Ухвала

від 18.12.2024 по справі 500/7443/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

Справа № 500/7443/24

18 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа акціонерне товариство "Укртрансгаз", про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа акціонерне товариство "Укртрансгаз", в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 141990,59 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні №76720624 (справа №921/173/18).

Одночасно з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

зупинення стягнення з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 141990,59 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні №76720624 (справа №921/173/18) на підставі постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення виконавчого збору, до набрання законної сили рішенням суду у справі з розгляду адміністративного позову про визнання неправомірною та скасування вказаної оскаржуваної постанови в межах виконавчого провадження №76720624;

заборони відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти дії щодо стягнення з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 141990,59 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні №76720624 (справа №921/173/18) на підставі постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення виконавчого збору, до набрання законної сили рішенням суду у справі з розгляду адміністративного позову про визнання неправомірною та скасування вказаної оскаржуваної постанови в межах ВП №76720624.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що оскаржувана постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь органу стягнення 141990,59 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні № 76720624 (справа №921/173/18) становить загрозу безпідставного стягнення з заявника грошових коштів та завдання прямих збитків позивачу. Враховуючи значну суму розміру стягнення виконавчого збору (сума 141990,59 грн) у межах виконавчого провадження ВП №76720624, можливий подальший арешт рахунків позивача та можливе застосування інших заходів, що спрямовані будуть на примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору, органом стягнення буде поставлено позивача у вкрай скрутне фінансове становище. Такі обставини, на думку позивача, вказують на те, що в разі не застосування заходів забезпечення позову буде унеможливлений захист прав та інтересів позивача, адже у разі задоволення позову, буде встановлено безпідставність стягнення коштів. Також з 01.02.2024 приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності зупинено, станом на даний час позивач позбавлений можливості здійснювати свою основну господарську діяльність та отримувати по її результатах відповідні доходи (грошові кошти).

Як передбачено ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про забезпечення позову враховує наступне.

Приписами ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

За приписами ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Водночас, п.5 ч.3 ст.151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Суд відзначає, що забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Слід також зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 в справі № 826/7496/18 та від 03.11.2022 у справі № 640/4468/22.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20.

Як видно із заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів, 06.12.2024 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76720624 з примусового виконання наказу №921/173/18, виданого 23.04.2024 Господарським судом Тернопільської області.

Також 06.12.2024 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №76720624 винесено постанову про стягнення з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь органу стягнення 141990,59 грн виконавчого збору.

В контексті спірних правовідносин, виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що правова оцінка питань протиправності постанови про стягнення виконавчого збору від 06.12.2024 у виконавчому провадженні № 76720624, підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті, адже судом встановлюватимуться фактичні обставини справи, а також оцінка належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Доводи заявника про очевидну протиправність оскаржуваних рішень та порушення прав та інтересів особи, яка звернулася до суду, такими рішеннями, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, без всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд вважає передчасними. Висновки суду про порушення прав та інтересів приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" можуть свідчити про правову позицію суду наперед до розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

На підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам, яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду, заявник не надав будь-яких доказів.

Крім того, сплата заявником виконавчого збору (у добровільному чи примусовому порядку) сама по собі не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду, адже у цьому випадку (за умови задоволення позовних вимог та набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про стягнення виконавчого збору) заявник має можливість скористатися цілком дієвими та реально функціонуючими правовими механізмами повернення коштів з Державного бюджету України

На підставі наведеного, із врахуванням зазначених вище правових позицій Верховного Суду, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявником спосіб та підстав не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві, а викладені у заяві аргументи не є переконливими в розумінні приписів ст.150 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягала.

Керуючись ст.150-157, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа акціонерне товариство "Укртрансгаз", про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Оскарження ухвали з питань забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено 18 грудня 2024 року.

СуддяМандзій О.П.