Постанова
від 19.11.2024 по справі 501/2884/23
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4919/24

Справа № 501/2884/23

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Дришлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

26 липня 2023 року представник Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову, згідно із якого просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) (адреса реєстрації: Площа 2000 Башта, 10 поверх, 50-а вулиця, Панама, Республіка Панама (Plaza 2000 Tower, 10th Floor, 50th Street, Panama, Republic of Panama) реєстраційний номер 155588171) збитки, завдані забезпеченням позову, в розмірі 3 704 000,00 доларів США, з яких 3 654 000,00 доларів США збитки, завдані забезпеченням позову та 50 000,00 доларів США моральна шкода.

Позов обґрунтовано тим, що 10.12.2015 до Іллічівського міського суду Одеської області звернувся громадянин російської федерації ОСОБА_1 з цивільним позовом до ПрАТ «ІСРЗ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме судна EXCALIBUR, ММО № 8959142, що на той час знаходилось в акваторії Іллічівського морського порту.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що судно нібито зареєстровано та є власністю компанії BEYOND EXPECTATION INC в особі Болотова Д.О.

Позивач просив суд:

- витребувати судно з чужого незаконного володіння ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) на користь «BEYOND EXPECTATION INC», в особі власника (100% акцій) та директора громадянина рф ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина рф НОМЕР_1 );

- зобов`язати ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) безперешкодно пропускати на судно представників ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_1 та членів екіпажу судна, яких найняв ОСОБА_5 .

Представник позивача вказує у позові, що разом із позовною заявою до суду подана заява від 09.12.2015 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 відкрито провадження у справі №501/5202/15-ц.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та наклав арешт на судно EXCALIBUR, ММО № 8959142 шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходилось.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 (суддя Журавель П.І.) позов ОСОБА_1 у справі № 501/5202/15-ц про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено у повному обсязі.

Компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) 10.03.2016 звернулась до Апеляційного суду Одеської області з апеляційними скаргами на рішення від 29.02.2016 та ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі № 501/5202/15-ц.

За результатами розгляду апеляційної скарги 17.05.2016 Апеляційний суд Одеської області задовольнив апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) у повному обсязі та скасував ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі № 501/5202/15-ц.

Представник позивача стверджує в позові, що суд апеляційної інстанції встановив, що арешт судна, накладений за заявою ОСОБА_1 в межах цивільної справи №501/5202/15-ц був незаконний та необґрунтований, а тому скасований судом апеляційної інстанції повністю.

Також, 17.05.2016 Апеляційний суд Одеської області задовольнив апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), скасував рішення 29.02.2016 у справі № 501/5202/15-ц та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

У подальшому, не погоджуючись з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016, ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 501/5202/15-ц, однак за результатами касаційного розгляду ухвалою від 19.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Також, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України (ВСУ) із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 у справі №501/5202/15-ц, скасування судових рішень у даній справі та закриття провадження у справі з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 30.01.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України справи № 501/5202/15-ц відмовлено.

На адресу Верховного Суду України 06.02.2017 надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

Однак, ухвалою Верховного Суду України від 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Обґрунтовуючи завдання збитків, заподіяних внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує у позові, що 01.12.2015 між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (ELLAR EQUITIES CORP), як власником Судна (Власник/Судновласник), та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником (Фрахтувальники) укладено договір бербоут-чартеру Судна за формою БЕРКОН-2001 (далі Договір фрахтування або Чартер), умови якого регулюються Додатком №1 та №2 до Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015.

Відповідно до пунктів 1 3 Частини ІІ Чартеру, що застосовується з відповідними графами Частини І Договору фрахтування, Сторони домовились, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), діючи в якості власника або фрахтівника, погодилась надати в оренду (фрахт) судно EXCALIBUR (ЕКСКАЛІБУР), IMO 8959142, а компанія ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) погодилась взяти в оренду (фрахт) Судно строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі та прийняття Судна, але не пізніше 29.02.2016. Судно здається Власниками та приймається Фрахтувальниками у фрахт в порту або місці, зазначеному у графі 13, тобто на Іллічівському судноремонтному заводі, Україна, на умовах «як є» на готовому безпечному причалі, який можуть вказати Фрахтувальники, але Власники надають Фрахтувальникам 10-12 днів безкоштовної стоянки в доку судноремонтного заводу за свій рахунок.

Договір фрахтування Судна укладений строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі Судна у фрахт Судновласником (позивачем) та отриманням Судна у фрахт Фрахтувальником, що повинно було відбутися не пізніше 29.02.2016.

Договір фрахтування Судна укладений на період з 29.02.2016 по 28.03.2021.

Відповідно до графи 22 ОСОБА_6 , розмір фрахту за Чартером складає 2000 доларів США за день кожного місяця авансом згідно з рахунком.

В позові зазначається, що з урахуванням узгодженої та встановленої Сторонами ставки фрахту у розмірі 2000 доларів США за день та зважаючи на узгоджений Сторонами загальний строк договору, що мав складати 5 календарних років або 60 календарних місяців або 1827 календарних днів, загальна сума фрахтових платежів за договором фрахтування (Чартеру) повинна складати 3 654 000,00 доларів США (1827 днів * 2000 доларів США).

Представник позивача вказує в позові, що відповідно до пункт 4 Додатку № 1 до Чартеру, Судно здається у фрахт в ІЛЛІЧІВСЬКОМУ СУДНОРЕМОНТНОМУ ЗАВОДІ (УКРАЇНА) 2029 лютого 2016 року, без непогашених боргів перед судноремонтним заводом або іншими третіми особами з боку Власників, включаючи агентські витрати. Судно не має знаходитися під арештом та/або бути предметом судових розглядів, арбітражу, кримінальних справ або будь-яких інших морських вимог, прямо або опосередковано пов`язаних з Судном (графа 5) та правом власності на нього або володіння ним, які можуть обґрунтовано призвести до його арешту або дати законні підстави обґрунтовано очікувати його арешту, незалежно від юрисдикції. Невиконання цього пункту означає не здачу Судна у фрахт, що призводить до порушення Власниками своїх зобов`язань та розірвання цього Чартеру.

Судновласник дізнався про накладення арешту на Судно та зрозумівши, що арешт може мати негативний вплив на його зобов`язання, передбачені умовами Чартеру, Судновласник звернувся до Фрахтувальників з листом №1/2/16-4 від 01.02.2016, в якому повідомив про обставини накладення арешту у справі № 501/5202/15-ц та зобов`язався зробити все можливе для якнайшвидшого зняття арешту з Судна, щоб належним чином забезпечити доставку Судна і його передачу у фрахт до встановленої дати канцелінгу, тобто до 29.02.2016.

У відповідь листом №б/н від 05.02.2016 Фрахтувальники повідомили позивача про свою глибоку стурбованість фактом арешту Судна за ухвалою суду у справі №501/5202/15, що ставить під загрозу можливість виконання умов Чартеру. З посиланням на положення Чартеру в частині підстав його розірвання (зокрема, п.4 Додатку до Чартеру) Фрахтувальники попередили позивача про необхідність зняття арешту з Судна та завершити судові процеси, що тривають, до дати канцелінгу, інакше Фрахтувальники залишають за собою право скасувати та розірвати Чартер.

Листом №21/2/16-3 від 21.02.2016 Судновласник (позивач) повідомив Фрахтувальників про предмет спору у справі №501/5202/15 за позовом ОСОБА_1 , запевнив Фрахтувальників про незаконність та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а також про вчинення Судновласником всіх можливих дій для зняття арешту з Судна та припинення судового процесу. Крім того, позивач просив Фрахтувальників продовжити термін передачі Судна в оренду (фрахт) та відкласти дату передачі Судна у фрахт до фактичного зняття арешту з Судна та завершення судового процесу у справі №501/5202/15, що підтверджується копією листа.

Зважаючи на вказані обставини, посилаючись на положення пункту 4 «Час здачі», підпунктів 5(а), 5(с) пункту 5 «Розірвання», пункту 28(b) «Невиконання зобов`язань Власниками» Частини ІІ Чартеру, а також пункту 4 Додатку до Чартеру, Фрахтувальники заявили про порушення позивачем як Судновласником своїх зобов`язань і повідомили про скасування та розірвання Чартеру з негайним набранням цим повідомленням законної сили.

Представник позивача також вказує в позові, що для уникнення сумнівів щодо реальності укладення Чартеру між Судновласником (Позивачем) та Фрахтувальником, а також реальності умов Чартеру, Позивач звернувся до представників Фрахтувальника, компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) для отримання відповідного підтвердження.

У відповідь на це прохання уповноважений представник компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) зробив письмові урочисті заяви під присягою у формі афідевіту від 05.04.2015, в яких заявив та підтвердив під присягою, що між Судновласником (позивачем) та Фрахтувальником дійсно був укладений Чартер від 01.12.2015 щодо фрахтування Судна на наведених вище умовах, однак він був розірваний Фрахтувальником в односторонньому порядку у зв`язку з арештом Судна у справі №501/5202/15-ц.

Афідевіт компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) був адресований компетентним судом та органам України, а також всім зацікавленим особам, його посвідчено нотаріусом міста Лімасол (Кіпр) 31.03.2023 та апостильовано 04.04.2023.

Обґрунтовуючи підстави відшкодування і розміру моральної шкоди, представник позивача посилається на те, що застосування ОСОБА_1 заходів забезпечення позову у вигляді арешту Судна позивача, що мало ознаки недобросовісної поведінки та зловживання відповідачем процесуальними правами було грубим і зухвалим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Судновласник оцінив моральну шкоду у грошовому еквіваленті в розмірі 50 000, 00 доларів США.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача адвокат Воробйов А.В. 17.10.2023 надав до суду відзив на позов (а.с.12-28, 59-92 т.3), просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що у грудні 2015 року до Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «ІСРЗ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме судна EXCALIBUR, ММО № 8959142.

Позов подано ОСОБА_1 як фізичною особою з метою захисту права власності на вказане судно «BEYOND EXPECTATION INC», власником та директором якої виступав ОСОБА_1 .

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 10.03.2016 за клопотанням ОСОБА_1 скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту, вжиті Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 задоволено апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), скасовано ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 скасовано.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 по справі №501/5202/15-ц скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, рішення апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність ознак протиправної поведінки у діях відповідача ОСОБА_1 , оскільки:

- в межах розгляду справи №501/5202/15-ц суди не встановлювали фактів зловживання правами з боку ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 скористався всіма передбаченими процесуальним законом правами на оскарження рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016, ухвала апеляційного суду про скасування арешту не підлягала оскарженню;

- позов ОСОБА_1 переслідував законну та легітимну мету захист прав та охоронюваних законом інтересів, які ОСОБА_1 вважав порушеними, а спір ОСОБА_7 носив реальний характер;

- ОСОБА_1 діяв добросовісно, на момент подання позову та заяви про забезпечення позову не був обізнаний про наявність будь-яких реєстраційних документів щодо реєстрації права власності ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP);

- дії ОСОБА_1 не переслідували наміру заподіяння шкоди.

Також, представник відповідача стверджує у відзиві, щодо неможливості отримання позивачем шкоди за договором бербоут-чартеру, вимоги позову в цій частині належним чином не обґрунтовані, Судно було постановлено на торги, позивач не мав реальної можливості використати відповідне судно для мети бербоут-чартеру та отримати дохід, тощо.

Крім того, представник відповідача вказує у відзиві, що:

- рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2021 по справі №916/2484/18, яке набрало законної сили, стягнуто з ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) на користь ПАТ «ІСРЗ» причальний збір у розмірі 145 721,55 доларів США за стоянку судна «EXCALIBUR», IMO 8959142;

- позивачем пропущено строк позовної давності;

- позивачем порушено порядок оформлення доказів, тому всі докази наявні в матеріалах даної цивільної справи є недопустимими;

- позивачем не доведено наявність моральної шкоди, тощо.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2024 року позов Компанії GELLAR EQUITIES CORP (ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП) до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову - задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) (адреса реєстрації: Площа 2000 Башта, 10 поверх, 50-а вулиця, Панама, Республіка Панама (Plaza 2000 Tower, 10th Floor, 50th Street, Panama, Republic of Panama) реєстраційний номер 155588171) збитки, завдані забезпеченням позову, в розмірі 3 654 000,00 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в задоволеній частині та постановити нове, яким відмовити у задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1)судом першої інстанції помилкового застосовано норму ч. 1 ст. 159 ЦПК України (яка набула чинності лише 15.12.2017), а не ч. 1 ст. 155 ЦПК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Враховуючи вказане, на підставі ч. 1 ст. 155 ЦПК України, позивач не наділений правом на відшкодування збитків, начебто завданих забезпеченням позову у даній цивільній справі;

2)в діях відповідача відсутні елементи складу цивільного правопорушення, з яким пов`язується настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, передбачених ч.ч.1,2 ст. 22 ЦК України, ст. 1166 ЦК України;

3)суд першої інстанції безпідставно визнав поважними причини пропуску позивачем позовної давності;

4)судом першої інстанції безпідставно не застосовано норми права Англії та Уельсу.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 18 грудня 2015 року до Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до ПрАТ «ІСРЗ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме судна EXCALIBUR, ММО № 8959142, що на той час знаходилось в акваторії Іллічівського морського порту (а.с.11-16 т.1; а.с.109-110 т.3).

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що судно зареєстровано та є власністю компанії BEYOND EXPECTATION INC в особі Болотова Д.О.

Позивач просив суд:

- зобов`язати ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) безперешкодно пропускати на судно представників ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 та членів екіпажу судна, яких найняв ОСОБА_5 .

Разом із позовною заявою до суду подана заява від 09.12.2015 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно (а.с.26-228 т.1; а.с.119-120 т.3).

ОСОБА_1 21.12.205 звернувся до суду з доповненням до позовної заяви (а.с.121 т.3) та уточненою позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.122-123 т.3).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 відкрито провадження у справі №501/5202/15-ц (а.с.182 т.3).

ПАТ «ІСРЗ» надав до суду заперечення проти позову (а.с.124-125 т.3).

Представник ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) 22.02.2016 надав до суду заяву про участь у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) (а.с.126-127 т.3).

Представник ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) 24.02.2016 звернувся до суду із заявою про залучення до справи третьої особи компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) (а.с.141-143 т.3).

ОСОБА_1 надав до суду заперечення на заяву про залучення до справи третьої особи компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) (а.с.163-165 т.3).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 29 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні заяви представника ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) про залучення компанії до участі у справі у якості третьої особи (а.с.173-174 т.3).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04 січня 2016 року суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, якою накладено арешт на судно EXCALIBUR, ММО № 8959142 шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходилось (а.с.30 т.1; а.с.29, 171 т.3).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 лютого 2016 року (суддя Журавель П.І.) позов ОСОБА_1 у справі № 501/5202/15-ц про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено у повному обсязі (а.с.31-34 т.1; а.с.175-177 т.3).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року задоволено апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) у повному обсязі та скасовано ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі №501/5202/15-ц (а.с.36-38 т.1; а.с.178-179 т.3).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року задоволено апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), скасовано рішення 29.02.2016 у справі №501/5202/15-ц та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив (а.с.40-45 т.1; а.с.181-183 т.3).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 29 лютого 2016 року про відмову у залученні третьої особи скасовано (а.с.185-186 т.3).

Також суд апеляційної інстанції встановив, що особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтереси могли бути порушені в частині реалізації права власності, є компанія BEYOND EXPECTATION INC (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_1 як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №501/5202/15-ц (а.с.129-229 т.1) відхилено (а.с.47-52 т.1; а.с.30-31, 187-189 т.3).

Ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2017 року у допуску до провадження Верховного Суду України справи № 501/5202/15-ц відмовлено (а.с.32, 191 т.3).

Ухвалою Верховного Суду України від 10 лютого 2017 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику (а.с.32 зворотній бік т.3, а.с.192 т.3).

Також, судом першої інстанції вмотивовано встановлено, що 01 грудня 2015 року між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (ELLAR EQUITIES CORP), як власником Судна (Власник/Судновласник), та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником (Фрахтувальники) укладено договір бербоут-чартеру Судна за формою БЕРКОН-2001 (далі Договір фрахтування або Чартер), умови якого регулюються Додатком №1 та №2 до Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015 (а.с.54-68 т.1; а.с.211-219 т.3).

Відповідно до змісту Договору фрахтування/Чартеру, судом першої інстанції правильно встановлено наступне.

Відповідно до пунктів 1 3 Частини ІІ Чартеру, що застосовується з відповідними графами Частини І Договору фрахтування, Сторони домовились, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), діючи в якості власника або фрахтівника, погодилась надати в оренду (фрахт) судно EXCALIBUR (ЕКСКАЛІБУР), IMO 8959142, а компанія ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) погодилась взяти в оренду (фрахт) Судно строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі та прийняття Судна, але не пізніше 29 лютого 2016 року. Судно здається Власниками та приймається Фрахтувальниками у фрахт в порту або місці, зазначеному у графі 13, тобто на Іллічівському судноремонтному заводі, Україна, на умовах «як є» на готовому безпечному причалі, який можуть вказати Фрахтувальники, але Власники надають Фрахтувальникам 10-12 днів безкоштовної стоянки в доку судноремонтного заводу за свій рахунок.

Таким чином, договір фрахтування Судна укладений строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі Судна у фрахт Судновласником (позивачем) та отриманням Судна у фрахт Фрахтувальником, що повинно було відбутися не пізніше 29 лютого 2016 року. Відтак, договір фрахтування Судна укладений на період з 29.02.2016 по 28.03.2021.

Відповідно до графи 22 ОСОБА_6 , розмір фрахту за Чартером складає 2000 (дві тисячі) доларів США за день кожного місяця авансом згідно з рахунком.

Відповідно до пункту 28(b) «Невиконання зобов`язань Власниками» Частини ІІ Чартеру, якщо Власники своїми діями або бездіяльністю порушують свої зобов`язання за цим Чартером настільки, що Фрахтувальники позбавлені можливості користуватися Судном, Фрахтувальники мають право негайно скасувати цей Чартер, письмово повідомивши Власників.

Відповідно до пункт 4 Додатку №1 до Чартеру, Судно здається у фрахт в ІЛЛІЧІВСЬКОМУ СУДНОРЕМОНТНОМУ ЗАВОДІ (УКРАЇНА) 2029 лютого 2016 року, без непогашених боргів перед судноремонтним заводом або іншими третіми особами з боку Власників, включаючи агентські витрати. Судно не має знаходитися під арештом та/або бути предметом судових розглядів, арбітражу, кримінальних справ або будь-яких інших морських вимог, прямо або опосередковано пов`язаних з Судном (графа 5) та правом власності на нього або володіння ним, які можуть обґрунтовано призвести до його арешту або дати законні підстави обґрунтовано очікувати його арешту, незалежно від юрисдикції. Невиконання цього пункту означає не здачу Судна у фрахт, що призводить до порушення Власниками своїх зобов`язань та розірвання цього Чартеру (а.с.67 т.1)..

Додаток № 2 від 20.12.2015 до Чартеру передбачає наступні умови: власники повинні підтвердити доставку з поточним статусом класу та поточними заборгованостями із виплати/умовами класу, якщо є. Судно буде доставлене на умовах «у поточному стані, незалежно від місцезнаходження» (п.4); бербоут-фрахтувальники приймають поточні умови та нові умови доставки на умовах «у поточному стані, незалежно від місцезнаходження» відповідно до пункту 4 Додатку № 2 вище (п.5); цей Додаток № 2 вважається невід`ємною частиною Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015 і регулюється та тлумачиться відповідно до права Англії та Уельсу (п.6); сторони погодилися та прийняли те, що всі документи, складені в рамках цього Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015, включаючи, але не обмежуючись, саму Угоду, доповнення, листування тощо, якими обмінюються (через брокерів або безпосередньо) за допомогою електронних засобів зв`язку, вважаються оригіналами, якщо інше окремо не вимагають Власники та/або Фрахтувальники (п.7); за винятком поправок, внесених у цьому документі, інші положення та умови Чартерної сторони залишаються в повній силі (п.8). Цей Додаток №2 набирає чинності після належного виконання його всіма сторонами та обміну документами Чартерної сторони «БЕРКОН» за допомогою електронного зв`язку між сторонами.

Згідно із розрахунку збитків, яку надано позивачем до позову, з урахуванням узгодженої та встановленої Сторонами ставки фрахту у розмірі 2000 доларів США за день та зважаючи на узгоджений Сторонами загальний строк договору, що мав складати 5 календарних років або 60 календарних місяців або 1827 календарних днів, загальна сума фрахтових платежів за договором фрахтування (Чартеру) повинна складати 3 654 000,00 доларів США (1827 днів * 2000 доларів США) (а.с.13 т.1).

Судновласник звернувся до Фрахтувальників з листом №1/2/16-4 від 01.02.2016, в якому повідомив про обставини накладення арешту у справі № 501/5202/15-ц та зобов`язався зробити все можливе для якнайшвидшого зняття арешту з Судна, щоб належним чином забезпечити доставку Судна і його передачу у фрахт до встановленої дати канцелінгу, тобто до 29.02.2016 (а.с.68-69 т.1; а.с.221-222 т.3).

У листі фрахтувальників № б/н від 02.03.2016 останні повідомили позивача, що за даними призначених ними місцевих адвокатів в Україні, 29.02.2016 Іллічівський міський суд Одеської області у повному обсязі задовольнив позов ОСОБА_1 у справі №501/5202/15. Крім того, рішення (ухвала) суду про арешт Судна від 04.01.2016 також залишається в силі; вказані обставини порушують умови Чартеру та позбавляють Фрахтувальників права і можливості користування Судном. Зважаючи на вказані обставини, посилаючись на положення пункту 4 «Час здачі», підпунктів 5(а), 5(с) пункту 5 «Розірвання», пункту 28(b) «Невиконання зобов`язань Власниками» Частини ІІ Чартеру, а також пункту 4 Додатку до Чартеру, Фрахтувальники заявили про порушення позивачем як Судновласником своїх зобов`язань і повідомили про скасування та розірвання Чартеру з негайним набранням цим повідомленням законної сили (а.с.74-78 т.1; а.с.230-231 т.3).

Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних листів між Судновласником (позивачем) і Фрахтувальником, які містяться в матеріалах даної цивільної справи з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

У подальшому позивач неодноразово звертався до Фрахтувальників з листами, в яких пропонував укласти новий договір фрахтування Судна на тих же умовах, що і договір бербоут-чартеру Судна від 01.12.2015 (Чартер), що підтверджується копіями заяв від 19.05.2016 (а.с.28 т.4), від 21.10.2016 (а.с.29 т.4), від 07.02.2016 (а.с.30 т.4), від 09.03.2016 (а.с.31 т.4), від 11.07.2016 (а.с.32 т.4), 24.10.2017 (а.с.33 т.4), 05.02.2018 (а.с.34 т.4), 19.06.2018 (а.с.35 т.4), від 01.08.2018 (а.с.36 т.4), від 30.11.2018 (а.с.37 т.4), 04.02.2019 (а.с.38 т.4), від 04.04.2019 (а.с.39 т.4), від 09.09.2019 (а.с.40 т.4), від 20.11.2019 (а.с.41 т.4), від 15.01.2020 (а.с.42 т.4), від 04.03.2020 (а.с.43 т.4), від 02.06.2020 (а.с.44 т.4), від 02.11.2020 (а.с.45 т.4), від 22.11.2020 (а.с.46 т.4), від 15.03.2021 (а.с.47 т.4), від 01.07.2021 (а.с.48 т.4), від 21.09.2021 (а.с.49 т.4), від 06.12.2021 (а.с.50 т.4), від 17.01.2022 (а.с.51 т.4), від 29.07.2022 (а.с.52 т.4), від 21.11.2022 (а.с.53 т.4), від 02.12.2022 (а.с.54 т.4), від 07.12.2022 (а.с.55 т.4).

Фрахтувальники відхилили всі пропозиції позивача укласти такий договір. Дана обставина підтверджується листуванням позивача ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) з компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) в період з 19 травня 2016 року по 7 грудня 2022 року (зворотній бік а.с.28-55 т.4), які додані до корпоративної заяви ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) від 13.11.2023 з додатками у вигляді листів належним чином апостильована з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою (а.с.70-94 т.5).

Також, вказані листи додано до заяви свідка від 29.11.2023 пана ОСОБА_9 (а.с.220-290 т.5). Заява свідка з додатками належним чином апостильована 30.11.2023 та надана суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Згідно Звіту від 23.03.2023 про ставку фрахту за Чартером т/х EXCALIBUR, IMO № 895914, що ставка фрахту, зазначена у графі 22 Чартеру, є комерційно обґрунтованою, справедливою та звичайною для такого класу суден (пункт 2.1 Звіту) на час укладення Чартеру, що означає, що ставка фрахту за Чартером відповідає умовам фрахтового ринку, що склалися орієнтовно станом на грудень 2015 року (а.с.85-90 т.1; а.с.238-244 т.3).

Представник компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) зробив письмові урочисті заяви під присягою у формі афідевіту від 05.04.2015, в яких заявив та підтвердив під присягою, що між Судновласником (позивачем) та Фрахтувальником дійсно був укладений Чартер від 01.12.2015 щодо фрахтування Судна на наведених вище умовах, однак він був розірваний Фрахтувальником в односторонньому порядку у зв`язку з арештом Судна у справі №501/5202/15-ц (а.с.93-100 т.1; а.с.245-254 т.3).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2021 року по справі №916/2484/18, яке набрало законної сили, стягнуто з ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) на користь ПАТ «ІСРЗ» причальний збір у розмірі 145 721,55 доларів США за стоянку судна «EXCALIBUR», IMO 8959142 (а.с.41 т.3).

Компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК), директором і засновником якої виступав ОСОБА_1 25.05.2016 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про усунення перешкод у користуванні майном до відповідача ПрАТ «ІСРЗ» (справа № 916/1349/16), що підтверджується копією позовної заяви від 17.05.2016 (а.с.195-196 т.3) та інформацією щодо стану розгляду судових справ (а.с.193-194 т.3).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10 червня 2016 року по справі №916/1349/16 заяву компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) задоволено частково та заборонено ПАТ «ІСРЗ» та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на заміну місцезнаходження судна «EXCALIBUR», IMO 8959142 (а.с.197 т.3).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 липня 2016 року по справі №916/1349/16 у прийнятті заяви компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) відмовлено (а.с.198 т.3).

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 25 липня 2016 року по справі №916/1349/16 апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 (а.с.199 т.3).

Ухвалою Вищого Господарського суду України від 06 жовтня 2016 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.07.2016 по справі №916/1349/16 (а.с.200-201 т.3).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 червня 2018 року по справі №916/1349/16 залишено без розгляду позов компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) до (GELLAR EQUITIES CORP), ПАТ «ІСРЗ» про усунення перешкод у користуванні майном (а.с.202 т.3).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31 липня 2018 року по справі №916/1349/16 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2016 (а.с.203 т.3).

До Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2016 внесено відомості за №12016160000000417 за заявою ОСОБА_1 , що вбачається з дослідженої судом копії ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2018 у справі № 522/16835/18 (а.с.125-128 т.4). В своїй заяві ОСОБА_1 посилався на протиправне заволодіння судном «EXCALIBUR», IMO 8959142, яке на праві власності належало компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) (а.с.132 т.4).

Відповідно до копії постанови старшого слідчого відділення ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області від 05.08.2022 залучено директора компанії «GELLAR EQUITIES CORP» - Ерік Мартіновскіс в якості потерпілого до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016160000000417 від 02.07.2016 (а.с.129-131 т.4).

Обставини укладання договору фрахтування підтверджуються наступними доказами, що наявні в матеріалах справи:

- апостильованою корпоративною заявою компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) від 13.11.2023, та додатками до неї, а саме: договором фрахтування за типовою формою бербоут-чартеру «БЕРКОН-2001» від 01.12.2015, укладеним між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), як судновласником, та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником, підписаними сторонами Додатком № 1 та Додатком № 2, а також листи між представниками компаній ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) та ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) (а.с.70-94 т.5). Вказана заява з додатками до неї нотаріально засвідчені перекладом українською мовою.

- апостильованою спільною корпоративною заявою від 13.11.2023 компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) та компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), з додатком до неї договором фрахтування за типовою формою бербоут-чартеру «БЕРКОН-2001» від 01.12.2015, укладеним між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) як судновласником, та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником, а також підписаними сторонами Додатком № 1 та Додатком № 2 (а.с.232-257 т.4). Вказана заява та договір нотаріально засвідчені перекладом українською мовою.

- заявою свідка від 29.11.2023 пана Теочаріса Ставру, який діючи у якості директора та президента компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, що передбачена ст.384 Кримінального кодексу України, у порядку статті 93 ЦПК України надав відповіді на питання, поставлені позивачу представниками відповідача у відзиві на позовну заяву у справі №501/2884/23 (а.с.230-233 т.5).

Під час відкриття провадження у справі, судом досліджено питання визначення юрисдикції та підсудності даної справи саме Іллічівському міському суду Одеської області з наступних підстав.

За положеннями ч.1 ст.6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 (далі Конвенція), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону №3702-VI від 07.09.2011, та яка набула чинності для України 16.05.2012, усі питання щодо відповідальності позивача за збитки,заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Стаття 28 ЦПК України встановлює підстави для визначення підсудності справ за вибором позивача.

Згідно з ч.6 ст.28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Згідно з ч.14 ст.28 ЦПК України позови про відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред`являтися також за місцем застосування заходів забезпечення позову (до суду, який застосував відповідні заходи).

Предметом даного позову є відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову, а тому позов правильно пред`явлено за місцем застосування заходів забезпечення позову, тобто до суду, який застосував відповідні заходи, яким є Іллічівський міський суд Одеської області.

Таким чином, заходи забезпечення позову у вигляді арешту судна EXCALIBUR, IМО №8959142 застосовані в межах юрисдикції України, тому, керуючись приписами Конвенції та цивільного процесуального законодавства України, що підлягають застосуванню, суд дійшов правильного висновку, що дана справа підсудна Іллічівському міському суду Одеської області, який є компетентним для розгляду та вирішення справи по суті.

Судом першої інстанції також правильно враховано, що відповідач не надавав суду своїх доводів і заперечень стосовно можливого порушення правил підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) щодо розгляду справи по суті Іллічівським міським судом Одеської області, що свідчить про його згоду з підсудністю справи даному суду.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає обов`язок суду визначити юрисдикцію справи. Згідно з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.07.2023 у справі № 274/1477/20, «визначення юрисдикції справи є першочерговим питанням, яке вирішується судом незалежно від інстанції за принципом exofficio».

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Оскільки заходи забезпечення позову, якими було завдано збитків позивачу застосовано Іллічівським міським судом Одеської області, відтак дія/обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, мала місце в Україні, до спірних правовідносин підлягає застосуванню право України.

На підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів судом першої інстанції правильно встановлено, що 18 грудня 2015 року до Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД»(код ЄДРПОУ 32333962) (ПрАТ «ІСРЗ») про витребування майна з чужого незаконного володіння, яким, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:

1) витребувати з чужого незаконного володіння ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) на користь «BEYOND EXPECTATION INC», в особі власника (100% акцій) та директора ДЕНИСА БОЛОТОВА судно EXCALIBUR, ММО № 8959142, офіційний №TG-003321, Порт реєстрації: м Ломе, 1980 року будівництва, валовий регістровий тонаж 2990, довжина 107,2 м., ширина 16,5 м., кількість двигунів 2х662 кВТ;

2) зобов`язати ПрАТ «ІСРЗ» (код ЄДРПОУ 32333962) безперешкодно пропускати на судно EXCALIBUR, ММО № 8959142, офіційний № TG-003321, Порт реєстрації: м Ломе, 1980 року будівництва, згідно судової ролі представників Дениса Болотова та членів екіпажу судна, яких найняв Денис Болотов.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що EXCALIBUR, ММО №8959142, офіційний № TG-003321, Порт реєстрації: м. Ломе, 1980 року будівництва (далі Судно) зареєстровано та є власністю компанії BEYOND EXPECTATION INC в особі Болотова Д.О.

Наведені обставини підтверджуються копією позовної заяви від 09.12.2015, доповненням до позовної заяви від 21.01.2015 та уточненою позовною заявою від 15.02.2016, які наявні в матеріалах справи.

Разом із позовною заявою до суду 09.12.2015 подана заява про забезпечення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, якою ОСОБА_1 просив накласти арешт на Судно шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходиться.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04 січня 2016 року у справі №501/5202/15-ц задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та наклав арешт на Судно шляхом заборони його виходу за межі акваторії Іллічівського морського торговельного порту, в якому воно знаходиться.

Іллічівський міський суд Одеської області (суддя Журавель П.І.) 29 лютого 2016 року ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 у справі №501/5202/15-ц про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої інстанції, компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) звернулась до Апеляційного суду Одеської області з апеляційними скаргами, на рішення від 29.02.2016 та ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі №501/5202/15-ц.

Апеляційний суд Одеської області 17.05.2016 задовольнив апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) у повному обсязі та скасував ухвалу про арешт від 04.01.2016 у справі № 501/5202/15-ц.

Згідно з приписами п.2 ч.1 ст.324 ЦПК України (в редакції від 01.04.2016), ухвали суду про забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову не підлягають оскарженню в касаційному порядку, тому ухвала Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 є остаточною та не підлягає оскарженню.

Також, Апеляційний суд Одеської області 17.05.2016 задовольнив апеляційну скаргу представника компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) та скасував рішення 29.02.2016 у справі № 501/5202/15-ц, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , Апеляційний суд Одеської області дійшов висновку про те, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) є добросовісним набувачем та законним власником спірного судна на підставі купчої (акта передачі права власності на судно) від 22.06.2015, апостильованої у встановленому законом і міжнародними договорами порядку. Також суд апеляційної інстанції встановив, що особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтереси могли бути порушені в частині реалізації права власності, є компанія BEYOND EXPECTATION INC (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_1 як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії.

Не погоджуючись з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ (ВССУ) з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі №501/5202/15-ц, однак за результатами касаційного розгляду ухвалою від 19.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України (ВСУ) із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 у справі №501/5202/15-ц, скасування судових рішень у даній справі та закриття провадження у справі з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Таким чином, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі №501/5202/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування майна (Судна) з чужого незаконного володіння відмовлено повністю. Вказане рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК), директором і засновником якої виступав ОСОБА_1 , 25.05.2016 звернулася до Господарського суду Одеської області зі схожим позовом про усунення перешкод у користуванні майном до того ж відповідача ПрАТ «ІСРЗ» (справа № 916/1349/16), що підтверджується копією позовної заяви від 17.05.2016, а у подальшому адвокат Шпагін Костянтин Дмитрович від імені ОСОБА_1 як фізичної особи звернувся до Господарського суду Одеської області, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору у справі № 916/1349/16.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2016 внесено відомості за №12016160000000417 за заявою ОСОБА_1 , що вбачається з досліджених судом заяви останнього та ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2018 року у справі №522/16835/18.

У своїй заяві ОСОБА_1 посилався на протиправне заволодіння судном «EXCALIBUR», IMO 8959142, яке на праві власності належало компанії BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК).

Також, судом першої інстанції правильно встановлено наступні обставини щодо укладання та розірвання договору фрахтування судна, які мають значення для справи, оскільки дозволяють встановити реальність завданих збитків у вигляді упущеної вигоди.

Між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), як власником Судна (Власник/Судновласник), та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником (Фрахтувальники) 01.12.2015 укладено договір бербоут-чартеру Судна за формою БЕРКОН-2001 (далі Договір фрахтування або Чартер). Умови договору фрахтування між Сторонами регулюються Додатком №1 та №2 до Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015.

Також, обставини укладання договору фрахтування підтверджуються наступними доказами, що наявні в матеріалах справи:

- апостильованою корпоративною заявою компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) від 13.11.2023 та додатками до неї з їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою, а саме: договором фрахтування за типовою формою бербоут-чартеру «БЕРКОН-2001» від 01.12.2015, укладеним між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), як судновласником, та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником, підписаними сторонами Додатком №1 та Додатком №2, а також листи між представниками компаній ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) та ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.);

- апостильованою спільною корпоративною заявою від 13.11.2023 компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) та компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), з додатком до неї з їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою договором фрахтування за типовою формою бербоут-чартеру «БЕРКОН-2001» від 01.12.2015, укладеним між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), як судновласником, та компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником, а також підписаними сторонами Додатком №1 та Додатком №2;

- заявою свідка від 29.11.2023 пана Теочаріса Ставру, який, діючи у якості директора та президента компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, що передбачена ст.384 Кримінального кодексу України, у порядку статті 93 ЦПК України надав відповіді на питання, поставлені позивачу представниками відповідача у відзиві на позовну заяву у справі №501/2884/23.

У заяві свідка пан Теочаріс Ставру повідомив наступне.

«Відповідь на питання 1: Відповідно до корпоративних записів та наданої інформації 01 грудня 2015 року був укладений Договір фрахтування за проформою BIMCO Стандартний бербоут-чартер BARECON 2001 між компанією «ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.» (Панама) в якості Власників та компанією «ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК.» (LARTROS OVERSEAS INC.) (Кіпр) в якості Фрахтувальників стосовно судна EXCALIBUR, номер ІМО: 895914 (надалі «Договір фрахтування»). У подальшому сторони узгодили та підписали Додаток 1 та Додаток 2 до Договору фрахтування. Договір фрахтування та Додатки були у належному порядку укладені уповноваженими працівниками (представниками) Власників та Фрахтувальників, які мали увесь обсяг повноважень на такі дії, про що свідчили попередньо перевірені корпоративні повноваження компаній «ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.» та «ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК.

Відповідь на питання 2: Відповідно до корпоративних записів та наданої інформації Договір фрахтування був укладений з використанням усіх інформаційно-телекомунікаційних електронних систем, доступних на той момент, включаючи, серед іншого, електронну пошту, месенджери, телефонний зв`язок, тощо, що відповідає належній морській та судноплавній практиці. За законодавством Англії зазначення місця укладання Договору фрахтування не є обов`язковим і не впливає на чинність та юридичну силу договору для сторін. Відповідно до корпоративних записів та наданої інформації представники компаній «ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.» та «ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК.» (через брокерів, юристів, адвокатів) обмінялися підписаним примірником Договору фрахтування з використанням доступних інформаційно-телекомунікаційних електронних систем, що повністю відповідає належній морській та судноплавній практиці та застосовному англійському праву.

Відповідь на питання 3: Відповідно до корпоративних записів та наданої інформації обмін кореспонденцією між компаніями «ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.» та «ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК.» (через брокерів, юристів, адвокатів) стосовно укладання та припинення Договору фрахтування здійснювався з використанням усіх інформаційно-телекомунікаційних електронних систем, доступних на той момент, включаючи, серед іншого, електронну пошту, месенджери, тощо, а також особисті зустрічі представників, що повністю відповідає належній морській та судноплавній практиці та застосовному англійському праву».

На підтвердження викладених в заяві обставин до заяви свідка додано листи між представниками компаній ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) та ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), що містять інформацію про обставини укладання та припинення Договору фрахтування. Заява свідка з додатками належним чином апостильована 30.11.2023 та надана суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

За результатами вивчення змісту Договору фрахтування/Чартеру, судом встановлено наступне.

Відповідно до пунктів 1 3 Частини ІІ Чартеру, що застосовується з відповідними графами Частини І Договору фрахтування, Сторони домовились, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), діючи в якості власника або фрахтівника, погодилась надати в оренду (фрахт) судно EXCALIBUR (ЕКСКАЛІБУР), IMO 8959142, а компанія ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) погодилась взяти в оренду (фрахт) Судно строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі та прийняття Судна, але не пізніше 29 лютого 2016 року. Судно здається Власниками та приймається Фрахтувальниками у фрахт в порту або місці, зазначеному у графі 13, тобто на Іллічівському судноремонтному заводі, Україна, на умовах «як є» на готовому безпечному причалі, який можуть вказати Фрахтувальники, але Власники надають Фрахтувальникам 10-12 днів безкоштовної стоянки в доку судноремонтного заводу за свій рахунок.

Таким чином, договір фрахтування Судна був укладений строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі Судна у фрахт Судновласником (позивачем) та отриманням Судна у фрахт Фрахтувальником, що повинно було відбутися не пізніше 29 лютого 2016 року.

Відтак, договір фрахтування Судна був укладений на період з 29.02.2016 по 28.03.2021.

Додаток №2 від 20.12.2015 до Чартеру передбачає, зокрема наступні умови: власники повинні підтвердити доставку з поточним статусом класу та поточними заборгованостями із виплати/умовами класу, якщо є. Судно буде доставлене на умовах «у поточному стані, незалежно від місцезнаходження» (п.4); бербоут-фрахтувальники приймають поточні умови та нові умови доставки на умовах «у поточному стані, незалежно від місцезнаходження» відповідно до пункту 4 Додатку №2 вище (п.5); цей Додаток №2 вважається невід`ємною частиною Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015 і регулюється та тлумачиться відповідно до права Англії та Уельсу (п.6); сторони погодилися та прийняли те, що всі документи, складені в рамках цього Типового бербоут-чартера «БЕРКОН 2001» від 01.12.2015, включаючи, але не обмежуючись, саму Угоду, доповнення, листування тощо, якими обмінюються (через брокерів або безпосередньо) за допомогою електронних засобів зв`язку, вважаються оригіналами, якщо інше окремо не вимагають Власники та/або Фрахтувальники (п. 7); за винятком поправок, внесених у цьому документі, інші положення та умови Чартерної сторони залишаються в повній силі (п.8). Цей Додаток № 2 набирає чинності після належного виконання його всіма сторонами та обміну документами Чартерної сторони «БЕРКОН» за допомогою електронного зв`язку між сторонами.

Судновласник (позивача) звернувся до Фрахтувальників з листом №1/2/16-4 від 01.02.2016, в якому повідомив про обставини накладення арешту у справі №501/5202/15-ц та зобов`язався зробити все можливе для якнайшвидшого зняття арешту з Судна, щоб належним чином забезпечити доставку Судна і його передачу у фрахт до встановленої дати канцелінгу, тобто до 29.02.2016.

У відповідь листом №б/н від 05.02.2016 фрахтувальники повідомили позивача про свою глибоку стурбованість фактом арешту Судна за ухвалою суду у справі №501/5202/15, що ставить під загрозу можливість виконання умов Чартеру. З посиланням на положення Чартеру в частині підстав його розірвання (зокрема, п.4 Додатку до Чартеру) Фрахтувальники попередили позивача про необхідність зняття арешту з Судна та завершити судові процеси, що тривають, до дати канцелінгу, інакше Фрахтувальники залишають за собою право скасувати та розірвати Чартер.

Вказані обставини порушують умови Чартеру та позбавляють Фрахтувальників права і можливості користування Судном.

Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних листів між Судновласником (позивачем) і Фрахтувальником, які були надані позивачем до суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Проте, Фрахтувальники відхилили всі пропозиції позивача укласти такий договір. Дана обставина підтверджується листуванням позивача ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) з компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) в період з 19 травня 2016 року по 7 грудня 2022 року у кількості 54 листів, які додані до корпоративної заяви ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК (LARTROS OVERSEAS INC.) від 13.11.2023.

Корпоративна заява з додатками у вигляді листів була належним чином апостильована та надана позивачем до суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Також, вказані листи додано до заяви свідка від 29.11.2023 пана ОСОБА_9 , яка належним чином апостильована 30.11.2023 та надана суду з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з Законом України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна» №3702-VI, що набув чинності 10.10.2011року, Конвенція набирає чинності для України через шість місяців з дати одержання Міністерством закордонних справ Бельгії повідомлення про приєднання України до Конвенції відповідно до статті 15 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, усі питання щодо відповідальності позивача за збитки, заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Кодексу торговельного мореплавства України, особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необґрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦПК України, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Згідно з положеннями ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з висновками про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченням позову, є способом захисту прав та інтересів і одночасно мірою юридичної відповідальності.

У всіх правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди.

У зв`язку із цим до предмету доказування у цих правовідносинах, а відповідно до предмету оцінки судом належать обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ЦПК України), а саме умови і підстави застосування частини першої статті 159 ЦПК України, якими є те, що ризик здійснення процесуальних дій лежить виключно на учасниках спору, при цьому за відповідачем у справі (за основним позовом) закріплено спеціальне право вимагати відшкодування збитків, які йому заподіяні у результаті застосування забезпечення позову.

Скористатися цим правом він може, якщо вимоги позивача (за основним позовом) не будуть задоволені (повністю або частково) судом (третейським судом, міжнародним комерційним арбітражем), у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших підстав, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України.

При цьому у предмет доказування не входить безумовне встановлення вини особи, яка ініціювала прийняття заходів забезпечення позову.

Право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, ґрунтується на прямій вказівці закону (частина перша статті 159 ЦПК України).

Разом з тим, у цій категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, так як протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Безпідставна відмова у відшкодуванні таких збитків означає відсутність необхідного попереджувального впливу на осіб, які заявили безпідставну вимогу про забезпечення позову.

А тому до підстав та умов застосування частини першої статті 159 ЦПК України належать: 1) добросовісність/недобросовісність дій особи (Відповідача) при заявленні клопотань про забезпечення позову; 2) зловживання/не зловживання правом; 3) підстави відмови (Відповідачу у спірних правовідносинах) у пред`явленому ним позові до Позивача, підстави закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду, чи було зловживання при заявлені клопотання про забезпечення позову.

Отже, підставою цивільно-правової відповідальності особи, яка заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, є сам факт заподіяння іншій особі (протилежній стороні у основному спорі) шкоди внаслідок вжиття судом таких заходів. Особливістю такої відповідальності є опосередкований характер завдання шкоди, оскільки самі процесуальні дії, які безпосередньо завдають шкоди, вчиняє суд (накладає арешт та забороняє вчиняти певні дії), однак до відповідальності притягується особа, за ініціативою якої судом були вчиненні такі дії.

При з`ясуванні, чи є доведеним причинний зв`язок між виникненням збитків та вжиттям судом заходів забезпечення позову, підлягають встановленню такі обставини: чи реалізація свого суб`єктивного процесуального права на позов було протиправним, лише з метою завдати шкоди позивачу, так як учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України, частина перша статті 44 ЦПК України), а до основних засад (принципів) як цивільного, так і господарського судочинства віднесено неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, пункт 11 частини третьої статті 2 ГПК України).

Отже, для встановлення причинного зв`язку суду слід з`ясувати протиправність дій відповідача, які повинні передувати настанню збитків, і шкідливі наслідки протиправної поведінки.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 200/10900/18 ц (провадження № 61-22785 св 19).

Стосовно аналізу питання щодо добросовісності чи недобросовісності дій відповідача, суд виходить з наступного. Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №449/1154/14, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (Постанова Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі №910/7547/17-ц зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Згідно з висновками Верховного Суду, зробленими у Постанові від 16.06.2021 у справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20), приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди).

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

В контексті вищенаведених висновків Верховного Суду, на підставі наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про існування цілої низки конкретних обставин, які у своїй сукупності чітко і однозначно свідчать про недобросовісність та протиправність дій відповідача, що призвели до завдання шкоди правам та законним інтересам позивача. Вказані обставини повинні бути проаналізовані та оцінені у своїй сукупності разом з іншими діями та поведінкою ОСОБА_1 відповідача у даній справі.

По-перше, позов у справі №501/5202/15-ц пред`явлено ОСОБА_1 як фізичною особою, проте його було повністю відхилено судами апеляційної та касаційної інстанцій з тих підстав, що ОСОБА_1 не був і не міг бути суб`єктом спірних правовідносин, адже такою особою могла бути компанія «BEYOND EXPECTATIONS INC».

Про обізнаність ОСОБА_1 та/або його уповноваженого представника щодо пред`явлення позову неналежним позивачем свідчать наступні встановлені судом обставини, а саме, що під час розгляду справи №501/5202/15-ц у всіх трьох інстанціях правова позиція ОСОБА_1 зводилась до того, що власником Судна є компанія «BEYOND EXPECTATION INC», а не сам ОСОБА_1 як фізична особа, що автоматично виключає юридичну можливість та підставність звернення ним до суду з позовом та заявою про забезпечення.

З тексту судових рішень у справі №501/5202/15-ц вбачається, що ОСОБА_1 заявляв та надавав відповідні документи на підтвердження того, що власником Судна є саме компанія «BEYOND EXPECTATION INC».

У якості підтвердження своїх повноважень у справі №501/5202/15-ц представник ОСОБА_1 адвокат Бахарєв Ігор Валерійович надав «спеціальну довіреність» від 23.11.2015, підписану ОСОБА_1 , який діяв саме в якості генерального директора компанії «BEYOND EXPECTATIONS INC» (а.с.113-114 т.3), а не фізичної особи.

Отже, на момент пред`явлення ОСОБА_1 позову та подання ним (його представниками) заяви про забезпечення позову у справі №501/5202/15-ц ОСОБА_1 та його представники чітко розуміли та усвідомлювали, що ОСОБА_1 не є і не може бути належним позивачем, тобто суб`єктом звернення до суду загальної юрисдикції, однак, діючи недобросовісно та на шкоду інтересам судновласника ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), ОСОБА_1 в особі свого представника продовжували підтримувати вимоги сторони позивача по суті спору.

Суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про відсутність у нього спеціальних знань у сфері права, внаслідок чого він вважав, що як одноособовий власник та директор компанії BEYOND EXPECTATION INC має право подати позов від власного імені, оскільки під час розгляду справи № 501/5202/15-ц інтереси ОСОБА_1 представляли фахівці в галузі українського права адвокат Бахарєв Ігор Валерійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1243 від 02.03.2004, видане Одеською обласною КДКА; та адвокат Шпагін Костянтин Дмитрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №865 від 02.10.2007, видане Одеською обласною КДКА.

Отже, від імені і за дорученням Болотова Д.О. у справі №501/5202/15-ц діяли досвідчені фахівці в галузі права, які повинні були знати та надати ОСОБА_1 відповідні роз`яснення про принцип майнової самостійності (відокремленості) майна юридичної особи від майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників, а також правила щодо підсудності цивільних і господарським спорів.

Суд правильно прийняв до уваги, що в межах розгляду даної справи представники відповідача не робили будь-яких заяв з приводу дій адвокатів в межах розгляду справи № 501/5202/15-ц з перевищенням наданих їм повноважень, що свідчить про те, що представники (адвокати) Болотова Д.О. діяли від імені, за дорученням, в інтересах, з відома і за погодженням свого довірителя Болотова Д.О.

Такі дії відповідача та його представників призвели до безпідставної та штучної зміни юрисдикції, адже спір фактично існував між юридичними особами, тому справа була підсудна суду господарської юрисдикції, а не місцевому загальному суду, якому справа №501/5202/15-ц не була підсудна за суб`єктним складом спірних правовідносин.

Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, «Подання позову, підставою якого є правовідносини між іншими особами, за умови відсутності обґрунтування, що ними порушені права позивача, може визнаватися зловживанням процесуальними правами» (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №686/2030/15-ц (провадження № 61-2645св19).

На підтвердження повноважень представника Болотова Д.О. діяти від імені та в інтересах останнього у справі №501/5202/15-ц до суду надано підписану ОСОБА_1 «Спеціальну довіреність» від 23.11.2015, яка, як вбачається з тексту довіреності видана компанією BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК) в особі генерального директора Болотова Д.О., проте його підпис не засвідчено ні печаткою компанії, ні нотаріусом, ні будь-яким іншим компетентним органом; не вказано місце видачі довіреності та строк її дії; довіреність не пройшла процедуру легалізації (проставлення апостиля) у встановленому міжнародними актами порядку, не надано нотаріально засвідчений переклад довіреності українською мовою. Так само не було належно оформлено інші документи, що подавалися представником Болотова Д.О. до суду у справі № 501/5202/15-ц, про що вказано у рішенні Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016.

Про неналежне оформлення спеціальної довіреності та інших документів у справі Апеляційний суд Одеської області вказав у своєму рішенні від 17.05.2016, з яким в подальшому погодився ВССУ, що встановлено судом на підставі аналізу рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 та ухвали ВССУ від 19.10.2016.

Таким чином, пред`являючи позовну заяву та заяву про забезпечення позову до суду, представник Болотова Д.О., що діяв від його імені, за його дорученням та в його інтересах у справі №501/5202/15-ц, про що не заперечується представниками відповідача у межах розгляду даної справи, вводив суд в оману шляхом надання суду неналежним чином оформлених документів на підтвердження своїх повноважень, а також інших документів, виданих в іноземних юрисдикціях.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бахарєв І.В., як фахівець в галузі права, повинен був знати та роз`яснити ОСОБА_1 порядок належного оформлення повноважень та документів, виданих/оформлених в іноземній юрисдикції, що потребує часу та зусиль для їх належної підготовки.

Крім того, 21.12.2015 представник ОСОБА_1 подав до Іллічівського міського суду Одеської області Доповнення до позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння від 21.01.2015, що встановлено судом на підставі аналізу вказаного доповнення, в якому визначено вже трьох відповідачів: CC NORDIC GROUP K/S, ПАТ «ІСРЗ», ТОВ «ІСРЗ». Проте клопотання про залучення інших співвідповідачів та обґрунтування такого залучення не надано.

З комплексного аналізу наданих позивачем матеріалів цивільної справи №501/5202/15-ц, зокрема процесуальних документів ОСОБА_1 , а також процесуальної поведінки і дій ОСОБА_1 в особі його представників вбачається, що позовна заява та заява про забезпечення позову з додатками підготовлені та оформлені нашвидкуруч, тобто без належної уваги та дотримання формальних вимог чинного на той момент процесуального законодавства.

Разом з тим, ОСОБА_1 , як позивач та ініціатор судового процесу у справі №501/5202/15-ц мав достатньо часу для належної підготовки та обґрунтування позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також належного оформлення документів на підтвердження повноважень своїх представників та інших доказів на підтвердження свого права на звернення до суду.

Вказані обставини можуть свідчити про те, що ініціюючи подання позову у справі №501/5202/15-ц, ОСОБА_1 насправді не переслідував реального наміру сприяти повному, об`єктивному і усесторонньому розгляду справи та ухваленню законного і обґрунтованого судового рішення.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача у даній справі про те, що дії ОСОБА_1 в межах розгляду справи №501/5202/15-ц були направлені на завдання шкоди правам та законним інтересам компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP), що можна розцінювати як зловживання правом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/945/18 та у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 906/936/18).

Суд першої інстанції також вмотивовано відхилив як недоведені доводи представника відповідача, викладені у відзиві про те, що ОСОБА_1 не знав та не міг знати про існування реєстраційних документів щодо права власності компанії GELLAR EQUITIES CORP на Судно та дізнався про їх існування лише під час апеляційного розгляду у справі №501/5202/15-ц, оскільки вказані обставини спростовуються наступними обставинами, встановленими судом на підставі наданих позивачем доказів:

а) при розгляді справи №501/5202/15-ц інформація про наявність у компанії GELLAR EQUITIES CORP права власності на Судно вперше надійшла від представника ПрАТ «ІСРЗ» 21.01.2016;

б) копії реєстраційних документів на Судно долучені до матеріалів справи №501/5202/15-ц із заявами представника компанії GELLAR EQUITIES CORP від 22 та 24 лютого 2016 року про залучення компанії в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

в) в подальшому представник Болотова Д.О. письмово в заяві від 26.02.2016 у справі № 501/5202/15-ц заперечував проти залучення компанії GELLAR EQUITIES CORP в якості третьої особи, а також долучення до матеріалів справи документів на підтвердження права власності компанії на Судно.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «ІСРЗ» подано заперечення проти позову №72/02 від 21.01.2016, в яких вказано про те, що за наявною інформацію та відповідно до доданих реєстраційних документів, власником Судна є компанія GELLAR EQUITIES CORP.

Також у запереченнях вказано, що позов пред`явлено до неналежного відповідача в особі ПрАТ «ІСРЗ», та зазначено про необхідність залучити до розгляду справи компанію GELLAR EQUITIES CORP.

Представник компанії GELLAR EQUITIES CORP 22.02.2016 подав до Іллічівського міського суду Одеської області заяву компанії GELLAR EQUITIES CORP від 22.02.2016, досліджену судом, в якій просив суд залучити компанію GELLAR EQUITIES CORP до участі у цивільній справі №501/5202/15-ц в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до якої були додані документи на підтвердження повноважень представника та права власності компанії на Судно.

Представник компанії GELLAR EQUITIES CORP 24.02.2016 подав аналогічну заяву компанії GELLAR EQUITIES CORP від 24.02.2016 з додатком решти документів на підтвердження права власності на Судно з перекладом українською мовою.

Представник Болотова Д.О. 26.02.2016 подав до суду заперечення на заяву про залучення до справи третьої особи, яке досліджено судом, та представник Болотова Д.О. просив суд відмовити у задоволенні заяви компанії GELLAR EQUITIES CORP у зв`язку з відсутністю доказів правосуб`єктності юридичної особи. При цьому, представник Болотова Д.О. зазначив, що надає заперечення, «не вдаючись до ретельного аналізу пред`явлених заявником копій документів» на підтвердження прав компанії GELLAR EQUITIES CORP на Судно, а також просив суд «вважати надані Заявником копії документів неналежними доказами».

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області 29.02.2016 відмовлено в задоволенні заяви компанії GELLAR EQUITIES CORP про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.173-174 т.3). Мотивуючи своє рішення, суд вказав наступне: «Свою заяву представник GELLAR EQUITIES CORP обґрунтовує тим, що компанія GELLAR EQUITIES CORP є власником судна, на який претендує позивач. В судовому засіданні заявник підтримав свою заяву, просить її задовольнити. Представники позивача і відповідача заперечують проти залучення у якості третьої особи по справі компанію "GELLAR EQUITIES CORP", так як її представник не надав суду доказів причетності до предмету спору. Із самої заяви представника компанії "GELLAR EQUITIES CORP" вбачається, що він оспорює право власності на предмет спору, хоча називає заяву «про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог», при цьому представник не сплатив судового збору».

Також суд вказав, що «Звертаючись до суду з питань залучення компанії "GELLAR EQUITIES CORP" до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на підставі що компанія "GELLAR EQUITIES CORP" є нібито власником судна EXCALIBUR, ІМО № 8959142, заявник навіть не надав суду ані виписки з торговельного реєстру країни, ані (банківського, судового) реєстру, таким чином не має ніякого підтвердження правового статусу компанії, яка є нібито власником судна EXCALIBUR».

В подальшому вказана ухвала оскаржена компанією GELLAR EQUITIES CORP до Апеляційного суду Одеської області, який своєю ухвалою від 17.05.2016 скасував ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 29.02.2016 (а.с.185-186 т.3).

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення наступним:

«Як вбачається з матеріалів даної справи, до суду першої інстанції були надані копії документів з перекладом на українську мову, а саме:

- акт передачі права власності на судно від 22 червня 2015 року;

- суднові документи морського регістру судноплавства Занзібару;

- довідка від реєстратора Танзанійської Морської Адміністрації від 24 лютого 2016 року.

Вищевказаним документам суд не надав правової оцінки.

В даній справі позивач просив суд витребувати майно (судно) з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що знаходиться в акваторії Іллічівського морського порту (територія ПАТ "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД").

Отже, предметом спору є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а не визнання права власності на судно.

З урахуванням наявності договірних відносин між компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП та відповідачем щодо проведення ремонтних робіт судна, незалучення зазначеної вище компанії до участі у даній справі може вплинути на права та обов`язки компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП».

Наведені обставини, що підтверджуються доказами в матеріалах справи та не оспорюються стороною відповідача, свідчать про недобросовісність поведінки ОСОБА_1 , адже своїми процесуальними діями ОСОБА_1 в особі своїх представників демонстрував відсутність зацікавленості у повному, об`єктивному і усесторонньому розгляді справи на підставі дослідження, аналізу та правової оцінки доказів на підтвердження права власності на Судно.

Натомість, Болотов Д.О. фактично перешкоджав представникам компанії GELLAR EQUITIES CORP приймати участь у судових засіданнях, ознайомлюватися з матеріалами справи та користуватися іншими правами, передбаченими законом для учасника судового процесу.

Вказані доводи в сукупності з іншими обставинами справи свідчать про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та його намір заподіяти шкоду інтересам позивача шляхом подання завідомо необґрунтованого позову та заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Судно.

Після ухвалення Апеляційним судом Одеської області рішення від 17.05.2016 у справі № 501/5202/15-ц, ОСОБА_1 ініціював подання схожих за предметом та суб`єктним складом позовів до суду господарської юрисдикції (Господарський суд Одеської області).

Так, компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙШНС ІНК), директором і засновником якої діяв ОСОБА_1 , 25.05.2016 пред`явила у Господарський суд Одеської області схожий позов до того самого відповідача ПрАТ «ІСРЗ», про усунення перешкод у користуванні майном (справа № 916/1349/16).

У подальшому адвокат Шпагін Костянтин Дмитрович від імені ОСОБА_1 як фізичної особи звернувся до Господарського суду Одеської області, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору у справі № 916/1349/16.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Бездоля Д.О.) порушено провадження у справі №916/1349/16 та прийнято позовну заяву до розгляду.

В ухвалі Господарського суду Одеської області від 10.06.2016 у справі №916/1349/16, поданій до суду позивачем у якості доказу вказано, що:

«позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про (а.с.197 т.3):

- усунення перешкод Компанії "Beyond Expectations INC" у здійсненні права користування судном „EXCALIBUR (ІМО №8959142), шляхом зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Іллічівський судноремонтний завод" безперешкодно випускати судно „EXCALIBUR з його території;

- усунення перешкод Компанії "BeyondExpectations INC" у здійсненні права користування судном „EXCALIBUR (ІМО № 8959142), шляхом зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Іллічівський судноремонтний завод" безперешкодно пропускати на судно „EXCALIBUR представників Компанії "BeyondExpectations INC" та членів екіпажу судна, яких найняла Компанія "BeyondExpectations INC".

З позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. 25.05.2016 №2-2788/16), в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти дії, а саме:

- змінювати технічний стан судна „EXCALIBUR (ІМО № 8959142);

- знаходитись на судні «EXCALIBUR» (ІМО № 8959142);

- змінювати місцезнаходження судна «EXCALIBUR» (ІМО № 8959142) та вчиняти будь-які правочини стосовно судна «EXCALIBUR» (ІМО № 8959142).

В обґрунтування поданої заяви у господарській справі позивач зазначив, що судно «EXCALIBUR» (ІМО №8959142) належить відповідачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності та відсутність заставних зобов`язань, виданим реєстратором суден Управління з морських справ та реєстрації суден Республіки Того, форма №TG/ONE/139-38512/175. Дане судно знаходиться біля причалу №12 Публічного акціонерного товариства "Іллічівський судноремонтний завод". Відповідач створює перешкоди позивачу у здійсненні права користування цим судном та відмовляє позивачу у доступі до цього судна, у зв`язку з чим останній не може контролювати стан судна та його місцезнаходження.

Відповідач пояснив суду, що дійсно судно «EXCALIBUR» (ІМО №8959142) знаходиться в акваторії Іллічівського морського порту біля причалу №12 Публічного акціонерного товариства "Іллічівський судноремонтний завод". Проте, згідно з рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 22-ц/785/3234/16 це судно належить іншій особі, а саме ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP). Ремонтні роботи на цьому судні вже виконані та наразі не проводяться, судно може змінити своє місцезнаходження на розсуд власника».

Відповідно до інформації щодо стадії розгляду справи № 916/1349/16 та зі змісту ухвали Господарського суду Одеської області від 18.07.2016 про відмову в прийнятті позовної заяви, вбачається наступне (а.с.198 т.3):

« ОСОБА_10 в особі адвоката Шпагіна Костянтина Дмитровича звернувся до господарського суду Одеської області, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору з позовною заявою до відповідача (ПрАТ «ІСРЗ») про:

- усунення перешкод Компанії "Beyond Expectations INC" у здійсненні права користування судном „EXCALIBUR" (ІМО №8959142) шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" безперешкодно випускати судно „EXCALIBUR" з його території;

- усунення перешкод Компанії "Beyond Expectations INC" у здійсненні права користування судном „EXCALIBUR" (ІМО №8959142) шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" безперешкодно пропускати на судно „EXCALIBUR" представників Компанії "Beyond Expectations INC" та членів екіпажу судна, яких найняла Компанія "Beyond Expectations INC"».

Відмовляючи в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 , суд зазначив, що:

«У даному випадку до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача звернулася третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_1 (Денис Болотов) як фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності. Ст.12 ГПК України не передбачає, що справи за позовом фізичної особи до юридичної особи про усунення перешкод у користуванні майном у спірних відносинах підлягають розгляду у господарських судах України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України».

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, 21.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просив скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.07.2016 та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016, апеляційну скаргу ОСОБА_4 повернуто у зв`язку з несплатою судового збору розмірі 1378 грн. (а.с.199 т.3).

Дана обставина, за оцінкою суду, додатково свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_1 , адже, ініціюючи спір щодо права власності на судно, який, вочевидь, має бути значущим для сторін такого спору і є істотним з фінансово-економічної (матеріальної) точки зору, особа має бути готовою нести судові витрати. Відтак несплата судового збору у розмірі 1378 грн. у спорі щодо права власності на судно вбачається непослідовною, необґрунтованою і такою, що свідчить про штучний характер спору.

Відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 06.10.2016, дослідженої судом в ході розгляду справи, та за інформацією з сайту Судова влада України (а.с.200-201 т.3):

«28.07.2016 (згідно з відміткою суду апеляційної інстанції) ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016».

Проте, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 18.07.2016, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалася, до скарги не надано доказів сплати судового збору та надсилання копії скарги на адресу ПрАТ «ІСРЗ».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2016 (суддя Бездоля Д.О.) залучено до участі у справі іншого відповідача - ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP).

Представник компанії BEYOND EXPECTATION INC 06.06.2018 подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2018 у справі №916/1349/16 позов компанії BEYOND EXPECTATION INC до GELLAR EQUITIES CORP, ПрАТ «ІСРЗ» про усунення перешкод у користуванні майном залишено без розгляду (а.с.202 т.3).

Таким чином, компанія BEYOND EXPECTATION INC зверталася до суду з позовом проти ПрАТ «ІСРЗ» та компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP), посилаючись на порушення своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження судном «EXCALIBUR» (IMO 8959142).

Проте компанія BEYOND EXPECTATION INC подала клопотання про залишення позову без розгляду, що може свідчити про відсутність предмета спору та/або втрату вказаною компанією та ОСОБА_11 , як одноосібним засновником та директором, інтересу до свого позову.

Таким чином, процесуальна поведінка та дії ОСОБА_1 в сукупності свідчать про те, що він чітко усвідомлював та розумів, що в межах розгляду справи №501/5202/15-ц він не є і не може бути суб`єктом спірних правовідносин, адже спір виник виключно між юридичними особами. Незважаючи на це, ОСОБА_1 продовжував підтримувати позов в межах розгляду справи №501/5202/15-ц в суді касаційної інстанції та Верховному Суді України.

Як встановлено судом та підтверджується доказами в матеріалах справи, 02.07.2016 внесено відомості до ЄРДР за №12016160000000417 за заявою ОСОБА_1 , який посилався на протиправне заволодіння Судном «EXCALIBUR», яке на праві власності нібито належало компанії «BEYOND EXPECTATIONS INC».

Постановою від 31.12.2022 вказане кримінальне провадження закрите за відсутності складу кримінального правопорушення.

Таким чином, після ухвалення Апеляційним судом Одеської області рішення від 17.05.2016, яким підтверджено право власності компанії GELLAR EQUITIES CORP на Судно та яке набрало законної сили того ж дня, ОСОБА_1 не лише вчинив дії щодо зміни підсудності справи шляхом подання схожого позову до Господарського суду Одеської області (справа №916/1349/16), але й ініціював кримінальне провадження №12016160000000417, повідомивши завідомо неправдиву інформацію про кримінальне правопорушення та порушення права власності, адже ОСОБА_1 було відомо, що дійсним власником Судна є позивач, як вбачається зі встановлених вище обставин.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав намір своїми діями завдати шкоди інтересам позивача, для чого він послідовно і систематично вчиняв відповідні дії, які взяли свій початок з подання позовної заяви та заяви про застосування заходів забезпечення позову у справі №501/5202/15-ц.

З комплексного аналізу вищевикладених обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що в межах розгляду цивільної справи №501/5202/15-ц ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правом на звернення до суду, посилаючись на надумані і неправдиві обставини, не маючи законних підстав на звернення до Іллічівського міського суду Одеської області, не маючи належно оформлених документів на підтвердження повноважень представників та документів про право власності на Судно, порушуючи правила суб`єктної підсудності, маючи на меті виключно заподіяти шкоду правам та інтересам судновласника позивача, діючи недобросовісно, вводячи суд в оману, звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області із завідомо безпідставним і необґрунтованим позовом та ініціював забезпечення позову шляхом накладення арешту на Судно, внаслідок чого судновласнику позивачу, завдано збитків. Вказані обставини, в тому числі, щодо підстав відхилення позову та скасування заходів забезпечення, були належним чином встановлені судами апеляційної та касаційної інстанцій за результатами розгляду справи №501/5202/15-ц.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій (Окрема думка судді Сімоненко В.М. щодо постанови ВС від 02.10.2019 у справі №750/3021/18).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, що підтверджуються доказами в матеріалах справи, дії ОСОБА_1 свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами та намір завдати шкоди правам та законним інтересам позивача, зокрема, шляхом пред`явлення штучного позову та подання заяви про застосування заходів забезпечення позову у справі № 501/5202/15-ц з метою блокування господарської діяльності компанії GELLAR EQUITIES CORP та вільної експлуатації Судна.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування достатніх підстав та умов для застосування частини першої статті 159 ЦПК України в контексті висновків ВС від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20.

Щодо підстав відмови ОСОБА_1 у задоволенні пред`явленого ним позову до позивача у справі №501/5202/15-ц та підстав скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Проаналізувавши зміст ухвали Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 501/5202/15-ц, суд дійшов висновку, що вказане судове рішення апеляційного суду в частині скасування заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , як фізична особа, не є і не може бути власником Судна і, відповідно, не може бути суб`єктом спірних правовідносин та суб`єктом морської вимоги.

Так, Апеляційний суд Одеської області у вказаній ухвалі зробив наступні висновки, що мають значення для розгляду даної справи, викладені в мотивуючій частині ухвали (а.с.178-179 т.3):

«Отже, позивач є посадовою особою Компанії BEYOND EXPECTATIONS INC, та виступає в якості фізичної особи, яка не є власником судна.

Особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтереси могли бути порушені в частині реалізації права власності є Компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_12 , як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії».

«Однією з найголовніших ознак юридичної особи є її майнова самостійність (відокремленість) від майна засновників цієї юридичної особі та від майна інших власників. Позивач, як фізична особа, учасник та директора Компанії BEYOND EXPECTATIONS INC, не є власником судна.

Суб`єктом спірних правовідносин, що стосуються права власності на судно або володіння ним, є саме Компанія BEYOND EXPECTATIONS INC, як самостійний суб`єкт права.

Отже, позивач ( ОСОБА_1 ) не є суб`єктом морської вимоги».

За результатами розгляду справи №501/5202/15-ц Апеляційний суд Одеської області прийняв рішення від 17.05.2016 (а.с.181-184 т.3) залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ (ВССУ) від 19.10.2016, яким позовні вимоги ОСОБА_1 повністю відхилені.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП.(GELLAR EQUITIES CORP) є добросовісним набувачем та законним власником спірного Судна, що підтверджується апостильованою купчою (акт передачі права власності на судно) від 22 червня 2015 року, а також тимчасовим свідоцтвом про реєстрацію; у ОСОБА_1 відсутнє право на звернення до суду з подібним позовом, оскільки суб`єктом спірних правовідносин є компанія BEYOND EXPECTATIONS INC.

У рішенні від 17.05.2016 Апеляційний суд Одеської області встановив факти та обставини, що мають значення для розгляду даної справи, зокрема, що:

«Юридичною підставою для набуття компанією ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) права власності на спірне судно є купча (акт передачі права власності на судно) від 22 червня 2015 року.

Купча засвідчує факт укладення договору купівлі-продажу та є стандартним документом у міжнародному судноплавстві, що засвідчує перехід права власності на судно.

Цей документ є підставою для реєстрації судна під прапором держави, а також внесення до реєстру судноплавства держави прапору; як вбачається з тексту купчої від 22 червня 2015 року, компанія Конвелз Девелопмент С.А. (Conwealth Development S.A.) передала право власності на 100% частини вищевказаного судна на користь компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP).

Купча була нотаріально посвідчена та апостильована у порядку, встановленому Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, після чого перекладена на українську мову та нотаріально засвідчена.

Отже, ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) є добросовісним набувачем та законним власником спірного судна, що підтверджується купчою (акт передачі права власності на судно) від 22 червня 2015 року, апостильованою у встановленому законом і міжнародними договорами порядку».

«Зі змісту тимчасового свідоцтва про реєстрацію, а також всіх інших вищевказаних суднових документів, вбачається, що зареєстрованим власником судна є компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP)».

«Таким чином, вищевказані документи підтверджують право власності компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП (GELLAR EQUITIES CORP) на судно».

Крім того, у вказаному рішенні від 17.05.2016, суд апеляційної інстанції зробив наступні висновки стосовно відсутності у ОСОБА_1 права на звернення до суду з подібним позовом, що, в свою чергу, підтверджує недобросовісність його поведінки, зловживання своїм правом на звернення до суду та намір завдати шкоди інтересам судновласника позивача у даній справі:

«Особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтереси могли бути порушенні в частині реалізації права власності, є компанія BEYOND EXPECTATIONS INC (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_13 , як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії.

Права позивача, як фізичної особи, учасника та директора Компанії BEYOND EXPECTATIONS INC, не можуть бути порушені, оскільки він не є власником спірного судна».

За результатами касаційного розгляду, залишаючи рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.05.2016 без змін, ВССУ в ухвалі від 19.10.2016 зробив висновок, що (а.с.187-189 т.3):

«Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, апеляційний суд дійшов висновку про те, що компанія ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП є добросовісним набувачем та законним власником спірного судна на підставі купчої (акта передачі права власності на судно) від 22 червня 2015 року, апостильованою у встановленому законом і міжнародними договорами порядку. Зазначений висновок апеляційного суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані».

«Отже особою (суб`єктом спірних правовідносин), чиї права та законні інтерес могли б бути порушені в частині реалізації права власності, є компанія «BEYOND EXPECTATIONS INC» (суб`єкт спірних правовідносин), а не ОСОБА_1 , як фізична особа, учасник та директор вказаної компанії».

«Суб`єктом спірних правовідносин, якого стосуються права власності на судно або володіння ним є саме компанія «BEYOND EXPECTATIONS INC», як самостійний суб`єкт приватного права.

Крім того, компанією «BEYOND EXPECTATIONS INC» подано до Господарського суду Одеської області позов про усунення перешкод у користуванні майном (судном). Ухвалою від 30 травня 2016 року порушено провадження у справі (№916/1349/16) та прийнято позовну заяву до розгляду».

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі №501/5202/15-ц, суд касаційної інстанції дійшов однозначного висновку, що ОСОБА_1 не є і не може бути суб`єктом спірних правовідносин, тобто особою, чиї права та інтереси могли бути порушені. Відтак, він не є належним позивачем та стороною у вказаній справі.

Щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно підстав відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що основні аргументи відповідача з даного питання спростовуються наступним.

Щодо не встановлення в межах справи №501/5202/15-ц судами будь-яких інстанцій фактів зловживання правами, судом першої інстанції правильно враховано, що в ЦПК України в редакції, чинній станом на момент розгляду судами справи №501/5202/15-ц, фактично були відсутні норми щодо зловживання процесуальними правами та наслідків такого зловживання, що позбавляло суди можливості застосувати відповідні заходи щодо ОСОБА_1 .

Крім того, встановлення фактів зловживання правами та/або недобросовісної поведінки ОСОБА_1 не входило до предмету доказування у справі № 501/5202/15-ц, тому суди не встановлювали даних обставин. Натомість, дані обставини входять до предмета доказування у цій справі, а відтак суд дійсно має встановити їх на підставі аналізу доказів, наявних в матеріалах справи.

Щодо посилання представників ОСОБА_1 на те, що « ОСОБА_14 та основною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в суді апеляційної інстанції, для скасування вжитих заходів до забезпечення позову стало те, що ОСОБА_10 ( ОСОБА_15 ) не наділений правом на захист інтересів компанії BEYOND EXPECTATION INC / БЕЙОНД ЕКСПЕКТЕЙНШ АйЕнСі…», суд взяв до уваги, що при скасуванні заходів забезпечення позову апеляційний суд не міг вирішувати справу по суті спору та встановив, що ОСОБА_1 взагалі не міг бути позивачем та заявником у забезпеченні позову за морською вимогою. Натомість, питання щодо права власності на Судно було вирішено за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення по суті спору.

Таким чином, дослідивши підстави відмови у позові та скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції правильно встановив, що вони відповідають критеріям, які в сукупності з іншими встановленими судом обставинами свідчать про наявність підстав стягнення збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову.

У ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Тобто збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе упущену (втрачену) вигоду (lucrumcessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnumemergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Як встановлено судом на підставі досліджених у ході розгляду справи доказів, позивачу завдано збитки внаслідок того, що в результаті вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Судно унеможливлено виконання позивачем договору фрахтування Судна. Внаслідок цього позивач не одержав доходи у вигляді фрахтових платежів за договором фрахтування, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене внаслідок застосування заходів забезпечення позову за заявою відповідача (упущена вигода).

На підставі наданого позивачем договору фрахтування суд правильно встановив, що договір фрахтування Судна був укладений строком на п`ять календарних років, починаючи з дати здачі Судна у фрахт Судновласником (позивачем) та отриманням Судна у фрахт Фрахтувальником, що повинно було відбутися не пізніше 29 лютого 2016 року.

Відтак, договір фрахтування Судна був укладений на період з 29.02.2016 по 28.03.2021.

З урахуванням узгодженої та встановленої Сторонами ставки фрахту у розмірі 2000 доларів США за день, розмір якої встановлено судом за результатами дослідження договору фрахтування, та зважаючи на узгоджений Сторонами загальний строк договору, що мав складати 5 (п`ять) календарних років або 60 (шістдесят) календарних місяців або 1827 календарних днів, загальна сума фрахтових платежів за договором фрахтування (Чартеру) повинна була складати 3 654 000.00 (три мільйони шістсот п`ятдесят чотири тисячі, 00 центів) доларів США (1827 днів х 2000 доларів США).

На підтвердження тієї обставини, що ставка фрахту, вказана у графі 22 договору фрахтування (2000 доларів США за день), є комерційно обґрунтованою, справедливою та звичайною для такого класу суден станом грудень 2015 року, коли було укладено договір фрахтування, позивачем надано до суду Звіт від 23.03.2023 про ставку фрахту за Чартером т/х EXCALIBUR, IMO № 895914.

За результатами дослідження даного Звіту як письмового доказу судом встановлено, що ставка фрахту, зазначена у графі 22 Чартеру, є комерційно обґрунтованою, справедливою та звичайною для такого класу суден (пункт 2.1 Звіту) на час укладення Чартеру, що означає, що ставка фрахту за Чартером відповідає умовам фрахтового ринку, що склалися орієнтовно станом на грудень 2015 року.

Суд першої інстанції правильно вважав даний письмовий доказ належним та допустимим.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що Звіт складено фахівцями компанії «Зе Чартерерс» (The Charterers).

На підтвердження свого рівня кваліфікації та досвіду у галузі морського перевезення і фрахтування суден автор звіту, надав своє резюме, що додано до Звіту і також досліджено судом.

Відповідач, в свою чергу, не заперечував проти результатів вказаного дослідження, змісту і висновкам звіту від 23.03.2023, а також не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження іншої комерційно обґрунтованої ставки фрахту станом на 2015 рік, або ж необґрунтованості висновків у звіті від 23.03.2023.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до листа компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) від 02.03.2016, основною і єдиною причиною для розірвання бербоут-чартеру від 01.12.2015 була наявність арешту Судна відповідно до ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016, постановленої в межах розгляду справи №501/5202/15.

В листі зазначено наступне:

«Цим повідомляємо, що Власники порушують Чартер на таких підставах: (i) в Україні триває судовий процес № 501/5202/15 щодо права власності на моторне судно EXCALIBUR (ЕКСКАЛІБУР), IMO 8959142, що означає порушення п.4 Додатка до Чартеру; (ii) є рішення про арешт Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016, яке залишається в силі та позбавляє Фрахтувальників права користування Судном, що означає порушення п.4 Чартеру та п.4 Додатка до Чартеру». Інших причин для розірвання бербоут-чартеру від 01.12.2015 не зазначено, що свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між недобросовісними діями відповідача та збитками у вигляді упущеної вигоди, завданими позивачу. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про існування інших причин для розірвання та припинення дії Чартеру, ніж існування заходів забезпечення позову у вигляді арешту Судна та судовий розгляд справи № 501/5202/15».

Таким чином, сума фрахтових платежів, яку Судновласник (позивач) міг реально отримати за звичайних умов надання Судна у фрахт відповідно до положень Чартеру, складала 3 654 000,00 (три мільйони шістсот п`ятдесят чотири тисячі, 00 центів) доларів США.

Однак, внаслідок неправомірного і недобросовісного застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту Судна за ініціативи відповідача, фрахтувальник розірвав Чартер в односторонньому порядку, що завдало позивачу значних збитків, що встановлено судом на підставі вказаних вище доказів, досліджених в ході розгляду справи по суті.

Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів (див. постанову Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що після розірвання компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), як фрахтувальником договору фрахтування судна, позивач підтримував зв`язок з фрахтувальниками та робив постійні спроби укладання нового договору фрахтування Судна.

Проте компанія ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) відхилила всі пропозиції позивача укласти новий договір фрахтування, обґрунтовуючи відмови, серед іншого, наявністю спору про право власності на судно та відкритим кримінальним провадженням, що несуть в собі ризики для безперешкодного користування Судном. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду листування з компанією ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.).

Відтак, позивачем доведено вжиття заходів щодо одержання доходів, а також те, що мінімізувати розмір упущеної вигоди позивачу не вдалося з незалежних від позивача причин. Тобто позивач вчиняв всі можливі та залежні від себе дії для мінімізації своїх збитків.

Суд першої інстанції правильно відхилив як безпідставні посилання відповідача на те, що позивач насправді не вчиняв дій щодо скасування заходів забезпечення позову та звільнення Судна з-під арешту, адже апеляційну скаргу на ухвалу про арешт у справі №501/5202/15 подано позивачем лише 10.03.2016, тобто через 40 днів після направлення листа на адресу Фрахтувальника. Отже, доводи сторони відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Суд першої інстанції вмотивовано погодився з доводами позивача, що для належного оформлення повноважень своїх представників та забезпечення належного представництва в Україні позивачу був потрібен час. Для цього 25.01.2016 уповноважені особи позивача підписали та видали довіреність, яка 01.02.2016 належним чином апостильована та в подальшому перекладена українською мовою з нотаріальним посвідченим перекладом в Україні, що підтверджується наданою позивачем копією вказаної довіреності компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP).

Крім того, суд першої інстанції правильно встановив, що ухвала Іллічівського міського суду Одеської області від 04.01.2016 про застосування заходів забезпечення позову оприлюднена лише 02.03.2016, тобто майже через два місяці після її постановлення судом першої інстанції, тому раніше позивач об`єктивно не мав можливості ознайомитися з повним текстом цієї ухвали.

Також, суд першої інстанції вмотивовано встановив, що при розгляді справи №501/5202/15-ц представники ОСОБА_1 заперечували проти залучення компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) до участі у справі, що в свою чергу унеможливило ознайомлення з матеріалами справи, зокрема ухвали про застосування заходів забезпечення позову та подання апеляційної скарги раніше.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем здійснено всі можливі та доступні заходи для належного і своєчасного захисту своїх прав та законних інтересів в ході розгляду справи № 501/5202/15-ц.

Суд першої інстанції вмотивовано відхилив як необґрунтовані твердження відповідача про нереальність укладання договору фрахтування, оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б це підтверджували.

Натомість позивачем надано докази, що спростовують такі доводи відповідача та підтверджують реальність укладання договору фрахтування, а саме: письмову урочисту заяву під присягою у формі афідевіту від 05.04.2023 уповноваженого представника компанії ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), в якій останній заявив та підтвердив під присягою дійсні обставини укладення, виконання та розірвання договору фрахтування від 01.12.2015 між Судновласником (позивачем) та Фрахтувальником.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що даний афідевіт адресований компетентним судам та органам влади України, а також всім зацікавленим особам. Афідевіт підписано паном Вадимом Есиповичем, який діяв в якості уповноваженого представника компанії-фрахтувальника ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.), вчинено у формі нотаріально посвідченої заяви у присутності уповноваженого представника Окружного суду міста Лімасол.

Додатковим доказом, наданим позивачем, що підтверджує обставини укладання договору фрахтування, є афідевіт від 31.03.2023 аналогічного змісту, посвідчений нотаріусом міста Лімасол (Кіпр) та апостильований 04.04.2023.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт засвідчення афідевітів уповноваженими суб`єктами Республіки Кіпр, де документи підписані і оформлені, підтверджує відповідність афідевітів за формою та змістом вимогам кіпрського права, а також свідчить про те, що пан Вадим Есипович несе юридичну відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації.

Судом першої інстанції правильно враховано, що компанії ГЕЛЛАР ЕКВІТІЗ КОРП. (GELLAR EQUITIES CORP) та ЛАРТРОС ОВЕРСІЗ ІНК. (LARTROS OVERSEAS INC.) погодилися та прийняли те, що всі документи, складені в рамках договору фрахтування, включаючи, але не обмежуючись, самим договором, доповненнями, листуваннями тощо, якими сторони обмінюються (через брокерів або безпосередньо) за допомогою електронних засобів зв`язку, вважаються оригіналами, якщо інше окремо не вимагають Власники та/або Фрахтувальники.

Відтак, суд першої інстанції правильно погодився з доводами сторони позивача, що сторони договору фрахтування обґрунтовано та об`єктивно не мали необхідності і будь-якої потреби зберігати екземпляри договору, додатків до нього та/або листування, здійсненого в межах виконання договору, з оригінальними підписами і печатками, оскільки такі копії були прирівняні сторонами договору до оригіналів. Крім того, з моменту укладення Договору фрахтування та його розірвання пройшов тривалий час близько 8 років, протягом якого оригінальні екземпляри договору фрахтування і листування могли бути знищені.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись наведеними нормами процесуального права, суд першої інстанції встановив, що укладення та обмін підписаним договором фрахтування від 01.12.2015 здійснювався представниками Судновласника (позивача) та Фрахтувальника за допомогою всіх доступних інформаційно-телекомунікаційних систем, що підтверджується заявою свідка, а також афідевітами керівників позивача та Фрахтувальником. Вказані докази є взаємопов`язаними і у своїй сукупності достатніми для встановлення обставини укладання договору фрахтування. У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, що спростовують дану обставину.

Також, суд першої інстанції взяв до уваги пояснення позивача стосовно того, що договір фрахтування регулюється і тлумачиться відповідно до Англійського права (право Англії та Уельсу), яке дозволяє і приймає в якості звичайної практики укладення чартерів за допомогою обміну електронними листами і факсимільними повідомленнями та навіть в усній формі, а також що згідно з яким отримання погодженого призначення на додатково рейс по електронній пошті або факсом підтверджує укладання чартеру.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідач хоч і посилається у відзиві на нереальність (фіктивність) договору фрахтування та недостовірність доказів, поданих позивачем, проте відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності такого правочину та недостовірності документів в матеріалах справи.

Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду з позовом (зустрічним позовом) про визнання договору фрахтування недійсним, тоді як вирішення даного питання прямо впливає на права та обов`язки відповідача та результати розгляду даної справи.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача в цій частині, суд першої інстанції прийняв до уваги поведінку відповідача, який під час розгляду даної справи утримався від будь-яких юридично значущих дій, які б свідчили про його незгоду з реальністю договору фрахтування та достовірністю доказів у справі. Така поведінка відповідача могла бути виражена у формі офіційних звернень з відповідними скаргами, позовами, заявами до компетентних органів України, Республіки Кіпр, Республіки Панами, або інших юрисдикцій. Проте, доказів на підтвердження таких дій відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Безпідставними суд першої інстанції правильно вважав також твердження відповідача стосовно наявності у позивача непогашених боргових зобов`язань щодо Судна, внаслідок чого позивач нібито не мав реальної можливості передати Судно у чартер, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин. Такі доводи відповідача спростовуються доказами в матеріалах справи.

Таким чином, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив, що договір фрахтування дійсно укладено 01.12.2015, передбачена договором фрахтування ставка фрахту у розмірі 2000 доларів США щоденно протягом п`яти календарних років (графа 22 Чартеру) є комерційно обґрунтованою, справедливою та звичайною для такого класу суден на час укладення договору. Фрахтувальники (компанія LARTROS OVERSEAS INC.) були повністю готові прийняти у фрахт Судно і взяти його під свій контроль в узгодженому місці доставки Іллічівський судноремонтний завод (м. Чорноморськ, Україна), та протягом узгодженого періоду доставки (20 29 лютого 2016).

Позивач (Судновласник) мав реальну можливість передати Судно Фрахтувальникам на умовах договору фрахтування. Позивач дійсно міг отримати доходи у вигляді фрахту за договору фрахтування, тобто вказані доходи (вигода) не є абстрактними, і тільки неправомірні дії відповідача стосовно арешту Судна у справі №501/5202/15 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача (Судновласника) можливості отримання таких доходів. Таким чином, суд вважає доведеним завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неправомірних, недобросовісних дій відповідача, а тому вважає, що позивач має прямо на відшкодування шкоди з підстав, передбачених ст.159 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на ту обставину, що він не є громадянином рф, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які спростовують це, зокрема, надана позивачем апостильована та перекладена українською мовою довідка про наявність у відповідача дійсного паспорта громадянина рф (а.с.27-30 т.7). Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що питання громадянства відповідача не має значення для розгляду даної справи по суті, відтак не наводить в судовому рішенні детальну оцінку доказам, наданим сторонами з метою встановлення громадянства відповідача.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, яка була зроблена представником відповідача у відзиві на позовну заяву, суд першої інстанції правильно звернув увагу на наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами ч.ч.2-5 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, згідно з зазначеною нормою, позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

За таких обставин до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.

Подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Дослідивши усі фактичні обставини справи та оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов обґрунтованого висновку, що причини пропущення позивачем позовної давності є поважними і строк позовної давності підлягає поновленню з наступних підстав.

Позивачем доведено існування обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду з позовом раніше.

Так, зважаючи на існування господарського спору у справі №916/1349/16 за позовом компанії «BEYOND EXPECTATIONS INC» (засновником та директором якої є ОСОБА_1 ) до компанії «GELLAR EQUITIES CORP», Публічного акціонерного товариства «Іллічівський судноремонтний завод» про усунення перешкод у користуванні майном (судном), а також кримінального провадження №12016160000000417 від 02.07.2016 «за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ПрАТ «ІСРЗ», які виразились у протиправному заволодінні теплоходом «Excalibur» IMO» 8959142 шляхом підроблення офіційних документів за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України», спір про право володіння, користування та розпорядження Судном залишався невирішеним після ухвалення остаточного судового рішення у справі №501/5202/15-ц. Його остаточно вирішено лише після закриття провадження у господарській справі №916/1349/16 та закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016160000000417 від 02.07.2016, тобто 31.12.2022.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що зверненню до суду раніше йому перешкоджала також необхідність вжиття заходів, направлених на зменшення розміру упущеної вигоди.

Обставини вжиття таких заходів досліджено судом вище.

Також суд першої інстанції правильно врахував, що згідно з актуальною судовою практикою (постанова Житомирського апеляційного суду від 19.10.2022 у справі № 296/7132/21), «закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або ускладненим (наприклад: тяжка хвороба, безпорадний стан, перебування позивача або відповідача у тривалому відрядженні, необізнаність особи щодо місця перебування боржника, протиправних дій інших осіб та ін.)».

Відповідно, суд правильно прийняв у якості поважної причини пропуску позовної давності необізнаність позивача про місце проживання/перебування відповідача, що перешкоджало зверненню до суду, адже за загальним правилом (ч.1 ст.27 ЦПК України) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, судом враховано, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки). Відповідно, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Крім того, згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася.

Згідно з Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженого Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року було продовжено строком на 90 діб.

З наведених вище підстав, трирічний строк позовної давності продовжено на строк дії воєнного стану, а саме з 24.02.2022 року до 16.11.2023 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.1997, відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до ст.64 Конституції України не може бути обмеженим.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§59 рішення ЄСПЛ у справі DeGeouffredelaPradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).

ЄСПЛ у §53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. Суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду».

У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Miragall Escolanoandothers v. Spain» та від 28.10.1998 у справі «Perezde Rada Cavanilles v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «llhan v. Turkey» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Таким чином, суд врахував, що існували наступні обставини, які об`єктивно перешкоджали зверненню позивача до суду:

1) Хронологія обставини в межах розгляду цивільної справи № 501/5202/15-ц судом касаційної інстанції:

- 21.06.2016 відкрито касаційне провадження у справі №501/5202/15-ц за касаційною скаргою ОСОБА_1 ;

- 19.10.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 у цивільній справі №501/5202/15-ц відхилено;

- 30.01.2017 у допуску до провадження Верховного Суду України цивільної справи № 501/5202/15-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 відмовлено;

- 10.02.2017 заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 у цивільній справі №501/5202/15-ц повернуто;

2) Хронологія обставини в межах розгляду господарської справи № 916/1349/16 за схожим позовом ОСОБА_4 з метою подальшого оспорювання права власності на Судно:

- 25.05.2016 компанією «BEYOND EXPECTATIONS INC», директором та учасником якої є Відповідач, подано до Господарського суду Одеської області позов до компанії «GELLAR EQUITIES CORP», Публічного акціонерного товариства «Іллічівський судноремонтний завод» про усунення перешкод у користуванні майном (судном) (господарська справа №916/1349/16);

- 10.06.2016 вжито заходи забезпечення позову у господарській справі №916/1349/16 шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Іллічівський судноремонтний завод» та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на зміну місцезнаходження судна «EXCALIBUR» (ІМО № 8959142);

- 15.07.2016 ОСОБА_1 подав позовну заяву до Господарського суду Одеської області;

- 18.06.2018 позов у господарській справі № 916/1349/16 залишено без розгляду за заявою компанії «BEYOND EXPECTATIONS INC», директором та учасником якої є Відповідач;

- 31.07.2018 заходи забезпечення позову у справі №916/1349/16 скасовано;

3) Хронологія обставин щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016160000000417 від 02.07.2016:

- у грудні 2018 року з ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2018 у справі № 522/16835/18 Позивачу стало відомо про кримінальне провадження № 12016160000000417 від 02.07.2016, внесене до ЄРДР на підставі заяви Відповідача, що безпосередньо стосується спору про право власності на судно «EXCALIBUR», IMO 8959142;

- 31.12.2022 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016160000000417 від 02.07.2016 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за встановленою відсутністю в діях посадових осіб складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364 КК України;

4) Обставини щодо введення на всій території України карантину:

- з 12.03.2020 до 30.06.2023 введено карантин, на строк дії якого строк позовної давності продовжено;

5) Обставини щодо введення на всій території України воєнного стану:

- з 24.02.2022 до 16.11.2023 введено воєнний стан, на строк дії якого строк позовної давності продовжено;

6) Обставини щодо відсутності у Позивача достовірної інформації про реальне місце перебування Відповідача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про поважність пропуску позовної давності та наявність підстав для його поновлення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «судом першої інстанції помилкового застосовано норму ч. 1 ст. 159 ЦПК України (яка набула чинності лише 15.12.2017), а не ч. 1 ст. 155 ЦПК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Враховуючи вказане, на підставі ч. 1 ст. 155 ЦПК України, позивач не наділений правом на відшкодування збитків, начебто завданих забезпечення позову у даній цивільній справі», то колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦПК України (у редакції після 15.12.2017 року) у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Згідно із ч. 1 ст. 155 ЦПК України (у редакції до 15.12.2017 року) у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

Порівняльний аналіз двох норм ЦПК України, які діяли у різний проміжок часу, дає підстави дійти висновку, що вони обидві містять положення про можливість відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову. Водночас ч. 1 ст. 155 ЦПК України прямо не встановлює суб`єкта, який повинен відшкодувати шкоду. У такому випадку необхідно враховувати норми ЦК України та Кодексу торговельного мореплавства України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, відповідно ч. 1 ст. 46 Кодексу торговельного мореплавства України особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необґрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.

Аналізуючи вказані норми як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів зауважує, що відшкодування шкоди, завданої забезпеченням позову, покладається на особу, яка заявляла застосування заходів забезпечення позову.

Помилкове посилання суду першої інстанції ч. 1 ст. 159 ЦПК України не є суттєвим порушенням норм права, оскільки не привело до неправильного вирішення спору по суті.

Таким чином, доводи скаржника у цій частині є неспроможними.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що «в діях відповідача відсутні елементи складу цивільного правопорушення, з яким пов`язується настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, передбачених ч.ч.1,2 ст. 22 ЦК України, ст. 1166 ЦК України», апеляційний суд зазначає наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 (з наступними змінами) наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог ст. 1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити саме завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги - факт завдання шкоди (збитків) відповідачем та обґрунтувати її розмір. Саме до цього зводяться правові висновки щодо застосування норм права, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року N 6-183цс14.

На підставі матеріалів справи встановлено, що у діях ОСОБА_1 наявний склад цивільного правопорушення, а саме:

1)шкода:

арешт судна спричинив збитки, які пов`язані із неможливістю його використання за цільовим призначенням, що підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи;

2)протиправна поведінка:

- у справі № 501/5202/15-ц ОСОБА_1 пред`явив позов як фізична особа, проте він не був і не міг бути суб`єктом спірних правовідносин, адже такою особою могла бути компанія BEYOND EXPECTATIONS INC, про що ОСОБА_1 було відомо. Такі дії ОСОБА_1 призвели до безпідставної зміни юрисдикції;

- позовна заява та заява про забезпечення позову з додатками (зокрема, Спеціальна довіреність, що підтверджувала повноваження представника Болотова Д.О.) у справі № 501/5202/15-ц були підготовлені та оформлені без належного дотримання формальних вимог законодавства, що також свідчить про те, що ОСОБА_1 звертався до суду без реального наміру захистити свої нібито порушені права;

- ОСОБА_1 було відомо про існування реєстраційних документів щодо права власності Позивача на Судно на стадії розгляду справи № 501/5202/15-ц судом першої інстанції, проте ОСОБА_1 перешкоджав участі Позивача як власника Судна під час розгляду справи №501/5202/15-ц, заперечуючи проти вступу у справу Позивача у якості третьої особи;

- ОСОБА_1 ініціював звернення зі схожими позовами до суду господарської юрисдикції (господарська справа № 916/1349/16), зокрема, подання позову компанією BEYOND EXPECTATIONS INC. Отже, ОСОБА_1 усвідомлював, що спір виник саме між юридичними особами;

- після ухвалення Апеляційним судом Одеської області рішення від 17.05.2016 року, яким було підтверджено право власності Позивача на Судно, ОСОБА_1 ініціював кримінальне провадження № 12016160000000417 від 02.07.2016 року, повідомивши завідомо неправдиву інформацію про кримінальне правопорушення та порушення права власності, адже ОСОБА_1 було відомо, що дійсним власником Судна є Позивач.

3) причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою:

забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно відбулось у зв`язку із поданням ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову у справі №501/5202/15-ц, а також обставинами, які зазначені у пункті «протиправна поведінка», що стало наслідком неможливості використання судна за його цільовим призначення.

4) вина

презюмується, що встановлено ст. 1166 ЦК України.

Водночас, відповідачем під час розгляду справи не доведено, що шкоди завдано не з його вини.

Таким чином, наявні всі складові елементи цивільного правопорушення, а тому доводи скаржника ОСОБА_1 не відповідають матеріалам та обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції також не приймає доводи апеляційної скарги в частині, що «судом першої інстанції безпідставно не застосовано норми право Англії та Уельсу» з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року (далі - «Конвенція»), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 3702-VI від 07.09.2011 року, та яка набула чинності для України 16.05.2012 року, усі питання щодо відповідальності позивача за збитки, заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Як було встановлено і судом першої інстанції, і судом апеляційної інстанції арешт був накладений ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04 січня 2016 року.

Таким чином, справа розглядається в межах юрисдикції України, підсудна Іллічівському міському суду Одеської області та підлягають застосування норми національного права України.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині помилкового визнання судом першої інстанції поважними причинами пропуску строку позовної давності, то колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2016 року було скасовано заходи забезпечення позову та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «ІСРЗ» про витребування з чужого незаконного володіння у справі № 501/5202/15-ц. Відповідно, трирічний строк, перебіг якого розпочався з 17.05.2016 року, закінчився 17.05.2019 року. Проте, протягом вказаного період існували наступні обставини, які об`єктивно перешкоджали зверненню Позивача до суду, а саме:

1) Перегляд цивільної справи № 501/5202/15-ц судом касаційної інстанції:

- 21 червня 2016 року було відкрито касаційне провадження у ОСОБА_1 справі №501/5202/15-ц за касаційною скаргою ОСОБА_1 ;

-19 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у цивільній справі № 501/5202/15-ц було відхилено;

- 30 січня 2017 року у допуску до провадження ВСУ цивільної справи №501/5202/15-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 року було відмовлено;

- 10 лютого 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 19.10.2016 року у цивільній справі №501/5202/15-ц було повернуто.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що звернення із позовом про відшкодування збитків до касаційного перегляду справи не відповідало принципу процесуальної економії та у разі задоволення позову ОСОБА_1 призвели б до нівелювання підстав позову у даній цивільній справі.

Крім того паралельно відбувався розгляд господарської справи №916/1349/16 за позовом ОСОБА_1 як керівника компанії BEYOND EXPECTATIONS INC до компанії GELLAR EQUITIES CORP про усунення перешкод у користування майном (спірним судном), який тривав до 18.06.2018 (залишено без розгляду позовну заяву); а також кримінальне провадженні № 12016160000000417 від 02.07.2016 (у грудні 2018 року з ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 27.11.2018 у справі № 522/16835/18 Позивачу стало відомо про кримінальне провадження № 12016160000000417 від 02.07.2016, внесене до ЄРДР на підставі заяви Відповідача, що безпосередньо стосується спору про право власності на судно «EXCALIBUR», IMO 8959142; 31.12.2022 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016160000000417 від 02.07.2016 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за встановленою відсутністю в діях посадових осіб складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364 КК України).

Додатково апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно із Перехідних положень ЦК України:

1) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

2) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Карантин на території України почав діяти з 12 березня 2020 року, а введення воєнного стану 24 лютого 2022 року (з подальшим продовження і по теперішній час).

Загальна сукупність даних обставин дає підстави дійти висновку, що позивачем дійсно пропущено строк позовної давності з поважних причин, а також те, що позовна давність продовжувалась з 12 березня 2020 року і по теперішній час.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Повний текст судового рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці 27 по 29 листопада 2024 року, суддя-учасник колегії Дришлюк А.І. перебував у відпусті з 03 по 06 грудня 2024 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Крім того, з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, судом апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 18 грудня 2024 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівськогоміського судуОдеської областівід 15лютого 2024рокузалишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк


Суд	Одеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	19.11.2024
Оприлюднено	20.12.2024
Номер документу	123861345
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них

Петрюченко М. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 19.11.2024 по справі 501/2884/23ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —501/2884/23

Постанова від 19.11.2024

Постанова
від 19.11.2024 по справі 501/2884/23
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД