Постанова від 14.04.2025 по справі 520/25754/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 р. Справа № 520/25754/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Біленський О.О.) від 18.12.2024 року по справі № 520/25754/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тойз Груп"

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Тойз Груп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до митного органу було подано декларацію №24UA807200006254U2, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, за ціною договору (контракту). За результатами розгляду поданої митної декларації відповідач відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024 за другорядним методом (резервним методом) відповідно до ст. 64 МК України. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024 є незаконним в розумінні ч. 2 ст. 55 МК України, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року по справі № 520/25754/24 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЙЗ ГРУП" (вул. Северина Потоцького, буд. 38А, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ 40372076) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10507 (десять тисяч п`ятсот сім) грн. 64 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Також вказує, що судом неправильно здійснено розподіл судових витрат.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ТОЙЗ ГРУП, код ЄДРПОУ 40372076, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання.

23.07.2021 між Zhejiang Dongyang YongMin Rubber Plastic Magnet Co., Ltd та ТОВ ТОЙЗ ГРУП укладено контракт № 01/2021 (далі Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець продає, а Покупець купує сировину та матеріали для виробництва ігор та іграшок згідно інвойсів, названі в подальшому Товар.

Згідно з п. 2.1. Контракту Ціна товару встановлюється в Доларах США і має на увазі під собою умови FOB м. Нінбо Китай (ІНКОТЕРМС 2010). Ціна товару фіксується в Проформі інвойсу на кожну окрему поставку товару.

Відповідно до п. 2.2. Контракту загальна сума Контракту складається з сум інвойсів, відвантажених згідно цього Контракту.

Пунктом 2.3. Контракту визначено, що Контракт діє до 31 травня 2026 року. В разі невиконання однією з сторін своїх обов`язків згідно з Контрактом, термін дії продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань щодо Контракту.

Відповідно до п. 4.1 4.4. Контракту Покупець здійснює оплату у вигляді 30% передоплати вартості товару простим банківським переказом на рахунок продавця з дня отримання рахунку 70 % і перед відгрузкою згідно інвойсу. Термін виготовлення не повинен перевищувати 60 календарних днів.

Днем платежу є дата виписки банку покупця про проведення платіжного доручення. Банківські витрати, комісії й утримання будь-якого роду, пов`язані з оплатою товару сплачуються Покупцем.

Платіж за цим контрактом може так само здійснюватися в порядку передоплати після отримання покупцем копії рахунку-фактури продавця на підготовлену до відвантаження партію товару.

До митного органу подано декларацію № 24UA807200006254U2, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: Магнітний вініл в рулонах розм. 0,4х620х30500мм, Постійний магніт полімерний з додаванням феробариту для магнітних властивостей. Модель 1-А - 370 рулонів, Модель 1-B - 370 рулонів, Модель 2 - 95 рулонів. Призначений для використання в сувенірній продукції, іграшках тощо. Торговельна марка: YongMin.

У вказаній митній декларації позивачем визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 23732,10 USD.

Саме така сума визначена інвойсом від 25.10.2023, який є невід`ємною частиною Контракту.

Під час митного оформлення на підтвердження митної вартості товару декларант надав митниці наступні документи: контракт № 01/2021 від 23.07.2021; інвойс від 25.10.2023, платіжні інструкції від 22.11.2023, від 08.01.2024, від 11.03.2024, пакувальний лист Zhejiang Dongyang YongMin Rubber Plastic Magnet Co., Ltd, договір про надання митно-брокерських послуг № СС-021898 від 21.11.2023, довідка ДВС Логістика вих. № SIEV0011328 від 08.04.2024, рахунок на оплату № UA 00086893 від 08.04.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4936 від 18.04.2024.

Під час розгляду справи зі змісту наданих представником відповідача у відзиві на позов пояснень судом першої інстанції встановлено, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення та митного контролю ЕМД № 24UA807200006043U4 від 12.04.2024 спрацювали ризики, згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).

12.04.2024 до спецпідрозділу митниці (Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД) був направлений запит № 338 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товару № 1. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

За результатами розгляду поданої митної декларації, аналізу та зіставлення документів відповідач відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024.

Харківською митницею визначено митну вартість товару за другорядним методом (резервним методом) відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, який ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів.

У графі 33 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024 зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема: - декларантом не надано сканкопію митної декларації країни відправлення (Китай); - відсутні документи, зазначені в гр. 3 залізничної накладної від 25.03.2024 № 524025; - декларантом не надано сканкопію транспортно-експедиційного договору від 21.11.2023 № GC-021897; - декларантом не надано Заявку на перевезення; - відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти виробника товару; - також за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер № MRSU0516122, коносамент лінійний № 235088998 було вивантажено з судна у порту Gdansk (Польща) 12.03.2024. Згідно інформації з сайту www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 22.03.2024. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені, не відображенні в жодному документі. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів прийнятим із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Так, судовим розглядом встановлено, що на підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, разом із декларацією було подано наступні документи: контракт № 01/2021 від 23.07.2021; інвойс від 25.10.2023, платіжні інструкції від 22.11.2023, від 08.01.2024, від 11.03.2024, пакувальний лист Zhejiang Dongyang YongMin Rubber Plastic Magnet Co., Ltd, договір про надання митно-брокерських послуг №СС-021898 від 21.11.2023, довідка ДВС Логістика вих. № SIEV0011328 від 08.04.2024, рахунок на оплату № UA 00086893 від 08.04.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4936 від 18.04.2024.

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що джерелом інформації для рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024, є наявна у ЄАІС та АСМО «Інспектор» цінова інформація про митні оформлення подібних (аналогічних) товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Харківською митницею в якості доказу надавався до відзиву на позовну заяву витяг із цінової бази ЄАІС Держмитслужби де вказані митні оформлення, із цим кодом товару, із схожими характеристиками, властивостями та призначенням, які виконують однакові функції. Ціна, щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що і оцінювані товари. Також, беруться за основу саме такі товари, які вироблені в цій же країні, що і оцінювані товари, тобто з такою же країною походження і оформлені в максимально найближчий термін.

Колегія суддів зазначає, що для митних цілей згідно із положеннями ст. 59 МК України під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики, 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва, 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до положень Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказ Мінфіну України від 24.05.2012 № 598:

«Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.»

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.

Судовим розглядом встановлено, що в графі 33 рішень про коригування митної вартості, що оскаржується, номер та дата митної декларації, яка прийнята в якості джерела для коригування митної вартості, та ціна в доларах США за 1 кг товару, але докладної інформації щодо характеристик товару, митним органом у спірному рішенні на зазначено.

Колегія суддів зазначає, що згідно з описом графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що в спірному рішенні відповідач не зазначив наявну в митного органу докладну інформацію щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення таких сумнівів, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Доводи про те, що Харківською митницею було проаналізовано такі параметри спірного товару: якість товарів № 1, репутацію на ринку, країну походження (CN), приблизно однакову кількість товару, однакові умови поставки FOB Ningbo, було обрано митну декларацію оформлену у максимально наближений час для товару , який подано до митного контролю та митного оформлення по ЕМД № 24UA807200006043U4 від 12.04.2024 суд відхиляє, оскільки в спірному рішенні про коригування митної вартості товару такого аналізу не зроблено, а він наведений відповідачем лише у відзиві на позовну заяву.

Що стосується доводів митного органу про те, що позивачем не було подано експортної митної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

Посилання відповідача на лист ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп суд відхиляє, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивачем не доведено правильність розподілу транспортних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з наказом МФУ від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення.

Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження транспортування задекларованих відповідно до митних декларацій товарів позивачем надано, зокрема, довідку від 08.04.2024 № SIEV0011328 про вартість перевезення до митного кордону України, в якій підтверджено, що транспортні витрати на міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: Ningbo - Gdansk, оформлення Т1, послуги з міжнародного залізничного перевезення вантажу Gdansk - Mostyska, включаючи локальні витрати в порту прибуття та навантажувально-розвантажувальні роботи становить: 194949,16 грн., не включаючи страхування. Страхування вантажу не проводилось.

Згідно рахунку на оплату № UA00086893 від 08.04.2024, ТОВ "ТОЙЗ ГРУП" здійснено оплату ТОВ "ДСВ ЛОГІСТИКА" за наступні послуги: послуги з міжнародного перевезення вантажу Ningbo - Gdansk, транспортно-експедиційні послуги по території України, навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття, послуги з міжнародного залізничного перевезення вантажу Gdansk - Mostyska, послуги з міжнародного залізничного перевезення вантажу Mostyska - Kharkiv, митно-брокерські послуги на території України.

Виконання вищевказаних послуг підтверджується наданим до митного оформлення актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4936 від 18.04.2024.

Щодо доводів про те, що на момент прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у митного органу був відсутній договір щодо морського перевезення із перевізником «MAERSK» згідно коносаменту № WMSS24011406 від 17.01.2024, колегія суддів зазначає, що всі послуги щодо міжнародного перевезення вантажу, транспортно-експедиційні послуги, навантажувально-розвантажувальні роботи, послуги з міжнародного залізничного перевезення та митно-брокерські послуги надавалися підприємству позивача (замовник) ТОВ "ДСВ ЛОГІСТИКА" (виконавець) на підставі укладеного договору про надання митно-брокерських послуг № СС-021898 від 21.11.2023 р., умовами якого, зокрема, передбачено, що виконавець (ТОВ "ДСВ ЛОГІСТИКА") має право за необхідності залучати третіх осіб для надання послуг митного оформлення товарів замовника (п. 2.2.6 Договору).

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені, не відображенні в жодному документі, колегія суддів зазначає, що такі висновки зроблені відповідачем на підставі того, що вантаж позивача прибув у порт призначення GDANSK (Польща) 12.03.2024, а за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер № MRSU0516122, коносамент лінійний № 235088998, було вивантажено з судна у порту Gdansk (Польща) 12.03.2024 року, але згідно інформації з сайту www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 22.03.2024.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наведені вище доводи ґрунтуються на припущеннях митного органу та не підтверджені жодними доказами. Натомість, наявна в матеріалах справи копія довідки від 08.04.2024 № SIEV0011328 про вартість перевезення до митного кордону України, свідчить про те, що до цієї вартості, окрім інших складових, включено і локальні витрати в порту прибуття.

Доводи про те, що в цій довідці не міститься інформація і не має ніякого механізму розрахунку транспортних витрат по спірній ЕМД № 24UA807200006043U4 від 12.04.2024, колегія суддів зазначає, що детальна інформація щодо вартості послуг, з посиланням на назви послуг відображено у рахунку на оплату № UA00086893 від 08.04.2024 та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4936 від 18.04.2024.

Щодо доводів відповідача про те, що аналізуючи залізничну накладну № 524025 від 25.03.2024 (такі значення вказані в митній декларації) митницею встановлені розбіжності щодо номера та дати зазначеної накладної, а саме в залізничній накладній вказаний номер № 2151-524025 і дата складання вказана 22.03.2024, а не 25.03.2024, а також те, що в гр. 3 цієї залізничної накладної відсутні зазначені документи, а саме господарський договір № 6-26-083-24 та інші документи на підставі яких здійснюється транспортування спірного вантажу, колегія суддів зазначає, що розбіжності (описки) в даті складання документи на митну вартість товару не впливають, а відсутність господарського договору № 6-26-083-24 та інших документів, на підставі яких здійснюється транспортування спірного вантажу також не свідчить про заниження позивачем митної вартості товару, оскільки, як вказувалося вище, всі послуги щодо міжнародного перевезення вантажу, транспортно-експедиційні послуги, навантажувально-розвантажувальні роботи, послуги з міжнародного залізничного перевезення та митно-брокерські послуги надавалися підприємству позивача (замовник) ТОВ "ДСВ ЛОГІСТИКА" (виконавець) на підставі укладеного договору про надання митно-брокерських послуг № СС-021898 від 21.11.2023 р., умовами якого, зокрема, передбачено, що виконавець (ТОВ "ДСВ ЛОГІСТИКА") має право за необхідності залучати третіх осіб для надання послуг митного оформлення товарів замовника (п. 2.2.6 Договору).

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність каталогів, специфікацій, прейскурантів, колегія суддів зазначає, що такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі № 810/3667/15.

Що стосується посилання митного органу на спрацювання ризиків АСАУР, що вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом. А наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Таким правовий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 814/1043/16.

Враховуючи те, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товару №UA807000/2024/000276/2 від 12.04.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Що стосується рішення суду в частині розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені вимоги визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок відповідно до якого, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23, згідно яких рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що в цьому випадку розмір ставки судового збору за подання позовної заяви мав визначатися виходячи з розміру ставки, визначеного за подання позову майнового характеру, а ціна позову - як різниця між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом в оскаржуваному рішенні та в цій справі складає 230551,51 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою або суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня цього року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Разом з тим, оскільки згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору

Враховуючи вищевикладене, за подання адміністративного позову слід було сплатити 2766,62 грн. (1,5 відсотка ціни позову х коефіцієнт 0,8).

Натомість, при вирішенні спірних правовідносин суд першої інстанції стягнув витрати зі сплати судового збору у розмірі 10507,64 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, а саме шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини тексту судового рішення в наступній редакції: «Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЙЗ ГРУП" (вул. Северина Потоцького, буд. 38А, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ 40372076) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2766,62 грн (дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень) 62 коп.

При цьому, сума у розмірі 7741,02 грн. може бути повернута позивачу, як сума сплаченого судового збору у більшому розмірі, шляхом подання відповідної заяви до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року по справі № 520/25754/24 змінити шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини тексту судового рішення в наступній редакції: «Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЙЗ ГРУП" (вул. Северина Потоцького, буд. 38А, м. Харків, 61075, код ЄДРПОУ 40372076) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2766,62 грн (дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень) 62 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року по справі № 520/25754/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко