Постанова

від 18.12.2024 по справі 640/28903/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/28903/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, апелянт), в якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2021 року № 3333100070103 та від 10 вересня 2021 року №55331000701.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому позивач вважає спірні рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Позиція суду мотивована тим, що висновок відповідача щодо невикористання у господарській діяльності позивача частини сировини (соняшнику) внаслідок зміни ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва (сировинні втрати) та необхідність реєстрації податкових накладних на суму сировинних втрат - 859 880, 00 грн, суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції зауважив, що норми чинного законодавства не ставлять умовою виникнення податкових зобов`язань чи податкової вигоди платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів; позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань; за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За позицією суду, відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентами позивача надання послуг на користь останнього без мети настання реальних наслідків та, відповідно, про нереальність таких операцій.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції в межах розгляду даної адміністративної справи не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими; як наслідок, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «АГРЕКС» (ПН 25602906) порушено приписи пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника за договорами на переробку давальницької сировини ТОВ «Сватівська олія» (ПН 25368994), що призвело до заниження суми податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою розділу І. Податкові зобов`язання та р. 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 859 880,00 грн.

Щодо перевірки з питань правильності і правомірності здійснення фінансово - господарських відносин з контрагентами за січень - лютий 2021 року, апелянт вказує, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних у ТОВ «МОСТГРЕЙ» відсутнє придбання послуг оренди автомобілів, відсутнє придбання транспортних послуг, тобто послуги перевезення надавалися власними автомобілями; при дослідженні проходження товару з номенклатурою "соя, макуха соєва" по ланцюгу постачання від виробника до кінцевого споживача (ТОВ "АГРЕКС") не підтверджується (відсутнє) реальне (законне) джерело його походження, а відтак його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у реалізації зазначеного товару.

Відповідач наголошує, що перевіркою взаємовідносин ТОВ «АГРЕКС» з ТОВ «МОСТГРЕЙ» в січні-лютому 2021 року не підтверджено постачання вищезазначеного товару на суму ПДВ 3 735 147 грн. Документально оформлені поставки на ТОВ «АГРЕКС» товару, що ідентифікується за найменуванням (характеристикою), не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від СПП «СКС-АГРО» (ПН 30298688), а відсутність придбання товару по ланцюгу постачання засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доводить нереальність здійснення поставки (продажу) товару на адресу ТОВ «АГРЕКС».

Крім того, взаємовідносини між ТОВ «АГРЕКС» та ПП «СВФ «АГРОЛУГАНЬ», що відображені в декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 не підтверджено, в зв`язку наявністю ризикових постачальників по ланцюгу придбання товарів.

Враховуючи вищенаведене та провівши детальний аналіз даних придбання та реалізації ПП «СВФ «АГРО-ЛУГАНЬ» насіння соняшнику врожаю 2020 року відповідачем встановлено, що у зв`язку з відсутністю легального джерела походження товару, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, тобто встановлено формування активу за рахунок надходження товарів (запасів) з джерела невідомого походження від контрагента-постачальника, з легалізацією використання його документів.

Аналізом наявної податкової інформації, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів, податкової звітності з ПП «СВФ «АГРО-ЛУГАНЬ» відповідачем встановлено проведення операцій з реалізації зернових культур на адресу ТОВ "АГРЕКС" при відсутності легального (законного) джерела їх походження.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року та 04 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 грудня 2024 року о 11:30 годині.

02 жовтня 2024 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20 квітня 2021 року № 293 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АГРЕКС» по декларації за лютий 2021 року з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведення вищезазначеної перевірки 21 травня 2021 року ТОВ «АГРЕКС» отримано Акт від 21 травня 2021 року № 389/31-00-07-01-02-02/25602906 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРЕКС» (код 25602906) від 21 травня 2021 року № 389/31-00-07-01-02-02/25602906 з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року (№ 9057759364 від 20 березня 2021 року) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків».

В Акті перевірки було встановлено порушення ТОВ «АГРЕКС» пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6, статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку з чим за лютий 2021 року :

- занижено податкові зобов`язання по декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року у сумі 859 880, 00 грн;

- завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року у сумі 3 996 161, 00 грн;

- завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 2 491 000, 00 грн;

- завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 2 365 041, 00 грн.

25 червня 2021 року ТОВ «АГРЕКС» були отримані винесені Офісом великих платників Державної фіскальної служби України, податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2021 року:

- № 3343100070103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 2 491 000 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 1 245 500 грн;

- № 333310007103, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 365 041 грн.

06 вересня 2021 року Державна податкова служба України, за результатами розгляду скарги ТОВ «АГРЕКС», прийняла рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого, скасувала податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18 червня 2021 року №3343100070103 у частині застосування штрафних фінансових санкцій, які перевищують розмір визначений пунктом 123.2 статті 123 ПК України, у редакції, що діє з 01 січня 2021 року, а в інших частинах зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2021 року № 333100070103 залишила без змін.

Таким чином, ДПС України зменшила штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням від 18 червня 2021 року № 3343100070103 до суми 622 750, 00 грн, замість 1 245 500, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки та згідно рішення ДПС України від 06 вересня 2021 року № 20364/6/99-00-06-01-02-06 відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 10 вересня 2021 року № 55331000701, яким встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 2 491 000, 00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 622 750, 00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача від 10 вересня 2021 року №55331000701 та від 18 червня 2021 року № 333310007103, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За змістом пункту 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

За приписами статті 1 вказаного Закону (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в контексті доводів апелянта щодо взаємовідносин ТОВ «АГРЕКС» (ПН 25602906) з ТОВ «Сватівська олія» (ПН 25368994), колегією суддів враховано наступне.

Так, за доводами апелянта, позивачем не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника за договорами на переробку давальницької сировини ТОВ «Сватівська олія» (ПН 25368994), що призвело до заниження суми податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою розділу І. Податкові зобов`язання та р. 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 859 880,00 грн.

Відповідач зазначає, що згідно наданих до перевірки документів, сировину (соняшник) втрачено, отже така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства пов`язаних із господарською діяльністю, а відтак підлягає оподаткуванню згідно п. 198.5 ст.198 ПК України.

За матеріалами справи, ТОВ «АГРЕКС» займається переробкою олійної сировини (насіння соняшникового) та виготовленням олії соняшникової, шроту соняшникового та концентрату фосфатидного соняшникового на виробничих потужностях ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ», згідно Договору на переробку олійної сировини на Давальницьких умовах № 28дв/20 від 21 серпня 2020 року.

Відповідно до пункту 3.4 Договору на переробку олійної сировини на давальницьких умовах № 28дв/20 від 21 серпня 2020 року, ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ» приймає від ТОВ «АГРЕКС» соняшник на переробку також у фізичній вазі.

Відповідно до пункту 3.7 Договору № 28дв/20 від 21 серпня 2020 року факт переробки Олійної сировини та виробництво Готової продукції за календарний місяць підтверджується Актом результатів переробки давальницької сировини, в якому зазначається кількість переробленої Олійної сировини, найменування та кількість виробленої Готової продукції, відходів, сировинних втрат.

Відповідно до пункту 5.2.1, 5.2.2 Договору № 28дв/20 від 21 серпня 2020 року Переробник повинен надати послуги з переробки Олійної сировини Замовника та забезпечити вихід Готової продукції виходячи з фактичної олійності переробленої Олійної сировини та загальних втрат олії в виробництві не більше 1,20%, та на підтвердження результатів переробки надавати Замовнику «Виробничо-технічний звіт» (Форма 23).

Відповідно до п. 5.1 ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» до якісних показників соняшнику входять вологість та сміттєві домішки. Базисними нормами якісних показників для соняшнику визначені: вологість - не більше 7%, сміттєва домішка - не більше 1 %.

Відповідно до п. 5.2 ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» обмежувальними нормами для соняшнику за вологістю 17%, за сміттєвою домішкою до 10%.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656 затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (далі - Порядок № 656).

Пунктом 1.1 розділу I Порядку № 656, передбачено, що цей Порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

Відповідно до пункту 1.2 розділу I Порядку № 656, запровадження Порядку зумовлено потребою забезпечити однаковий первинний облік олійно-жирових виробництв з урахуванням вимог чинного законодавства, галузевих особливостей, практичного досвіду та змін у господарському механізмі підприємств.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 1.3 розділу I Порядку № 656, форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства.

У Додатку 27 до Порядку №656 наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.

Пунктом 2.25 розділу II Порядку № 656 передбачено, що терміни «загальні втрати», «втрати олії в шроті (макусі) лушпинні» буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. «Сировинні втрати» показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.

Зі змісту наведених норм Порядку № 656 вбачається, що сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання продукту.

Відповідно до пункту 12.8. Порядку № 656 облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.

При цьому, величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.

Отже, при здійснені виробничого процесу переробки сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

Згідно наданих позивачем зведених даних по бухгалтерським рахункам 206, 231 встановлено вартість втрат сировини по вологості становить 79 692,84 грн, вартість втрат сировини по сміттєвості становить 4 219 510,57 грн, загальна сума втрат сировини становить 4 299 403,41 грн (розподілене на рахунку 231 наступним чином: прямі матеріальні виробничі затрати (крім повертаємих відходів), списання у виробництво - сума 200 260 726,75 грн; втрати сировини по вологості - сума становить 79 692,94 грн; втрати сировини по сміттєвості - сума становить 4 219 510,57 грн).

Колегія суддів враховує, що під час технологічного процесу переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та лушпиння, відбуваються сировинні втрати, тобто ті, які безповоротно втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини, зокрема за рахунок зменшення вмісту вологи в процесі виробництва. При цьому, підлягає врахуванню, що величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів.

У постанові від 19 січня 2023 року у справі № 440/7141/20 Верховний Суд зазначив, що при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують втрати, які не можуть контролюватись платником податків та пов`язані виключно з виробничим процесом переробки сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи із сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід`ємну частину звичайного технологічного процесу.

Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.

Застосувавши норму підпункту 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в якій розкрито поняття операції з давальницькою сировиною, Верховний Суд виснував, що ПК України передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною.

Таким чином, втрати при переробці давальницької сировини (сировинні втрати), в межах відповідних гранично допустимих норм, слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування норми підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України щодо таких сировинних втрат.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 14 лютого 2023 року у справі № 640/3565/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 440/4066/21.

Відтак, суд апеляційної інстанції вбачає безпідставними висновки відповідача, що сировинні втрати, які утворилась в результаті переробки давальницької сировини у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» зобов`язують останнє визначати податкові зобов`язання з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України. Відповідно відсутній і обов`язок щодо складення та реєстрації в ЄРПН відповідних податкових накладних.

Надалі, оцінюючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «МОСТГРЕЙ», СПП «СКС-АГРО», ПП «СВФ «АГРО-ЛУГАНЬ», колегія суддів зазначає наступне.

Так, за доводами апелянта, виписані ТТН на постачання товару від ТОВ «МОСТГРЕЙ» не можливо вважати належно оформленими, що ставить під сумнів факт перевезення товар, оскільки неможливо ідентифікувати місце розвантаження товару; при дослідженні проходження товару з номенклатурою "соя, макуха соєва" по ланцюгу постачання від виробника до кінцевого споживача (ТОВ "АГРЕКС") не підтверджується (відсутнє) реальне (законне) джерело його походження, а відтак його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у реалізації зазначеного товару.

Таким чином, відповідач висновує, що не підтверджується рух товару (соняшника) за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні господарської операції (ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «НИВА АГРОПЛЮС» (43634091), ТОВ «ЗЕРНОСВІТ АГРО»(42925275), ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС» (42829676), ТОВ «АМАТ ХЕРСОН» (35330301), ТОВ «ПРОФІД ПЛЮС» (43594578), ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «НИВА АГРОПЛЮС»(43634091); перевіркою взаємовідносин ТОВ «АГРЕКС» з ТОВ «МОСТГРЕЙ» в січні-лютому 2021 року не підтверджено постачання вищезазначеного товару на суму ПДВ 3 735 147,00 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що видаткові накладні СПП «СКС-АГРО» № 250221 від 25 лютого 2021 року та № 250221 від 26 лютого 2021 року складені без зазначення обов`язкового реквізиту «місце складання», у зв`язку з чим не можливо встановити місце, з якого відбулося відвантаження товару; в наданих до перевірки товарно - транспортних накладних вказано пункт навантаження: с. Попівка Кремінського району Луганської області, без уточнення конкретної адреси, а саме назви вулиці та номеру приміщення, таким чином ідентифікувати склад, з якого забирався товар не є можливим; в умовах договору відсутня інформація про склад, який розташований в с. Попівка Кремінського району Луганської області.

На підставі вищенаведеного, відповідач дійшов висновку, що виписані ТТН на постачання товару від СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СКС-АГРО" (ПН 30298688) не можливо вважати належно оформленими, що ставить під сумнів факт перевезення товару; ПП «СКС-АГРО» (код 30298688) спостерігається наявність ризикових постачальників в 2 та 3 ланці придбання (ТОВ «НОВАНС ГРУП» (42473780), ТОВ «ДАТА СІСТЕМ», ТОВ «ЦВІН ТОРГ», ТОВ «АДВАРТЕН», ФГ "АГРОЗЕМЛЯ", ТОВ «КАКАДЕ», ТОВ"РОЛАКС ПОСТАЧ"(ПН 43137795), тому неможливо встановити та підтвердити ланцюг походження товару до виробника; документально оформлені поставки на ТОВ «АГРЕКС» товару, що ідентифікується за найменуванням (характеристикою), не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СКС-АГРО» (ПН 30298688), а відсутність придбання товару по ланцюгу постачання засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доводить нереальність здійснення поставки (продажу) товару на адресу ТОВ «АГРЕКС».

За позицією апелянта, про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "СВФ «АГРО-ЛУГАНЬ» свідчить наступне: згідно наданих товарно-транспортних накладних встановлено, що водій ОСОБА_1 , який здійснює перевезення вантажу не має трудових відносин з ПП «СВФ «АГРОЛУГАНЬ»; в наданих до перевірки товарно - транспортних накладних вказано пункт навантаження Луганська обл., Станично-Луганський район, с. Передільське, без уточнення конкретної адреси, а саме назви вулиці та номеру приміщення; товарно- транспортні накладні, в яких вказано пункт розвантаження: Сватове, без уточнення конкретної адреси, а саме назви вулиці та номеру приміщення.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що виписані ТТН на постачання товару від ПП "СВФ «АГРО-ЛУГАНЬ» (ПН 37779608) не можливо вважати належно оформленими, що ставить під сумнів факт перевезення товару; взаємовідносини між ТОВ «АГРЕКС» та ПП «СВФ «АГРОЛУГАНЬ», що відображені в декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 не підтверджено, в зв`язку наявністю ризикових постачальників по ланцюгу придбання товарів (ТОВ «БІОДОБРИВА ОРГАНІК ПЛЮС» (42296804), ТОВ "ТЕХНОХІМСНАБ"(40859892), ТОВ «ІНСЕТ КОМПАНІ»(42873793), СIЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ «ЖЕМІНА ПЛЮС», (43582054), ТОВ «ТЕХНОХІМСНАБ» (40859892), ТОВ «ІНСЕТ КОМПАНІ» (42873793)).

Разом з тим, посилання апелянта щодо незгоди із висновками суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АВЛ ГАРАНТ», за змістом апеляційної скарги відсутні.

Відповідно, в даній частині оскаржуване рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядається.

Узагальнюючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів акцентує свою увагу на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними (пункт 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19).

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що надаючи узагальнений висновок про нереальність здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами позивача у зв`язку із неможливістю встановлення джерела походження товару та відстеження повного ланцюга постачання товарів за періоди, що перевірялись, відповідачем не проведено відповідного аналізу у розрізі кожної господарської операції, дати договору та поставки, предмету поставки, періоду їх виконання та оформлення відповідних бухгалтерських документів; не наведено причинно-наслідкового зв`язку між фактами порушення податкової дисципліни контрагентами контрагентів позивача з розрізі періодів та дат, кожного договору та його предмету.

Зокрема, з огляду на невстановлення номенклатури товару та його ідентифікуючих даних, відповідачем самостійно проведено аналіз господарської діяльності різних суб`єктів господарювання та вибудовано ймовірний ланцюг постачання. При цьому, відповідачем не заперечуються обставини того, що такі данні ним отримано з власних податкових баз без проведення фактичних перевірок та зустрічних звірок безпосередніх контрагентів позивача.

Разом з тим, інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем.

Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовлених укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 811/3223/14, від 16 квітня 2020 року у справі № 810/3443/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 400/1986/19.

В контексті доводів відповідача щодо недостатньої кількості ресурсів, колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Надаючи оцінку недолікам товарно-транспортних накладних, про які зазначає відповідач у акті перевірки, апеляційним судом враховано висновки у постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 160/10973/22 про те, що документи, обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарів.

Разом з тим, слід зазначити, що незначні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю (саме такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 16 жовтня 2020 року у справі № 808/1507/18 (пункт 13), від 07 травня 2020 року у справі № 826/2999/16 (пункт 13), від 08 квітня 2021 року у справі № 0240/2168/18-а (пункт 18), від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16 (пункт 25)).

Колегія суддів також зауважує, що відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, вказала наступне: правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як слідує у цій справі, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вбачається з акту перевірки, позиція відповідача побудована на порушенні податкової дисципліни суб`єктами господарювання, які не були прямими контрагентами позивача та відповідно причинно-наслідкового зв`язку між їх діяльністю та взаємовідносинами позивача із ТОВ «МОСТГРЕЙ», СПП «СКС-АГРО», ПП «СВФ «АГРО-ЛУГАНЬ» апеляційним судом не встановлено.

Відповідач фактично посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких позивач не брав участь, та оподаткування яких не є предметом даного спору.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що сама по собі наявність або відсутність у контрагента, а у даному випадку контрагентів контрагента, окремих документів, певної кількості техніки, персоналу, не можуть вважатись вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання певного обсягу робіт; податкове законодавство не ставить право платника на декларування податкового кредиту в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється надання відповідних послуг (робіт) його контрагентом.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.

В контексті наведеного, колегія суддів також враховує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами контрагентів позивача.

У випадку ж невиконання контрагентом платника податків свого зобов`язання щодо належного декларування необхідних даних та/або сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Проаналізувавши зміст наведеної контролюючим органом у тексті акту перевірки податкової інформації, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати доведеними обставини неможливості контрагентами в дійсності вчинити спірні господарські операції, оскільки дані висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявної в базі даних, проте така (інформація), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому, колегією суддів враховану правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 вересня 2021 року у справі № 460/143/19.

Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки та процесуальних документах підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, колегія суддів зазначає, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.

Надаючи оцінку наявним у податкового органу відомостям (зокрема з ЄРПН) у співвідношенні з наявною первинною документацію, наданою позивачем, колегія суддів вважає необхідним надати перевагу належним письмовим доказам.

Зазначені висновки узгоджуються також із висновками Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №160/19771/23.

Таким чином, підлягають відхиленню висновки відповідача про не підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами даними ЄРПН по «ланцюгу постачання», оскільки це суперечить принципам індивідуальної юридичної відповідальності.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає встановленими обставини того, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.

Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення.

Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню.

При розгляді даної справи колегією суддів також враховано висновки Верховного Суду у справі № 120/5769/23 від 21 листопада 2024 року, № 440/4065/21 від 01 серпня 2024 року.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №640/28903/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.М. Кузьмишина