Постанова

від 12.12.2024 по справі 160/7621/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7621/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрометиз на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 ( суддя Златін С.В.) в адміністративній справі №160/7621/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 22.09.2023 № 045650016665 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 13.09.1989 по 09.10.1998 та з 27.09.2010 по 07.03.2023 та призначити і виплачувати йому пенсію за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 15.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 15.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за Списком № 2 згідно Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Однак, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянув вказану заяву та прийняв рішення від 22.09.2023 № 045650016665 про відмову в призначенні пенсії за Списком № 2. Відповідно до рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 22.09.2023 № 045650016665 до пільгового стажу відповідачем не були зараховані періоди роботи з 13.09.1989 по 09.10.1998 та з 27.09.2010 по 07.03.2023 на посадах, які відносяться до Списку № 2. Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим всупереч положенням чинного законодавства, що й стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 22.09.2023 № 045650016665 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України періоди роботи з 13.09.1989 по 09.10.1998 та з 22.09.2010 по 07.03.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, подану 15.09.2023р., з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрометиз не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи ОСОБА_1 з 22.09.2010 по 07.03.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що трудова книжка ОСОБА_1 не містить відомостей, що визначають право останнього в періоді роботи з 22.09.2010 по 07.03.2023 на пенсію на пільгових умовах. Роботи ОСОБА_1 №№ 1 і 2 (період з 22.09.2010 по 30.11.2010), а також № 7 (період з 01.12.2022 по 07.03.2023) не мали шкідливих умов, їх не було атестовано за Списком № 2 чи за якоюсь іншої підставою, жодних відомостей про їх шкідливі умови та атестацію немає у трудовій книжці ОСОБА_1 . Роботи ОСОБА_1 №№ 3 6 (період з 01.12.2010 по 30.11.2022) не були атестовані за Списком № 2. Ці роботи мали певні шкідливі умови та у період часу роботи ОСОБА_1 на них з 01.12.2010 по 16.04.2018 були атестовані підприємством Скаржника, проте не за Списком № 2, а зовсім на іншій правовій підставі як такі, робота в яких дає право на пільгову пенсію за рахунок коштів підприємства, що передбачено п. 22 розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону про ЗОДПС (в його редакції до 11.10.2017 пп. 2 п. 2), при цьому у визначеному КМУ порядку. Такий Порядок призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою КМУ від 18.07.2007 № 937 (надалі скорочено Порядок № 937). Лише з 01.01.2018 до Списку № 2 було введено категорію «працівники, зайняті ремонтом устаткування в умовах діючого виробництва». До такої категорії належала робота ОСОБА_1 № 6, проте вона дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах лише за умови зайнятості в ній повний робочий день, підтвердженої відповідною атестацією робочого місця, як це передбачено Порядком № 383. Проте за результатами проведеної чергової атестації робоче місце ОСОБА_1 № 6 не було атестоване за Списком № 2 внаслідок встановлення зайнятості працівників у ній саме неповний робочий день, що підтверджено наказом генерального директора підприємства Скаржника № 106 від 16.04.2018 (див. Додаток 13 до цієї апеляційної скарги) п. 3 у наказі, № 8 у Переліку. При цьому попередня атестація робочого місця ОСОБА_1 № 6 від 03.12.2015 (не за Списком № 2, а як така, робота в яких дає право на пільгову пенсію за рахунок коштів підприємства) діяла лише до 16.04.2018 до наступної (чергової) атестації цього робочого місця. Відтак, стаж роботи ОСОБА_1 у шкідливих умовах, що дає йому право на пільгову пенсію саме за рахунок коштів підприємства Скаржника (а не за Списком № 2), тобто на підставі п. 22 розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону про ЗОДПС (в його редакції до 11.10.2017 пп. 2 п. 2), становить лише період з 01.12.2010 по 16.04.2018, тобто 7 років 4 місяці 15 днів (надалі Стаж-1). Такий Стаж-1 не надає право ОСОБА_1 на пільгову пенсію за цією підставою внаслідок його недостатності. Від 08.03.2023 по теперішній час ОСОБА_1 працює на роботі № 8, яка атестована за Списком № 2, повні відомості про її атестацію (і саме за Списком № 2) наявні у трудовій книжці ОСОБА_1 , додатково на підтвердження її такої атестації Скаржником п`ять разів надавалися ОСОБА_1 для пред`явлення в органи ПФУ відповідні уточнюючі довідки. Такий пільговий стаж ОСОБА_1 з 08.03.2023 по теперішній час ніким не оспорюється, тому він і не був предметом судового розгляду, і лише враховується для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за Списком № 2.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить врахувати викладені в ньому пояснення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.09.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.09.2023 № 045650016665 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Додатково зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи за Списком №2 з 13.09.1989 р. по 09.10.1998 р., оскільки періоди роботи не підтверджені рішенням комісії Пенсійного фонду України з питань підтвердження стажу роботи.

Позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.09.2023 № 045650016665 як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Оскільки, апелянтом оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України періоди роботи з 22.09.2010 по 07.03.2023, а тому предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду, лише в цій частині.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як передбачено частиною 1 статті 114 Закону №1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".

Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Отже, відповідачем при розгляді заяви про призначення пільгової пенсії протиправно не зараховано періоди роботи позивача, зазначені у його трудовій книжці, оскільки пільговий стаж роботи позивача підтверджено належними доказами, що наявні в матеріалах справи.

Періоди роботи позивача з 13.09.1989 по 09.10.1998р., з 22.09.2010 по 07.03.2023р. підтверджено записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , окрім того, в даній трудовій книжці є відомості про проведення атестації робочого місця.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди його роботи з 13.09.1989 по 09.10.1998р., з 22.09.2010 по 07.03.2023р.

Крім того, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме:

«особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.»

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Таким чином, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрометиз залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 в адміністративній справі №160/7621/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 12 грудня 2024 року та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова