Рішення

від 12.11.2024 по справі 199/10705/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10705/23

(2/199/880/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.11.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у відкритому у судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що 02.02.2021 року відповідно до наказу №1-К ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «Ексіт Транс» на посаду водія із посадовим окладом 6050,00 гривень.

Відповідно до наказу від 01.10.2021 року за №11-К ОСОБА_1 звільнений із посади водія з 01.10.2021 року за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2023 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» видати ОСОБА_1 копію наказупро звільненнявід 01.10.2021рокута внестиналежні записипро звільненнядо трудовоїкнижки ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 02.10.2023 року було відкрито виконавче провадження №72917806, на підставі виконавчого листа №199/3409/22 від 06.09.2023 року, про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксітТранс» видати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення від 01.10.2021 року та внести належні записи про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 .

12.10.2023 року позивач отримав копію наказу у приміщені Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується актом державного виконавця від 12.10.2023 року та постановою про закінчення виконавчого провадження №72917806 від 16.10.2023 року.

У наказі про звільнення №11-К від 01.10.2021 року зазначена підстава звільнення, а саме заява ОСОБА_1 від 15.09.2021 року, яка погоджена в установленому порядку, однак, позивач зазначив про те, що жодних заяв не складав та не подавав відповідачу для узгодження строку припинення трудового договору, жодних домовленостей про припинення трудового договору між сторонами не було.

У трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено, що його звільнено за особистим бажанням без посилання на статтю КЗпП України, тобто з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

Таким чином, на думку позивача, роботодавцем було порушено його права як працівника на законне звільнення, оскільки у нього не було волевиявлення на звільнення за угодою сторін.

Тому, посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:

-скасувати наказ №11-К від 01.10.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс»;

-поновити ОСОБА_1 на посаді водія Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» із 01.10.2021 року;

-стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 01.10.2021 року по день поновлення на роботі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача директор ТОВ «Ексіт Транс» Мікуліч А.І. у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Макєєв Д.В. у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Надав до суду додаткові пояснення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не перебував на робочому місці у жовтні 2021 року, вимоги про звільнення не пред`являв. Директором ТОВ «Ексіт Транс» на поштову адресу були направлені листи із проханням прибути до місця роботи для отримання трудової книжки та проведення розрахунків, ознайомлення із наказом про звільнення для дотримання процедури звільнення, що підтверджується квитанціями з описом вкладення від 12.04.2023 року, 28.09.2023 року та 09.02.2024 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом №1-К від 02.02.2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» на посаду водія із посадовим окладом 6050,00 гривень.

01.10.2021 року за №11-К ОСОБА_1 звільнений із посади водія з 01.10.2021 року за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України; згідно із наказом ОСОБА_1 має бути виплачена компенсація за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 02.02.2021 року по день звільнення тривалістю 16 календарних днів(а.с.5).

У день звільнення із позивачем ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок по заробітній платі, не вручено наказ про звільнення та трудову книжку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2023 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» видати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення від 01.10.2021 року та внести належні записи про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 02.10.2023 року було відкрито виконавче провадження №72917806, на підставі виконавчого листа №199/3409/22 від 06.09.2023 року, про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксітТранс» видати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення від 01.10.2021 року та внести належні записи про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.11).

Відповідно до акту державного виконавця від 12.10.2023 року ОСОБА_1 видано копію наказу від 01.10.2021 року за №11-К про звільнення та трудову книжку із внесеними записами про звільнення (а.с.9).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП україни застосовується у разі взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Схожий за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі №359/5905/18 (провадження №61-22851св19).

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін до припинення договору за угодою сторін; і чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Звертаючись до суду із позовом про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі позивач зазначив, що заяву про звільнення не складав та не подавав до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс».

Суд зазначає, що представником відповідача не надано належних та допустимих доказів на спростування тверджень позивача, а саме заяви ОСОБА_1 від 15.09.2021 року про звільнення з роботи, або інших доказів, які б свідчили про волевиявлення позивача на звільнення.

Стаття 47 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до пункту 2.4 розділу 2 "Заповнення трудових книжок" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Однак, як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звільнено за особистим бажанням без посилання на статтю КЗпП України (а.с.6-8), що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що представником відповідача не надано доказів щодо подання ОСОБА_1 до ТОВ «Ексіт Транс» заяви про звільнення за угодою сторін від 15.09.2021 року, суд вважає скасувати наказ №11-К від 01.10.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» та поновити ОСОБА_1 на посаді водія Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» із 01.10.2021 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 01.10.2021 року по день поновлення на рорботі, суд вважає зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено судом, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволено частково та стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс», код ЄДРПОУ 42832453, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року у розмірі 49864 (сорок дев`ять вісімсот шістдесят чотири) гривні 39 копійок; стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, за затримку видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, за період із 01.10.2021 року по 12.10.2023 року у сумі 142382 (сто сорок дві тисячі триста вісімдесят дві) гривні 00 копійок, а також витрати по сплаті судового збору.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.09.2024 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2024 року змінено в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за затримку видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення, за період із 12.10.2023 року по 11.04.2024 року у сумі 35527,20 грн. з утриманням із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Тобто, фактично позивач у межах цієї справи просить суд здійснити подвійне стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи №199/7651/23.

Як зазначено в постанові Дніпровського апеляційного суду, відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що за статтею 47КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином судом вирішено питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стягнуто за шість місяців у розмірі 35527,20 гривень.

Відтак, позивач має право вимагати виконання попереднього судового рішення, але не має права вимагати здійснення подвійного стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із ТОВ «Ексіт Транс», за той самий період.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» підлягає стягненню 2422,40 гривень судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 57-60, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 5, 21, 36, 139, 235 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Скасувати наказ №11-К від 01.10.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс».

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» із 01 жовтня 2021 року.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіт Транс» підлягає стягненню 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору на користь держави.

В іншій частині позову, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г.Якименко