження,колегія суддіввважає,що версіяоргану досудовогорозслідування стосовнотого,що службовіособи ТОВ«МЕТПРОЕКТ»,зокрема засновник ОСОБА_7 можливо причетнідо скоєннякримінального правопорушеннящодо ухиленнявід сплатиподатківпотребує додаткової перевірки, яку можливо забезпечити шляхом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

За таких обставин, доводи представника власника майна про незаконність оскарженої ухвали з підстав недоведеності причетності ОСОБА_7 та вилученого майна до кримінального правопорушення, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Також декларативними є доводи адвоката щодо ненадання дозволу слідчим суддею в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, в частині можливості вилучення планшету та накопичувача, оскільки ухвала слідчого судді містить відповідний перелік майна, дозвіл на вилучення якого був наданий (а.п. 88-90).

Апеляційний судзвертає увагу,щообставини кримінальногопровадження,доведеність фактуподії таобставин кримінальнихправопорушень,з наявністювсіх їхскладових елементів,чи їхне доведення,має бутиперевірена вході подальшогодосудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.

Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадженняні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді про арешт майнавідповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що вказане в клопотанні майно, відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК, а тому вданому кримінальному провадженіз правовою кваліфікацією за ч.3ст.212КК України може бути речовими доказами та потребує детального дослідження в ході досудового розслідування.

Колегія суддів враховує те, що засновник ТОВ «МЕТПРОЕКТ» ОСОБА_7 у кримінальному провадженні не має статусу підозрюваної, однак дана обставина не спростовує той факт, що обставини даного провадження підлягають ретельній перевірці органом досудового розслідування.

Окрім того, колегія суддів враховує той факт, що органом досудового розслідування призначена експертиза вилученого майна.

Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності на вказане майно завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власниці, апеляційним судом також не встановлено та представником власниці майна не доведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт навищевказане майно, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власниці, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги представника власниці майна щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої ухвали, слід визнати непереконливими.

Відповіднодо положень п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.11.2024 року в кримінальному провадженні №72024161010000001 від 06.06.2024 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 17.10.2024 року в ході обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого міститься в клопотанні прокурора залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4