Постанова

від 18.12.2024 по справі 440/12244/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 р. Справа № 440/12244/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, по справі № 440/12244/24

за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України

до Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради третя особа Приватна виробничо-комерційна фірма "МАЛЬВА"

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.08.2017 №35, яким затверджено містобудівні умови та обмеження №01-02-01-14/1480 для проектування об`єкту будівництва: "Реконструкція нежитлових приміщень (майстерні) з добудовою під нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, Шевченківський адміністративний район міста Полтава".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 заяву заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Іллі Титарчука про поновлення процесуального строку - залишено без задоволення. Позовну заяву заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що підстави, що станом на момент подачі прокурором позову не припинили існувати підстави для звернення до суду, оскільки протягом всього строку дії спірних містобудівних умов і обмежень, з моменту їх видачі 14.08.2017 і по сьогодні, вони є підставою для розробки проектної документації без погодження з органами охорони культурної спадщини, для отримання дозволу на виконання будівельних робіт та реконструкції об`єкту на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети. Саме тому, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, строк звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.08.2017 №35 не є пропущеним. На переконання апелянта судом першої інстанції при винесенні ухвали від 04.11.2024 неправильно застосовано положення ст.122, 123 КАС України.

Також, заявник посилається на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.12.2018 у справі № 522/6212/17, де суд також сформулював висновки щодо строків на оскарження містобудівних умов і обмежень через призму акта індивідуальної дії. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що за своєю юридичною природою містобудівні умови і обмеження, - це акт індивідуальної дії, який видається уповноваженими органами містобудування та архітектури і покладає на замовника будівництва певні обов`язки й обмеження. Правовідносини, що виникають на підставі містобудівних умов і обмежень, носять довготривалий характер, оскільки діють до закінчення будівництва об`єкту. Відповідно, якщо містобудівні умови і обмеження неправомірно видані Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету, то вони порушують вимоги містобудівного та земельного законодавства, протягом всього строку своєї дії, а не лише в момент їх видачі.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Залишаючи без руху та у подальшому повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строків звернення до суду, наслідком чого є наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, які визначенні КАС України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною четвертою статті 5 якого визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

З урахуванням усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді (стаття 131-1 Конституції України, стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, стаття 53 КАС України) таке представництво реалізуються в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Строки звернення до адміністративного суду врегульовано положеннями статті 122 КАС України, частиною першою якої визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 12.09.2019 №826/3318/17.

За загальним правилом, визначеним статтею 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Аналіз положень статті 122 КАС України вказує на те, що для суб`єктів владних повноважень визначено менш тривалий строк звернення до суду у порівнянні із загальним строком звернення до суду, визначеним для осіб, які не є суб`єктами владних повноважень та які звертаються до суду якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені їх права, свободи або законні інтереси, що відповідає завданнями адміністративного судочинства, визначеним у частині першій статті 2 КАС України.

При цьому, строк звернення до суду суб`єкта владних повноважень як проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (прямо передбачено КАС України (частина п`ята статті 46); прямо передбачено спеціальним законом) обчислюється (перебіг починається) із дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При цьому, положеннями КАС України визначається єдиний підхід щодо строку звернення до суду суб`єкта владних повноважень, початку його перебігу та наслідків його пропуску у справах за його зверненням за вирішенням спору у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового надано такому суб`єкту законом (оскарження суб`єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності іншого суб`єкта владних повноважень).

Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Виключенням з цього правила є строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, який в силу частини третьої статті 264 КАС України може бути оскаржений у тому числі суб`єктом владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України до адміністративного суду протягом всього строку його чинності.

Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тож, вирішення питання строків звернення до суду можливе як до відкриття провадження у справі так і після, так само як і застосування судом наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не можуть тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Відтак, зміст вищенаведених положень процесуального закону засвідчує, що жодних винятків для звернення до суду прокурора з позовом, який подано у справі, що розглядається, норми КАС України не встановлюють і не передбачають іншого, спеціального строку для такого звернення, інших наслідків пропущення цього строку.

Тобто позов прокурора, за загальним правилом, подається у той самий строк, що передбачено й у разі звернення до суду інших суб`єктів владних повноважень, а в разі його пропущення застосовуються ті ж самі наслідки.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Повертаючи позовну заяву у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки за встановлення обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Слід зазначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Судом першої інстанції установлено, що у позовній заяві заявник зазначає, що Полтавською обласною прокуратурою за результатами опрацювання відомостей із відкритих джерел, даних Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ та Єдиного державного реєстру судових рішень щодо законності будівництва по вул. Соборності, 40 у місті Полтаві встановлено порушення вимог містобудівного законодавства у діяльності Управління з питань містобудування і архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради.

У позовній заяві вказано, що при прийнятті спірного наказу від 14.08.2017 №35 в Управління були відсутні підстави для видачі містобудівних умов і обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки для реконструкції нежитлових приміщень (майстерні) з добудовою під нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, в м. Полтаві. При видачі містобудівних умов та обмежень Управлінням допущено порушення вимог п. 3, п.п 1-3 ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відтак, вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку. Крім того, як вбачається з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №440/4198/20, видача відповідачем містобудівних умов та обмежень надала можливість недобросовісному забудовнику розпочати виконання будівельних робіт в межах Центрального історичного ареалу міста Полтави та в безпосередній близькості до пам`ятки архітектури національного значення "Кадетський корпус" без погодження проектної документації з відповідним органом охорони культурної спадщини. У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №440/4198/20 зазначено, що земельна ділянка за адресою: вул. Соборності, 40, у м. Полтаві згідно з Історико-архітектурним опорним планом, науково-проектною документацією щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування національного та місцевого значення м. Полтави (наказ Міністерства культури України від 02.12.2014 №1075) розташовується в межах Центрального історичного ареалу та центральної комплексної охоронної зони пам`яток й в безпосередній близькості до пам`ятки архітектури національного значення "Кадетський корпус", що є складовою частиною Ансамблю Круглої площі та перебуває під охороною держави як пам`ятка архітектури національного значення на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 №970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури та території Української РСР", охоронний номер 577/5.

Судове рішення у справі №440/4198/20 набрало законної сили 21.03.2023. Як у рішенні першої інстанції, так і апеляційної інстанції у справі №440/4198/20, які оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що листом Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.08.2017 №01-02-01-14/1480 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень (майстерні) з добудовою під нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, Шевченківський адміністративний район міста Полтава".

З наведеного слідує, що Полтавська обласна прокуратура у порядку виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, під час опрацювання даних, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності ЄДЕССБ, судових рішень, які розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, дізналася (повинна була дізнатися) щонайменше у березні 2023 року про затвердження Приватній виробничо-комерційній фірмі "МАЛЬВА" містобудівних умов та обмежень .

Однак, як встановлено судом першої інстанції, з цим позовом позивач звернувся до суду лише у жовтні 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.12.2018 (справа №522/6212/17), від 19.06.2018 (справа №464/2638/17), від 28.11.2018 (справа №815/2311/15), від 29.04.2021 (справа №640/19594/20), оскільки, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція.

Колегія суддів вважає, що твердження позивача, на які він посилається в обґрунтування причин пропуску строку не можуть відтерміновувати початок відліку строку звернення до суду, оскільки результати опрацювання Полтавською обласною прокуратурою відомостей із відкритих джерел, даних Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ та Єдиного державного реєстру судових рішень щодо законності будівництва по вул. Соборності, 40, у місті Полтаві, за наслідками чого було встановлено порушення вимог містобудівного законодавства у діяльності Управління з питань містобудування і архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, не можуть свідчити про наявність у позивача об`єктивних обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом, як і не може свідчити про таку поважність твердження заявника щодо триваючого характеру правовідносин, які виникають на підставі містобудівних умов і обмежень.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом відповідатиме принципу правовладдя та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин та відповідатиме і підходам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 31.03.2023 у справі № 240/12017/19, від 14.03.2024 у справі № 620/278/23.

Також варто уваги, що суди проаналізували поважність причин пропуску строку позивачем до суду з цим позовом і зробили висновок про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права під час розгляду справи.

Стосовно доводів позивача про тривалість правопорушення, колегія суддів зазначає про наступне.

Так, у позові, поданому прокурором, стверджувалось про необхідність захисту інтересів держави, порушених, на переконання прокурора, внаслідок вчинення відповідачами триваючого правопорушення.

Своєю чергою, право на представництво в суді інтересів держави (які охоплюють у цій справі й суспільні інтереси) виникає у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органом, уповноваженим на здійснення функцій державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, активних дій з метою захисту інтересів держави, адже інше призводить до можливості через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом.

У цій справі про наявність підстав звернення до суду прокурор дізналася (повинен був дізнатися) щонайменше у березні 2023 року, однак, як встановлено судом, з цим позовом позивач звернувся до суду лише у жовтні 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

З урахуванням зазначеного, оскільки заступник керівника Полтавської обласної про наявність підстав для звернення до суду з цим позовом дізнався щонайменше у березні 2023 року, а цей позов подано ним у жовтні 2024 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Поряд із цим процесуальний закон не виключає можливості поновлення строку звернення до суду, якщо буде доведено наявність поважних підстав для цього.

При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.

Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду, а отже й для поновлення вказаного строку, визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на прокурора, який здійснює процесуальне представництво інтересів держави в суді.

Разом з тим, заступник керівника Полтавської обласної на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 21.10.2024, якою його позов було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, в частині надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням підстав поважності його пропуску, вказав, що на його думку ним не було пропущено строків звернення до суду, у зв`язку із здійсненням відповідачем триваючого правопорушення.

В теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

При цьому Верховний Суд, зокрема у постанові від 28.11.2018 у справі № 815/2311/15, звертав увагу, що положення частини другої статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Разом з цим, перевірка судом питання строку звернення до суду та застосування наслідків його пропуску передує розгляду справи по суті, тобто перевірка доводів щодо обґрунтування позову стосовно вчинення відповідачем дій на предмет їх протиправності як зовнішньої форми поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень не здійснюється судом на стадії застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

Відтак суб`єкт владних повноважень та відповідно прокурор, що здійснює процесуальне представництво інтересів держави, у зв`язку із вчиненням, на його думку, відповідачем триваючого правопорушення, не звільняється від обов`язку у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 620/278/23.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак і про повернення цього позову, пред`явленого прокурором в інтересах держави.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з його висновками.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 440/12244/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва