Ухвала

від 18.12.2024 по справі 640/32087/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 грудня 2024 року справа № 640/32087/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Одеського державного університету внутрішніх справ, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-1), Одеського державного університету внутрішніх (відповідач-2), у якому просив суд:

- визнати колективну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ, зареєстровану в Міністерстві внутрішніх справ України 25.08.2021 за вх. № О-26918, такою, що не підлягає розгляду;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03.09.2021 №327 про відрядження правників МВС;

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що виявились у застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08.10.2021 № 398 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що виявились у звільненні позивача з посади ректора Одеського державного університету внутрішніх справ на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.10.2021 № 591 о/с про звільнення позивача;

- поновити позивача на посаді ректора Одеського державного університету внутрішніх справ з 12.10.2021;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по день прийняття судового рішення у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/32087/21 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 до участі у справі залучено в якості співвідповідача Одеський державний університет внутрішніх справ.

13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання Закону України №2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» 30 травня 2023 р. до Київського окружного адміністративного надійшла адміністративна справа №640/32087/21.

У зв`язку з вищезазначеними обставинами матеріали адміністративної справи №640/32087/21 за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Харченко С.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 справу №640/32087/21 прийнято до провадження суддею Харченко С.В.

У зв`язку зі звільненням судді, у провадженні якого перебувала справа №640/32087/21, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А.Б.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 адміністративну справу №640/32087/21 прийнято до свого провадження суддею Діскою А.Б., розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).

Від представників відповідачів до суду надійшли клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідачі зазначають, що посада ректора Одеського державного університету внутрішніх справ не є посадою державної служби. Відтак, спірні правовідносини не пов`язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а отже не є публічно-правовими, що підлягають захисту адміністративним судом.

Представник позивача у поданих письмових поясненнях проти вказаних клопотань відповідачів заперечує, вказує, що оскаржуване рішення про звільнення позивача з посади прийнято відповідачем в процесі виконання владних управлінських функцій, а тому даний спір має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Суб`єктом владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

При цьому пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, та з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, однак крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.05.2012 №429, Одеський державний університет внутрішніх справ є державним закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, який перебуває у сфері управління МВС та є бюджетною неприбутковою установою.

Суд зазначає, що позивач не обіймав політичну посаду, не перебував на державній чи патронатній службі в державному органі, не проходив службу у органах державної влади та в органах місцевого самоврядування.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України посада, яку займав позивач, не відноситься до посад публічної служби.

Незважаючи на те, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, предявлений позивачем для вирішення судом спір не є публічно-правовим, оскільки спір у справі, що розглядається, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а заявлений позивачем на захист порушених трудових прав.

Зміст позовних вимог та їх підстави вказують на те, що звернення до адміністративного суду з цим позовом спрямоване на поновлення порушеного права позивача до роботодавця щодо поновлення на посаді ректора Одеського державного університету внутрішніх справ та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, цей позов подано з метою поновлення прав позивача у сфері трудових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За таких обставин суд вважає, що позивач неправильно визначив суд, до юрисдикції якого належить розгляд і вирішення цього спору.

Відтак, суд дійшов висновку, що спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.

Суд зауважує, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.

При цьому на виконання положень частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз`яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Клопотання представників відповідачів про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрити.

3. Роз`яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

4. Роз`яснити позивачу, що, у відповідності до частини другої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Діска А.Б.