Постанова

від 11.12.2024 по справі 380/25648/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25648/23 пров. № А/857/24669/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Прачук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (головуючий суддя Кедик М.В., м. Львів, повний текст рішення складено 03.09.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 16459/13-01-24-08 від 17.07.2023 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн; № 16461/13-01-24-08 від 17.07.2023 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1360,00 грн; № 16469/13-01-24-08 від 17.07.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 3089743,50 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 772435,90 грн; № 16468/13-01-24-08 від 17.07.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 257478,50 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 64369,60 грн; № 16464/13-01-24-08 від 17.07.2023 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн; № 16465/03-01-24-08 від 17.07.2023 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14280,00 грн; № 16466/13-01-24-08 від 17.07.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 3593988,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 898497,00 грн; № 16463/13-01-24-08 від 17.07.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 2791,35 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 697,84 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 13420 грн судових витрат - сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати таке та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2017 по 30.04.2021 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 26.05.2023 №14386/13-01-24-08-03/3027190388.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені порушення:

- п.44.1, п. 44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, в частині незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків;

- пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п. «в» п.176.1 ст.176, п.177.5, п.177.11 ст.177, п.179.1 ст.179 ПК України, в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017рік, за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік;

- пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.167.1, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3089743,50 грн;

- пп.1.2, 1.3, 1.6 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177 ПК України в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 257478,5 грн;

- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, пп.б п.176.2 ст.176 ПК України, в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1 квартал 2017 року, за 4 квартал 2017 року, за 2 квартал 2020 року, за 4 квартал 2020 року;

- пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 ПК України, в частині неподання податкових декларації з податку на додану вартість за травень - грудень 2017 року, за січень - грудень 2018 року, за січень - грудень 2019 року, за січень - жовтень 2020 року;

- п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.202.1 ст.202 ПК України, в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3593988 грн;

- п.292.1, п.292.6 ст.292, пп. 4 п. 293.4 ст. 293 ПК України, в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з єдиного податку за 1 квартал 2017 рік на суму 2791,35 грн;

- абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів з 01 квітня 2017 року.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

У ході проведення перевірки встановлено наступне.

Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування єдиному податку ІІІ група 5% за період з 01.01.2017 по 30.04.2021.

Платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 скеровано рекомендованим листом з повідомленням про вручення через АТ «Укрпошта» лист ГУ ДПС у Львівській області від 13.04.2023 №12064/6/13-01-24-08 щодо надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій, повідомлення від 13.04.2023 №80/13-01-24-08 про проведення з 15.05.2023 позапланової невиїзної документальної перевірки із зазначенням, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 листом без дати (вх. № ГУ ДПС від 16.05.2023) надала інформацію та копії документів: книги обліку, книги КОРО; банківські виписки; накази про прийняття на роботу; розрахунково-платіжні відомості; відомості на виплату заробітної плати. Інші первинні документи відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 13.04.2023 №12064/6/13-01-24-08 платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не надано.

ГУ ДПС у Львівській області скеровано платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 лист від 18.05.2023 №15414/6/13-01-24-08 «Про надання інформації та її документального підтвердження» щодо надання документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, а саме:

книгу обліку за період з 15.02.2017 по 05.03.2017;

договори, контракти, угоди, а саме:

