Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/6777/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/6777/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Накоп`юк Я.В. орд.;

від відповідача: Войцеховська Н.Я. дов.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст підписано 08.10.2024) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 (повний текст складено 24.10.2024)

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 (повний текст складено 24.10.2024)

у справі №910/6777/24 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) та просило суд зобов`язати Залізницю внести зміни до особового рахунку Товариства №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 524 880,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.04.2023 Залізниця прийняла до перевезення вантаж зі станції Ходорів Львівської залізниці на станцію Щебжешин ЛХС (Польща), однак внаслідок запровадження Польщею заборони ввезення (імпорту) агропродукції з України, у зв`язку із чим починаючи з 15.04.2023 і до відміни Залізницею введено обмеження на перевезення (конвенційна заборона), тому, через ризик псування вантажу через довготривалий простій на шляху прямування, у травні позивач вимушений був здійснити переадресування вантажу по станції Ізов Львівської залізниці на станцію Красне Львівської залізниці, після прибуття на яку Залізницею було здійснено ряд коригувань та донарахувань з використанням показника середньої швидкості як для експортного сполучення, внаслідок чого з особового рахунку Товариства безпідставно списані грошові кошти (провізні платежі) в загальній сумі 524 880,00 грн і вказані кошти підлягають поверненню на особовий рахунок позивача. Також вказав, що розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, складає 65 000,00 грн, а документи, які їх підтверджують, будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що нарахування плати за перевезення ним було зроблено вірно, оскільки позивачу, після переадресації вантажу, нараховано провізні платежі як за перевезення у внутрішньому сполученні із застосуванням середньої швидкості перевезення як для внутрішнього сполучення та вагонної відправки, тому кошти, які стягнуто з особового рахунку Товариства, відновленню на особовому рахунку не підлягають, оскільки списані правомірно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 524 880,00 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 6 298,56 грн судового збору.

30 вересня 2024 року від Товариства надійшло клопотання, у якому воно просило суд стягнути з Залізниці 58 241,60 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 10000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та додатковим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та додаткове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував істотні для справи обставини та неправильно застосував до них пункт 29.1 Розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги.

На думку заявника апеляційної скарги, при розрахунку плати за перевезення вантажу від станції відправлення до станції переадресування вантажу необхідно було застосовувати тариф для експортного (міжнародного сполучення), в розрахунку якого використана середня швидкість переміщення вантажу 50 км/добу, а від станції переадресації до станції призначення - тариф для внутрішніх перевезень, в розрахунку якого використана інша, більша величина середньодобової швидкості переміщення вантажу, а саме, 204 км/добу.

Тому АТ "Українська залізниця" вважає правильними свої розрахунки при списанні коштів з особового рахунку позивача за спірне перевезення.

Крім того, вважає, що у зв`язку з необґрунтованістю позову Товариства, скасуванню підлягає додаткове рішення суду.

Також не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення у частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58241,60 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд необґрунтовано не взяв до уваги кількість і вартість годин роботи адвоката з цією справою - на суму 11500 гривень та безпідставно не стягнув з відповідача відшкодування гонорару успіху в розмірі 7 відсотків від ціни позову, що складає 36741,60гривень, а стягнута судом сума - 10000 гривень не відповідає критеріям розумності та співмірності в контексті врахування витраченого адвокатом часу та зусиль.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що суд повно встановив суттєві для справи обставини та правильно застосував до них п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затв. Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року.

Вважає, що оскільки станції відправлення, переадресації вантажу та призначення знаходяться в межах України, то і тарифи за увесь час перевезення мають застосовуватись як до внутрішнього перевезення.

Про це, на думку позивача, також свідчить і те, що залізниця як за частину шляху від станції відправлення і до станції переадресування так і за частину шляху від станції переадресування до станції призначення до плати за перевезення обгрунтовано донарахувала ПДВ, який не має нараховуватись до вартості послуг у міжнародному перевезенні.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що заявлена позивачем вартість витрат на професійну правничу допомогу є надмірною та не відповідає складності справи.

29.11.2024 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №910/6641/24 з аналогічних правовідносин.

За клопотанням представників обох сторін судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, просив її задовольнити, також заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, просила її задовольнити, також заперечила проти задоволення апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги позивача і відповідача, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 6 березня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків на ці послуги.

Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (пункт 1.4 вищевказаного правочину).

Відповідно до пункту 1.5 вказаної угоди остання є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування, кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що Товариство зобов`язалося сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором, із сум внесеної передоплати за кодом платника, самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів і умов договору.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору Залізниця зобов`язалася відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти останньому код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору.

Згідно з пунктом 2.3.4 договору Залізниця зобов`язана також вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення й надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, надавати Товариству відповідні розрахункові документи в електронній формі.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що розрахунки за ним здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Залізниці. Оплата послуг здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділ 15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання.

За пунктом 4.5 вищевказаного правочину щодобово, упродовж періоду виконання договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Товариством на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Товариством на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється Залізницею на електронну адресу Товариства, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

У разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, Товариство для проведення перевірки письмово повідомляє Залізницю на вказану в розділі 7 договору адресу філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" (пункт 4.8 договору).

28 листопада 2022 року Залізниця оприлюднила нову редакцію договору, яка введена в дію з 1 грудня 2022 року.

Відповідно до пункту 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу, для організації якого використовуються власні інформаційні системи Залізниці.

Пунктом 8.8 вказаного правочину передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

Також згідно з пунктом 9.4 договору зміни (доповнення) до нього Залізниця здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП. Зміни до договору, у тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення.

Пунктом 9.6 договору сторони погодили, що його умови мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами, укладеними між сторонами. У випадку наявності суперечностей між договором та іншими правочинами виконанню підлягатимуть умови, встановлені цим правочином.

У силу приписів пункту 12.1 даної угоди остання діє з дня її укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Залізницею в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.

Розділом 14 договору визначено, що невід`ємною його частиною є додатки, зокрема, додатки 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів".

Згідно з повідомленням про укладення договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531 та присвоєно код відправника/одержувача: 8104.

Судом встановлено, що 5 квітня 2023 року Залізницею проведено аукціон щодо продажу послуг з використання 10-ти вагонів - хоперів-зерновозів, з наступними умовами їх використання: ставка плати за використання власних вагонів перевізника - 1 822,50 грн (без ПДВ) за 1 вагон за 1 добу; полігон навантаження: внутрішнє та експортне сполучення через сухопутні переходи (не поширюється на припортові станції); середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу - згідно таблиці 3 додатку 1- 2 до договору, який діє на дату проведення електронних торгів; переадресування дозволяється здійснювати при дотриманні умов аукціону; вагони мають бути оформлені однією груповою відправкою.

З наявної у матеріалах справи копії протоколу електронного аукціону №RCD001-UA-20230330-80766 вбачається, що переможцем вказаного аукціону визначено Товариство.

10 квітня 2023 року позивачем відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення вантаж - пшеницю тверду іншу (код за ЄТСНВ - 011005) у кількості 10 вагонів зі станції Ходорів Львівської залізниці на станцію Щебжешин ЛХС (Республіка Польща), що підтверджується наявним у матеріалах справи перевізним документом № 39466867.

Згідно з переліком від 10 квітня 2023 року № 20230410 розмір провізних платежів за вказаним провізним документом склав 634 442,90 грн без ПДВ, зокрема: тариф - 215 450,00 грн, додаткові збори та послуги - 418 992,90 грн. Вказаний розмір провізних платежів також зазначений у графі 57 розділу А перевізного документа № 39466867.

У зв`язку із запровадженням у Республіці Польща заборони ввезення (імпорту) агропродукції з України та на підставі повідомлення Польської державної залізниці від 11 квітня 2023 року № WH3-774/2023/04, з 15 квітня 2023 року Залізницею введено обмеження на відповідні перевезення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів відповідача: від 13 квітня 2023 року № ЦДЗ/127, від 18 квітня 2023 року № ЦДЗ/129 та від 3 травня 2023 року № ЦДЗ/140.

У зв`язку з ризиком псування вантажу через довготривалий простій на шляху прямування Товариство здійснило переадресування вказаного вантажу згідно наказу Залізниці на переадресування від 12 травня 2025 року № 776, зокрема, вагони №№ 95799425, 95528618, 95712519, 5378006, 95523163, 95618245, 95640686, 95795753 за перевізним документом № 39466867 переадресовано зі станції Ізов Львівської залізниці на станцію Красне Львівської залізниці.

З наявного в матеріалах справи переліку від 25 травня 2023 року №20230525 вбачається, що по прибуттю вказаних вагонів згідно перевізного документа № 39466867 на станцію Красне Львівської залізниці відповідач здійснив коригування розміру провізних платежів шляхом донарахування тарифу, додаткових зборів та послуг у сумі 362 523,40 грн без ПДВ, а також повернув: перебір збору за послуги по здачі експортних вантажів через станції Львівської залізниці в сумі 18 012,20 грн без ПДВ; покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника), що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; послуги приймання і відправлення імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника) через станції Львівської залізниці в сумі 17 040,90 грн без ПДВ; перебір збору за покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; перебір плати за використання власних вагонів перевізника в сумі 164 025,00 грн без ПДВ.

У подальшому Залізницею було здійснено коригування розміру провізних платежів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи переліку від 30 травня 2023 року №20230530 Залізницею за перевізним документом №39466867: повернуто тариф і додаткові збори та послуги в сумі 362 523,40 грн без ПДВ; донараховано перебір збору за послуги по здачі експортних вантажів через станції Львівської залізниці в сумі 18 012,20 грн без ПДВ; донараховано покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника), що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, в сумі 179,40 грн без ПДВ; повернуто перебір збору за покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; донараховано перебір плати за використання власних вагонів перевізника у сумі 164 025,00 грн без ПДВ; повернуто перебір тарифу в сумі 215 450,00 грн без ПДВ; повернуто послуги приймання і відправлення імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника) через станції Львівської залізниці в сумі 17 040,90 грн без ПДВ; повернуто перебір збору за послуги по здачі експортних вантажів через станції Львівської залізниці в сумі 18 012,20 грн без ПДВ; повернуто перебір плати за використання власних вагонів перевізника в сумі 346 275,00 грн без ПДВ; повернуто покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника), що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; донараховано перебір збору за покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; донараховано послуги приймання і відправлення імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника) через станції Львівської залізниці у сумі 17 040,90 грн без ПДВ; повернуто перебір компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника в сумі 37 306,00 грн без ПДВ.

Окрім того, з переліку від 31 травня 2023 № 20230531 вбачається, що Залізниця самостійно здійснила коригування платежів за перевізним документом № 39466867, зокрема, донарахувала: плату за використання власних вагонів перевізника при видачі в сумі 612 360,00 грн з ПДВ; компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника в сумі 83 976,00 грн з ПДВ; тариф при видачі (прибутті) вантажу в сумі 288 564,00 грн з ПДВ.

Тобто, у зв`язку з переадресуванням вантажу згідно перевізного документа № 39466867 на станцію Красне Львівської залізниці відповідачем здійснено повернення всіх платежів, нарахованих без ПДВ, та здійснено нарахування платежів з ПДВ за всі відрізки перевезення на загальну суму 984900,00 грн.

Однак, за розрахунком позивача, загальний розмір провізних платежів мав становити 759 421,20 грн з ПДВ, у зв`язку з чим останній звернувся до Залізниці з претензією від 15 січня 2024 року вих. № 2024/ПР-4 про повернення на його особовий рахунок перебору провізних платежів за перевізним документом № 39466867 на загальну суму 225 478,80 грн з ПДВ. Оскільки відповідь на заявлену претензію від Залізниці не надійшла, 3 квітня 2024 року Товариство на адресу відповідача направило додаткову вимогу від зазначеної дати вих. № 2024/ КВ-5 про розгляд претензії. Належні докази направлення вказаних документів на адресу відповідача наявні в матеріалах даної справи.

3 квітня 2024 року за перевізним документом № 39466867 Залізницею здійснено коригування сум провізних платежів: донараховано плату за використання власних вагонів перевізника при видачі в сумі 131 220,00 грн з ПДВ та тариф при видачі (прибутті) вантажу в сумі 170 868,00 грн з ПДВ; повернуто компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника в сумі 2 686,80 грн з ПДВ, що підтверджується переліком від 3 квітня 2024 року № 20240403.

У зв`язку з цим 9 квітня 2024 Товариство направило на адресу відповідача лист-уточнення вих. № 2024/КВ-6 до відповідних претензій, у якому зазначило, що перебір провізних платежів по відправці № 39466867 становить 524 880,00 грн.

Листом Залізниці від 9 квітня 2024 року № ЦТЛ-19/429 (який позивач отримав 12 квітня 2024 року) претензію Товариства залишено без задоволення та повідомлено, що під час розгляду претензійних вимог виявлено недобір, а показник "Vcp" (середня швидкість) підлягає застосуванню як для експортного сполучення.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив зобов`язати Залізницю внести зміни до особового рахунку Товариства №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 524 880,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, Залізниця посилалась на правильність розміру списаної нею з особового рахунку позивача провізної плати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Залізницею не доведено правомірності нарахування позивачу надлишково нарахованої провізної плати у розмірі 524 880,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст. 908 ЦК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Зі змісту положень ст. 909 ЦК України та ст.307 ГК України вбачається, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами був укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020, у відповідності до умов якого позивач передав відповідачу до перевезення 10 квітня 2023 року вантаж - пшеницю тверду іншу (код за ЄТСНВ - 011005) у кількості 10 вагонів зі станції Ходорів Львівської залізниці на станцію Щебжешин ЛХС (Республіка Польща), що підтверджується наявним у матеріалах справи перевізним документом № 39466867.

Згідно з переліком від 10 квітня 2023 року № 20230410 розмір провізних платежів за вказаним провізним документом склав 634 442,90 грн без ПДВ, зокрема: тариф - 215 450,00 грн, додаткові збори та послуги - 418 992,90 грн. Вказаний розмір провізних платежів також зазначений у графі 57 розділу А перевізного документа № 39466867.

У зв`язку із запровадженням у Республіці Польща заборони ввезення (імпорту) агропродукції з України та на підставі повідомлення Польської державної залізниці від 11 квітня 2023 року № WH3-774/2023/04, з 15 квітня 2023 року Залізницею введено обмеження на відповідні перевезення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів відповідача: від 13 квітня 2023 року № ЦДЗ/127, від 18 квітня 2023 року № ЦДЗ/129 та від 3 травня 2023 року № ЦДЗ/140.

За наявності ризику псування вантажу через довготривалий простій на шляху прямування Товариство здійснило переадресування вказаного вантажу згідно наказу Залізниці на переадресування від 12 травня 2025 року № 776, зокрема, вагони №№ 95799425, 95528618, 95712519, 5378006, 95523163, 95618245, 95640686, 95795753 за перевізним документом № 39466867 переадресовано зі станції Ізов Львівської залізниці на станцію Красне Львівської залізниці.

З наявного в матеріалах справи переліку від 25 травня 2023 року №20230525 вбачається, що по прибуттю вказаних вагонів згідно перевізного документа № 39466867 на станцію Красне Львівської залізниці відповідач здійснив коригування розміру провізних платежів шляхом донарахування тарифу, додаткових зборів та послуг у сумі 362 523,40 грн без ПДВ, а також повернув: перебір збору за послуги по здачі експортних вантажів через станції Львівської залізниці в сумі 18 012,20 грн без ПДВ; покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника), що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; послуги приймання і відправлення імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника) через станції Львівської залізниці в сумі 17 040,90 грн без ПДВ; перебір збору за покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; перебір плати за використання власних вагонів перевізника в сумі 164 025,00 грн без ПДВ.

У подальшому Залізницею було здійснено коригування розміру провізних платежів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи переліку від 30 травня 2023 року № 20230530 Залізницею за перевізним документом № 39466867: повернуто тариф і додаткові збори та послуги в сумі 362 523,40 грн без ПДВ; донараховано перебір збору за послуги по здачі експортних вантажів через станції Львівської залізниці в сумі 18 012,20 грн без ПДВ; донараховано покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника), що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, в сумі 179,40 грн без ПДВ; повернуто перебір збору за покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; донараховано перебір плати за використання власних вагонів перевізника у сумі 164 025,00 грн без ПДВ; повернуто перебір тарифу в сумі 215 450,00 грн без ПДВ; повернуто послуги приймання і відправлення імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника) через станції Львівської залізниці в сумі 17 040,90 грн без ПДВ; повернуто перебір збору за послуги по здачі експортних вантажів через станції Львівської залізниці в сумі 18 012,20 грн без ПДВ; повернуто перебір плати за використання власних вагонів перевізника в сумі 346 275,00 грн без ПДВ; повернуто покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника), що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; донараховано перебір збору за покриття витрат на митний догляд експортно-імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, у сумі 179,40 грн без ПДВ; донараховано послуги приймання і відправлення імпортних вантажів (порожніх власних вагонів перевізника) через станції Львівської залізниці у сумі 17 040,90 грн без ПДВ; повернуто перебір компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника в сумі 37 306,00 грн без ПДВ.

Окрім того, з переліку від 31 травня 2023 № 20230531 вбачається, що Залізниця самостійно здійснила коригування платежів за перевізним документом № 39466867, зокрема, донарахувала: плату за використання власних вагонів перевізника при видачі в сумі 612 360,00 грн з ПДВ; компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника в сумі 83 976,00 грн з ПДВ; тариф при видачі (прибутті) вантажу в сумі 288 564,00 грн з ПДВ.

Тобто, у зв`язку з переадресуванням вантажу згідно перевізного документа № 39466867 на станцію Красне Львівської залізниці відповідачем здійснено повернення всіх платежів, нарахованих без ПДВ, та здійснено нарахування платежів з ПДВ за всі відрізки перевезення на загальну суму 984900,00 грн.

Однак, за розрахунком позивача, загальний розмір провізних платежів мав становити 759 421,20 грн з ПДВ, у зв`язку з чим останній звернувся до Залізниці з претензією від 15 січня 2024 року вих. № 2024/ПР-4 про повернення на його особовий рахунок перебору провізних платежів за перевізним документом № 39466867 на загальну суму 225 478,80 грн з ПДВ. Оскільки відповідь на заявлену претензію від Залізниці не надійшла, 3 квітня 2024 року Товариство на адресу відповідача направило додаткову вимогу від зазначеної дати вих. № 2024/ КВ-5 про розгляд претензії. Належні докази направлення вказаних документів на адресу відповідача наявні в матеріалах даної справи.

3 квітня 2024 року за перевізним документом № 39466867 Залізницею здійснено коригування сум провізних платежів: донараховано плату за використання власних вагонів перевізника при видачі в сумі 131 220,00 грн з ПДВ та тариф при видачі (прибутті) вантажу в сумі 170 868,00 грн з ПДВ; повернуто компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані власних вагонів перевізника в сумі 2 686,80 грн з ПДВ, що підтверджується переліком від 3 квітня 2024 року № 20240403.

У зв`язку з цим 9 квітня 2024 Товариство направило на адресу відповідача лист-уточнення вих. № 2024/КВ-6 до відповідних претензій, у якому зазначило, що перебір провізних платежів по відправці № 39466867 становить 524 880,00 грн.

Листом Залізниці від 9 квітня 2024 року № ЦТЛ-19/429 (який позивач отримав 12 квітня 2024 року) претензію Товариства залишено без задоволення та повідомлено, що під час розгляду претензійних вимог виявлено недобір, а показник "Vcp" (середня швидкість) підлягає застосуванню як для експортного сполучення.

Оскільки спірне перевезення здійснено у вагонах Залізниці (перевізника), що вбачається з графи 7 відомості вагонів за перевізним документом № 39466867, до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 3.2. договору, відповідно до якого Товариство зобов`язалося сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника, які складаються з: плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів, встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів, за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору.

Якщо тарифна відстань за перевезення власних вагонів перевізника в порожньому стані перевищуватиме 2 190,00 км, то плата визначається з використанням формул, наведених у пункті 2 розділу IV Збірника тарифів, за фактичну відстань та коефіцієнту, що коригує вартість за операцію руху залежно від відстані перевезення, який має значення у тарифному поясі "від 2091 км до 2190 км". Під час визначення тарифної відстані за перевезення порожніх власних вагонів перевізника неповні кілометри округлюються до повних за загальними правилами математичного округлення.

У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені пунктами 5, 7 розділу ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів; плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах). У разі використання власного вагону перевізника після "подвійних операцій", передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

При цьому, згідно з приписами пункту 29.1 розділу ІІ Збірника тарифів при переадресуванні вантажу визначення провізної плати і зборів здійснюється окремо від станції відправлення до станції переадресування за первинними перевізними документами, від станції переадресування до нової станції призначення - за новими перевізними документами, що оформлюються на станції переадресування.

Таким самим порядком визначається плата, якщо вантаж переадресовується за первинними перевізними документами.

При цьому, згідно з пунктом 1.3. Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (далі - Правила № 644), остаточні розрахунки між залізницями й одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. До оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

З системного тлумачення вищевказаних приписів чинного законодавства вбачається, що саме на станції призначення здійснюється остаточне визначення розміру провізних платежів і зборів, а тому станція призначення зобов`язана в разі переадресування вантажу здійснити перерахунок та визначити розмір провізних платежів, які підлягають сплаті, незалежно від типу (виду) перевезення. Перерахунку підлягають усі платежі без винятку, у тому числі відповідні суми ПДВ.

Винятки щодо виду платежів, які не підлягають перерахунку, договором та чинним законодавством не встановлено.

За таких обставин Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснюючи на станції призначення перерахунок провізних платежів та зборів як за перевезення у внутрішньому сполученні та донараховуючи ПДВ за увесь відрізок перевезення, Залізниця зобов`язана була застосовувати цей порядок до всіх елементів (складових) формули розрахунку провізних платежів, зокрема і до показника "Середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу" (Vср).

На думку Товариства, обґрунтований розмір провізних платежів за перевізним документом № 39466867 становить 759 421,20 грн з ПДВ. Для розрахунку плати за використання власного вагону перевізника у процесі надання послуги з перевезення вантажу у внутрішньому сполученні позивачем застосовано значення показника "Середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу" (Vср) 204 км/год відповідно до таблиці 3 додатку 1-2 до договору, який діяв на дату проведення електронних торгів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на те, що для розрахунку провізних платежів та зборів за перевізним документом № 39466867 слід застосовувати значення показника "Середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу" (Vср) 50 км/год - як для експортного сполучення через сухопутні переходи відповідно до приписів пункту 29.1. розділу ІІ Збірника тарифів.

Однак, у своєму листі-відповіді від 17 травня 2024 року № ЦЦМ-12/20, який був наданий на адвокатський запит представника Товариства від 9 травня 2024 року № А-177/24, Залізниця зазначила, що в разі приймання до перевезення вантажів на станціях України та розкредитування перевізних документів і видачі вантажу на станціях України, у тому числі через переадресування (зміни договору перевезення), такі перевезення відносяться до перевезень у внутрішньому сполученні, які здійснюється відповідно до Правил № 644 та договору.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд перевірив наданий позивачем розрахунок провізних платежів за перевезення вагонів №№ 95799425, 95528618, 95712519, 5378006, 95523163, 95618245, 95640686, 95795753 згідно основного перевізного документа № 39466867, здійснений із застосуванням показника середньої швидкості в розмірі 204 км/год, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та не суперечить умовам укладеного між сторонами договору і приписам чинного законодавства.

Доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірного перевезення на відрізку шляху зі станції відправлення до станції переадресування показника середньої швидкості 50 км/год, як до міжнародного, свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли.

За таких обставин Залізниця безпідставно списала з особового рахунку Товариства 524 880,00 грн перевізних платежів та зборів за перевізним документом № 39466867.

Таким чином, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних доказів на спростування позовних вимог, а також не доведено правомірності нарахування позивачу надлишкової провізної плати у розмірі 524 880,00 грн.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та абзацу 12 частини 2 статті 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з пунктом 7.4 договору належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання Товариства коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку позивача про зарахування коштів на нього.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання Залізницею вищезазначених зборів в загальному розмірі 524 880,00 грн з ПДВ, і остання в добровільному порядку не внесла відповідних змін до особового рахунку позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов Товариства є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи відповідача по суті його скарги на рішення суду в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач і відповідач оскаржують додаткове рішення Господарського суду міста Києва щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив попередній розрахунок суми судових витрат, у тому числі 65000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві зроблена заява про те, що докази понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати [крім судового збору], пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов було задоволено, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

30.09.2024, тобто в межах п`ятиденного строку після винесення рішення, від представника позивача до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про розподіл судових витрат на правову допомогу, відповідно до якої представник просить стягнути 58241,60 грн витрат на професійну правову допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (клієнт) уклало з адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" (Об`єднання) договір №17-01 про надання правової допомоги.

У подальшому, 07.07.2021 між клієнтом та об`єднанням було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, якою викладено договір про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 у новій редакції.

За умовами Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 сторони погодили, що:

- клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1);

- з метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, Об`єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов`язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп`юку Ярославу Володимировичу (пункт 1.2);

- адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги:

- представництво інтересів Клієнта в будь-яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об`єднань громадян;

- збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення;

- використання засобів захисту, передбачених Законодавством України;

- виконання інших дій, передбачених законодавством (пункт 2.2);

- для захисту прав та законних інтересів клієнта адвокат має, зокрема, такі права: брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, підписувати та подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені господарські справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу (пункт 2.3);

- отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 4.1);

- при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характери і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (пункт 4.2);

- вартість послуг наданих адвокатом складає 1 000 грн за одну годину роботи (пункт 4.3);

- вартість представництва інтересів клієнта в суді за одне судове засідання складає: 1 000,00 грн - у суді, який територіально розташований у межах міста Черкаси; 1 500,00 грн - у суді, який територіально розташований у межах Черкаської області; 2 000,00 грн - у суді, який територіально розташований у межах міста Києва; 1 500,00 грн та компенсація вартості витрат на прибуття - у суді, який не передбачений цим пунктом (п.4.4).

- Сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для Клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 7% (сім відсотків) від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі (п. 4.7);

- за результатами надання правової допомоги, складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а Договір виконаним у повному обсязі у випадку якщо протягом вказаного строку Клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення (пункт 4.10);

- визначений Договором гонорар може бути в наступному змінений Адвокатом у зв`язку із суттєвим збільшенням або зменшенням обсягу наданих послуг, що відображається Сторонами в Акті виконаних робіт (наданих послуг).

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим і діє до моменту волевиявлення сторони на його припинення (пункт 5.1).

20 червня 2024 року між Товариством та Об`єднанням складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/292 на суму 5 500,00 грн, відповідно до якого Об`єднанням надано, а позивачем - прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: складання клопотання про долучення доказів у справі № 910/6777/24; складання відповіді на відзив у справі № 910/6777/24; представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в ході розгляду справи № 910/6777/24.

1 серпня 2024 року між Товариством та Об`єднанням складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/303 на суму 2000,00 грн, відповідно до якого Об`єднанням надано, а позивачем - прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в ході розгляду справи № 910/6777/24.

26 вересня 2024 року між Товариством та Об`єднанням складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/315 на суму 40741,60 грн, відповідно до якого Об`єднанням надано, а позивачем - прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в ході розгляду справи № 910/6777/24; "гонорар успіху" в розмірі 7% від ціни позову в справі № 910/6777/24.

На підтвердження оплати наданих послуг, представник позивача надав суду копії платіжних інструкцій: від 30 травня 2024 року № 7067 на суму 10000,00 грн, від 21 червня 2024 року № 7226 на суму 5 500,00 грн, від 2 серпня 2024 року № 7447 на суму 2 000,00 грн, від 26 вересня 2024 року №7719 на суму 40 741,60 грн.

На підтвердження того, що Накоп`юк Я.В. є адвокатом, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16 грудня 2019 року серії ЧК № 001243, а також оригінал ордеру від 17 жовтня 2023 року серії СА № 1067099, що підтверджує повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів Товариства в суді.

Від Залізниці надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У своєму клопотанні про зменшення розміру понесених позивачем судових витрат Залізниця зазначила, що заявлена Товариством та розрахована в актах виконаних робіт (наданих послуг) сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та неспівмірною з наданими адвокатом послугами. Крім того, відповідач вказав на неправомірність включення "гонорару успіху" в розмірі 36 741,60 грн до витрат на правову допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 ЦК України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який відповідно до договору про надання адвокатських послуг становить 7% від ціни позову та становить 36 741,60 грн, є саме "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 ГПК України, у зв`язку з чим відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130, 344 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 в справі №904/4507/18 та в додатковій постанові від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19 дійшла висновку про можливість існування гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як гонорар успіху. При цьому Велика Палата Верховного Суду у вищевказаних постановах зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У той же час, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена додаткових постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 10.10.2024 в справі №873/603/23 та від 20.08.2024 в справі № 870/4/24, в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 16.07.2024 в справі № 686/9664/21.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 в справі №910/14524/22 та в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24.01.2022 року в справі № 911/2737/17.

Враховуючи те, що за наслідками розгляду спору між Товариством та Залізницею, яка є стратегічним підприємством та об`єктом критичної інфраструктури, яке в умовах військового стану в Україні внаслідок військової агресії російської федерації забезпечує перевезення вантажів та пасажирів як у внутрішньому, так і в міжнародному сполученні, у тому числі здійснює електропостачання споживачів електроенергії та інших об`єктів критичної інфраструктури, з відповідача вже були стягнуті судові витрати позивача у вигляді судового збору в розмірі 6 298,56 грн, а також будуть стягнуті інші обґрунтовані та необхідні витрати позивача на професійну правничу допомогу, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що додаткове стягнення гонорару успіху в сумі 36 741,60 грн не відповідає критерію розумності, оскільки витрати не мають характеру необхідних, а їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме надмірний характер.

Судом першої інстанції також враховано, що саме за клопотанням позивача розгляд цієї справи відбувався за правилами загального позовного провадження, що, у свою чергу, передбачає проведення підготовчих та судових засідань, за наслідками участі в яких (в режимі відеоконференції) представником позивача надавалися послуги у вигляді "представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в ході розгляду справи № 910/6777/24", загальною вартістю 8 000,00 грн.

При цьому, визначаючи складність даного спору та характер спірних правовідносин, судом першої інстанції враховано, що сам позивач разом із клопотанням від 17 вересня 2024 року долучив рішення Господарського суду міста Києва від 13 вересня 2024 року в справах №№ 910/6641/24, №910/6588/24 (які були розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження), та зазначив, що останні прийняті в спорах, які виникли з аналогічних правовідносин та щодо застосування тих самих норм матеріального права.

У зв`язку з цим наявні обґрунтовані сумніви щодо витраченого представником позивача часу на складання позовної заяви в даній справі (10 годин), з огляду на подання цим же представником аналогічних позовних заяв в інтересах Товариства до Залізниці в справах №№ 910/6641/24, 910/6588/24, 910/6687/24.

Суд першої інстанції при розгляді заяви позивача, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, прийшов до висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат, а співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами, а доводи апеляційних скарг позивача і відповідача вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують, тому відсутні правові підстави для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва, отже, апеляційні скарга позивача і відповідача на додаткове рішення не підлягають задоволенню.

Витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення суду, покладаються на відповідача, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційних скарг на додаткове рішення суду, покладаються на їх заявників.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.12.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова