Ухвала

від 17.12.2024 по справі 320/19173/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залучення співвідповідача

17 грудня 2024 року №320/19173/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів України та Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_2 ) з позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту також відповідач-1, ДПС України), в якому просить суд:

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача заробітну плату за період з 01.03.2014 по 16.03.2015 у розмірі 60380,88 грн;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2015 по 04.11.2021 у розмірі 384314,00 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду (компенсацію) у розмірі 200000,00 грн;

- зобов`язати відповідача оподаткувати єдиним соціальним внеском і сплатити у порядку, передбаченому частиною другою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» грошові кошти у вигляді середньої заробітної плати за вимушений прогул, стягнуті з відповідача на користь позивача судовими рішеннями за 2014 - 2021 роки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що був звільнений 16.03.2015 з посади заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

В межах адміністративної справи №826/6764/15 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 позивач був поновлений на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим.

Позивач стверджує, що працюючи на означеній посаді в ГУ Міндоходів в АР Крим, яке входило до Міндоходів і зборів України, починаючи з березня 2014 року по дату протиправного звільнення, не отримував заробітну плату (з 01.03.2014 по 16.03.2015), на отримання якої мав право.

Крім того, позивач зазначає про наявність у нього права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дати його незаконного звільнення (17.05.2015) до 04.11.2021 - дата поновлення відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021.

Позивач також стверджує про наявність у нього права у випадку задоволення позову на сплату відповідачем єдиного соціального внеску для зарахування трудового стажу.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, на переконання позивача, він має право на відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі, оскільки зазнав душевних страждань через незаконне звільнення, приниження людської честі і гідності у зв`язку з неотриманням протягом тривалого часу заробітної плати, що, в свою чергу, призвело до зниження рівня життя позивача та членів його сім`ї, суперечок у сім`ї, відсутності змоги забезпечити базові потреби. Позивач, вказує, що з 2003 року будував кар`єру в органах податкової служби і станом на дату звільнення займав високу посаду, а тому таке звільнення призвело до неможливості продовження будувати кар`єру у податкових органах та зростання заробітної плати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що заявлення вимог до ДПС України є передчасним з огляду на те, що спір у справі не стосується виконання публічно-владних функцій, що були передані від ДФС України до ДПС України, і до ЄДРПОУ не був внесений запис про припинення ДФС України.

Відповідач вказує, що з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №826/6764/15 не вбачається, кого суд визнав належним відповідачем, який зобов`язаний вчинити дії щодо поновлення позивача.

Також відповідач стверджує, що не здійснює ведення обліку робочого часу, нарахування заробітної плати працівникам територіальних органів ДПС, відтак вимога про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу не може бути заявлена до ДПС України. Зазначає, що такі дії вчинялися ГУ Міндоходів в АР Крим, правонаступником якого є ГУ ДФС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259) та ГУ ДФС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43995495), відомості про припинення яких не внесені до ЄДРПОУ.

Щодо нарахування та сплати єдиного внеску, відповідач зауважує, що жодним судовим рішенням ДПС України не було зобов`язано сплатити будь-які кошти на користь позивача.

Щодо стягнення моральної шкоди, відповідач стверджує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання такої моральної шкоди.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Міністерство доходів і зборів України (далі - відповідач-2, Міндоходів) та Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач-3).

Відповідач-2 та відповідач-3 правом на подання відзиву на позов не скористалися, про залучення до участі у справі були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд зазначає, що до свого звільнення позивач обіймав посаду заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим, з якої був звільнений наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №179-о.

Приписами пунктів 1, 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013 (далі - Положення №141/2013), закріплено, що Міндоходів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндоходів України з метою організації своєї діяльності, зокрема: організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; координує діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування; здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності Міндоходів України; здійснює відомчий контроль та внутрішній аудит за додержанням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов`язків у Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в Міндоходів України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку тощо.

Відповідно до пункту 7 Положення №141/2013 Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

У пункті 1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого Наказом Міндоходів України від 17 квітня 2013 року №43, визначено, що ГУ Міндоходів в АР Крим є територіальним органом Міндоходів України, який підпорядковується Міндоходів України.

Згідно з підпунктом 33 пункту 11 Положення №141/2013 Міністр як керівник Міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міндоходів України.

За змістом статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, можуть бути, зокрема міністерства в особі їх керівників. Головний розпорядник бюджетних коштів, крім іншого: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі тощо.

Постановою від 21 травня 2014 року №160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» Кабінет Міністрів України постановив утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №651-р «Питання Державної фіскальної служби» відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» підтримано пропозицію голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.

У зв`язку із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №651-р «Питання Державної фіскальної служби» та керуючись Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, голова ДФС України 18 липня 2014 року видав наказ №2 «Про початок діяльності Державної фіскальної служби України», яким наказано розпочати виконання ДФС України покладених на неї Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 «Про Державну фіскальну службу України» функцій і повноважень Міндоходів України, що припиняються.

Постановою від 06 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Згідно з додатком 2 до вказаної Постанови головні управління Міндоходів в АР Крим та у місті Севастополі реорганізовуються шляхом приєднання до ГУ ДФС у Херсонській області, яке створено на території Херсонської області згідно з додатком 1.

При цьому суд враховує підпорядкованість територіальних органів, у тому числі Міндоходів в АР Крим - Міндоходів України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів і правонаступником якого є ДФС України.

Зважаючи на викладене, враховуючи виключність обставин цієї справи, відсутність у 2014 році правового механізму виплати заробітної плати працівникам територіальних органів Міндоходів України на тимчасово окупованій території України, а також те, що територіальний орган міністерства утворюється в межах коштів, передбачених на утримання відповідного міністерства, суд дійшов висновку про те, що ДФС України як правонаступник Міндоходів України є державним органом, відповідальним за виплату заборгованості по заробітній платі позивачеві.

Водночас суд вважає, що ГУ ДФС у Херсонській області не несе майнових прав та обов`язків щодо виплати заробітної плати позивачеві.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №826/4227/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91884038), який підлягає обов`язковому врахуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до частин третьої-шостої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність оформленої у письмовій формі згоди позивача на заміну відповідача на належного, а також те, що у заяві від 23.01.2024 позивач категорично заявляє, що єдиним належним відповідачем у справі є Державна податкова служба України, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості співвідповідача Державну фіскальну службу України, а також витребувати докази, необхідні для вирішення справи.

Керуючись статтями 48, 80, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Залучити до участі у справі в якості співвідповідача Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197; адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8).

2. Зобов`язати позивача направити на адресу Державної фіскальної служби України копію позовної заяви з додатком на докази такого направлення надати суду.

3. Встановити для Державної фіскальної служби України 15-денний строк для надання відзиву на позов, який обчислюється з моменту отримання від позивача копії позовної заяви з додатком.

4. Витребувати від Державної фіскальної служби України:

- розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 (за аналогічною посадою заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим) за період роботи з 01 березня 2014 року по 16 березня 2015 року без урахування обов`язкових податків та зборів;

- довідку про виплачені позивачеві при звільненні 16.03.2015 суми коштів;

- копії табелю обліку робочого часу позивача у період з 01.03.2014 по 16.03.2015 (або інших документів, якими здійснюється облік робочого часу позивача);

- довідку про виплачену позивачу заробітну плату за два місяці перед звільненням;

- довідку про середньоденну заробітну плату позивача, обчислену відповідно до положень постанови КМУ №100 від 08.02.1995, з урахуванням періодів для розрахунку (двох місяців): січень та лютий 2015 року;

- довідку про середньоденну заробітну плату позивача, обчислену відповідно до положень постанови КМУ №100 від 08.02.1995, з урахуванням періодів для розрахунку (двох місяців): січень та лютий 2014 року.

5. Роз`яснити, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

6. Попередити, що за невиконання ним вимог суду в частині надання витребуваних доказів, судом може бути постановлена окрема ухвала, яка підлягає направленню до органів прокуратури для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог судового рішення.

7. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Дудін С.О.