Рішення

від 18.12.2024 по справі 160/22030/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Справа№160/22030/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача1 : Головного управління Національної поліції в Донецькій області,

відповідача 2: Головного управління МВС України в Донецькій області

про: визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про: визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати у день звільнення грошової компенсації за 60 днів основної (чергової) щорічної відпустки за 2014 та 2022 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 року та за 2022 рік у кількості 74 дні; зобов`язання нарахувати та сплатити грошову компенсацію за 60 днів основної (чергової) щорічної відпустки за 2014 та 2022 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки та за 2022 рік у кількості 74 дні; визнання протиправними дії стосовно не зарахування до грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168; зобов`язання зарахувати додаткову винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період з січня 2023 року по липень 2023 року включно до грошового забезпечення при розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні з виплатою різниці після такого перерахунку; стягнути середній заробіток за час розрахунку при звільненні за шестимісячний період з 01.08.2023 року по 01.02.2024 року включно у розмірі 372550,36 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що проходила службу в органах внутрішніх справ з 17.03.1997 по 06.11.2015 та в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області з 07.11.2015 по 31.07.2023.

У жовтні 2016 року позивач отримала статус учасника бойових дій.

31.07.2023 позивача звільнено зі служби в поліції.

Вказує, що при звільненні їй не було виплачено компенсації за 60 днів основної (чергової) щорічної відпустки за 2014 та 2022 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 року та за 2022 рік у кількості 74 дні.

Також вважає, що відповідачем протиправно не виключено до розрахунку одноразової допомоги при звільненні додаткову винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період з січня 2023 року по липень 2023 року включно.

Просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шестимісячний період з 01.08.2023 року по 01.02.2024 року включно у розмірі 372550,36 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 1, не погодившись із позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 17.03.1997 по 06.11.2015, та з 07.11.2015 по 31.07.2023 у Головному Національної поліції в Донецькій області. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 27.07.2023 № 36 о/с дск ОСОБА_1 було звільнено за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з 31.07.2023.

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області, починаючи із 07.11.2015, що підтверджується відповідними записами у трудовій книзі позивача, яка долучена до матеріалів позовної заяви. До 07.11.2015 позивач перебувала у трудових відносинах із ГУ МВС України в Донецькій області, тобто із іншою юридичною особою. Ураховуючи викладене, позовну вимогу ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2014 рік заявлена до Головного управління Національної поліції в Донецькій області безпідставно.

Згідно з обліками управління кадрового забезпечення рапортів від позивача щодо надання щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022 рік до підрозділів кадрового забезпечення не надходило.

Згідно з обліками управління кадрового забезпечення станом на 31.07.2023 ОСОБА_1 не були використані: - щорічна основна оплачувана відпустка за 2022 рік - 30 діб; - додаткова оплачувана відпустка за 2022 рік - 4 доби; - частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік - 14 діб (компенсована при звільнені наказом ГУНП в Донецькій області від 27.07.2023 № 36 о/с дск).

Згідно з довідкою УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 462 від 04.10.2024 позивачу при звільнені нарахована і виплачена грошова компенсація за невикористану в році звільнення (2023 рік) відпустку в кількості 14 діб в сумі 16872,80 (із розрахунку: посадовий оклад 3000 грн + оклад за спеціальне звання 2200 грн + надбавка за вислугу років понад 25 років (50%) 2600 грн + доплата за роботу у режимі таємності (15%) 450 грн + доплата за специфічні умови проходження служби (60%) 4680 грн + премія (179,629%) 23226,03 грн = 36 156,03 грн/30 діб * 14 = 16872,80 грн).

Згідно із довідкою «Про використання відпусток» сектору управління ГУНП в Донецькій області позивач перебувала у додатковій відпустці як учасник бойових дій у 2020 році, а саме з 14 травня 2020 року по 27 травня 2020 року, що підтверджується витягом із наказу ГУНП № 22 о/с дск від 24.04.2020.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток, у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, подовжити у разі хвороби працівника та ділити на частини.

ОСОБА_1 було нараховано одноразову грошову допомогу при звільнені в сумі 470028,39 грн, з розрахунку: посадовий оклад 3000 грн + оклад за спеціальне звання 2200 грн + надбавка за вислугу років понад 25 років (50%) 2600 грн + доплата за роботу у режимі таємності (15%) 450 грн + доплата за специфічні умови проходження служби (60%) 4680 грн + премія (179,629%) 23226,03 грн = 36156,03 грн * 50% * 26 роки.

Включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" при розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні не передбачено.

Вважає позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав та зазначив наступне.

Відповідач жодним чином не позбавляється від обов`язку надання компенсації за невикористану чергову відпустку під час служби позивача у ГУ МВС України в Донецькій області в 2014 року.

При звільненні позивача зі служби у поліції, відповідач був зобов`язаний нарахувати та сплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2014 рік тривалістю 30 діб, та невикористану щорічну основу відпустку за 2022 рік тривалістю 30 календарних днів.

Позивач з 2016 року є учасником бойових дій, і за таких обставин, відповідач при її звільненні був зобов`язаний нарахувати та сплатити грошову компенсацію також за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій за 2016-2020 роки включно, та за 2022 рік загальною кількістю 74 календарних дня. В той же час, зі змісту наданого відповідачем разом із відзивом на позовну заяву наказу № 22 о/с дск від 24.04.2020 вбачається, що за 2020 рік позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку тривалістю 14 діб. Це означає, що у відповідача залишається заборгованість перед позивачем за виплатою компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій загальною тривалістю 60 календарних днів (за 2016-2019 роки включно - 56 календарних днів + 4 календарних дні за 2022 рік).

Доказів надання або сплати позивачу компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2014 та 2022 роки, та дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та за 2023 рік відповідачем не надано.

Позивач отримувала додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168, починаючи з лютого 2022 року по липень 2023 року, тобто з часу введення цієї до винагороди та до закінчення своєї служби у поліції. Факт отримання позивачем додаткової винагороди за цей період відповідач не спростовує.

У законодавстві України чітко не визначено тривалість виплати для віднесення її до додаткового виду грошового забезпечення, однак щомісячне отримання такої винагороди позивачем протягом майже 1,5 року до закінчення своєї служби, дає підстави відносити її до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки відповідачем при звільненні позивача затримано здійснення повного розрахунку, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за шестимісячний період з 01.08.2023 по 01.02.2024 включно у сумі 372 550,36 грн. також підлягають задоволенню.

Позивачем до суду надано додаткові пояснення, у яких остання зазначила наступне.

Незважаючи на те, що до 07.11.2015 позивач не проходила службу у поліції, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік при звільненні їй зобов`язаний сплатити саме відповідач, а не УМВС в Донецькій області.

Позивач за 2022 рік у додаток до своєї щорічної основної відпустки тривалістю 30 календарних днів, також мала право на додаткову відпустку тривалістю 15 календарних днів, а загалом 45 календарних днів відпустки за 2022 рік.

З урахуванням того, що відповідачем позивачу було надано відпустку за 2022 рік тривалістю 11 календарних днів, залишилося ще 34 календарних дня оплачуваної відпустки (30 днів - основної відпустки + 4 дня додаткової відпустки), які позивач не використала, та грошову компенсацію за яку відповідач був зобов`язаний сплатити їй при звільненні, однак не сплатив.

За таких обставин, відповідач залишається зобов`язаним сплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані:

- 60 календарних дня щорічної основної відпустки (2014 рік - 30 календарних днів + 2022 рік - 30 календарних дня);

- 4 календарних дня щорічної додаткової відпустки за 2022 рік;

- 56 календарних дня додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з розрахунку по 14 календарних дні за кожен рік.

При цьому загальна кількість днів невикористаної відпустки (основної та додаткової) залишається незмінною, а саме 120 календарних днів (60 календарних дня + 4 календарних дня + 56 календарних дня = 120 календарних дня).

Саме за таку кількість днів невикористаної відпустки позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити їй грошову компенсацію.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року залучено у якості другого відповідача у справі - Головне управління МВС в Донецькій області (відповідач 2).

Не погодившись з позовними вимогами, відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив наступне.

Грошова компенсація виплачується за невикористану в році звільнення відпустку.

Позивач проходила службу у Головному управлінні МВС в Донецькій області з 17.03.1997 по 06.11.2015.

Щорічна основна відпустка у кількості 30 діб та додаткова відпустка у кількості 12 діб у 2014 році позивачу не надавалась.

Грошову компенсацію за 33 доби невикористаної чергової відпустки за 2015 позивачу виплачено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Як встановлено судом з довідки відповідача від 04.10.2024 № 462, Наказом ГУНП в Донецькій області від 27.07.2023 № 36 о/с дск позивача було звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з 31.07.2023 із визначенням вислуги років у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 26 років 04 місяців 15 днів.

Виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2023 рік - у кількості 14 діб.

Як встановлено судом з листа відповідача від 27.06.2024 № 39 аз/26/02-2024, згідно з обліками управління кадрового забезпечення станом на 31.07.2023 невикористані відпустки позивача скаладають:

- щорічна оплачувана відпустка за 2022 рік - 30 діб;

- додаткова оплачувана відпустка за 2022 рік - 4 доби;

- частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік - 14 діб (компенсована);

- додаткова відпустка відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016-2019 роки.

Відповідно до довідки відповідача 1 від 04.10.2024 № 462, згідно з обліками управління кадрового забезпечення, рапортів щодо надання щорічної та додаткової відпустки за 2022 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки до підрозділів кадрового забезпечення не надходило.

Відповідно до довідки Головного управління МВС України в Донецькій області від 19.11.2024 № 446, позивачу щорічна основна відпустка у кількості 30 діб та додаткова відпустка у кількості 12 діб у 2014 році не надавалась.

Відповідно витягу з Наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 № 79 о/с дск позивачу виплачено компенсацію за 33 доби невикористаної чергової відпустки за 2015 рік за фактично відпрацьований час.

Як встановлено судом з відзиву відповідача 1 додаткова відпустка як учаснику бойових дій позивачу у 2022 році не надавалась

Як встановлено судом з матеріалів справи, додаткова відпустка у кількості 12 діб у 2014 році позивачу не надавалась.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Спір між сторонами цієї справи виник у відносинах публічної служби - у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ та не стосується публічно-владних функцій МВС та ГУ НП.

Суд зазначає, що спеціальним законодавством не врегульовано питання щодо надання відпусток, їх оплати та грошової компенсації працівникам міліції, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про відпустки» та КЗпП України.

Так, державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи регулюється Законом України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР).

Статтею 4 Закону № 504/96-ВР (в редакції станом на дату виникнення права на компенсацію за невикористані відпустки) установилися такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

Аналогічну за змістом норму містить ст. 4 Закону № 504/96-ВР в редакції, чинній на момент звільнення позивача з Головного управління МВС в Донецькій області.

В силу вимог частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Вказані норми мали однаковий зміст як на момент звільнення позивача з ГУ МВС в Донецькій області, так і на момент звільнення з ГУ НП в Донецькій області.

В силу приписів зазначених норм, обов`язок виплатити компенсацію за невикористані дні щорічного основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів покладено саме на Головне управління МВС в Донецькій області.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (стаття 182-1 КЗпП України), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Інші, крім зазначених, відпустки надаються лише за призначенням і грошовою компенсацією замінюватись не можуть.

Отже, саме основна та додаткові щорічні відпустки, а також додаткова відпустка працівника, який має дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи підлягають поділу на частини та грошовій компенсації.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів МВС та/або Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки

Так, згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(далі - Закон № 3551) учасникам бойових дій (ст. ст. 5, 6) надаються такі пільги, зокрема […] одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Враховуючи наведене, відповідачем 1 протиправно не виплачено при звільненні компенсацію за невикористані позивачем щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 30 діб, щорічну додаткову відпустку за 2022 рік у кількості 4 доби, додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 діб на рік.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року №580-VІII «Про Національну поліцію».

Частинами 1, 2 ст. 94 Закону №580-VІII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.102 Закону №580-VІII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ (п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 988).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 260).

Відповідно до п.3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В розділі ІІ Порядку № 260 визначені такі щомісячні додаткові види грошого забезпечення як складові грошового забезпечення: підвищення посадових окладів, надбавка за стаж служби в поліції, надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції, надбавка до посадових окладів за безперервний стаж на шифрувальній роботі, надбавка поліцейським, які виконують функції державного експерта з питань таємниць, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, надбавка за почесне звання «заслужений», доплата за науковий ступінь, доплата за вчене звання, доплата за службу в нічний час.

Відповідно до п.6 розділу VIII Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до складу місячного грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні із служби в поліції включаються виключно щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), які передбачені розділом ІІ Порядку № 260.

Включення до складу грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні інших видів виплат, в тому числі, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, нормами чинного законодавства не передбачено.

Постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 прийнята на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», застосовується, як в ній зазначено, з 24.02.2022.

Пунктом 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 168 редакції, чинній на час звільнення позивача, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З огляду на зміст наведеної норми, додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про те, що вказана додаткова винагорода не має постійного характеру, запроваджується лише щодо певного кола осіб, на період дії воєнного стану, який обумовлений об`єктивними чинниками, вводиться в дію та закінчується рішеннями Президента України, розмір додаткової винагороди визначається наказами командирів (начальників) в залежності від ступені участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, як правильно зазначено судом першої інстанції.

Таким чином, виходячи з правової природи передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткової винагороди, а також встановлених на законодавчому рівні складових місячного грошового забезпечення поліцейських, які враховуються для обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, суд вважає відсутніми підстави для включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивача зі служби, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи по суті відповідачем не здійснено нарахування та виплату позивачеві компенсації належних позивачеві сум основної та додаткових відпусток.

Разом з тим, позивачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали суду підстави вважати, що передбачений чинним законодавством обов`язок щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців не буде виконано відповідачем добровільно.

За таких обставин суд доходить до висновку про передчасність позовних вимог в цій частині та, відповідно, відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами..

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. 9 КАС України, з метою повного та всебічного розгляду справи та остаточного вирішення спору між сторонами суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління МВС України в Донецькій області шляхом: визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів на рік; зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та за 2022 рік у кількості 14 днів на рік; визнання протиправною бездіяльність Головного управління МВС в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів; зобов`язання Головне управління МВС в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів.

Суд зазначає, що саме такий спосіб захисту буде належним та достатнім для відновлення порушених прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги в частині нарахування та виплати їй компенсації за невикористані нею дні основних та додаткових відпусток на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2980,40 грн.

Разом з тим, у задоволенні цієї позовної вимоги позивачу відмовлено.

Чинним Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено повернення судового збору у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління МВС в Донецькій області про: визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати у день звільнення грошової компенсації за 60 днів основної (чергової) щорічної відпустки за 2014 та 2022 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 року та за 2022 рік у кількості 74 дні; зобов`язання нарахувати та сплатити грошову компенсацію за 60 днів основної (чергової) щорічної відпустки за 2014 та 2022 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки та за 2022 рік у кількості 74 дні; визнання протиправними дії стосовно не зарахування до грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168; зобов`язання зарахувати додаткову винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період з січня 2023 року по липень 2023 року включно до грошового забезпечення при розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні з виплатою різниці після такого перерахунку; стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні за шестимісячний період з 01.08.2023 року по 01.02.2024 року включно у розмірі 372550,36 грн - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та за 2022 рік у кількості 14 днів на рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Мендрика, буд. 7, м. Покровськ, Донецька обл, код ЄДРПОУ: 40109058) нарахувати та сплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів на рік.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів.

Зобов`язати Головне управління МВС в Донецькій області(87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 32, код ЄДРПОУ 08592158) нарахувати та сплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 18 грудня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська