Постанова

від 17.12.2024 по справі 520/34552/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2024 року

Київ

справа №520/34552/23

адміністративне провадження №К/990/43659/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/34552/23 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Міський пологовий будинок № 1» Харківської міської ради до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (головуючий суддя Чалий І. С., судді: Катунов В. В., Ральченко І. М.),

ВСТАНОВИВ:

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 27 травня 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0343800414 від 30 жовтня 2023 року на суму 523,04 грн. В іншій частині вимог позов залишив без задоволення (а.с.67-73).

Копія рішення суду першої інстанції була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) 28 травня 2024 року о 08:36 (а.с.74).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 20 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.1-15).

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 червня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.18-19).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 25 червня 2024 року о 20:30, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.20).

04 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Мотивувало свої вимоги тим, що відповідач вжив заходи для сплати судового збору у визначеному законом розмірі шляхом направлення управлінню Державної казначейської служби м. Харкова відповідного листа щодо сплати судового збору. При цьому станом на час звернення до суду із вказаним клопотанням кошти на сплату судового збору на рахунках ГУ ДПС відсутні, але фінансування витрат на сплату судового збору очікується в кінці липня - на початку серпня 2024 року. До заяви апелянт також долучив довідку від 03 липня 2024 року №838/20-40-10-18, відповідно до якої залишок коштів станом на 03 липня 2024 року на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становить 279,89 грн (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.21-29).

Ухвалою від 09 липня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд продовжив апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дати отримання копії цієї ухвали (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.32-33).

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 09 липня 2024 року о 19:50, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.34).

19 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС повторно подало заяву про продовження процесуального строку. Мотиви означеної заяви були аналогічними до попередньо поданої. Також апелянт долучив довідку від 12 липня 2024 року №895/20-40-10-18, відповідно до якої залишок коштів станом на 12 липня 2024 року на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становить 1383,55 грн (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.35-43).

Ухвалою від 23 липня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернув скаржнику (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.44-46).

Мотивував таке рішення тим, що суд апеляційної інстанції вже забезпечив право відповідача на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції шляхом продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, проте, це не призвело до сплати судового збору. Окрім довідки про відсутність коштів станом на 12 липня 2024 року апелянт не надав будь-яких інших доказів, які б підтверджували обставини відсутності коштів на сплату судового збору станом як на дату звернення до суду із цим клопотанням, так і протягом усього періоду апеляційного оскарження. Суд зазначив, що невжиття заходів на виконання вимог ухвали суду від 25 червня 2024 року навіть після продовження строку на усунення недоліків ухвалою від 09 липня 2024 року ставить під сумнів факт усунення недоліків щодо сплати судового збору протягом строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Апеляційний суд зауважив, що сама по собі відсутність коштів на сплату судового збору без вжиття відповідних заходів не може вважатися належною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Врахувавши те, що навіть після продовження строку на усунення недоліків останні не були усунуті ГУ ДПС, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідачу.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 24 липня 2024 року о 14:51, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали оскарження на 49 арк., а.с.48).

21 серпня 2024 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» повторно подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року. Документ про сплату судового збору відповідач не долучив до апеляційної скарги, поряд з цим, за змістом останньої просив поновити йому строк на апеляційне оскарження. Мотивував такі вимоги тим, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку, встановленого процесуальним законом, проте, була повернута з огляду на несплату судового збору. Зауважив, що має право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, а КАС України не визначає додаткового строку, протягом якого особа може реалізувати таке право у разі пропуску первинного (матеріали оскарження на 44 арк., а.с.1-13).

Ухвалою від 02 вересня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження (матеріали оскарження на 44 арк., а.с.16-18).

Ухвала суду вмотивована тим, що скаржник не навів підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для повторного направлення цієї апеляційної скарги в період з 24 липня 2024 року (з дня отримання ухвали про повернення апеляційної скарги) по 21 серпня 2024 року (день повторної подачі апеляційної скарги). Не заперечуючи права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, апеляційний суд зауважив, що таке право не є абсолютним, що узгоджується із змістом частини восьмої статті 169 КАС України, яка передбачає, що під час повторного звернення до суду мають бути усунуті недоліки попередньої скарги. Разом з тим, при повторному зверненні апелянт відповідних недоліків апеляційної скарги не усунув. При цьому своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою вперше не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 03 вересня 2024 року о 00:05, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали оскарження на 44 арк., а.с.22).

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 вересня 2024 року залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку та наданням доказів на їх підтвердження протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Такі вимоги суду вмотивовано тим, що апеляційна скарга подана 21 серпня 2024 року, тобто після закінчення процесуального строку на апеляційне оскарження. При цьому суд ухвалою від 02 вересня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення зазначеного строку (матеріали оскарження на 44 арк., а.с.19-20).

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 02 вересня 2024 року о 18:30, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали оскарження на 44 арк., а.с.23).

09 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 02 вересня 2024 року ГУ ДПС подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, до якої долучило платіжну інструкцію №5234 від 05 вересня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн. За змістом зазначеної заяви ГУ ДПС звернуло увагу, що повторне подання відповідачем апеляційної скарги відбулось у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги. Просило врахувати, що м. Харків відноситься до районів проведення воєнних (бойових) дій, ворогом здійснюються постійні обстріли адміністративних будівель та критичної інфраструктури, повітряні тривоги змушують працівників податкового органу знаходитись в укриттях, що унеможливлює безперебійну та нормальну роботу ГУ ДПС. Крім того, постійними є відключення електроенергії на досить тривалий строк.

Ухвалою від 16 вересня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (матеріали оскарження на 44 арк., а.с.31-40).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору, який, в подальшому було продовжено за клопотанням ГУ ДПС, відповідно, скаржнику було забезпечено можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження. Проте, скаржник не вжив будь-яких заходів щодо приведення поданої ним апеляційної скарги у відповідність до вимог процесуального закону.

Так, до повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС не долучило ні документ про сплату судового збору, ні жодних інших доказів, які б свідчили про вжиття ним відповідних заходів задля отримання фінансування в майбутньому. Надані апелянтом копії довідок про відсутність на рахунку КЕКВ 2800 коштів свідчать лише про таку відсутність станом на конкретну дату та не свідчать про їх відсутність протягом усього періоду, починаючи з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до моменту повторного звернення до суду. При цьому подальша сплата судового збору не надає особі, яка є суб`єктом владних повноважень, у будь-який необмежений строк після повернення первинно поданої апеляційної скарги, право на поновлення строку апеляційного оскарження, за відсутності поважних причин пропуску цього строку. Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відсутні підстави вважати, що звернення до суду повторно відбулось у стислий строк, оскільки вдруге апеляційну скаргу було подано лише через 28 днів після повернення первинно поданої, а сплата судового збору відбулась через 43 дні.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на постійні відключення електроенергії, тому як на підтвердження цих обставин відповідач не надав жодних належних доказів, зокрема, актів про відсутність електроенергії, доступу до мережі Інтернет тощо. При цьому неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

Скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. Зауважує, що КАС України не визначає додаткового строку, протягом якого особа може реалізувати право на повторне звернення суду з апеляційною скаргою. Просить врахувати, що відповідачем вживались заходи щодо отримання коштів на сплату судового збору, а саме: складено доповідну записку та направлено на адресу Державної податкової служби України листи щодо збільшення бюджетних призначень для сплати судового збору. Разом з тим, реалізація означених заходів потребувала певного проміжку часу. Скаржник також наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 520/8608/18.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 20 листопада 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 27 травня 2024 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 16 вересня 2024 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (20 червня 2024 року; 21 серпня 2024 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.

Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. В подальшому суд апеляційної інстанції надав відповідачу додатковий строк на усунення недоліків, задовольнивши його клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Проте у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, що обґрунтовано слугувало підставою для її повернення.

До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.

При цьому суд касаційної інстанції визнає обґрунтованим висновок апеляційного суду, що відсутні підстави вважати, що повторне звернення до суду із апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань. Так, копія ухвали про повернення апеляційної скарги була отримана ГУ ДПС 24 липня 2024 року, тоді як вдруге апеляційну скаргу було подано до суду лише 21 серпня 2024 року, тобто через 28 днів. Характер недоліку скарги, факт його неусунення при поданні повторної скарги, термін її подання у сукупності із періодом, що сплинув від початку строку апеляційного оскарження, в цьому випадку не дають підстав для висновку про добросовісну реалізацію ГУ ДПС права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.

Посилання скаржника на те, що КАС України не визначає додаткового строку, протягом якого особа може реалізувати право на повторне звернення суду з апеляційною скаргою, підлягають відхиленню. Так, частина перша статті 295 КАС України чітко встановлює строк на апеляційне оскарження рішення суду. Інші ж частини указаної норми визначають випадки, за яких пропущений скаржником строк на апеляційне оскарження може бути поновлений.

У постанові від 25 квітня 2024 року у справі № 640/16820/21 Верховний Суд зазначив, що частина друга статті 295 КАС України надає право учаснику справи для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, але після спливу такого строку від дня його проголошення або складення повного судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України презюмує право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми.

Таким чином, реалізація права на апеляційне оскарження поза межами строку, встановленого частиною першою статті 295 КАС України, пов`язана із поданням скаржником клопотання про його поновлення та наданням оцінки судом зазначеним у ньому причинам пропуску означеного строку.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що хоча повернення апеляційної скарги і не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду, це не свідчить про наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному окремому випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску процесуального строку з урахуванням також встановлених у справі обставин.

Скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору та доводить, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував сукупність вжитих ним заходів задля отримання відповідного фінансування. Разом з тим, наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Зокрема, за змістом довідки від 03 липня 2024 року №838/20-40-10-18 станом на 03 липня 2024 року залишок коштів на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становив 279,89 грн. Відповідно до довідки від 12 липня 2024 року №895/20-40-10-18 станом на 12 липня 2024 року залишок коштів на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становить 1383,55 грн. Проте, станом на дату формування означених довідок ГУ ДПС не вчинило будь-яких дій щодо сплати судового збору в частині. При цьому жодна з указаних довідок не містить інформації про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору у період з 27 травня 2024 року по 02 липня 2024 року, з 04 липня 2024 року по 11 липня 2024 року, а також з 13 липня 2024 року по 05 вересня 2024 року. Відсутні і належні докази того, що у вказаний період скаржник вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору. Саме по собі подання доповідної записки про виділення відповідних коштів на сплату судового збору не може розцінюватись саме як сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання належного фінансування з метою сплати судового збору. Докази ж направлення листів до Державної податкової служби України щодо збільшення бюджетних призначень для сплати судового збору не долучено ні до матеріалів справи, ні до касаційної скарги.

Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 520/8608/18 колегія суддів зазначає, що у вказаній справі апелянт не тільки не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги, але й усунув недоліки попередньо поданої апеляційної скарги у найкоротші строки. Саме з огляду на такі обставини Верховний Суд дійшов висновку, що в такому випадку пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata. Разом з тим, у межах цієї справи такі обставини відсутні.

У справі № 820/1212/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об`єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Отже, така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко