Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/7369/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/7369/22 (910/15934/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

ліквідатора позивача арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д.,

представника відповідача адвоката Бешулі К.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.05.2024 (повний текст складено 11.06.2024, суддя Івченко А.М.)

у справі №910/7369/22 (910/15934/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про стягнення суми передплати у розмірі 587000 грн,

в межах справи № 910/7369/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001",

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У жовтні 2023 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення передплати за договором в загальному розмірі 587000 грн.

Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач, отримавши від позивача на розрахунковий рахунок у банку суму передплати за зернові згідно договору № БН від 01.02.2018, не здійснив поставку товару на загальну суму 587000 грн, а відтак позивач як покупець має право у відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України вимагати повернення суми попередньої оплати. В разі відсутності договору поставки, позивач має право вимагати грошові кошти сумі 587000 грн як безпідставно збережені відповідачем у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/7369/22 (910/15934/23) позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТАН-2001" суму передплати в загальному розмірі 587000 грн та судовий збір у розмірі 8 805 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач не заперечує щодо підстав позову, а саме, фактичні обставини щодо отримання від позивача грошових коштів 587000 грн та не виконання зобов`язання з поставки зернових культур на загальну суму 587 000 грн відповідно до умов Договору № БН від 01.02.2018. Пославшись на правову позицію у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, згідно якої аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача суму передплати в загальному розмірі 587 000 грн.

Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, місцевий господарський суд послався на пункт 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУІР-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року по справі №910/7369/22 (910/15934/23), ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не з`ясував всіх суттєвих та фактичних обставин справи, не належно дослідив докази по справі, не надав правову оцінку доказам та доводам сторін.

За доводами відповідача, суд не навів жодного правового обґрунтування відхиляючи доводи та докази відповідача, а також у даному конкретному випадку була безпідставно застосована судова практика, яка не може бути застосована при вирішенні цієї справи.

Відповідач доводить, що умовами договору була обумовлена поставка товару на суму 1 380 000,00 гривень, а відповідно до пункту 2 угоди, поставка товару здійснюється постачальником після 100% передоплати, яка здійснюється покупцем до 15.12.2018. Проте, із погодженої суми передоплати - 1 380 000,00 гривень, позивач здійснив часткову попередню оплату: 25.07.2018 на суму 146 000,00 грн, 31.08.2018 на суму 146000 грн, 13.09.2018 на суму 149 000 грн та 12.12.2018 на суму 146000 грн, а всього на загальну суму 587 000 грн. Таким чином, позивач не виконав в повному обсязі обов`язки по оплаті товару за договором поставки №б/н від 01.02.2018.

На переконання відповідача, оскільки позивач не виконав у повному обсязі своїх зобов`язань за договором по оплаті продукції, які мають передувати отриманню продукції, то відповідно у відповідача не виникли зобов`язання по поставці такої продукції.

Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правові висновки у постанові Верховного Суду у справі № 910/12382/17, оскільки суд у вказаній постанові зазначив, що умовою для повернення авансу є відмова відповідача від виконання робіт, та у зазначеній постанові відмовив у повернені авансу.

Відповідач звертає увагу, що він ніколи не відмовлявся від виконання договору поставки №б/н від 01.02.2018, а затримка постачання товару пов`язана виключно із тим, що позивач не здійснив дії, які мають передувати отриманню товару, а саме перерахувати повну вартість партії товару.

Позиції учасників справи.

Позивач у відзиві просив рішення суду першої інстанції від 08.05.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

За доводами позивача, основною обставиною у даній справі № 910/7369/22 (910/15934/23) є підтвердження факту здійснення Позивачем на користь Відповідача перерахунку грошових коштів у сумі 587 000,00 грн. та факт нездійснення Відповідачем поставки на ТОВ "ТАН-2001" зернових культур на загальну суму 587000 грн, що встановлено судом та не заперечується відповідачем.

Також важливою обставиною у даній справі № 910/7369/22 (910/15934/23) є підтвердження факту недобросовісної поведінки відповідача та посадових осіб банкрута в рамках справи про банкрутство, що виявились у тому, що ліквідатору не була передана первинна документація та матеріальні цінності банкрута, а також в процесі досудового врегулювання спору відповідач не надав ліквідатору копії договору поставки. Відповідний договір був наданий лише з відзивом на позовну заяву.

Ліквідатор зазначає, що зі спливом майже 6-ти років від дня укладення договору сторони так і не врегулювали питання щодо поставки товару. В той час як вже змінились обставини, які не залежать від сторін Договору, а саме покупця було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. В силу приписів ст. 59 КУзПБ господарська діяльність ТОВ "ТАН-2001" завершена, а ліквідатор на підставі ст. 61 КУзПБ, зобов`язаний вжити заходи щодо повернення майна банкрута. Враховуючи довготривалий термін невиконання умов Договору ліквідатор вважає, що у сторін вже не було на меті подальшого виконання умов поставки товару за даним Договором.

Позивач на даний момент вже завершив свою підприємницьку діяльність на підставі постанови Господарського суду міста Києва 29.03.2023 року по справі №910/7369/22, а відтак, не має права здійснювати таку діяльність, а повернення суми передплати по спірному договору наразі є єдиною можливістю врегулювання даного спору.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

08.10.2024 суддю ОСОБА_3 звільнено у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024, для розгляду справи № 910/7369/22 (910/15934/23) визначено колегію суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 розгляд справи № 910/7369/22 (910/15934/23) призначено на 03.12.2024.

В судовому засіданні 03.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд постановою від 29.03.2023 у справі №910/7369/22 (в межах якої розглядається даний спір у порядку вимог частини другої статті 7 КУзПБ) визнав боржника ТОВ "ТАН-2001" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначив його ліквідатором арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д.

Здійснюючи обов`язки ліквідатора ТОВ "ТАН-2001" арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович отримав у АТ "ОТП банк" банківську виписку з розрахункового рахунку НОМЕР_1 , що належить боржнику, за період з 01.01.2018 по 01.01.2020 рік.

З аналізу вищевказаної банківської виписки ліквідатор встановив, що в період з 25.07.2018 по 12.12.2018 позивач перерахував на користь фізичної особи-підприємця Шапрана С.Ю. (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти на загальну суму 587 000 грн із призначенням платежу: "Оплата за зерновые согл договору № БН от 01.02.2018 г, Без НДС".

В ліквідаційній процедурі ліквідатору не була передана бухгалтерська та інша документація банкрута.

З метою досудового врегулювання спору, 05.07.2023 на адресу ФОП Шапрана С.Ю. цінним листом № 0504585300657 ліквідатор позивача направив Запит від 05.07.2023 про надання документів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки на користь позивача зернових культур на загальну суму 587 000 грн.

Запит не прийнятий відповідачем, відповідні документи не надані ліквідатору.

Ліквідатор у жовтні 2023 року звернувся із даним позовом на підставі ст.ст. 693, 1212 Цивільного кодексу України із вимогою до відповідача повернути суму попередньої оплати.

У відзиві відповідач посилається на існування між сторонами договірних правовідносин, що узгоджені у договорі поставки від 01.02.2018, додатковій угоді від 15.07.2018. При цьому, відповідач не заперечує про отримання від позивача суми попередньої оплати в сумі 587 000 грн, а також невиконання зобов`язання з поставки товару на суму попередньої оплати.

Відповідно до умов договору поставки від 01.02.2018 ФОП Шапрана С.Ю. як постачальник зобов`язується передати у власність товар, а ТОВ "ТАН-2001" як покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Товар - зернові в асортименті, загальна вартість товару - 1500000 грн. Строк поставки - до 31.12.2018.

Заперечуючи своє прострочення з поставки, відповідач посилається на умови додаткової угоди від 15.07.2018, згідно якої сума договору складає 1380000 грн, поставка здійснюється після 100% переоплати за пшеницю, повна оплата - до 15.12.2018, строк поставки - до 31.12.2018.

Отже, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що позивач на виконання умов договору поставки здійснив попередню оплату товару на загальну суму 587 000 грн в період з 25.07.2018 по 12.12.2018, тобто протягом строку дії договору. Відповідач в свою чергу, прийнявши суму попередньої оплати в сумі 587 000 грн, не виконав зобов`язання з передачі товару у власність покупця. Суму попередньої оплати також не повернув.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

В силу приписів пункту 1 частини другої статті 11 та частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 ГК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Водночас за змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 663 ЦК України врегульовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (абзаци перший - четвертий частини першої статті 664 ЦК України).

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина перша статті 665 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (абзац перший частини першої статті 693 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина четверта статті 612 ЦК України).

Абзацом першим частини першої статті 613 ЦК України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (частини перша статті 615 ЦК України).

Як було зазначено вище, поставка товару має бути здійснена лише після 100% попередньої оплати, тобто в сумі 1380000 грн, тобто постачальник (відповідач) не порушив умов договору поставки, натомість саме позивач (покупець) не здійснив дій, які мають передувати отриманню товару, а саме здійснити попередню оплату у строк до 15.12.2018 в сумі 1380000 грн (у порушення умов пункт 1, 2 додаткової угоди від 15.07.2018).

Ураховуючи наведені обставини, колегія суддів зазначає, що саме покупець як кредитор вважається таким, що прострочив у розумінні частини першої статті 613 ЦК України.

Отже, згідно наведених вище приписів частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника (постачальника) не настало, а відтак відсутнє порушення постачальником зобов`язання поставити товар у строк до 31.12.2018, яке відстрочується в силу приписів частини другої статті 613 ЦК України у зв`язку з простроченням покупця оплатити повну вартість товару на умовах попередньої оплати у строк до 15.12.2018.

Позаяк, невиконання обов`язку постачальника щодо поставки товару покупцю у визначений договором строк (до 31.12.2018) зумовлене не внаслідок порушення постачальником умов договору, а саме внаслідок прострочення покупця, то саме з цих підстав (прострочення саме покупцем як кредитором, у зв`язку з чим є відсутнім порушення договірних умов зі сторони постачальника щодо передачі товару у встановлений строк) норми частини другої статті 693 ЦК України, на які посилається ліквідатор у позовній заяві, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ключовим для правильного вирішення цього спору у частині стягнення авансових платежів (попередньої оплати) є встановлення обставин того, чи є зобов`язання з поставки товару за спірним договором припиненими, зокрема й з урахуванням правових наслідків відкриття щодо покупця (ТОВ "ТАН-2001") ліквідаційної процедури у справі про його банкрутство.

Як зазначалось вище, постановою від 29.03.2023 у справі №910/7369/22 боржника ТОВ "ТАН-2001" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д.

Позов у цій справі подано ліквідатором боржника у жовтні 2023 року, тобто після відкриття ліквідаційної процедури.

Мотивуючи відзив на апеляційну скаргу, ліквідатор боржника вірно керується тим, що з моменту відкриття стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, i норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України.

Відповідна усталена правова позиція щодо пріоритетного застосування спеціального законодавства про банкрутство у такій категорії справ викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №Б13/115-12, на яку посилається скаржник.

Згідно з імперативними приписами частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

Зі змісту наведеної норми та суті спірних правовідносин колегія суддів вважає, що внаслідок відкриття щодо покупця ліквідаційної процедури виконання останнім договірних зобов`язань щодо прийняття товару у власність (що вимагає продовження здійснення господарської діяльності) є неможливим, адже таке виконання потребуватиме, зокрема, укладання договорів з перевізником, договорів оренди складів та/або інше, що включає в себе більше ніж один технологічний цикл.

Отже, таке продовження здійснення господарської діяльності банкрутом не може тлумачитись як закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції, а відтак суперечить вимогам абзацу другого частини першої статті 59 КУзПБ.

При цьому, здійснення зі сторони позивача попередньої оплати в повному обсязі з метою настання строку виконання зобов`язання у відповідача поставити товар також є неможливим оскільки, порушуватиме мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введений з дня відкриття провадження у справі про банкрутство, а також права кредиторів у справі про банкрутство щодо черговості задоволення їх вимог.

За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про те, що вказана норма статті 59 КУзПБ передбачає завершення господарської діяльності банкрута, у цьому випадку, щодо купівлі-продажу зерна, яке врегульоване сторонами у договорі від 01.02.2018 та додатковій угоді до нього від 15.07.2018.

Частиною третьою статті 202 ГК України визначено, що до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Аналогічного змісту норма міститься у частині першій статті 205 ГК України, за якою господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Керуючись наведеними нормами у їх взаємозв`язку з положеннями абзацу другого частини першої статті 59 КУзПБ, колегія суддів у контексті спірних правовідносин зазначає, що з дати ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом зобов`язання за договором поставки, за яким боржник як кредитор вважається таким, що прострочив, вважається припиненим, якщо виконання відповідних зобов`язань призведе до здійснення господарської діяльності понад технологічний цикл.

При цьому, за встановлених вище обставин, позивач як покупець здійснив попередню оплату за договором поставки на суму 587000 грн, втім відповідач як постачальник товар на вказану суму не поставив.

Тобто, має місце виконання однією із сторін зобов`язання у двосторонньому правочині.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені статтею 1212 ЦК України, згідно пункту 3 частини третьої якої положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Позивач у позовній заяві також посилався на ст. 1212 ЦК України як на правову підставу позову, втім у іншому, ніж встановлено вище контексті, а саме в разі не підтвердження обставин укладання сторонами договору поставки, оскільки такий договір не був переданий ліквідатору боржника.

Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин належить застосувати норми ст. 1212 ЦК України, оскільки зобов`язання за договором поставки припинились у зв`язку з визнанням сторони покупця банкрутом, а відтак він має право на повернення виконаного ним за таким договором - повернення суми попередньої оплати.

Отже, належить погодитись із заявником апеляційної скарги, що суд першої інстанції, задовольняючи позов невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, ст. 693 ЦК України, та застосував правову позицію Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17, якою визначались умови повернення авансу.

Разом з тим, зазначене невірне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення помилкового рішення, оскільки позов підлягає задоволенню на підставі частини 1 та пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі про задоволення позовних вимог є правильним і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Отже, апеляційну скаргу належить відхилити.

Судові витрати.

Згідно із частинами 1, 4, статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 910/7369/22(910/15934/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх