Постанова

від 18.12.2024 по справі 620/6010/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6010/24 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Оксененка О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування у складі грошового забезпечення, для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманої індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 30 (тридцять) повних календарних років служби, з врахуванням у складі грошового забезпечення, для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманої індексації грошового забезпечення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 31 серпня 2005 року по 10 грудня 2020 перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту.

Старший прапорщик ОСОБА_1 звільнений у запас наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 27.10.2020 № 16/РС за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.12.2020 № 307 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 10 грудня 2020 року та з позивачем був проведений розрахунок.

Ні в день розрахунку при звільненні, ні після, військова частина НОМЕР_1 не надала позивачу детального розрахунку нарахованих та виплачених при звільненні сум грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення.

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , виданого 08.07.2015 Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений та діє й на день подання цього позову.

Відповідно до приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 був мобілізований у першу хвилю мобілізації (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці, ветерани війни - учасники бойових дій), залучений до виконання завдань за призначенням для здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії та з 24 лютого 2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_6 , у списках якої проходить службу по теперішній час.

На виконання бойових розпоряджень командира НОМЕР_7 ОБР ТРО №№ 102/В/дск, 149/в/дск, військовослужбовець військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_1 з 15 квітня 2022 року виконував бойові завдання у складі військової частини НОМЕР_6 поза межами АДРЕСА_1 та постійної дислокації частини.

Як було зазначено позивачем, про ймовірне порушення своїх прав - виплати не в повному обсязі грошового забезпечення під час виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку зі звільненням - позивач дізнався за кілька місяців до звернення з даним позовом.

У зв`язку з особливостями умов проходження служби під час воєнного стану, та як вже було зазначено, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням поза межами міста Чернігів і постійної дислокації частини, позивач не мав об`єктивної можливості у будь-який час з особистою метою відвідувати служби забезпечення частини, у тому числі це стосується й фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_8 .

28.02.2024 рекомендованим поштовим відправленням № 1400058438636 позивач направив на поштову адресу відповідача запит про надання офіційної письмової інформації стосовно детального розрахунку виплачених ОСОБА_1 сум грошового забезпечення.

12 квітня 2024 року супровідним листом-відповіддю від 11.04.2024 № 703 позивачу було вручено наступні документи:

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.12.2020 № 307;

- незареєстровані у службі діловодства частини «Довідки-розрахунки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію ОСОБА_1 » за 2018-2020 роки;

- розрахунок одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням, виплаченої військовослужбовцю ОСОБА_1 , витребуваний у запиті від 28.02.2024, відповідач не надав.

Після дослідження отриманих 12 квітня 2024 року від відповідача «Довідок-розрахунків про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію ОСОБА_1 » за 2018-2020 роки позивач дізнався наступне.

1) «Довідками-розрахунками про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію ОСОБА_1 » за 2018 - 2020 роки підтверджено, що під час перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення, у тому числі за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 була виплачена у сумі 6827,26 грн., за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - у сумі 2002,40 грн., за період з 01.01.2020 по 10.12.2020 - у сумі 2 505, 91 грн., зокрема у місяці звільнення (у грудні 2020 року) була виплачена у сумі 301, 69 грн.;

2) відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.12.2020 № 307 з позивачем був проведений розрахунок.

3) згідно «Довідки-розрахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію ОСОБА_1 » за 2020 рік встановлено, що позивачу була нарахована одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 30 повних календарних років служби в сумі 207 795, 00 грн.

До місячного грошового забезпечення, з якого була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у зв`язку зі звільненням старшому прапорщику ОСОБА_1 були включені:

- оклад за військовим званням - 1 020,00 грн.;

- посадовий оклад - 3 260,00 грн.;

- надбавка за вислугу років - 2 140,00 грн.;

- надбавка за особливості проходження служби - 4 173,00 грн.;

- премія - 3 097,00 грн.

Відтак, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 30 повних календарних років служби дорівнює 207 795,00 грн., а саме: (1020,00 + 3260,00 + 2140,00 + 4173,00 + 3097) * 50% * 30 к.р.,

Підтвердилося, що до місячного грошового забезпечення, з якого була розрахована одноразова грошова допомога у зв`язку зі звільненням, не була включена індексація грошового забезпечення, що виплачувалася під час перебування позивача у списках особового складу частини та на протязі 24 місяців перед звільненням становила щомісячний характер виплати.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. При цьому, суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.05.2022 у справі № 280/9017/20, від 29.09.2021 у справі № 160/8332/20, від 24.09.2020 у справі № 806/2883/17.

Апелянт у своїй скарзі зазначає про відсутність правових підстав для включення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення. Крім того, на переконання апелянта, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом. З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні цієї справи було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII) від 20 грудня 1991 року № 2011- XII, «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закону № 1282-ХІІ), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

За змістом частини 2 і 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно із статтями 1, 2 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що одноразова грошова допомога при звільненні військовослужбовця розраховується із сум складових його грошового забезпечення, які він отримував під час проходження служби.

При цьому індексація грошового забезпечення має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, та є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, від 30.11.2023 у справі № 380/21619/21.

Отже, всупереч доводів апелянта, індексація грошового забезпечення є його складовою, а відтак повинна бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є його складовою, яка враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування у складі грошового забезпечення, для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманої індексації грошового забезпечення, а також наявність правових підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 30 (тридцять) повних календарних років служби, з врахуванням у складі грошового забезпечення, для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманої індексації грошового забезпечення.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що позивачем подано цей позов з пропуском встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення Позивача з військової служби) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Вирішуючи питання про застосування редакцій ч. 2 ст. 233 КЗпП України до та після 19.07.2022, Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23 прийшов до висновку, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, частина 2 статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звільнення позивача, не передбачала будь-яких обмежень по строку для звернення до суду із позовом про стягнення належної заробітної плати, а тому право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до вказаних положень Кодексу законів про працю України не обмежене будь-яким строком.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23, від 18.10.2023 у справі №380/14605/22, від 28.03.2024 у справі №480/1364/23, від 24.04.2024 у справі №580/4684/22.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Оксененко О.М.