Рішення

від 27.12.2024 по справі 500/7443/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7443/24

27 грудня 2024 року м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Акціонерне товариство "Укртрансгаз" про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (далі ПАТ "Тернопільгаз", позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відділ, відповідач), третя особа акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі АТ "Укртрансгаз"), в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення з ПАТ "Тернопільгаз" на користь Відділу 141990,59 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні №76720624 (справа №921/173/18).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що АТ "Укртрансгаз" 03.12.2024 звернулося до Відділу із заявою від 02.12.2024 №1001ВИХ-24-7311 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №921/173/18, виданого 23.04.2024 Господарським судом Тернопільської області. Наступного дня 04.12.2024, АТ "Укртрансгаз" до органу стягнення було подано заяву від 04.12.2024 за №1001ВИХ-24-7419 про повернення цього наказу стягувачу. Таким чином, станом на 04.12.2024 мали місце обставини, які виключали підстави для відкриття виконавчого провадження, так як стягувач 04.12.2024 подав заяву про повернення наказу. Не зважаючи на вказані обставини, та отриманням органом стягнення 04.12.2024 заяви про повернення наказу, а отже необхідність вчинення дій щодо його повернення, заступника начальника Відділу Заєць Т.І., через день після отримання відповідної заяви про повернення (06.12.2024) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 76720624 щодо виконання наказу та постанову про стягнення з ПАТ "Тернопільгаз" на користь органу стягнення 141990,59 грн виконавчого збору, виходячи із залишку не погашеного судового збору в розмірі 1419905,85 грн у справі №921/173/18.

На думку позивача, у відповідача станом на 06.12.2024, після подання стягувачем 04.12.2024 заяви про повернення виконавчого документа, були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, що, власне, і зумовило звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 18.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати суддею одноособово, з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Призначено у справі судове засідання на 27.12.2024.

На виконання вимог вказаної ухвали, Відділом подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на 05.12.2024 на адресу Відділу разом з виконавчим документом надійшла заява АТ "Укртрансгаз" від 03.12.2024 про примусове виконання судового рішення. За таких обставин, 06.12.2024 державним виконавцем Відділу прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 76720624 на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/173/18 від 23.04.2024; постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 141905,08 грн в рамках виконавчого провадження № 76720624; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76720624. Того ж дня, після відкриття виконавчого провадження, 06.12.2024 до Відділу від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документа. Відповідач зазначає, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору є невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження. Тому постанова про стягнення виконавчого збору не може бути скасована, оскільки вона постановлена на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що державний виконавець діяв у спосіб та порядок передбачений Законом, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно у відзиві відповідач просив зупинити провадження у справі, оскільки в Господарському суді Тернопільської області на розгляді перебуває справа № 921/173/18 за скаргою ПАТ "Тернопільгаз" на дії Відділу, в якій скаржник просить, зокрема, визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Відділу Заєць Т.І. від 06.12.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП № 76720624 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/173/18 від 23.04.2024.

В судовому засіданні представник позивача Будз Т.В. підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Гулько В.І. позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Кравченко С.В. позовні вимоги підтримала, відзначила, що до відкриття спірного виконавчого провадження стягувачем було подано власноручно 04.12.2024 заяву про повернення виконавчого документа, а тому відповідач безпідствно стягнув виконавчий збір

Ухвалою суду від 27.12.2024, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження та продовжити процесуальний строк розгляду справи терміном на 10 днів.

Ухвалою суду від 27.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Відділу про зупинення провадження у адміністративній справі.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що Господарським судом Тернопільської області 23.04.2024 видано наказ на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі №921/173/18 про стягнення з ПАТ "Тернопільгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 283838,05 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за період з квітня по листопад 2017, січень 2018; 3320956,82 грн 82 3% річних; 10746 692,40 грн пені; 7880 460,33 грн інфляційних втрат та 1892256,53 грн судового збору.

03.12.2024 АТ "Укртрансгаз" звернулося до Відділу із заявою від 02.12.2024 №1001ВИХ-24-7311 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/173/18 від 23.04.2024. Заява зареєстрована відповідачем 03.12.2024 за №205574-33-24.

04.12.2024, наступного дня, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Відділу із заявою від 04.12.2024 за №1001ВИХ-24-7419 про повернення наказу стягувачу. Заява зареєстрована відповідачем 04.12.2024 за №206956-33-24.

06.12.2024 державним виконавцем Відділу винесено:

постанову про відкриття виконавчого провадження № 76720624 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/173/18 від 23.04.2024;

постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 141905,08 грн в рамках виконавчого провадження № 76720624;

постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76720624;

постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Приписи ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами ч.1, 2, 4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, п.6 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Аналізуючи зазначені положення Закону України "Про виконавче провадження", можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, - пов`язується саме з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державний виконавець виносить постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", яка підлягає стягненню.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами ч.5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 06.12.2024 державним виконавцем за заявою стягувача від 02.12.2024 відкрито виконавче провадження № 76720624 з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/173/18 від 23.04.2024.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, 06.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 141905,08 грн в рамках виконавчого провадження № 76720624.

Однак до відкриття 06.12.2024 виконавчого провадження, на адресу Відділу надійшла заява від 04.12.2024 про повернення наказу стягувачу, яка зареєстрована відповідачем 04.12.2024. Вказані обставини підтверджені сторонами у справі.

Згідно ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Виходячи зі змісту Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що вказаним нормативним актом не врегульовано питання щодо дій виконавця у випадку поступлення до нього заяви від стягувача про повернення виконавчого документа до винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином суд у даній справі вважає, що у спірних правовідносинах відсутнє чітко визначене правове регулювання, а відповідно з метою справедливого вирішення справи суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону.

Зокрема, ч.5 ст.54 Закону України "Про адміністративну процедуру" (який не розповсюджується на спірні правовідносини) визначено, що заявник може змінити або відкликати свою заяву на будь-якому етапі адміністративного провадження до моменту прийняття адміністративного акта, крім випадків, передбачених законом.

Зазначена норма чітко передбачає диспозитивне право заявника змінити або відкликати свою заяву на будь-якому етапі провадження до прийняття адміністративного акта

Таким чином, станом на 06.12.2024, після подання стягувачем 04.12.2024 заяви про повернення виконавчого документа, були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження № 76720624.

В контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як відповідачем одночасно з відкриття виконавчого провадження за відкликаною стягувачем заявою винесено оскаржувану постановою про стягнення виконавчого збору, що порушує права та законні інтереси позивача та зводить нанівець принцип "належного урядування" (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012).

Згідно із практикою ЄСПЛ цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд, за відсутності правових підстав для відкриття виконавчого провадження за відкликаною стягувачем заявою, дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.12.2024 № 76720624, що не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваних рішень.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 2422,40 грн. відповідно до платіжної інструкції № 795 від 16.12.2024.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення виконавчого збору від 06.12.2024 № 76720624.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (місцезнаходження: вул. Чернівецька, 54, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46006, код ЄДРПОУ: 03353503);

відповідач:

- Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул.Городецького архітектора, 13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 00015622);

третя особа:

- Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (місцезнаходження: узвіз Кловський, 9/1, м.Київ, 01021, код ЄДРПОУ: 30019801) .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 грудня 2024 року.

Головуючий суддяМандзій О.П.