договори оренди (суборенди) приміщення укладені з ТОВ «Мікроприбор» (ЄДРПОУ 24546850), УТПК «Голден Гейтс ЛТД» (ЄДРПОУ 14282226) та з іншими суб`єктами господарювання; договори укладені з ТОВ «Мікроприбор» та з іншими суб`єктами господарювання на поставку товарів (робіт, послуг); накладні (акти виконаних робіт, наданих послуг); договір надання зворотної фінансової допомоги № 0102-01 від 01.02.2017 укладений з ОСОБА_2 ; договір надання зворотної фінансової допомоги № 0812-01ФД від 08.12.2017 укладений з ОСОБА_3 ; договір надання зворотної фінансової допомоги № 2911-02 ЗФД від 29.11.2018, № 210901ЗФД від 21.09.2018 укладений з ОСОБА_4 ; договір № 3001-02 від 30.01.2020 укладений з ОСОБА_5 ; договір надання зворотної фінансової допомоги № 1701-01 ФД від 17.01.2019 укладений з ОСОБА_6 ; договір надання зворотної фінансової допомоги № 2411-03 ФД від 24.11.2020 укладений з ОСОБА_7 ; договір надання зворотної фінансової допомоги № 2605-01 ЗФД від 26.05.2020 укладений з ОСОБА_8 ; договір № 1205-01 ЗФД від 12.05.2020 укладений з ТОВ «Мікроприбор»; договір № 1006-01 ЗФД від 10.06.2020 укладений з ТОВ «Мікроприбор»; договір № 1704-01 від 17.04.2017 укладений з ОСОБА_9 ; договори (угоди), накладні (рахунки) щодо повернення товару, а також надати інформацію щодо повернення коштів на карти фізичних осіб.

банківські виписки, платіжні доручення:

- АТ КБ «Приватбанк» по рах. НОМЕР_1 за період з 09.01.2018 по 31.01.2018; з 01.12.2019 по 31.12.2019; з 01.02.2021 по 28.02.2021;

- АТ КБ «Приватбанк» по рах. НОМЕР_2 за період з 01.01.2017 року по 05.08.2019 року;

- АТ «Альфа Банк» по рах. НОМЕР_3 за період з 16.08.2018 по 31.10.2018; з 26.04.2019 по 30.04.2019; з 23.02.2021 по 30.04.2021;

- АТ «Альфа Банк» по рах. НОМЕР_4 за період з 01.01.2017 по 29.01.2019;

- АТ «Альфа Банк» по рах. НОМЕР_5 за період з 27.11.2018 по 30.04.2021;

- АТ «Райффайзен банк «Аваль» по рах. НОМЕР_6 за період з 01.03.2017 по 30.04.2017; з 01.08.2017 по 31.08.2017;

- АТ «Укрсоцбанк» по рах. НОМЕР_7 за період з 16.06.2017 по 21.06.2017; з 26.11.2018 по 11.09.2019.

Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 , станом на 19.05.2023 до перевірки не надала в повному обсязі документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, відповідно до листів ГУ ДПС у Львівській області від 13.04.2023 №12064/6/13-01-24-08 та від 18.05.2023 №15414/6/13-01-24-08, про що складено акт ненадання документів до перевірки №702/13-01-24 08-03/3027109388 від 19.05.2023.

Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в ГУ ДПС у Львівській області (вх. № ГУ ДПС від 23.05.2023) надала копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги:

договір № 0102-01 від 01.02.2017 укладений з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 );

договір № 0812-01ЗФД від 08.12.2017 укладений з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 );

договір № 2911-01ЗФД від 29.11.2018, № 2109-01ЗФД від 21.09.2018 укладений з ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_10 );

договір № 1701-01ЗФД від 17.01.2019 укладений з ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_11 );

договір № 2411-03ФД від 24.11.2020 укладений з ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_12 );

договір № 2605-01ЗФД від 26.05.2020 укладений з ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_13 );

договір № 1205-01ЗФД від 12.05.2020 укладений з СП у формі ТОВ «Мікроприбор» (ЄДРПОУ 24546850);

договір № 1006-01ЗФД від 10.06.2020 укладений з СП у формі ТОВ «Мікроприбор» (ЄДРПОУ 24546850);

договір № 2112-01ФД від 21.12.2020 укладений з ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_14 ).

Інші первинні документи відповідно до листів ГУ ДПС у Львівській області від 13.04.2023 №12064/6/13-01-24-08 та від 18.05.2023 №15414/6/13-01-24-08 платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до наданих платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 банківських документів встановлено надання фінансової допомоги через АТ «Райффайзен банк» та АТ «Альфа банк»:

- ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на загальну суму 120000 грн, а саме: 02.02.2017 - 100000 грн, 06.02.2017 - 20000 грн;

- ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на загальну суму 270000 грн, а саме: 11.12.2017 - 270000 грн;

- СП у формі ТОВ «Мікроприбор» (ЄДРПОУ 24546850) на загальну суму 1900000 грн, а саме: 12.05.2020 - 500000 грн, 03.06.2020 - 1000000 грн, 11.06.2020 - 400000 грн;

- ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_13 ) на загальну суму 85000 грн, а саме: 26.05.2020 - 65000 грн, 29.05.2020 - 20000 грн;

- ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_12 ) на загальну суму 120000 грн, а саме: 25.11.2020 - 120000 грн;

- ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_14 ) на загальну суму 200000 грн, а саме: 22.12.2020 - 200000 грн.

Згідно наданих до перевірки договорів про надання поворотної фінансової допомоги, які укладені ФОП ОСОБА_1 , платник єдиного податку, як «Кредитор» та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ), з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ), з СП у формі ТОВ «Мікроприбор» (ЄДРПОУ 24546850), з ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_13 ), з ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_12 ), з ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_14 ), які виступають як «Позичальник».

Предметом даних Договорів було «Кредитор» надає «Позичальнику» кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п.2.1 Договору, а «Позичальник» зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу.

Відповідно до банківських виписок АТ «Райффайзен банк» повернуто безпроцентну фінансову допомогу на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Згідно наданих до перевірки договорів про надання поворотної фінансової допомоги, які укладені ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 , які виступають як «Кредитор» та ФОП ОСОБА_1 , яка виступає як «Позичальник».

Предметом даних Договорів було «Кредитор» надає «Позичальнику» кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п.2.1 Договору, а «Позичальник» зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу.

Відповідно до наданих банківських документів платник фізична особа- підприємець ОСОБА_1 отримувала фінансову допомогу та відповідно повернула безпроцентну фінансову допомогу.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл.1 p.XIV цього Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл.1 p.XIV цього кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обовґязковою до повернення.

Доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пункту 292.3 статті 292 Податкового кодексу України. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (пункт 292.1 статті 292 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України субґєкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Згідно підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є - для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 3 пункту 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються - суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Згідно частин 1, 3, 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобовґязані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

- у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

- у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

- у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

На підставі підпункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання ( юридичні та фізичні особи - підприємці), які, зокрема здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами визначеними розд. III ПКУ.

Як випливає зі змісту акту перевірки, Діяльність із надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , СП у формі ТОВ «Мікроприбор», з ФОП ОСОБА_8 , з ФОП ОСОБА_7 , з ФОП ОСОБА_10 здійснювала на постійній основі, а отже така діяльність розглядається як фінансове посередництво, за умови здійснення якої суб`єкт господарювання не має права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Таким чином, позивач уклавши з вищевказаними суб`єктами господарювання договори про надання позики, здійснив діяльність у сфері фінансового посередництва в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010, а тому відповідно до вимог частини 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України мав перейти з 01 січня 2018 року на сплату інших податків і зборів визначених ПК України, оскільки порушив вимогу частини 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.

При цьому, порушення платником податків, які обрали спрощену систему оподаткування, вимог пункту 291.4 статті 291 ПК України, які в даному випадку стали підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень, частина 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, мають ідентичні правові наслідки - необхідність перейти на сплату інших податків і зборів визначених Податковим кодексом України.

Таким чином, слід констатувати, що позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України, які дозволяють застосовувати спрощену систему оподаткування.

Відтак, відповідач приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений податковим законодавством України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також апелянт зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПК України.

Перевіркою визначення загального оподатковуваного доходу платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 встановлено заниження загального оподаткованого доходу на загальну суму 18035890,71 грн.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перевіркою визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за період 01.01.2018-13.03.2020 встановлено витрати на загальну суму 23394,34 грн.

Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 до перевірки не надала в повному обсязі документи, які підтверджують факт понесених витрат, про що складено акт ненадання документів до перевірки від 19.05.2023 №702/13-01-24-08/ НОМЕР_15 .

За результатами перевірки ППФО ОСОБА_1 встановлено порушення пункту 177.2 статті 177 ПК України у звґязку з чим не задекларовано суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 17165241,76 грн.

Відтак, матеріалами документальної позапланової виїзної перевірки ППФО ОСОБА_1 підтверджується порушення пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 3089743,5 грн.

Також, з 01 січня 2015 року пункт 161 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України викладено у новій редакції, яка встановлює, що платниками збору є особи, визначені пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України та обґєктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Фізичні особи - підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.

Внаслідок отримання ППФО ОСОБА_11 оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 17165241,76 грн, позивач зобов`язана нарахувати та сплатити військового збору у розмірі 257478,5 грн.

При перевірці вимог п.181.1 ст.181 ПКУ щодо визначення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованих (сплачених) ППФО ОСОБА_1 на протязі останніх 12 календарних місяців, та сукупно перевищують 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), з метою обов`язку реєстрації як платника податку у контролюючому органі, перевіркою встановлено перевищення операцій з постачання 1000000 гривень з 01.04.2017.

При цьому, відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи».

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України підприємець повинен був подати реєстраційну заяву до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобовґязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оскільки сума доходу, отримана платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень, платнику податків слід було до 10 квітня 2017 року подати заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість, однак таку заяву у зазначений термін платник податків не подала, чим порушено п.183.2 ст.183 Кодексу.

Оскільки, ППФО ОСОБА_1 не надано заяву щодо реєстрації платником ПДВ до 10.04.2017, та, відповідно до пп.183.10 ст.183 ПКУ платник несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, порядок реєстрації платником податку на додану вартість та терміни подання заяви щодо такої реєстрації встановлені статтею 183 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Податкового кодексу України.

Згідно абзацу б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Відповідно статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пункту 194.1 статті 194 та з урахуванням пункту 10 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, операції, зазначені у статті 185 Податкового кодексу України, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, яка є основною. Відповідно до пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків.

В порушення статті 187 Податкового кодексу України, ППФО ОСОБА_1 не визначено зобовґязання по податку на додану вартість та, як наслідок, занижено податкові зобовґязання з ПДВ в розмірі 3 593 988,00 грн.

Перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено, що ППФО ОСОБА_1 в порушення пп. 16.1.2. п.16.1 ст.16, п.44.1, п. 44.3, п.44.6 ст.44, п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю за період з 22.05.2017 по 13.03.2020.

Перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи встановлено ненадання до перевірки документів, про що складено акт ненадання документів до перевірки №702/13-01-24-08/3027109388 від 19.05.2023 року.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПКУ платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п.44.1 ст.44 ПКУ, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.39 та ст.39 2 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондується з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст.44 ПКУ до їх відсутності.

Підсумовуючи наведене, коли платник не надає документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абз. 2 п. 44.7 ст.44 ПКУ, у контролюючого органу виникають законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих платником сум (дана позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18).

Позивач зазначає, що кошти, надані ним за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, не відносяться до діяльності у сфері фінансового посередництва.

Абзацом 8 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обовґязковою до повернення.

При цьому, Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить визначення поняття «фінансове посередництво».

Відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема частин 2, 3 статті 1049, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За приписами статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, позикодавець має право, а не обовґязок, на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, поняття «фінансового посередництва» визначено частиною 3 статті 333 Господарського кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої фінансовим посередництвом є діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Отже, фінансове посередництво передбачає дії фінансових посередників (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо), які надають різноманітні фінансові послуги, включаючи кредитування, інвестування, зберігання тощо.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664) (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2664 визначено, що ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 2664 учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об`єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Щодо оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13420,00 грн, то апелянт вважає, що присуджений розмір витрат є неспівмірний з обсягом виконаних адвокатом робіт та не відповідає складності справи, а вищевказане рішення суду прийняті з неправильним застосуванням ст.134, ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована за реєстраційним № 24150000000016091 з 26.04.2006 по 30.04.2021, перебувала на обліку в ГУ ДПС у Львівській області як платник єдиного податку III групи зі ставкою 5% та згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (номер запису про реєстрацію №24150000000016091) як платник податків мала право на здійснення видів економічної діяльності:

- код 47.77 - Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах (основний);

- код 46.18 - Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами;

- код 46.19 - Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- код 46.48 - Оптова торгівля годинниками та ювелірними виробами;

- код 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля;

- код 47.78 - Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;

- код 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

- код 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

- код 47.91 - Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства з 01.01.2017 по 30.04.2021, за результатами якої складений акт від 26.05.2023 № 14383/13-01-24-08-03/3027109388 згідно якого встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в частині незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків;

- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. «в» п. 176.1 ст.176, п.177.5, п.177.11 ст.177, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік;

- пп. 16.1.2, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 167.1, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3089743,50 грн, в тому числі за 2017 рік на суму - 646638,30 грн, за 2018 рік на суму - 590440,2 грн, за 2019 рік на суму - 744617,0 грн, за 2020 рік на суму - 1108048,00 грн;

- пп.1.2, 1.3, 1.6 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 257478,5 грн, в тому числі за 2017 рік на суму - 53886,50 грн, за 2018 рік на суму - 49203,40 грн, за 2019 рік на суму - 62051,40 грн, за 2020 рік на суму - 92337,30 грн;

- пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49, пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1 квартал 2017 року, за 4 квартал 2017 року, за 2 квартал 2020 року, за 4 квартал 2020 року;

- пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 Податкового Кодексу України, в частині неподання податкових декларації з податку на додану вартість за травень - грудень 2017 року, за січень - грудень 2018 року, за січень - грудень 2019 року, за січень - жовтень 2020 року;

- п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 202.1 ст. 202 Податкового Кодексу України, в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 3593988 грн;

- п. 292.1, п. 292.6 ст. 292, пп. 4 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з єдиного податку за 1 квартал 2017 рік на суму 2791,35 грн;

- абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів з 01 квітня 2017 року.

На підставі складеного акта, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 17.07.2023 № 16459/13-01-24-08 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн;

- від 17.07.2023 № 16461/13-01-24-08 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1360,00 грн;

- від 17.07.2023 № 16469/13-01-24-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 3089743,50 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 772435,90 грн;

- від 17.07.2023 № 16468/13-01-24-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 257478,50 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 64369,60 грн;

- від 17.07.2023 № 16464/13-01-24-08 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн за подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1 квартал 2017 року, за 4 квартал 2017 року, за 2 квартал 2020 року, за 4 квартал 2020 року;

- від 17.07.2023 № 16465/03-01-24-08 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 280,00 грн за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за травень - грудень 2017 року, за січень-грудень 2017 року, за січень - грудень 2018 року, за січень-грудень 2019 року, за січень-жовтень 2020 року;

- від 17.07.2023 № 16466/13-01-24-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 3593988,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 898497,00 грн, за заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість;

- від 17.07.2023 № 16463/13-01-24-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 2 791,35 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 697,84 грн за заниження податкового зобов`язання з єдиного податку за 1 квартал 2017 року.

Надаючи оцінку спіним правовідносинам суд першої інстанції виходив з наступного.

Щодо незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків, судом першої інстанції враховано, що пунктом 121.1 ст.121 ПК України встановлено відповідальність за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами п. 44.3 ст. 44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.4 статті 44 ПК України, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Приписами пункту 44.5 статті 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Судом у даній спірній ситуації зґясовано, що на вимогу письмового запиту контролюючого органу від 13.04.2023 № 2064/6/13-01-24-08 про надання до перевірки документів в строк до 15.05.2023, позивач 12.04.2023 направила на адресу контролюючого органу (за трекінгом №0411204033811) письмові пояснення та копії документів: книг доходів з 2017 по 2021 роки; книг КОРО за 2017-2019 роки; банківських виписок (ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Райфайзен банк Аваль», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «Альфа банк»); наказів на прийняття співробітників за 2017-2020 роки; розрахунково-платіжних відомостей за 2017- 2021 роки; відомостей на виплату заробітної плати за 2017-2021 роки.

На вимогу письмового запиту контролюючого органу від 18.05.2023 № 15414/6/13-01-24-08 про надання до перевірки документів в строк до 19.05.2023, позивач 17.05.2023 направила на адресу контролюючого органу (за трекінгом №0411204021430) копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Ураховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що контролюючим органом не доведено відсутність підтверджуючих первинних документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності.

Крім того, згідно акту перевірки, відповідно до наданих документів в ході проведення перевірки встановлено надання ФОП ОСОБА_1 фінансової допомоги.

Згідно з приписами п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до положень пункту 291.4 статті 291 ПК України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: третя група фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Положеннями пп. 292.1.1 п. 292.1 ст. 292 ПК України визначено, що доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Приписами п. 292.6 ст. 292 ПК України визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом

Згідно з пунктом 296.1 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Положеннями абз. 8 пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Підпунктом 165.1.31 пункту 165.1 ст.165 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Згідно з п. 292.11 ст. 292 ПК України, до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

У даній спірній ситуації суд першої інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_1 надала копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги:

- договір від 01.02.2017 № 0102-01 укладений з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 );

- договір від 08.12.2017 № 0812-01ЗФД укладений з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 );

- договір від 29.11.2018 № 2911-01ЗФД, від 21.09.2018 № 2109-01ЗФД укладений з ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_10 );

- договір від 17.01.2019 № 1701-01ЗФД укладений з ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_11 );

- договір від 24.11.2020 № 2411-03ФД укладений з ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_12 );

- договір від 26.05.2020 № 2605-01ЗФД укладений з ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_13 );

- договір від 12.05.2020 № 1205-01ЗФД укладений з СП у формі ТОВ «Мікроприбор» (ЄДРПОУ 24546850);

- договір від 10.06.2020 № 1006-01ЗФД укладений з СП у формі ТОВ «Мікроприбор» (ЄДРПОУ 24546850);

- договір від 21.12.2020 № 2112-01ФД укладений з ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_14 ).

Крім того, ФОП ОСОБА_1 у 2017 та у 2020 роках надано фінансову допомогу через АТ «Райффайзен банк» та АТ «Альфа банк»:

- ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на загальну суму 120000 грн, а саме: 02.02.2017 - 100000 грн, 06.02.2017 - 20000 грн;

- ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на загальну суму 270000 грн, а саме: 11.12.2017 - 270000 грн;

- СП у формі ТОВ «Мікроприбор» (ЄДРПОУ 24546850) на загальну суму 1900000 грн, а саме: 12.05.2020 - 500000 грн, 03.06.2020 - 1000000 грн, 11.06.2020р. - 400000 грн;

- ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_13 ) на загальну суму 85000 грн, а саме: 26.05.2020 - 65000 грн, 29.05.2020 - 20000 грн;

- ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_12 ) на загальну суму 120000 грн, а саме: 25.11.2020 - 120000 грн;

- ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_14 ) на загальну суму 200000 грн, а саме: 22.12.2020 - 200000 грн.

При цьому, відповідно до виписок банку по рахунку позивача підтверджується, що всі суми наданої ним поворотної фінансової допомоги у повному обсязі були повернуті отримувачами протягом 12 календарних місяців, зокрема:

- повернення ФОП ОСОБА_2 поворотної фінансової допомоги за договором №0102-01 від 01.12.2017 протягом 12 місяців підтверджується виписками банку по рахунку за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 та за період з 01.09.2018 по 30.09.2018;

- повернення ФОП ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги за договором №0812-01 ЗФД від 08.12.2017 протягом 12 місяців підтверджується виписками банку по рахунку за 11.12.2017 та за період з 01.11.2018 по 30.11.2018;

- повернення СП ТОВ «Мікроприбор» поворотної фінансової допомоги за договором №1006-01 ЗФД від 10.06.2020 протягом 12 місяців підтверджується виписками банку по рахунку за 11.06.2020 та за 02.09.2020, а також актом звірки взаєморозрахунків за договором №1006-01 ЗФД від 10.06.2020;

- повернення СП ТОВ «Мікроприбор» поворотної фінансової допомоги за договором №1205-01 ЗФД від 12.05.2020 протягом 12 місяців підтверджується виписками банку по рахунку за 12.05.2020, 03.06.2020, 01.07.2020, 03.07.2020, 30.07.2020, 13.08.2020, 19.08.2020, 20.08.2020, за 01.09.2020 та актом звірки взаєморозрахунків за договором №1205-01 ЗФД від 12.05.2020;

- повернення ФОП ОСОБА_8 поворотної фінансової допомоги за договором №2605-013ФД від 26.05.2020 протягом 12 місяців підтверджується виписками банку по рахунку за 26.05.2020, 29.05.2020, 15.07.2020, 30.07.2020, 26.05.2020, 25.09.2020 та за 29.09.2020;

- повернення ФОП ОСОБА_7 поворотної фінансової допомоги за договором №2411-01 ЗФД від 24.11.2020 протягом 12 місяців підтверджується виписками банку по рахунку за 01.12.2020 та 08.12.2020;

- повернення ФОП ОСОБА_10 поворотної фінансової допомоги за договором № 2112-01 ЗФД від 21.12.2020 протягом 12 місяців підтверджується виписками банку по рахунку за 22.12.2020 та 24.12.2020.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що внесені на розрахунковий рахунок у банку грошові кошти як поворотна фінансова допомога, які були повернуті протягом 12 календарних місяців, не вважаються доходом платника податків в розумінні п. 292.1 ст.292 ПК України.

При цьому, відповідачем не доведено отримання позивачем доходу, що перевищує розмір визначений п. 181.1 ст. 181 ПК України, тому правильним є твердження про відсутність необхідності реєстрації з 11.04.2017 як платник податку на додану вартість.

За таких обставин, суд вірно вважав протиправним донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3089743,50 грн (із застосуванням штрафних санкцій в сумі 772435,90 грн), з військового збору, на суму 257478,50 грн (із застосуванням штрафних санкцій в сумі 64369,60 грн), з податку на додану вартість на суму 3593988,00 грн (із застосуванням штрафних санкцій в сумі 898497,00 грн), з податку на доходи фізичних осіб на суму 2791,35 грн (із застосуванням штрафних санкцій в сумі 697,84 грн), наслідком чого є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2023 № 16469/13-01-24-08, від 17.07.2023 № 16468/13-01-24-08, від 17.07.2023 № 16466/13-01-24-08, від 17.07.2023 № 16463/13-01-24-08 , від 17.07.2023 № 16464/13-01-24-08.

Крім того, вказане вище є також підставою скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 № 16461/13-01-24-08, від 17.07.2023 № 16465/03-01-24-08, оскільки у позивача був відсутній передбачений п. 177.5 ст. 177 ПК України обов`язок подавати податкові декларації про майновий стан та доходи за 2017-2020 роки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 43488,41 грн, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 132, 134, 139 КАС України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та відповідно вірно вважав такі досить завищеними.

Відтак, колегія судів погоджується з доводами суду першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності, розмір витрат на правничу допомогу повинен становити 5000 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт помилково вказав розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню за рішенням суду, в розмірі 13420 грн.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Щодо клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції, в розмірі 21744 грн, то колегія судів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно матеріалів справи 18.10.2023 між адвокатським об`єднанням «СРЛ» (об`єднання) та ОСОБА_1 (клієнт) укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № Б-259/18-10/23 (далі - договір).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої правової) допомоги від 18.10.2023 № Б-259/18-10/23 та додаткової угоди №2 від 02.10.2024 розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 21744 грн складає 0,25% від ціни позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На переконання суду апеляційної інстанції, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в апеляційній інстанції у розмірі 21744 гривень є завищеними.

Надані адвокатом послуги, зокрема, здійснення правового аналізу апеляційної скарги та складання відзиву на апеляційну скаргу - 8 год не відповідає складності справи, а всього адвокатом складено 4 документи, 3 з яких не стосуються вирішення апеляційної скарги.

Виходячи з обсягу та характеру наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір вартості наданих послуг визначених в рахунках неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому, вимоги про відшкодування 21744 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 1000 грн.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року по справі №380/25648/23 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_15 ) понесені витрати на правничу допомогу, у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 18.12.24