Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/6509/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Справа№ 910/6509/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмову провадженні, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024

у справі №910/6509/24 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №9"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД"

про стягнення 94 689, 84 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №9" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" (далі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 94 689, 84 грн, з яких: 26619,20 грн заборгованість по несплаті орендної плати, 2 030,74 грн заборгованість по несплаті податку на землю, 63 281,94 грн заборгованість по несплаті комунальних послуг та 2 757,96 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором оренди від 15.01.2014 № 1455, в частині оплати орендної плати, оплати за землю та комунальних послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/6509/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" на користь Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №9" заборгованість по несплаті орендної плати у розмірі 26 619,20 грн, заборгованість по несплаті податку на землю в розмірі 2030,74 грн, заборгованість по несплаті комунальних послуг у розмірі 63 281,94 грн, штраф в розмірі 798,57 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 965,34 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд зазначив, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів, комунальних витрат, та відшкодування витрат зі сплати земельного податку підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 26 619,20 грн заборгованості по несплаті орендної плати, 2030,74 грн заборгованості по несплаті податку на землю та 63 281,94 грн заборгованості по несплаті за комунальні послуги.

Крім того, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимоги в цій частині, оскільки зі змісту пункту 6.2. чітко вбачається, що штраф в розмірі 3% нараховується лише на заборгованість з орендної плати (без вказівки на інші платежі), відтак обґрунтованою сумою штрафу є 798, 57 грн, в іншій частині цих позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2024 по справі №910/6509/24 скасувати повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, апелянт зазначає, що він не укладав жодних прямих договорів на постачання послуг із постачальниками таких послуг (Київводоканал, Київгаз, Київенерго чи інші), а договір оренди не надає жодних прав позивачу на стягнення комунальних послуг.

При цьому, апелянт зауважив, що його належним чином не було повідомлено про наявність будь-якої заборгованості, не було надано відповідних рахунків про сплату витрат з податку на землю та комунальних послуг.

Таким чином, надана у справу претензія позивача не може братися до уваги, оскільки відсутні докази відправлення, вручення а також направлено не на ту адресу, не містить рахунків.

Враховуючи вищевикладене, на думку апелянта, не маючи рахунків на оплату, відповідач не мав змоги і обов`язку будь-що оплачувати по комунальним послугам, оскільки строк виконання обов`язку не настав.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №9" у своєму відзиві, наданому до суду 16.09.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач зазначає, що претензія про сплату заборгованості за орендною платою, податку на землю, комунальним послугам згідно з договором від 28.08.2017 №1455-1, вих. від 30.04.2024 року №061/09-930 направлена 02.05.2024, що підтверджується самою претензією, описом вкладення, квитанцією зі штрих кодом та фіскальним чеком.

Стосовно тверджень апелянта, що його належним чином не було повідомлено про наявність будь-якої заборгованості, позивач звертає увагу, що відповідачу/представнику відповідача, було достеменно відомо про існуючий борг та наявну досудову претензію.

Також позивач зауважує, що борг за рахунками-фактурами відповідачем сплачувався частково завжди на різні суми по невідомій позивачу причині.

При цьому, позивач наголошує, що приміщення відповідачем було звільнено лише примусово 26.03.2024, тобто до цього часу Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» користувалось відповідним нежитловим приміщенням.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/6509/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/6509/24 та призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 року, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/6509/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2014 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Київською міською клінічною лікарнею №9 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД» (орендар) було укладено договір за № 1455 про внесення змін до договору оренди від 28.04.2005 № 1559/8 (нова редакція договору оренди майна від 28.04.2005 № 1559/8), відповідно до умов кого, останньому надано в строкове платне користування нежитлове приміщення у лікувальному корпусі, що перебуває на балансі Київської міської клінічної лікарні №9, загальною площею 28,30 кв.м., по вул. Ризька, 1 у м. Києві.

15.01.2014 сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (додаток № 1 до договору № 1455 від 15.01.2014), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування майно згідно з договором оренди від 15.01.2014.

28.08.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД» (орендар) та Київською міською клінічною лікарнею №9 (підприємство-балансоутримувач) був укладений договір № 1455-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.01.2014 № 1455) (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору об`єктом оренди, є нежитлове приміщення, загальною площею 28,30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 1, корпус 2.

Згідно з пунктом 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04. 2015 №415/1280, і становить без ПДВ: двісті одинадцять грн 87 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що вцілому складає за базовий місяць розрахунку (станом на 30.06.2017), п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять грн 00 коп.

Відповідно до пункту 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 орендна ставка застосовується у розмірі 50% встановленого обсягу, і становить без ПДВ: сто п`ять грн 94 коп. і застосовується з дати підписання договору до 31.10.2017 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (пункт 3.2. договору).

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (пункт 3.5. договору).

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі (пункт 3.6. договору).

За умовами пункту 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати (пункт 3.9. договору).

Пунктом 3.12. договору погоджено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу.

У відповідності до пункту 4.2. договору орендар зобов`язаний:

Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі (п.п. 4.2.4.);

Самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

У разі відсутності можливості укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати підприємства-балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників) (п.п. 4.2.13.).

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, в останнього за період з січня 2021 року по березень 2024 включно виникла заборгованість, що складається з 26 619,20 грн заборгованості по несплаті орендної плати, 2 030,74 грн заборгованості по несплаті податку на землю та 63 281, 94 грн заборгованості по несплаті комунальних послуг.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 03.04.2024 №061/09-930, в якій просив сплатити наявну заборгованість, однак вказана претензія залишена останнім без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім того позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 2 757,96 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.

Відповідно до частин 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Умовами пунктів 3.1., 3.2., 3.5. 3.6, 3.7. договору сторони встановили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від "21" квітня 2015 року №415/1280, і становить без ПДВ: 211,87 грн за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку (станом на 30.06.2017), 5 995,00 грн. Відповідно до пункту 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 орендна ставка застосовується у розмірі 50% встановленого обсягу, і становить без ПДВ: 105,94 грн і застосовується з дати підписання договору до 31.10.2017. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Стосовно твердження апелянта, що останній не укладав жодних прямих договорів на постачання послуг із постачальниками таких послуг (Київводоканал, Київгаз, Київенерго чи інші), а договір оренди не надає жодних прав позивачу на стягнення комунальних послуг, колегія суддів відзначає наступне.

Так, пунктом 3.9. договору сторони погодили, що оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Згідно з підпунктом 4.2.13. пункту 4.2. договору орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

У разі відсутності можливості укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати підприємства-балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників).

Таким чином, у договорі оренди сторонами також погоджений обов`язок орендаря відшкодувати орендодавцю, зокрема, вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою на підставі окремого договору, а в разі неукладеня такого договору відшкодувати витрати підприємства-балансоутримувача.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідний договір щодо відшкодування орендарем комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не був укладений, і доказів протилежного матеріали справи не мітять, що не заперечується апелянтом.

Як зазначено вище, орендодавцем були виставлені рахунки-фактури за договором з орендної плати, на оплату комунальних витрат та податку на землю за період з січня 2021 по березень 2024 (а.с. 55- 142).

Тобто, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту вищевказаних пунктів договорів строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Проте, відповідач, у встановлені договором строки орендні платежі, а також платежі з відшкодування комунальних витрат та витрат за користування земельною ділянкою в належному розмірі не здійснював.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що його належним чином не було повідомлено про наявність будь-якої заборгованості, не було надано відповідних рахунків про сплату витрат з податку на землю та комунальних послуг. Надана у справу претензія позивача не може братися до уваги, оскільки відсутні докази відправлення, вручення, а також направлено не на ту адресу, з огляду на наступне.

30.04.2024 за вих №061/09-930 балансоутримувачем - КНП «КМКЛ №9» було підготовлено відповідачу претензію про сплату заборгованості по орендній платі, податку на землю, комунальним послугам згідно із договором від 28.08.2017 №1455-1.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2024 року претензія була направлена з описом вкладення за адресою представника скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» м. Київ, вул. Григоровича-Барського. Б. 5, оф. 3, що підтверджується останнім вкладення з чеком від 02.058.2024 року №0411204357510 (наявні в матеріалах справи).

При цьому, колегія суддів відзначає, що адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»- м. Київ, вул. Григоровича-Барського. Б. 5, оф. 3 була зазначена у відповідному договорі оренди, і твердження апелянта про направлення вищевказаної претензії за невірною адресою, колегія суддів не визнає переконливими доводами.

Водночас, твердження апелянта про іншу адресу Товариства, свідчить про намагання апелянта ввести суд в оману щодо отримання відповідної кореспонденції.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів, комунальних витрат, та відшкодування витрат зі сплати земельного податку підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 26 619, 20 грн заборгованості по несплаті орендної плати, 2030, 74 грн заборгованості по несплаті податку на землю, 63 281, 94 грн заборгованості по несплаті комунальних послуг.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, викладене в апеляційній скарзі, що останній не проти сплатити будь-які заборгованості, однак останній не знав про наявність будь-яких боргів, оскільки жодних рахунків не направлялось.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що, оскільки орендар (відповідач), займав орендоване приміщення, розмістив там аптечний пункт, тому останній знав і мав сплачувати відповідно: оренду плату, податок на землю та комунальні послуги.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 757,96 грн 3% річних, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема сплата штрафних санкцій.

Так, пунктом 6.2. договору сторони встановили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Колегія суддів перевіривши розрахунок штрафу, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість вимоги в цій частині, оскільки зі змісту пункту 6.2. чітко вбачається, що штраф у розмірі 3% нараховується лише на заборгованість з орендної плати (без вказівки на інші платежі), відтак обґрунтованою сумою штрафу є 798, 57 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15444/21 від 22.02.2022 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" про визнання договору № 1455-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.08.2017, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМЕД» та Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня №9» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки та 364 дні, тобто до 25.08.2023, на тих самих умовах відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та постановою Верховного Суду від 14.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15444/21залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13846/21 від 16.03.2023 позовні вимоги Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено повністю, усунуто перешкоди в користуванні майном шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» із безпідставно займаного ним нежилого приміщення на 1-му поверсі корпусу № 2 по вул. Ризька, 1, в м. Києві, загальною площею 28,30 кв.м.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та постановою Верховного Суду від 05.12.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі №910/13846/21 залишено без змін.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.4 ст. 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, факт закінчення 26.01.2021 дії договору № 1455-1 від 28.08.2017 встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили, має преюдиційне значення і не підлягає повторному доказуванню.

Водночас, пунктом 3.12. договору погоджено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, у договорі оренди сторонами погоджено, що закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Шодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, заявленої під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача в частині пропуску строку позовної давності.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/6509/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі № 910/6509/24 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі №910/6509/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 у справі № 910/6509/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6509/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім