Ухвала

від 17.12.2024 по справі 160/30466/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у закритті провадження

17 грудня 2024 р.Справа № 160/30466/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради Недоруби Олени Іванівни про закриття провадження у справі за позовною заявою керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради Кривого Рогу, третя особа-1: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , третя особа-2: Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо демонтажу тимчасової споруди,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.11.2024 року через систему Електронний суд позовна заява керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради Кривого Рогу, третя особа-1: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , третя особа-2: Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради міста Кривого Рогу щодо невжиття заходів до демонтажу тимчасової споруди торгівельного кіоску, розташованого у складі торгівельно-зупиночного комплексу вул. Романа Рибалка по вул. Романа Рибалка (колишня назва вул. Кокчетавська) в м. Кривому Розі на земельній ділянці площею 0,0018 га з кадастровим номером 1211000000:03:333:0035;

- зобов`язати виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради міста Кривого Рогу вжити заходи щодо демонтажу тимчасової споруди-торгівельного кіоску, розташованого у складі торгівельно-зупиночного комплексу вул. Романа Рибалка по вул. Романа Рибалка (колишня назва вул. Кокчетавська) в м. Кривому Розі на земельній ділянці площею 0,0018 га з кадастровим номером 1211000000:03:333:0035.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради міста Кривого Рогу щодо невжиття заходів до демонтажу тимчасової споруди торгівельного кіоску, розташованого у складі торгівельно-зупиночного комплексу вул. Романа Рибалка по вул. Романа Рибалка (колишня назва вул. Кокчетавська) в м. Кривому Розі на земельній ділянці площею 0,0018 га з кадастровим номером 1211000000:03:333:0035.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 року зазначена вище справа розподілена та 18.11.2024 року передана судді Пруднику С.В.

20.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду. Витребувано у виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради Кривого Рогу, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Департамента регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради письмові та вмотивовані пояснення щодо демонтажу тимчасової споруди торгівельного кіоску, розташованого у складі торгівельно-зупиночного комплексу вул. Романа Рибалка по вул. Романа Рибалка (колишня назва вул. Кокчетавська) в м. Кривому Розі на земельній ділянці площею 0,0018 га з кадастровим номером 1211000000:03:333:0035. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 12.12.2024 року. Судом попереджено виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради Кривого Рогу, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Клопотання керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича в інтересах держави в особі Криворізької міської ради про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради.

29.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання керівника Криворізької східної окружної прокуратури Шелеста Романа Миколайовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

12.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло сформоване 27.05.2024 року через систему «Електронний суд» пояснення представника Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради Недоруби Олени Іванівни, в якому містилось клопотання про закриття провадження у даній справі з огляду на приписи п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Аргументи даного клопотання зводяться до наступного. Виходячи зі змісту адміністративного позову вбачається, що у даній справі №160/30466/24 має місце спір між двома суб`єктами владних повноважень: позивач - Криворізька міська рада, відповідач - виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів. Посилаючись на правову позицію, яка висловлена у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, керуючись нормами КАС України представник третьої особи-2 вважає, що зважаючи на той факт, що предметом адміністративного позову Криворізької міської ради до виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради міста Кривого Рогу є визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, що не є компетенційним спором, наявні всі правові для закриття провадження в адміністративній справі у порядку встановленому ст. 238 КАС України, адже в даному випадку заявлений адміністративний позов одного суб`єкта владних повноважень до іншого суб`єкта владних повноважень стосується визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання його вчинити певні дії, проте такий спір не можна вважати компетенційним.

Розглядаючи клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підстави для закриття провадження у справі визначені ст. 238 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у ч. 1 ст. 19 КАС України, змістом якої встановлено ті виключні випадки за яких суб`єкту владних повноважень надається право на звернення із позовом до адміністративного суду:

- у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України);

- у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У Законі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях (далі - Закон № 1697-VII)

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого

віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону № 1697-VII, передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Отже, згідно зі змісту вказаної статті Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказаний висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 810/3787/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суд повторює, що відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Тобто, суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку коли таке право надано йому законом.

При цьому, спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що передбачені положеннями КАС України (частина 5 статті 46) та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі № 823/1090/18.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:03:333:0035 для встановлення на ній тимчасової споруди у період з 26.01.2022 будь-якій особі у користування не передавалась, дозвільний документ на розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності (паспорт прив`язки тимчасової споруди), оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, відсутній, отже, розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці, яка належить на праві комунальної власності Криворізькій міській раді, є незаконним, що свідчить про наявність підстав для вжиття заходів по демонтажу тимчасової споруди, однак внаслідок протиправної бездіяльності виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради такі заходи не вживались. Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста, тощо) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій, тощо) причин, причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Прокурор при здійсненні представництва інтересів держави в суді не вважається альтернативним суб`єктом звернення до суду і не замінює належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Однак, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином. Окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом № 60-5321вих-24 від 26.09.2024 повідомлено Криворізьку міську раду про виявлені порушення законодавства щодо самовільного розміщення тимчасової споруди протягом 2,5 років на земельній ділянці комунальної форми власності та необхідність вжиття заходів до усунення виявлених порушень. Водночас, відповіді від Криворізької міської ради на вказаний лист окружною прокуратурою не отримано, відповідь надана виконавчим комітетом Криворізької міської ради (лист № 12/18/7080 від 23.10.2024), з якої вбачається, що заходів до усунення виявлених порушень не вжито та вжиття таких не планується, більш того, інформація на вказаний лист не надана, оскільки явного порушення або загрози порушень інтересам держави виконком Криворізької міської ради не вбачає. При цьому, не зважаючи на скерування окружною прокуратурою листа про виявлені порушення законодавства на адресу Криворізької міської ради, відповідь була надана виключно виконавчим комітетом міської ради. Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку. Тобто Криворізькою міською радою не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів територіальної громади у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», про що вказано у преамбулі до названого Закону.

Частиною 1 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. А відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, інтереси територіальної громади не тотожні інтересам Криворізької міської ради, яка хоча і є представником територіальної громади та повинна діяти на користь та в інтересах громади, може вчиняти дії, які не відповідають вимогам закону та можуть протирічити інтересам територіальної громади. Така поведінка міської ради може бути підставою для захисту інтересів держави прокуратурою та вжиття заходів представницького або кримінально-правового характеру.

Крім того, незалежно від причин неспроможності самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення міської ради до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).

При цьому відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі №209/5369/15, демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд переслідує легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі №920/447/18 наголосила, що бездіяльність міської ради щодо захисту законних інтересів територіальної громади, а саме - невжиття, всупереч своїм повноваженням щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 172, 327, 374 Цивільного кодексу України, право власності на землі комунальної власності належать територіальним громадам, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Статтею 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Сам факт розміщення та використання тимчасової споруди значний проміжок часу без відповідних дозвільних документів не легітимізує таке користування та не може бути підставою для унеможливлення ініціювання процедури її знесення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. ст. 7, 142 Конституції України, ст. ст. 60, 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, Криворізька міська рада є розпорядником комунального майна, у тому числі земельних ділянок, на території Криворізької міської об`єднаної територіальної громади, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції, в тому числі й функції контролю, та вживати своєчасні та ефективні заходи щодо захисту та відновлення її інтересів, в тому числі, й в разі бездіяльності її виконавчих органів.

З огляду на викладене, Криворізька міська рада є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Як встановлено, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:03:333:0035 для встановлення на ній тимчасової споруди у період з 26.01.2022 будь-якій особі у користування не передавалась, дозвільний документ на розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності (паспорт прив`язки тимчасової споруди), оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, відсутній, отже, розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці, яка належить на праві комунальної власності Криворізькій міській раді, є незаконним, що свідчить про наявність підстав для вжиття заходів по демонтажу тимчасової споруди, однак внаслідок протиправної бездіяльності виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради такі заходи не вживались.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. Під час встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, №16 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі №925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). «Нездійснення захисту» полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста, тощо) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій, тощо) причин.

При цьому згідно позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Прокурор при здійсненні представництва інтересів держави в суді не вважається альтернативним суб`єктом звернення до суду і не замінює належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Однак, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Варто зазначити, що у постанові від 22.08.2018 у справі №807/62/16 Верховний Суд, посилаючись на ч.2 ст.19 Конституції України, констатував, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, уповноважений орган фактично має обов`язок, а не право захищати інтереси держави. Зазначене є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Землі комунальної власності зайнято самовільно, тимчасову споруду розміщено без дозвільного документу, що суперечить вимогам чинного законодавства щодо порядку володіння та користування землею та благоустрою, створює перешкоди законному власнику територіальній громаді у реалізації правомочностей щодо цієї землі.

Окрім того, самовільне встановлення тимчасової споруди на фактично самовільно зайнятій земельній ділянці, також створює перешкоди законному власнику землі у її користуванні та протирічить вимогам чинного законодавства щодо порядку встановлення тимчасових споруд, засадам та принципам регулювання містобудівної діяльності та благоустрою міста, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальної власності.

Зважаючи на те, що саме до повноважень виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради віднесено вжиття заходів щодо демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, а Криворізька міська рада повинна захищати інтереси територіальної громади, в тому числі, у сфері благоустрою, у позовах цієї категорії належним позивачем слід вважати саме міську раду, в інтересах якої прокурор звертається з позовом, а відповідачем є, відповідно, виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради.

При цьому, прокурором подано зазначений позов в адміністративному судочинстві, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18 виклала правові висновки, відповідно до яких спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Факт неналежного здійснення уповноваженим органом Криворізькою міською радою наданих повноважень щодо вжиття відповідних заходів також, підтверджується листуванням органів прокуратури із зазначеним органом.

Окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом № 60-5321вих-24 від 26.09.2024 повідомлено Криворізьку міську раду про виявлені порушення законодавства щодо самовільного розміщення тимчасової споруди протягом 2,5 років на земельній ділянці комунальної форми власності та необхідність вжиття заходів до усунення виявлених порушень.

Водночас, відповіді від Криворізької міської ради на вказаний лист окружною прокуратурою не отримано, відповідь надана виконавчим комітетом Криворізької міської ради (лист № 12/18/7080 від 23.10.2024), з якої вбачається, що заходів до усунення виявлених порушень не вжито та вжиття таких не планується, більш того, інформація на вказаний лист не надана, оскільки явного порушення або загрози порушень інтересам держави виконком Криворізької міської ради не вбачає.

Також слід відмітити, що не зважаючи на скерування окружною прокуратурою листа про виявлені порушення законодавства на адресу Криворізької міської ради, відповідь була надана виключно виконавчим комітетом міської ради.

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Тобто Криворізькою міською радою не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів територіальної громади у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі немає, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відтак, оскільки вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді. При цьому прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Криворізької міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на вищезазначене, вважає, що у даній справі подання керівником прокуратури адміністративного позову мало на меті захист «інтересів держави».

Резюмуючи наведене вище, суд погоджується з доводами позивача про наявність у прокуратури підстав для звернення до суду з цим позовом та відповідно відхиляє аргументи представника Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради Недоруби Олени Іванівни про зворотне, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд висновує, що у клопотанні представника Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради Недоруби Олени Іванівни про закриття провадження необхідно відмовити

Враховуючи вище викладене, керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради Недоруби Олени Іванівни про закриття провадження у справі №160/30466/24 - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С. В. Прудник