Постанова

від 14.11.2024 по справі 509/3600/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5793/24

Справа № 509/3600/23

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач (відповідач) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішенняОвідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від25квітня2024року у складі судді Гандзія Д.М.,

встановив:

У червні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила суд:

- поділити в натурі нежитлове приміщення під № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 377 кв. м., виділивши та визнавши право власності за позивачкою ОСОБА_1 на приміщення : № 1а, площею 82,3 кв.м.; приміщення № 12, площею 1,8 кв.м.; приміщення № 13, площею 3,6 кв.м.; приміщення № 14а, площею 11,4 кв.м.; приміщення № 18, площею 24,4 кв.м.; приміщення № 19, площею 32,3 кв.м.; приміщення № 20а, площею 24,6 кв.м.; приміщення № 20в, площею 7,1 кв.м.;

- виділити і визнати право власності за відповідачкою ОСОБА_2 на приміщення : № 1б, площею 2 кв.м.; приміщення № 1в, площею 56,6 кв.м.; приміщення № 2, площею 20,3 кв.м.; приміщення № 3, площею 14,2 кв.м.; приміщення № 4, площею 1,9 кв.м.; приміщення № 5, площею 13,1 кв.м.; приміщення № 6, площею 38,6 кв.м.; приміщення № 7, площею 1,9 кв.м.; приміщення № 8, площею 4,6 кв.м.; приміщення № 9, площею 3,1 кв.м.; приміщення № 10, площею 1,5 кв.м.; приміщення № 11, площею 2,7 кв.м.; приміщення № 14б, площею 2,8 кв.м.; приміщення № 15, площею 1,7 кв.м.; приміщення № 16, площею 1,3 кв.м.; приміщення № 17, площею 1,2 кв.м.; приміщення № 20б, площею 19,9 кв.м;

- у зв?язку з проведеним поділом припинити право спільної часткової власності на нежитлове приміщення під АДРЕСА_2 , загальною площею 377,0 кв.м.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вона є співвласницею нежитлового приміщення під №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 377,0 кв. м (надалі - Приміщення). Вказане Приміщення належить ій та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) на праві спільній частковій власності в рівних частках на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Адамець О. І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 30.09.2021 р. за реєстровим №1914. Право власності за Позивачем на частку зареєстровано 30.09.2021 р. в реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за №44250555. Після придбання Приміщення між Позивачем та Відповідачем була досягнута усна домовленість про розміщення в Приміщенні ресторану Les Green Lounge, з оформленням на Позивача всіх дозвільних документів, у зв`язку з чим, Позивач особисто здійснювала підприємницьку діяльність в Приміщенні. До 2022 року між співвласниками не було ніяких непорозумінь, проте в 2022 року у них суттєво погіршились відносини, оскільки чоловік Відповідача став наполягати на купівлі Позивачем частки Відповідача. Позивач намагалась вирішити спір мірним шляхом, але жодний варіант запропонований Позивачем з купівлі частки Відповідача з розстрочкою платежу, чоловіка Відповідача не влаштував, а тому він вирішив діяти поза правового поля. 29.07.2022 в Приміщенні ресторану було заплановано проведення банкету на 17 год. 00 хв., крім цього також були заброньовані столики. О 15 год. 30 хв. до ресторану зайшов ОСОБА_3 (чоловік Відповідача) та почав вимагати закриття ресторану, перевернув столик з посудом, влаштував у ресторані сварки та скандали, погрожуючи змусив співпрацівників зібрати зі столів все підготовлене до банкету, вигнав всіх співпрацівників та клієнтів з Приміщення. У зв`язку з такими незаконними та протиправними діями чоловіка Відповідача ОСОБА_3 та з метою збереження репутації ресторану, діяльність ресторану припинилась, а Позивач несе значні затрати.

У вересні2023року, ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням зміни предмета позову, просила суд:

- поділити в натурі нежитлове приміщення під №1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 377 кв.м., виділивши та визнавши право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину площею 189,5 кв.м., що складається з: приміщення №1а площею 110,8 кв. м.; приміщення №2а площею 10,8 кв. м.; приміщення №3 площею 14,3 кв. м.; приміщення №4 площею 2,0 кв. м.; приміщення №5 площею 13,1 кв. м.; приміщення №6 площею 38,5 кв. м. ;

- поділити в натурі нежитлове приміщення під № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 377 кв.м., виділивши та визнавши право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину площею 189,5 кв.м., що складається з: приміщення №1б площею 31,4 кв. м.; приміщення №2б площею 10,1 кв. м.; приміщення №7 площею 1,5 кв. м.; приміщення №8 площею 2,7 кв. м.; приміщення №9 площею 1,8 кв. м.; приміщення №10 площею 3,6 кв. м.; приміщення №11 площею 14,3 кв. м.; приміщення №12 площею 24,5 кв. м.; приміщення №13 площею 1,7 кв. м.; приміщення №14 площею 1,3 кв. м.; приміщення №15 площею 1,2 кв. м.; приміщення №16 площею 3,1 кв. м.; приміщення №17 площею 4,6 кв. м.; приміщення №18 площею 1,9 кв. м.; приміщення №19 площею 52,9 кв. м.; приміщення № 20 площею 32,9 кв. м.;

- у зв?язку з проведеним поділом - припинити право спільної часткової власності на спірненежитлове приміщення під АДРЕСА_2 , загальною площею 377,0 кв.м.,

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласницями нежитлового приміщення під №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 377,0 кв. м. Вказане приміщення належить їм на праві спільної часткової власності в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Адамець О.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 30.09.2021 за реєстровим номером №1914. Між позивачем та відповідачем йшли тривалі перемовини про поділ приміщення шляхом викупу, однак згоди так і не було досягнуто.

Рішенням Овідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від25квітня2024року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі нежитлового приміщення, припинення права спільної часткової власності задоволено. Поділено в натурі нежитлове приміщення під АДРЕСА_2 , загальною площею 377 кв. м., виділивши та визнавши право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 )на : приміщення № 1а, площею 82,3 кв.м.; приміщення № 12, площею 1,8 кв.м.; приміщення № 13, площею 3,6 кв.м.; приміщення АДРЕСА_3 приміщення під №1, що знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський (Овідіопольський) район, с. Лиманка (Мізікевича), ж/м «Дружний», вул. Жемчужна, буд. 1, загальною площею 377 кв. м., виділивши та визнавши право власності за ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_2 )на : приміщення № 1б, площею 2,0 кв.м.; приміщення № 1в, площею 56,6 кв.м.; приміщення № 2, площею 20,3 кв.м.; приміщення № 3, площею 14,2 кв.м.; приміщення № 4, площею 1,9 кв.м.; приміщення № 5, площею 13,1 кв.м.; приміщення № 6, площею 38,6 кв.м.; приміщення № 7, площею 1,9 кв.м.; приміщення № 8, площею 4,6 кв.м.; приміщення № 9, площею 3,1 кв.м.; приміщення № 10, площею 1,5 кв.м.; приміщення № 11, площею 2,7 кв.м.; приміщення № 14б, площею 2,8 кв.м.; приміщення № 15, площею 1,7 кв.м.; приміщення № 16, площею 1,3 кв.м.; приміщення № 17, площею 1,2 кв.м.; приміщення № 20б, площею 19,9 кв.м. ; припинено право приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) нанежитлове приміщення під АДРЕСА_2 , загальною площею 377 кв. м. ; стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_2 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 )судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 13420 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ в натурі нежитлового приміщення та припинення права спільної часткової власності відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Овідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від25квітня2024року скасувати та ухвалити нове, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зазначений в первісному позові і взятий за основу оскаржуваного рішення варіант поділу приміщення порушує права ОСОБА_2 на отримання рівноцінної частки, оскільки частка, яку виділено ОСОБА_1 коштує значно дорожче за рахунок наявності у даній частці усієї фасадної частини приміщення. Оскільки частки сторін є рівними, тобто сторонам належить по 1/2 частці спірного приміщення, то і при визначенні судом варіанту поділу мала би бути врахована рівноцінність виділених приміщень, однак в порушення зазначеного позивачу ОСОБА_1 була виділена уся фасадна частина приміщення, що за ринковою вартістю є значно дорожчою та більш економічно приваблива за рахунок фасаду ніж частина, що спірним рішенням виділена ОСОБА_2 , яка не має проникнення сонячного світла за рахунок відсутності вікон, крім єдиного вікна біля вхідної двері. При проведенні дослідження, експерт ОСОБА_4 , в порушення інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 26.12.2012 №1950/5 не розробляла варіанти поділу об`єкту нерухомого майна, що були б рівнозначними відповідно до ідеальних часток співвласників та рівноцінними за вартістю або наближеними да них, а досліджувала лише один варіант розподілу, запропонований позивачем, яким позивач передбачив, виділення для себе усієї фасадної частини приміщення. Фасадна частина приміщення № 1, що підлягає поділу у даній справі, містить панорамне скління з підлоги до стелі, що забезпечує гарне освітлення та привабливий вид з вікон, крім того, приміщення що виходять на фасадну частину мають значно більшу висоту стелі - 4 метра (що підтверджується абз.2 стор.10 висновку експерта №23-1100) ніж у іншій частині приміщення, що не виходить на фасад. Очевидним є факт, що фасадне приміщення є дорожчим та більш привабливим для розміщення у ньому об`єктів комерційної нерухомості. Однак при поділі приміщення, зазначеним у експертизі шляхом, ці розбіжності у якості і вартості виділених приміщень до уваги не взяті судом, внаслідок чого уся фасадна частина відповідно оскаржуваного рішення відходить ОСОБА_1 , що завдає істотну шкоду інтересам ОСОБА_2 .

Також скаржниця зазначає, що запропонований експертизоюта покладенийв основурішення варіантподілу майнахоча інаближений доідеальних,але невідповідає ідеальнимчасткам сторіну правівласності (по 1/2),оскільки метраж,а відтакі вартістьмайна,які поділеніміж сторонамине співпадають.Судом буливиділені ОСОБА_2 приміщення,що єменшими їїчастки заплощею,а отжеі меншеза ідеальнучаску повартості,однак питаннякомпенсації судомне вирішувалось. Крім того,відповідачці відомо,що частинаприміщення № НОМЕР_3 ,що запропонованадля виділу ОСОБА_2 позивачем,межує знежитловим приміщенням№ 2.Між зазначениминежитловими приміщеннями№1та №2було прибранонесучу конструкцію. Приміщення № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, хоч і належить ТОВ «БЛАГО-СТРОЙ ПЛЮС», однак знаходиться у користуванні позивача ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_5 . Зазначені обставини мали би бути враховані при визначені варіантів розподілу будинку та виділенні позивачці ОСОБА_1 в натурі частини приміщення, що межує с приміщенням № 2, що є у її з чоловіком користуванні, і саме такий варіант поділу приміщення був визначений експертним висновком №23-1100, однак судом ця обставина також не взята до уваги.

Доводи скарги обґрунтовані також тим, що для усунення недоліків зазначених в експертному висновку №018/2023 від 31.05.2023, складеного на замовлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулась до «Одеського регіонального центру незалежних експертиз» для проведення судової будівельно-технічної експертизи для визначення експертом варіантів поділу в натурі нежитлового приміщення з урахуванням рівності та рівноцінності часток і зі збереженням функціонального призначення приміщень у якості закладу громадського харчування, для подання у якості доказу у даній справі. 13.11.2023 ОСОБА_2 отримала висновок експерта №23-1100 судової будівельно-технічної експертизи від 13.11.2023. Однак, в оскаржуваному рішенні зазначено, що експерт зробив такий висновок - для приміщення з функціональним призначенням у якості закладу громадського харчування, з чим суд не погодився на підставі доводів представника позивача ОСОБА_1 викладених в відповіді на зустрічний позов. Обидва експерти у даній справі на підставі наявних документів, пояснень замовників та візуально встановили, що нежитлове приміщення пiд №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є приміщенням ресторану/кафе а, отже, і закладом громадського харчування. Однак, встановивши зазначене, суд прийшов до суперечливого та помилкового висновку що, оскільки експерт ОСОБА_6 самостійно без зазначення коду у документах, що підтверджують право власності сторін, класифікував нежитлове приміщення як заклад громадського харчування, то його висновок не можливо вважати достовірним і належним доказом у справі, а висновок експертизи ОСОБА_7 в якому зазначено, що приміщення раніше використовувалось в якості ресторану/кафе, є допустимим, оскільки сторони у справі зазначили, що приміщення наразі є зачиненим. Заклади громадського харчування є підтипами нежитлових приміщень і з урахуванням правової позиції Верховного Суду і при їх використанні не потребують обов`язкового визначення у проектній та правовстановлюючій документації, однак суд в оскаржуваному рішенні зазначеним доводам оцінки не надав та ухвалив рішення, яке не відповідає правовим висновкам Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилаючись на її необґрунтованість, просить суд рішення Овідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від25квітня2024року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення, оскільки апелянтом до суду не було подано доказів, того, що частина приміщення, яка була заявлена позивачем до виділення коштує дорожче, а тому його ствердження є припущенним, яке не може бути покладено в основу рішення суду.

В судове засідання, призначене на 14.11.2024 з`явилися: представник скаржника ОСОБА_2 ОСОБА_8 та представник ОСОБА_1 ОСОБА_9 .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласницями нежитлового приміщення під №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 377,0 кв.м. Вказане приміщення належить їм на праві спільної часткової власності в рівних частках,по 1/2частці кожній, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Адамець О.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 30.09.2021 за реєстровим номером №1914 (а.с. 25-27).

Право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку спірного нежитлового приміщення зареєстровано 30.09.2021 р. в реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за №44250555 (а.с. 28).

Право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку вказаного вище нежитлового приміщення зареєстровано 30.09.2021 р. в реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності за № 44250631 (а.с. 29).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі нежитлового приміщення підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ в натурі нежитлового приміщення та припинення права спільної часткової власності слід відмовити.

Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.). Правомочність користування означає - передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпорядження означає - юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Статтею 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов?язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ізст. 328 ЦК України- право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм в певних частках майном, яке становить єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними і визначаються відповідними відсотками від цілого або в дробовому вираженні.

Стаття 361 ЦК України передбачає, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно із ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно достатті 367 ЦК Українимайно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам,тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакоюу разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється".

Встановлено, що в обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 надала до суду висновок експерта № 018/2023, складений 31.05.2023 р. за її заявою експертом ОСОБА_4 ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», відповідно до якого запропонований варіант поділу вищевказаного спірного нежитлового приміщення в наступному порядку:

- першому співвласнику виділяються наступні приміщення: приміщення № 1а, площею 82,3 кв.м.; приміщення № 12, площею 1,8 кв.м.; приміщення № 13, площею 3,6 кв.м.; приміщення № 14а, площею 11,4 кв.м.; приміщення № 18, площею 24,4 кв.м.; приміщення № 19, площею 32,3 кв.м.; приміщення № 20а, площею 24,6 кв.м.; приміщення № 20в, площею 7,1 кв.м;

- другому співвласнику виділяються наступні приміщення: приміщення № 1б, площею 2,0 кв.м.; приміщення № 1в, площею 56,6 кв.м.; приміщення № 2, площею 20,3 кв.м.; приміщення № 3, площею 14,2 кв.м.; приміщення № 4, площею 1,9 кв.м.; приміщення № 5, площею 13,1 кв.м.; приміщення № 6, площею 38,6 кв.м.; приміщення № 7, площею 1,9 кв.м.; приміщення № 8, площею 4,6 кв.м.; приміщення № 9, площею 3,1 кв.м.; приміщення № 10, площею 1,5 кв.м.; приміщення № 11, площею 2,7 кв.м.; приміщення № 14б, площею 2,8 кв.м.; приміщення № 15, площею 1,7 кв.м.; приміщення № 16, площею 1,3 кв.м.; приміщення № 17, площею 1,2 кв.м.; приміщення № 20б, площею 19,9 кв.м. (а.с. 8-24).

Також позивачкою ОСОБА_1 була надана до суду копія висновку експерта № 037/2023 додаткової оціночно-будівельної експертизи для подання до Овідіопольського райсуду Одеської області по справі №509/3600/23, складеного 09.10.2023 р. експертом Скибінською Т.М. ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», відповідно до якої експерт прийшов до висновку, що ринкова вартість 1/2 частини нежитлового приміщення, під № 1, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , виходячи з ринкової вартості неживого приміщення № 1, зазначеної у висновку експерта № 018/2023, складеного 31.05.2023 р., становить - 8809359 грн.; при запропонованому висновку експерта №018/2023, складеного 31.05.2023 р., вартість розподілу нежитлового приміщення № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до схематичного плану із пропозицією щодо розподілу даного приміщення від 11.05.2023 р., який був доданий до заяви ОСОБА_1 про призначення експертного дослідження від 11.05.2023 р., першому та другому співвласникам запропоновані до виділу приміщення, які відповідають їх ідеально належним часткам, а саме по 1/2 частці кожному, тому розмір грошової компенсації експертом не визначався.

Матеріалами справи також встановлено, що висновком експерта №23-1100, складеного 13.11.2023 р. судовим експертом Ситником О.С., за заявою позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , запропоновано два варіанта поділу спірного нежитлового приміщення :

Перший варіант :

-співвласнику 1 пропонується виділити в існуючий площі нежитлового приміщення, в окреме користування наступні приміщення : приміщення № 1а, площею 110,8 кв.м.; приміщення № 2а, площею 10,8 кв.м.; приміщення № 3, площею 14,3 кв.м.; приміщення № 4, площею 2,0 кв.м.; приміщення № 5, площею 13,1 кв.м.; приміщення № 6, площею 38,5 кв.м. загальна площа 189,5 кв. м.;

-співвласнику 2 пропонується виділити в існуючий площі нежитлового приміщення, в окреме користування наступні приміщення: приміщення № 1б, площею 31,4 кв.м.; приміщення № 2б, площею 10,1 кв.м.; приміщення № 7, площею 1,5 кв.м.; приміщення № 8, площею 2,7 кв.м.; приміщення № 9, площею 1,8 кв.м.; приміщення № 10, площею 3,6 кв.м.; приміщення № 11, площею 14,3 кв.м.; приміщення № 12, площею 24,5 кв.м.; приміщення № 13, площею 1,7 кв.м.; приміщення № 14, площею 1,3 кв.м.; приміщення № 15, площею 1,2 кв.м.; приміщення № 16, площею 3,1 кв.м.; приміщення № 17, площею 4,6 кв.м.; приміщення № 18, площею 1,9 кв.м.; приміщення № 19, площею 52,9 кв.м.; приміщення № 20, площею 32,9 кв.м. - загальна площа 189,5 кв.м.;

Другий варіант:

-співвласнику 1 пропонується виділити в існуючий площі нежитлового приміщення, в окреме користування наступні приміщення: приміщення № 1а, площею 117,5 кв. м.; приміщення №2а, площею 6,6 кв.м.; приміщення № 3, площею 14,3 кв.м.; приміщення № 4, площею 2 кв.м.; приміщення № 5, площею 13,1 кв.м.; приміщення № 6, площею 36,5 кв.м. загальна площа 190 кв.м.;

-співвласнику 2 пропонується виділити в існуючий площі нежитлового приміщення, в окреме користування наступні приміщення: приміщення № 1б, площею 22,1 кв.м.; приміщення № 1в, площею 2,6 кв.м.; приміщення № 2б, площею 16,3 кв.м.; приміщення № 7, площею 1,5 кв.м.; приміщення № 8, площею 2,7 кв.м.; приміщення № 9, площею 1,8 кв.м.; приміщення № 10, площею 3,6 кв.м.; приміщення № 11, площею 14,3 кв.м.; приміщення № 12, площею 24,5 кв.м.; приміщення № 13, площею 1,7 кв.м.; приміщення № 14, площею 1,3 кв.м.; приміщення № 15, площею 1,2 кв.м.; приміщення № 16, площею 3,1 кв.м.; приміщення № 17, площею 4,6 кв.м.; приміщення № 18, площею 1,9 кв.м.; приміщення № 19, площею 52,9 кв.м.; приміщення № 20, площею 32,9 кв.м. загальна площа 189 кв.м.

Звертаючись до суду, позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 обрала перший варіант виділу в натурі нежитлового приміщення, відповідно до якого співвласники стають власниками частки по 189,5 кв.м.

Разом з тим, задовольняючи позов ОСОБА_1 та приймаючи до уваги висновок експерта Скибінської Т.М. № 018/2023 р. від 31.05.2023 р., який містить лише 1 варіант поділу, та її же висновок додаткової оціночно-будівельної експертизи № 037/2023 р. від 09.10.2023 р., наданих ОСОБА_1 , районний суд безпідставно відхилив висновок №23-1100, складений 13.11.2023 р. судовим експертом Ситником О.С., наданого ОСОБА_2 , який, в свою чергу, містить два варіанти поділу спірного приміщення.

Так, надаючи оцінку висновку експерта ОСОБА_4 № 018/2023 р. від 31.05.2023 р., апеляційним судом встановлено, що при проведенні дослідження, експерт ОСОБА_4 , не розробляла варіанти поділу об`єкту нерухомого майна, що були б рівнозначними відповідно до ідеальних часток співвласників та рівноцінними за вартістю або наближеними да них, а досліджувала лише один варіант розподілу, запропонований позивачем, яким позивач передбачив, виділення для себе усієї фасадної частини приміщення, хоча технічна можливість для цього існувала.

При цьому, висновки суду щодо нерівноцінності частини майна є невмотивованими.

Відповідно до висновку експерта № 018/2023 від 31.05.2023, покладеного в основу оскаржуваного рішення, запропоновано першому співвласнику виділити наступні приміщення загальною площею 187,5 кв.м. а другому співвласнику виділити наступні приміщення загальною площею 187,4 кв.м.

Згідно із висновком експерта № 037/2023 додаткової оціночно-будівельної експертизи для подання до Овідіопольського райсуду Одеської області по справі № 509/3600/23, складеного 09.10.2023 р. експертом Скибінською Т.М. ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», експерт прийшов до висновку, що першому та другому співвласникам запропоновані до виділу приміщення, які відповідають їх ідеально належним часткам, а саме по 1/2 частці кожному, тому розмір грошової компенсації експертом не визначався.

Проте запропонований експертом та покладений в основу рішення варіант поділу майна не відповідає ідеальним часткам сторін у праві власності (по 1/2), оскільки метраж, а відповідно і вартість майна, які поділені між сторонами не співпадають. При цьому, питання компенсації судом не вирішувалось.

Крім того, з оскаржуваного рішення та матеріалів справи також вбачається, що при поділі приміщення зазначеним у висновку експерта № 018/2023 від 31.05.2023 шляхом, ОСОБА_1 відходить вся фасадна частина оспорюваного приміщення.

Разом з тим, звертаючись до суду із вказаною апеляційною скаргою, ОСОБА_2 в обґрунтування доводів скарги також посилалася на те, що фасадна частина приміщення № 1, що підлягає поділу у даній справі, містить панорамне скління з підлоги до стелі, що забезпечує гарне освітлення та привабливий вид з вікон, крім того, приміщення, що виходять на фасадну частину мають значно більшу висоту стелі - 4 метра (що підтверджується абз.2 стор.10 висновку експерта №23-1100) ніж у іншій частині приміщення, що не виходить на фасад. Очевидним є факт, що фасадне приміщення є дорожчим та більш привабливим для розміщення у ньому об`єктів комерційної нерухомості, що завдає істотну шкоду інтересам ОСОБА_2 .

Окрім того, з матеріалів справи також вбачається, що заперечуючи проти позову ОСОБА_1 та обґрунтовуючи свій зустрічний позов, ОСОБА_2 звернулась до «Одеського регіонального центру незалежних експертиз» для проведення судової будівельно-технічної експертизи для визначення експертом варіантів поділу в натурі нежитлового приміщення з урахуванням рівності та рівноцінності часток і зі збереженням функціонального призначення приміщень у якості закладу громадського харчування, для подання у якості доказу у даній справі.

На виконання зазначеної експертизи були поставлені наступні питання:

1. Чи зберігається функціональне призначення нежитлового приміщення у якості закладу громадського харчування, для обох співвласників, при варіанті розподілу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , визначеного відповідно до висновку експерта № 018/2023 від 31.05.2023?

2. Чи можливо здійснити розподіл нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , між співвласниками з урахуванням розміру їх часток та зі збереженням функціонального призначення приміщення у якості закладу громадського харчування?

13.11.2023 ОСОБА_2 отримала висновок експерта №23-1100 судової будівельно-технічної експертизи від 13.11.2023, відповідно до якого:

1. При варіанті розподілу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , визначеного відповідно до висновку експерта №018/2023 від 31.05.2023, нежитлове приміщення не зберігає функціональне призначення у якості закладу громадського харчування, для обох співвласників.

2. Розподіл нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , між співвласниками з урахуванням розміру їх ідеальних часток і або в частках з незначним відступом від ідеальних часток зі збереженням функціонального призначення приміщення у якості закладу громадського харчування технічно можливий. Графічне відображення варіантів розподілу дивись дослідницьку частину.

Відповідно до дослідницької частини експертом визначено 2 найбільш оптимально можливі варіанти виділення в натурі часток співвласників нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 зі збереженням їх функціонального призначення у якості закладу громадського харчування.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 було обрано перший варіант поділу зазначений в експертизі №23-1100, відповідно до якого частки сторін дорівнюють одна одній за площею та передбачена мінімальна кількість додаткових робіт на відміну від варіанту поділу запропонованого позивачем ОСОБА_1 , а саме:

I варіант:

Співвласнику І пропонується виділити в існуючій площі нежитлового приміщення, в окреме користування наступні приміщення(нумерація приміщень згідно рис.4): - приміщення №1а, площею 110,8 м2; - приміщення №2а, площею 10,8 м2; - приміщення №3, площею 14,3 м?; - приміщення №4, площею 2,0 м2; - приміщення №5, площею 13,1 м2; - приміщення №6, площею 38,5 м2.

Загальна площа 189,5 м2 , що дорівнює ідеальній частці: по площі - 189,5 м2; по вартості - 8 856 093,00 грн., що складає арифметичну частку по відношенню до нежитлового приміщення в одиницях:

-по площі 189,5 : 379,0 = 0,50 або 1/2 частки;

-по вартості 8 856 093,0 : 17 712 186,0 = 0,50 або 1/2 частки.

Співвласнику ІІ пропонується виділити в існуючій площі нежитлового приміщення, в окреме користування наступні приміщення (нумерація приміщень згідно рис.4): - приміщення №1б, площею 31,4 м2; - приміщення №2б, площею 10,1 м2; - приміщення №7, площею 1,5 м2; - приміщення №8, площею 2,7 м2; - приміщення №9, площею 1,8 м2; - приміщення №10, площею 3,6 м2; - приміщення №11, площею 14,3 м2; - приміщення №12, площею 24,5 м2; - приміщення №13, площею 1,7 м2; - приміщення №14, площею 1,3 м2; - приміщення №15, площею 1,2 м2; - приміщення №16, площею 3,1 м2; - приміщення №17, площею 4,6 м2; - приміщення №18, площею 1,9 м2; - приміщення №19, площею 52,9 м2; - приміщення №20, площею 32,9 м2.

Загальна площа 189,5 м2, що дорівнює ідеальній частці: по площі - 189,5 м2; по вартості - 8 856 093,00 грн., що складає арифметичну частку по відношенню до нежитлового приміщення в одиницях:

-по площі 189,5 : 379,0 = 0,50 або 1/2 частки;

-по вартості 8 856 093,0 : 17 712 186,0 = 0,50 або 1/2 частки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із ч. 1 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Визнаючи неналежним доказом та відхиляючи висновок експерта №23-1100 судової будівельно-технічної експертизи від 13.11.2023, районний суд зазначив, що для проведення судової будівельно-технічної експертизи стороною відповідачки ОСОБА_2 були надані наступні документи: копія договору купівлі-продажу від 30.09.2021 р., довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.08.2023 р., копія технічного паспорту, копія висновку експерта № 018/2023 від 31.05.2023 р., копія висновку експерта №037/2023 від 09.10.2023 р., копія паспорту та копія ордеру. Однак, як зазначено районним судом, жодним з вище перелічених документів не передбачено, що спірне нежитлове приміщення використовується за функціональним призначенням як заклад громадського харчування.

Проте вказаний висновок суперечить висновку експерта №018/2023 від 31.05.2023 р. виконаного на замовлення ОСОБА_1 , та наданого експерту ТОВ «ОРЦНЕ» при проведенні судової будівельно-технічної експертизи та покладеного в основу рішення, в якому зазначено: «Виходячи з результатів проведеного вiзуального огляду, експертом було встановлено, що нежитлове приміщення №1, яке розташоване по АДРЕСА_1 , використовувалось раніше в якостi ресторану/ кафе, однак, на даний час воно не працює.

Виходячи з того, що в результаті проведення візуального огляду експертом було встановлено, що нежитлове приміщення №1, яке розташоване по АДРЕСА_1 , раніше використовувалось в якості ресторану/ кафе, тому, при визначення ринкової вартості експерт приймає найбільш ефективне використання оцінюваного нежитлового приміщення №1, розташованого по АДРЕСА_1 , в якості ресторану/кафе.» (а.с. 17,18: сторінка 18-19 висновку).

Таким чином, обидва експерти встановили, що нежитлове приміщення під №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є приміщенням ресторану/кафе.

Більш того, незалежно від того, як експерт класифікував нежитлове приміщення, зазначені обставини не можуть бути підставою вважати висновок не достовірним і неналежним доказом у справі.

Крім того, в експертному висновку ОСОБА_7 не просто зазначено, що приміщення раніше використовувалось в якості ресторану/кафе, але для оцінювання об`єкта нерухомості у зазначеній експертизі були наведені об`єкти нерухомості для порівняння у якості аналогів, які також є приміщеннями ресторанів/кафе.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що саме за варіантом №1 висновку експерта №23-1100 судової будівельно-технічної експертизи від 13.11.2023 можливо поділити спірне нежитлове приміщення, з урахуванням ідеальних часток співвласників та розподілу фасадної частини навпіл між співвласниками, а тому дійшов необґрунтованого та помилкового висновку щодо неналежності висновку експерта №23-1100 судової будівельно-технічної експертизи від 13.11.2023 для поділу спірного нежитлового приміщення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, відповідно дост. 376 ЦПК України, як таке, що ухвалене з неповним з`ясуванням усіх обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 .

Згідно з п. 2 ч.1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від25квітня2024року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі нежитлового приміщення, припинення права спільної часткової власності задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ в натурі нежитлового приміщення, припинення права спільної часткової власності задовольнити частково.

Припинити право приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення під АДРЕСА_2 , загальною площею 377 кв. м.

Поділити в натурі та визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення під АДРЕСА_2 , загальною площею 189,5 м?, а саме: приміщення №1а, площею 110,8 м?; приміщення №2а площею 10,8 м?; приміщення №3 площею 14,3 м?; приміщення №4 площею 2,0 м?; приміщення №5 площею 13,1 м?; приміщення №6 площею 38,5 м?; вартістю 8856093,0 гривень.

Поділити в натурі та визнати право власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення під АДРЕСА_2 , загальною площею 189,5 м?, а саме: приміщення №16,площею31,4м?;приміщення№2бплощею10,1м?;приміщення№7площею1,5м?;приміщення№8площею2,7м?;приміщення№9площею1,8м?;приміщення№10площею3,6 м?; приміщення № НОМЕР_4 , площею 14,3 м?; приміщення №12 площею 24,5 м?; приміщення №13 площею 1,7 м?; приміщення № НОМЕР_5 площею 1,3 м?; приміщення № НОМЕР_6 площею 1,2 м?; приміщення №16 площею 3,1 м?, приміщення №17 площею 4,6 м?; приміщення № НОМЕР_7 площею 1,9 м?; приміщення № НОМЕР_8 площею 52,9 м?; приміщення № НОМЕР_9 площею 32,9 м?; вартістю 8856093,0 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.12.2024

Головуючий

Судді: