Рішення

від 18.12.2024 по справі 520/29312/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2024 року № 520/29312/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4-а,м. Київ,02152, код ЄДРПОУ42552598) третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61057, код ЄДРПОУ37764460) за участі третьої особи: Головного Управління Державної міграційної служби у Харківській області, 61002, м.Харків, вул.Римарська,24, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області за участі третьої особи: Головного Управління Державної міграційної служби у Харківській області, 61002, м.Харків, вул.Римарська,24, в якому просила суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Центрального Управління Державної Міграційної служби України в м. Києві та Київський області № 66 від 26.04.2022 року в частині скасування громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 23.02.2006 року.

-стягнути судові витрати.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка В`єтнаму, документовано паспортом НОМЕР_3 виданий 01.04.2021 року терміном дії до 01.04.2031 року, місце видачі Київ (Посольство В`єтнаму).

12.05.2000 року у м. Харкові, гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народила дитину ОСОБА_2 , про що складено актовий запис № 326 від 12.07.2000 року та видано Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції свідоцтво про народження свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 07.12.2012 року (повторно).

23.02.2006 року рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київський області на підставі Закону України «Про Імміграцію» позивачу та її неповнолітньому сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано дозвіл на імміграцію в Україну. Позивача гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 23.06.2006 року терміном дії безстроково.

23.07.2008 року позивач гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переїхав на постійне проживання до м. Харкова та зареєстровано місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

20.09.2011 року гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 45-річного віку, здійснено обміном посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 20.09.2011 року.

19.08.2021 року позивача зареєстровано за адресою, АДРЕСА_3 .

24.07.2024 року адвокат Вітер Г.Р., у рамках надання правничої допомоги позивачу гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із адвокатським запитом вих. № АЗ-51/24 , яким просив надати інформацію та копії документів, згідно переліку, наданого до матеріалів справи.

На вказаний запит, 31.07.2024 року з боку ГУ ДМС України в Харківській області надано відповідь № 6301.5.1-12759/63.2-24 якою повідомлено, що рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 20.09.2011 року у зв`язку із обміном посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 23.02.2006 року.

26.04.2022 року рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, на підстав пунктів 1 та 6 частини першої ст. 12 Закону України «Про імміграцію№», було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, наданий гр. В`єтнаму ОСОБА_1 .

На підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання визнані недійсними та такими, що підлягають вилученню.

При цьому, інформації про прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 20.09.2011 року, видане на ім`я гр. В`єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надано та про прийняття такого рішення не повідомлено.

У зв`язку із отримання відповіді від ГУ ДМС України в Харківській області, адвокат Вітер Г.Р., у рамках надання правничої допомоги позивачу звернувся до Центральне Міжрегіональне Управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із адвокатським запитом вих. № АЗ- 66/2/24 від 22.08.2024 року, яким просив надати копії затребуваних документів та надати інформацію, згідно наданого до суду переліку.

У відповідь на вказаний запит, 17.09.2024 року з боку ЦМУ ДМС України у м.Києві та Київській області надано відповідь № 8010.6.1-39746/80.3-24, якою повідомлено, що рішенням 23.06.2006 року ВГІРФО ГУМВС України в Київській області було надано дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до п.6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» та була документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 виданою 23.02.2006 року ВГІРФО ГУМВС України в Київській області.

Водночас повідомлено, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 26.квітня 2022 року прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

У зв`язку із прийняттям вказаного рішення, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 23.02.2006 року скасована та визнана недійсною.

До вказаної відповіді надано додатки на 7 аркушах, саме: висновок про надання дозволу на імміграцію позивачу від 23.02.2006 року та рішення про надання дозволу на імміграцію № 17/-2867 від 23.02.2006 року.

Також, Центральне Міжрегіональне Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області надано копію рішення Центральне Міжрегіональне Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області № 66 від 26.04.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 23.02.2006 року .

Також було надано копію висновку Центральне Міжрегіональне Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області «Перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.04.2022 року.

Так, рішенням Центральне Міжрегіональне Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області № 66 від 26.04.2022 року визначено, що громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 та 6 частини першої ст. 12 Закону України « Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 23.02.2006 року .

Також, рішенням Центральне Міжрегіональне Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області № 66 від 26.04.2022 року визначено, що посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 23.02.2006 року скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321.

Позивач вважає, що рішення Центрального Міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області № 66 від 26.04.2022 року та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 23.02.2006 року протиправним та таким, що грубо порушує законодавства України, права, свободи та законні інтереси позивача та підлягає скасуванню.

Оскаржене рішення не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому виникла підстава звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.09.2011.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» № 2491-ІІІ від 07.06.2001 (далі - Закон).

Дозвіл на імміграцію рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Згідно з ст. 12 Закону дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

в інших випадках, передбачених законами України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 21 Порядку питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Пунктом 22 Порядку встановлено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст.12 Закону, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абз. 2 п. 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст.12 Закону, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (абз. 2 п. 22 Порядку).

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення (абз. 1 п.

23 Порядку).

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію (абз.2 п.23 Порядку).

Матеріалами справи підтверджено, що у лютому 2022 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов адвокатський запит представника позивача адвоката Вітра Геннадія з приводу надання інформації щодо чинності дозволу на імміграцію в Україну наданого громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із надходженням вказаного запиту було здійснено перевірку матеріалів справи щодо надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході перевірки установлено, що громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 22 серпня 2005 року звернулася до Васильківського МВ ГУМВС України в Київській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну разом з неповнолітнім сином громадянином Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У заяві про надання дозволу на імміграцію у графі «Прошу надати мені дозвіл на імміграцію в Україну оскільки я» іноземкою вказано напис «посвідки на постійного проживания». Таким чином заявницею не вказана підстава, згідно до якої вона має право на отримання дозволу на імміграцію в Україну.

При цьому слід зазначити, що вичерпний перелік підстав для отримання дозволу на імміграцію визначений частинами другою та третьою статті 4 Закону України «Про імміграцію» у редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_1 з клопотанням про надання дозволу на імміграцію (22.08.2005).

Так, право на отримання дозволу на імміграцію по квотовій категорії мали:

діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

особи, які раніше перебували в громадянстві України;

батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надавався:

одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

особам, імміграція яких становить державний інтерес для України.

Перелік документів, які подавалися відповідно до кожної з вказаних категорії визначені ч. ч. 5, 7, 8 ст. 9 Закону та п. 11 Порядку.

Судом встановлено, що позивачкою до заяви були надані наступні документи, які долучені до матеріалів справи:

-заява встановленого зразку;

-квитанція про сплату послуг;

-копії паспортного документа з нотаріально засвідченим перекладом;

-свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 12.07.2000;

-медичні довідки;

-нелегалізована довідка з Посольства Соціалістичної Республіки В`єтнам в Україні про відсутність судимості та місце проживання на території В`єтнаму від 04.08.2005;

-договір найму житлового приміщення.

Таким чином, жодного документа, який би підтверджував наявність у іноземки підстав для отримання дозволу на імміграцію згідно підстав, визначених законодавством, подано не було.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Закону встановлено, що якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір`ю).

У випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати рішення відповідного

державного органу про залишення дітей при батькові (матері).

Зазначене рішення має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Проте, як встановлено судом, згода батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір`ю не подавалася.

Також не подавалася копія паспортного документа дитини та документа, підтверджуючого факт перебування неповнолітньої дитини на території України на момент подачі документів на отримання дозволу на імміграцію, не подавалися довідки про місце проживання дитини в Україні (за кордоном).

Одночасно установлено, що законність свого перебування на території України на момент звернення позивачка підтвердила копією паспорта зі штампом щодо продовження ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області строку перебування до 01.11.2005 № 7278-о та відміткою про проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Проте у заяві про надання дозволу на імміграцію під власний підпис позивачкою вказано, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджено типовим договором найму житлового приміщення укладеного 22.12.2005 з громадянкою України ОСОБА_4 .

Таким чином позивачка при подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію повідомила про себе завідомо неправдиві відомості.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 Закону визначено, що дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано у разі, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, чи документів, що втратили чинність.

Матеріалами справи підтверджено, що не зважаючи на вказане, 23.02.2006 начальником відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області Гаврилюком В.Д. підписано висновок щодо прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону (дитина до висновку не вносилася, будь-які перевірки відповідно до пунктів 12, 14 Порядку відносно дитини не здійснювалися) на підставі якого 23.02.2006 громадянам Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано дозвіл на імміграцію № 17/-2867.

Відповідно до вказаного рішення позивачка отримала посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 23.02.2006, на підставі якої проживає на території України на теперішній час.

Судом встановлено, що в описовій частині висновку від 23.02.2006 зазначено наступне: «Син заявниці згідно пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» має право на отримання дозволу на імміграцію як особа, що має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Відповідно його батьки можуть отримати дозвіл на імміграцію згідно п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону, як батьки іммігранта».

Пунктом 6 ч. 2 ст. 4 Закону передбачено, що право на отримання дозволу на імміграцію мають батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Крім того, п. 9 ч. 7 ст. 9 Закону (у редакції, яка діяла на час подачі іноземцем документів) було визначено, що для осіб, зазначених у п. 3 ч. 3 ст. 4 цього Закону, - документи, які підтверджують, що вони або хоча б один з їх батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Республіки (УРСР).

Виходячи з вказаної норми, жодних підстав у неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на отримання дозволу на імміграцію за територіальним походженням не було, таким чином до висновку від 23.02.2006 відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області були включені норми, які суперечать вимогам законодавства України, чинного на момент прийняття рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону дозвіл на імміграцію скасовується в інших випадках, передбачених законами України.

При прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію громадянам Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були грубо порушені вимоги ст. 4 та 9 Закону, що призвело до прийняття рішення без наявних на те підстав та документів, які ці підстави повинні підтверджувати.

Вимогами п. 21, 22 Порядку встановлено, що питання щодо скасування дозволу на імміграцію мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону та надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до п.п. 1 п. 64, п.п. 4 п. 72 Порядку, посвідка на постійне проживання скасовується у разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до ст. 12 Закону та у подальшому вилучається, визнається недійсною та знищується.

Враховуючи вищевикладене, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, діючи на підставі п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону, правомірно винесло рішення № 66 від 26.04.2022 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Видана на підставі цього дозволу посвідка на постійне проживання скасована правомірно.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4-а,м. Київ,02152, код ЄДРПОУ42552598) за участі третьої особи: Головного Управління Державної міграційної служби у Харківській області, 61002, м.Харків, вул.Римарська,24, про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.