Постанова

від 18.12.2024 по справі 280/5457/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5457/24(суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 280/5457/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» 11 червня 2024 року звернулось до суду з позовом до Волинської митниці згідно з яким просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000071/1 від 25.04.2024 Волинської митниці;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000150 від 20.02.2024 Волинської митниці.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару, тому відповідач протиправно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-ґ.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Волинської митниці UA205050/2024/000071/1 від 25.04.2024 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000150 від 20.02.2024.

Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею не було доведено правильність оскарженого рішення та картки відмови.

Декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушенні норм процесуального права; неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає обставини враховуючи які відповідач дійшов висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між позивачем та Согда Лімітед Інк., США (Постачальник) укладено Контракт № 126А/2017S від 08.06.2017 на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно з цим контрактом позивачем на митну територію України був ввезений вантаж морожена, солона ікра кети (далі - товар).

Згідно з специфікацією №1 від 08.02.2024 до інвойсу постачальника від 01.12.2023р. №SOG10487 товар постачався за ціною 38 доларів США за кг товару на умовах CIF Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 19.02.2024 позивачем по електронній системі до м/п Волинської митниці було подано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці 24UA205050009571U4), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 801577,00 гривень (тобто 1457,41 грн. або 38,38 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно з ч.10 ст.58 МК України, включає вартість товару згідно з рахунків 793612,71 грн. (20900 доларів США х 37,9719 курс), вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України 5141,22 грн., та вартість витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України 2823,07 грн.

Разом з МД позивачем був наданий пакет документів та додаткових документів: контракт №126А/2017S від 08.06.2017; Проформа-Інвойс від 13.10.2023 № 10487; Інвойс від 01.12.2023 №SOG10487; Специфікація №1 до Інвойсу від 08.02.2024 CMR від 10.02.2024, Рахунок на перевезення № 363 від 10.02.2024, Довідка про вартість транспортних послуг № 13 від 09.02.2024, Договір міжнародного перевезення №06/20МП від 13.02.2020 з замовленням, Інвойси екседитора UAB "VPA Logistics", Сертифікати якості; Сертифікат походження від 01.12.2023; експортна декларація постачальника від 10.02.2024, Платіжне доручення № 15112371 від 15.11.2023 та №522426 від 05.02.2024.

Митницею направлено повідомлення декларанту про те, що митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв`язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

Позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме: прайс-лист від 10.10.2023, коносаменти MEDUPX243843, лист постачальника від 20.02.2024.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000033/1 від 20.02.2024. Складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000150 від 20.02.2024.

Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущено у вільний обіг за МД-2 №24UA205050009674U9 від 19.03.2024. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем відповідно розділу X МК України.

19 березня 2024 року позивач подав скаргу № 237 до Державної митної служби України з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000033/1 від 20.02.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000150 від 20.02.2024р.

Рішенням №15/15-02-02/13/2157 від 22.04.2024 Державною митною службою України скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000033/1 від 20.02.2024 та зобов`язано Волинську митницю прийняти нове рішення з врахуванням висновків ДМСУ.

25.04.2024 року Волинська митниця оформила рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000071/1.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з оскарженим рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття є те, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов наступних висновків, а саме:

1) вартість товару згідно з специфікаці до інвойсу від 08.02.2024 №SOG10487 не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення від 10.02.2024 №24LTLU9000026ED3A5;

2) в інвойсі від 01.12.2023 №SOG10487 визначені наступні умови оплати за товар: 20% передплати перед відвантаженням партії товару, що визначається інвойсом та 80% передплати- перед прибуттям контейнера в Клайпеду. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216, передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. Декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 15.11.2023 №15112371 та від 05.02.2024 №522426, які не можуть бути взяті до уваги, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як дані платіжні інструкції не відповідають умовам оплати, вказаним в Інвойсі, та не відповідають вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та Постанови №216;

3) в Інвойсі відправником товару вказано Sogda Limited, тоді як в копії митної декларації країни відправлення та CMR відправник- UAB "VPA Logistics";

4) декларантом надано прайс-лист від 10.10.2023 року б/н від продавця, а не від виробника товару;

5) надана Інформація про вартість імпортованої рибної продукції Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» від 19.02.2024 року, тоді як товар проданий 01.12.2023 (згідно інвойсу №SOG10487).

Проте, як правильно з`ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи:

- в митній декларації країни відправлення зазначено 4 товари перший товар згідно з інвойсом №10167288 від 2023-06-11, який не заявлявся для митного оформлення за МД №24UA205050009571U4. По трьом інших товарам зазначено інвойс SOG10487 від 2023- 12-01 (графа 12.03), а вартість товарів зазначена в графі 99.06 митної декларації країни відправлення, яка з урахуванням конвертації валют в доларах США співпадає з вартістю зазначеною в Специфікації №1 до Інвойсу від 08.02.2024;

- надані платіжні документи оформлюються згідно з договором укладеним з банком через електронну систему Інтернет-Банк, про що зазначено у верхньому лівому куті документу, тому вони не містять підписів та печаток. Суми зазначені у платіжних документах повністю відповідають узгодженим умовам оплат. Сума 44430 доларів США, сплачена 15.11.2023 року, це 20% від суми зазначеній у Проформі-Інвойсі від 13.10.2023 № 10487, як і передбачено цією Проформою-Інвойсом яку і зазначено в призначенні платежу. Сума 50000 доларів США, сплачена 05.02.2024 року, є частковою доплатою за товар, який прибув у Клайпеду, згідно з Інвойсом від 01.12.2023№ SOG10487, 80% доплати за товар згідно з Специфікацією №1 до Інвойсу від 08.02.2024 складає 27643,25 доларів США, отже цей товар повністю оплачений у встановлені строки. Як свідчать матеріали справи, позивачем додатково були надані платіжні доручення з підписом та печаткою позивача;

- позивачем було додатково надано коносамент для підтвердження того, що при здійсненні перевезення на умовах CIF Клайпеда (як зазначено в Інвойсі) відправником товару виступав саме постачальник - Sogda Limited. Товар з Клайпеди перевозився автомобільним транспортом і відправником товару завжди виступає власник митного складу в Клайпеді, в цьому випадку - UAB "VPA Logistics". Вартість послуг UAB "VPA Logistics" додано до митної вартості товарів. На підтвердження вказаних обставин також надано лист відправника з роз`ясненнями про відправника від 27.01.2022;

- прайс-лист наданий тим контрагентом з яким укладено Контракт та який є постачальником цього товару. Факт надання прайс-листа, виданого продавцем товару, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару;

- інформація про вартість імпортованої рибної продукції Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер.

Крім того, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин обґрунтовано врахував наявність листа перевізника з роз`ясненнями від 02.05.2024, щодо різниці у витратах; пояснення позивача щодо заповненні митної декларації в програмі митного брокера; лист позивача про страхування від 18.07.2022, а також додаткове надання декларантом 20.02.2024 прайс-листа від 10.10.2023р., коносамента MEDUPX243843, листа постачальника від 20.02.2024.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.

Крім того, суд першої інстанції враховуючи правові позиції Верховного суду відносно того, що відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару, обґрунтовано відхилив посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості цієї системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Враховуючи правильне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та надання спірним правовідносинам правильної оцінки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару позивача за ціною договору.

Під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Відповідачем не спростовано, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.

Отже, позивача надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни заявленого до декларування товару по спірному рішенню і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що свідчить про відсутність підстав передбачених ч.2 ст.53 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у декларанта.

На думку колегії суддів, зазначені обставини свідчать про те, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, або підстав вважати що вони містять розбіжності та в них наявні ознаки підробки.

Поданих позивачем документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені вище, тому оскаржуване рішення митниці не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскарженого рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.

У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач вказаного обов`язку не виконав.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача та відповідача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, так як суд першої інстанції об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 280/5457/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов