Рішення

від 18.12.2024 по справі 520/25754/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 грудня 2024 р. справа № 520/25754/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЙЗ ГРУП" (вул. Северина Потоцького, буд. 38А, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ 40372076) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЙЗ ГРУП" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до митного органу було подано декларацію №24UA807200006254U2, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, за ціною договору (контракту). За результатами розгляду поданої митної декларації відповідач відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024 за другорядним методом (резервним методом) відповідно до ст. 64 МК України. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024 є незаконним в розумінні ч. 2 ст. 55 МК України, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому Харківська митниця проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення та митного контролю ЕМД №24UA807200006043U4 від 12.04.2024 спрацювали ризики, згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів. За результатом аналізу та зіставленням вказаних документів було встановлено, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями Держмитслужби раніше. Розбіжності в наданих до митного оформлення документах, відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та розбіжність заявлених рівнів митної вартості в порівнянні з наявною в митниці ціновою інформацією за фактами митних оформлень подібних товарів у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів, виключали можливість для митного органу визнати заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість товарів позивача. Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024 оформлене з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 МКУ та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі та наголосив на тому, що подані декларантом митному органу документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору. Такі документи кореспондуються між собою, містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну. В свою чергу, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж особою та/або іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЙЗ ГРУП», код ЄДРПОУ 40372076, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання.

23.07.2021 між Zhejiang Dongyang YongMin Rubber Plastic Magnet Co., Ltd та ТОВ «ТОЙЗ ГРУП» укладено контракт №01/2021 (далі Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець продає, а Покупець купує сировину та матеріали для виробництва ігор та іграшок згідно інвойсів, названі в подальшому «Товар».

Згідно з п. 2.1. Контракту Ціна товару встановлюється в Доларах США і має на увазі під собою умови FOB м. Нінбо Китай (ІНКОТЕРМС 2010). Ціна товару фіксується в Проформі інвойсу на кожну окрему поставку товару.

Відповідно до п. 2.2. Контракту загальна сума Контракту складається з сум інвойсів, відвантажених згідно цього Контракту.

Пунктом 2.3. Контракту визначено, що Контракт діє до 31 травня 2026 року. В разі невиконання однією з сторін своїх обов`язків згідно з Контрактом, термін дії продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань щодо Контракту.

Відповідно до п. 4.1 4.4. Контракту Покупець здійснює оплату у вигляді 30% передоплати вартості товару простим банківським переказом на рахунок продавця з дня отримання рахунку 70 % і перед відгрузкою згідно інвойсу. Термін виготовлення не повинен перевищувати 60 календарних днів.

Днем платежу є дата виписки банку покупця про проведення платіжного доручення. Банківські витрати, комісії й утримання будь-якого роду, пов`язані з оплатою товару сплачуються Покупцем.

Платіж за цим контрактом може так само здійснюватися в порядку передоплати після отримання покупцем копії рахунку-фактури продавця на підготовлену до відвантаження партію товару.

До митного органу подано декларацію № 24UA807200006254U2, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: Магнітний вініл в рулонах розм. 0,4х620х30500мм, Постійний магніт полімерний з додаванням феробариту для магнітних властивостей. Модель 1-А - 370 рулонів, Модель 1-B - 370 рулонів, Модель 2 - 95 рулонів. Призначений для використання в сувенірній продукції, іграшках тощо. Торговельна марка: YongMin.

У вказаній митній декларації позивачем визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 23 732, 10 USD.

Саме така сума визначена інвойсом від 25.10.2023, який є невід`ємною частиною Контракту.

Під час митного оформлення на підтвердження митної вартості товару декларант надав митниці наступні документи: контракт №01/2021 від 23.07.2021; інвойс від 25.10.2023, платіжні інструкції від 22.11.2023, від 08.01.2024, від 11.03.2024, пакувальний лист Zhejiang Dongyang YongMin Rubber Plastic Magnet Co., Ltd, договір про надання митно-брокерських послуг №СС-021898 від 21.11.2023, довідка ДВС Логістика вих. №SIEV0011328 від 08.04.2024, рахунок на оплату №UA 00086893 від 08.04.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4936 від 18.04.2024.

Під час розгляду справи зі змісту наданих представником відповідача у відзиві на позов пояснень встановлено, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення та митного контролю ЕМД №24UA807200006043U4 від 12.04.2024 спрацювали ризики, згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).

12.04.2024 до спецпідрозділу митниці (Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД) був направлений запит №338 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товару №1. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

За результатами розгляду поданої митної декларації, аналізу та зіставлення документів відповідач відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024.

Харківською митницею визначено митну вартість товару за другорядним методом (резервним методом) відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, який ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів.

У графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024 зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема: - декларантом не надано сканкопію митної декларації країни відправлення (Китай); - відсутні документи, зазначені в гр. 3 залізничної накладної від 25.03.2024 №524025; - декларантом не надано сканкопію транспортно-експедиційного договору від 21.11.2023 №GC-021897; - декларантом не надано Заявку на перевезення; - відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти виробника товару; - також за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер №MRSU0516122, коносамент лінійний №235088998 було вивантажено з судна у порту Gdansk (Польща) 12.03.2024. Згідно інформації з сайту www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 22.03.2024. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені, не відображенні в жодному документі. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів прийнятим із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України (далі - МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Положеннями ст. 248 МК України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання митному органу додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 МК України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 МК України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд зазначає, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 МК України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що приписами ч. 3 ст. 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (ч. 2 ст. 64).

Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення контролюючий орган вказав не підтвердження позивачем підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару, зокрема, він зазначив, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розглядаючи вказані доводи, суд зауважує, що відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Тобто вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Суд зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості серед іншого в якості підстав застосування альтернативного методу визначення митної вартості вказано наявність у митного органу цінової інформації ЄАСІС та АСМО, а також не надання інформації декларантом щодо інших, аналогічних угод на такі товари. При цьому відповідачем не зазначено, які саме конкретні дані та числові значення не внесені до митної вартості товару, а загальне посилання на статті Митного Кодексу України не є обґрунтуванням подібних донарахувань.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтована позиція щодо неможливості застосування першого методу визначення вартості товару, за договірною, задекларованою вартістю.

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №520/10381/2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно Класифікатора митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011, код митної формальності 105-2 це контроль правильності визначення митної вартості товарів, а код митної формальності 106-2 це витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі №803/1582/13-а, заданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про те, що декларантом не надано копію митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.

Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Фак того, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності також підтверджений у висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 по справі №815/6805/17.

За наведених обставин, зазначені доводи митниці є безпідставними.

Щодо посилання митного органу на те, що відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти виробника товару, суд зазначає наступне.

Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Такі документи, які передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.

Щодо тверджень митного органу про те, що позивачем не доведено правильність розподілу транспортних витрат (відсутні документи, зазначені в гр. 3 залізничної накладної від 25.03.2024 №524025, декларантом не надано сканкопію транспортно-експедиційного договору від 21.11.2023 №GC-021897, Заявку на перевезення, вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення), суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 5, 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, такі витрати, як витрати на зберігання товару в порту призначення не віднесені до вказаного переліку.

На підтвердження транспортування задекларованих відповідно до митних декларацій товарів позивачем надано, зокрема, довідку від 08.04.2024 №SIEV0011328 про вартість перевезення до митного кордону України, в якій підтверджено, що транспортні витрати на міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: Ningbo - Gdansk, оформлення Т1, послуги з міжнародного залізничного перевезення вантажу Gdansk - Mostyska, включаючи локальні витрати в порту прибуття та навантажувально-розвантажувальні роботи становить: 194949,16 грн., не включаючи страхування. Страхування вантажу не проводилось.

Згідно рахунку на оплату №UA00086893 від 08.04.2024, ТОВ "ТОЙЗ ГРУП" здійснено оплату ТОВ "ДСВ ЛОГІСТИКА" за наступні послуги: послуги з міжнародного перевезення вантажу Ningbo - Gdansk, транспортно-експедиційні послуги по території України, навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття, послуги з міжнародного залізничного перевезення вантажу Gdansk - Mostyska, послуги з міжнародного залізничного перевезення вантажу Mostyska - Kharkiv, митно-брокерські послуги на території України.

Виконання вищевказаних послуг підтверджується наданим до митного оформлення актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №4936 від 18.04.2024.

Враховуючи доводи та твердження митного органу саме щодо достатності документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на підстави документів на перевезення вантажу, суд звертає увагу на наступне.

У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Тому надані позивачем документи до митного оформлення про транспортні витрати та калькуляції транспортних витрат є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на перевезення товару.

Отже, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Крім того, положеннями пункту 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо позиції митного органу в частині неподання декларантом запитуваних митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, за приписами статей 53-54 МК України чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14.04.2021 у справі №820/4849/16, від 21.04.2021 у справі №809/1838/15 від 13.102021 у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості.

Вищевикладені обставини свідчать про не доведення під час розгляду справи правомірності рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При ухваленні рішення суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЙЗ ГРУП" (вул. Северина Потоцького, буд. 38А, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ 40372076) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЙЗ ГРУП" (вул. Северина Потоцького, буд. 38А, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ 40372076) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 507 (десять тисяч п`ятсот сім) грн. 64 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.