Ухвала

від 17.12.2024 по справі 140/1484/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 140/1484/24

адміністративне провадження № К/990/41832/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №140/1484/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Інтер-Буд» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Інтер-Буд» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в такій реєстрації №10391840/40756952 від 18 січня 2024 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №13 від 26 жовтня 2023 року на суму 58 800,00 грн, в тому числі ПДВ 9 800,00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позов задоволено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Установлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 КАС України в частині сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

12 липня 2024 року відповідач вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 КАС України в частині сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для сплати судового збору; апеляційну скаргу повернути скаржнику.

08 серпня 2024 року відповідач втретє звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року повернуто скаржнику.

04 жовтня 2024 року відповідач вчетверте звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року залишено без руху; скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання уточненої апеляційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи із правильним зазначення в прохальній частині апеляційної скарги дати оскарженого рішення та заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржник подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

Обґрунтовуючи заяву відповідач зазначив, що вперше з апеляційною скаргою скаржник звернувся до суду у строки, визначені законодавством, проте ухвалою суду таку було повернуто, після усунення недоліків скаржник скористався своїм правом та звернувся до суду повторно. Поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою також стало несвоєчасне фінансування державного органу та недостатність коштів. Окрім зазначеного скаржник покликався на введення воєнного стану в Україні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зауважив, що відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення

Щодо покликання скаржника про запровадження на території України воєнного стану суд зазначив, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.

Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 24 травня 2024 року (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 04 жовтня 2024 року (дата подання апеляційної скарги) скаржник не зазначив. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку податковим органом не надано.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 КАС України та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу із зазначенням учасників справи, в порядку, встановленому законом; надати докази надсилання касаційної скарги та документів, що до неї додаються, іншим учасникам справи.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржник надіслав уточнену касаційну скаргу до якої додано докази надсилання касаційної скарги учасникам справи.

Колегією суддів установлено, що скаржник усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №140/1484/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Інтер-Буд» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко